Штраф вноситься до державного бюджету

Особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна, незважаючи на стягнення штрафу, сплатити податки і збори, встановлені законами України.

У разі несплати штрафу особою, яка вчинила порушення митних правил у 15-денний строк з дня вручення або надіслання їй копії, постанови митного органу та суду (судді) про накладення штрафу (виконавчий документ) , надсилається для примусового виконання районному, міському (міста обласного значення), районному у місті відділу державної виконавчої служби. Строк пред’явлення даних виконавчих документів до виконання становить 3 місяці. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження , та зобов’язаний провести виконавчі дії та виконати рішення не пов’язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається боржнику та органу(посадовій особі) , який видав виконавчий документ.

Штраф сплачений боржником вноситься до державного бюджету. Проте, особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна незважаючи на стягнення штрафу сплатити митні платежі та інші податки та збори. А також у разі невиконання виконавчих документів у строк, встановлений для добровільного його виконання (до 7 днів), з боржника постановою державного виконавця стягується виконавчий збір у розмірі п’яти відсотків від належної до стягнення суми.

Виконавче провадження закінчується у випадках: фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або митного органу (посадової особи), які видали виконавчий документ.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої направляється сторонам.

Постанови митного органу або суду (судді), по якій стягнення штрафу проведено повністю , з відміткою про виконання повертається до митного органу або суду, що виніс постанову.

Стаття 405. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію

Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Товари, транспортні засоби, вилучені митним органом, щодо яких винесена постанова суду (судді) про конфіскацію, передаються державному виконавцеві.

У разі коли неможливо конфіскувати товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, або товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, з осіб, які вчинили порушення митних правил, стягується вартість зазначених товарів, транспортних засобів у порядку, встановленому законодавством України.

Витрати митного органу, пов'язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил, у порядку, встановленому законом.

Майно, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передається митним органом державному виконавцеві на підставі акту опису та арешту майна, безпосередньо в місцях зберігання конфіскованого майна для подальшого розпорядження ним. Державний виконавець під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, зобов’язаний не пізніше ніж протягом дес’яти днів з дня відкриття виконавчого провадження провести опис та арешт майна, що підлягає конфіскації. Державний виконавець не пізніше ніж за п’ять днів до проведення опису та арешту майна попереджає митний орган про час проведення такої дії, з метою підготовки майна митним органом для його передачі. Акт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих за участю представника митного органу.

При здійсненні реалізації автомобілів державна виконавча служба перераховує відповідні митні та інші платежі і збори, що справляються під час перетину митного кордону, на рахунок митного органу в 3-х денний термін з дня їх надходження на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби .

Про перерахування до Державного бюджету України коштів, одержаних від реалізації майна, затриманого або вилученого митними органами та конфіскованого згідно рішення суду, державний виконавець повідомляє митний орган протягом 3-х днів з дня їх перерахування. При цьому інформація надається окремо за кожним актом опису і арешту майна, а один раз на квартал проводиться звірення сум вартості майна, переданого цими актами, та фактичних перерахувань до державного бюджету.

У разі скасування рішення суду про конфіскацію майна або рішення іншого органу про перехід його у власність держави орган, у розпорядженні якого воно надійшло, повертає майно або його вартість відшкодовується власникові в порядку, встановленому законодавством, у тому числі органами Державного казначейства.

Стаття 406. Виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України.

Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України.

У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним у частині першій цієї статті особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та міжнародними угодами з державами, на території яких проживають або перебувають особи, притягнуті до відповідальності за порушення митних правил.

З метою встановлення дієвого механізму виконання постанов по справах про порушення митних правил, ч.2 ст.377 цього Кодексу передбачає можливість вилучення митними органами товарів, транспортних засобів в осіб, які не мають на території Україні постійного місця проживання або адреси, в розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості предметів правопорушення.

Якщо митними органами України не вилучені товари, транспортні засоби для забезпечення стягнення штрафу, а особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, на протязі 15 днів з дня вручення постанови або надіслання її поштою, не сплатила суму штрафу до Державного бюджету України, то постанова митного органу про накладення штрафу виконується Державною виконавчою службою за рахунок майна, що належить правопорушнику і знаходиться на території України, в порядку передбаченому ст.404 цього Кодексу та Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року.

При відсутності в Україні майна, що належить особам, які проживають або перебувають за межами України, виконання постанов по справах про порушення митних правил проводиться органами Міністерства юстиції в порядку, встановленому законодавством України та двосторонніми договорами України з державою, громадянином якої є особа, притягнута до адміністративної відповідальності або державою, на території якої проживає вказана особа і знаходиться майно, що перебуває у її власності.

Розділ ХХ ПРАЦІВНИКИ МИТНИХ ОРГАНІВ, СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МИТНИХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

Глава 63. Посадові особи митної служби України

Стаття 407. Посадові особи митної служби України

Посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.

Загалом працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій можна розрізнити за категоріями:

а) посадові особи митних органів – це особи, на яких цим Митним кодексом України та іншими законами України, зокрема Законом України “Про державну службу”, покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і які обіймають посади, що передбачають присвоєння спеціальних звань;

б) службові особи митних органів, які обіймають посади, що передбачають присвоєння спеціальних звань, та на яких не поширюється дія Закону України “Про державну службу”;

в) особи, які обіймають посади, що не передбачають присвоєння спеціальних звань і на яких не поширюються дія Закону України “Про державну службу”.

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця митного органу, спеціалізованих митних установ та організацій, їх структурних підрозділів, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами митної системи України вважаються Голова Державної митної служби України та його заступники, керівники, їх заступники та працівники структурних підрозділів, а також інші працівники центрального апарату Держмитслужби, керівники та заступники керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, керівники їх структурних підрозділів та працівники цих підрозділів, інші працівники, які на підставі Митного кодексу, Закону України “Про державну службу”, інших діючих законів та нормативно-правових актів мають відповідні посадові повноваження щодо здійснення митної справи, інших організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання. На зазначені посади призначаються особи як правило на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Стаття 408. Правовий статус посадових осіб митної служби України

Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Регулювання правового становища посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до Митного кодексу України, Кодексу Законів про працю, Закону України “Про державну службу”, Закону України “Про Дисциплінарний статут митної служби України” та інших законодавчих і нормативно-правових актів України, що регулюють порядок проходження митної служби.

Посадові особи митних органів мають право:

1) користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

2) брати участь у розгляді питань і прийнятті рішень в межах своїх повноважень;

3) одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

4) на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе;

5) вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою;

6) на грошове та матеріальне забезпечення залежно від посади, спеціального звання, якості роботи, досвіду та вислуги років;

7) безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;

8) на просування по службі з урахуванням рівня професійної підготовки та сумлінності у виконанні службових обов’язків;

9) вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку працівника, звинувачень або підозри;

10) на здорові, безпечні та належні умови праці при виконанні службових завдань;

11) підвищення професійного рівня і кваліфікації за рахунок коштів митної служби України;

12) застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю у випадках і порядку передбаченому чинним законодавством;

15) на соціальний і правовий захист відповідно до законодавства, захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих митних органах, а також у судовому порядку.

Посадові особи митних органів зобов’язані:

1) додержуватися положень Конституції, Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів;

2) на підставі неухильного дотримання законодавства з питань митної справи захищати економічні інтереси України, вести боротьбу з контрабандою та іншими порушеннями митних правил;

3) шанобливо ставитися до громадян, їх прав, свобод та законних інтересів, не принижувати честі і гідності громадян;

4) своєчасно і точно виконувати накази і розпорядження безпосередніх і прямих начальників митних органів;

5) чітко дотримуватись порядку і умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, які порочать їх як державних службовців або дискредитують митну службу, додержуватися правил носіння форменого одягу;

6) у службовій діяльності додержуватися норм професійної етики, бути чесним, об’єктивним і вільним від рішень політичних партій і масових громадських рухів;

7) зберігати державну і службову таємницю, службову документацію, табельну зброю та спеціальні засоби захисту, особисті митні забезпечення, службові посвідчення;

8) раціонально, ефективно та економно використовувати матеріальні і фінансові ресурси;

9) бути взірцем у виконанні службових обов’язків, проявляти творчу ініціативу, високу культуру, професіоналізм, витримку й тактовність в роботі;

10) постійно вдосконалювати свої професійні знання, уміння і навички, підвищувати свій культурний рівень;

Посадові особи митних органів повинні діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, посадові особи зобов'язані невідкладно в письмовій формі доповісти про це керівникові, який дав доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищого керівника.

За порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку працівники митних органів несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Конкретні права, обов’язки та відповідальність працівників митних органів визначаються на основі кваліфікаційних характеристик і відображаються в посадових інструкціях, що затверджуються керівниками в межах, визначеної компетенції.

Стаття 409. Обов'язковість законних розпоряджень та вимог посадових осіб митної служби України

Законні розпорядження та вимоги посадових осіб митної служби України є обов'язковими для виконання.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом. А враховуючи, що безпосереднє здійснення та керівництво митною справою покладається на митні органи України, які на основі принципів виключної компетенції та законності виконують ці завдання розпорядження та вимоги їх посадових осіб є законними і обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями, державними органами і їхніми посадовими особами, а також фізичними особами. Непокора законному розпорядженню або вимозі посадової особи митного органу, а також інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на цю особу обов'язків, мають наслідком настання відповідальністі, передбаченої чинним законодавством України.

Посадові особи митного органу є представниками держави і при виконанні покладених на них обов’язків керуються тільки законом, діють в його рамках і підпорядковуються тільки своїм безпосередньому та прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у випадках, передбачених законом, не вправі втручатися в законну діяльність працівників митних органів України.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, фізичні особи мають право оскарження рішення митних органів вищому митному органу або в судовому порядку відповідно до законодавства.

Стаття 410. Проходження служби і спеціальні звання посадових осіб митної служби України

Порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України.

У митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

Посадові особи митної служби України проходять атестацію. Порядок проведення атестації визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальні звання присвоюються посадовим особам митної служби України відповідно до займаних посад і стажу роботи:

дійсний державний радник митної служби;

державний радник митної служби 1 рангу;

державний радник митної служби 2 рангу;

державний радник митної служби 3 рангу;

радник митної служби 1 рангу;

радник митної служби 2 рангу;

радник митної служби 3 рангу;

інспектор митної служби 1 рангу;

інспектор митної служби 2 рангу;

інспектор митної служби 3 рангу;

інспектор митної служби 4 рангу;

інспектор митної служби;

молодший інспектор митної служби;

Курсант.

Спеціальне звання дійсного державного радника митної служби присвоюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Спеціальні звання державного радника митної служби 1, 2, З рангів присвоюються Президентом України за поданням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціальні звання радника митної служби 1, 2, 3 рангів, інспекторів митної служби 1, 2, 3, 4 рангів, інспекторів митної служби та молодших інспекторів митної служби присвоюються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціальне звання курсанта присвоюється керівниками відповідних закладів освіти, що віднесені до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Порядок присвоєння спеціальних звань визначається Положенням про спеціальні звання посадових осіб митної служби України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи митної служби України мають єдиний формений одяг з відповідними знаками розрізнення. Зразки форменого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Формений одяг видається безплатно.

Прийняття на державну службу в митні органи, спеціалізовані митні установі та організації здійснюється на конкурсній основі або за іншою процедурою, визначеною законодавством.

Просування посадових осіб по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законодавством, та шляхом присвоєння їм більш високого спеціального звання. Переважне право на просування по службі мають працівники, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву.

Переміщення по службі посадових осіб митних органів здійснюється за необхідністю, з метою забезпечення ефективного функціонування митних органів та більш доцільного використання, з урахуванням їх морально-ділових якостей і організаторських здібностей, результатів роботи і атестації, авторитетності в колективі та повинні бути мотивованими і обумовленими інтересами митної служби.

Для заміщення посад посадових осіб митних органів, а також просування по службі створюється кадровий резерв. Кадровий резерв формується із працівників митних органів, працівників інших міністерств та відомств, випускників вищих закладів освіти та інших осіб, визначених законодавством. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом визначається Державною митною службою з урахуванням вимог Положення про кадровий резерв державної служби, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законодавством (Законами України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корупцією”, а також Митним кодексом України) встановлюються обмеження, пов’язані з проходженням служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях. Посадові особи митної служби не можуть:

- вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією";

- бути членами політичних партій, організовувати і брати участь у них, вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (ст.414 Митного кодексу);

- обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб.

Інші обмеження, пов'язані з проходженням митної служби встановлюються виключно законодавчими актами України.

Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій можуть бути звільнені із митної служби із підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, ст.30 Закону України “Про державну службу” та за порушення дисципліни у випадках, зазначених у Дисциплінарному статуті митної служби України.

Оплата та стимулювання праці посадових осіб митної служби України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків, сприяти укомплектуванню митних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Грошове забезпечення працівників митних органів складається з грошового утримання, яке включає в себе: посадовий оклад, щомісячні надбавки за спеціальне звання та вислугу років, доплати і надбавки до грошового утримання, а також інші види додаткових виплат та надбавок, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Працівникам митних органів щорічно надається матеріальна допомога в розмірі середньомісячного заробітку. Можуть надаватися і інші види додаткових виплат в розмірах і порядку, визначеному Державною митною службою. Джерелом формування фонду оплати праці працівників митної служби є Державний бюджет України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Митним кодексом гарантій, пільг і компенсацій.

Дія Дисциплінарного статуту митної служби України поширюється на посадових осіб митної служби, що мають спеціальні звання. Дисциплінарний статут визначає суть службової дисципліни в митній службі, права й обов’язки керівників митних органів (підрозділів) та спеціалізованих митних установ і організацій щодо її забезпечення, а також порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Службова дисципліна посадових осіб митної служби полягає в сумлінному виконанні своїх службових обов’язків, реалізації прав та дотриманні обмежень і заборон відповідно до вимог, установлених чинним законодавством України, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності й централізації управління. Службова дисципліна в митних органах та спеціалізованих митних установах і організаціях досягається:

- особистою відповідальністю кожної посадової особи митної служби за виконання своїх службових обов‘язків;

- забезпеченням законності в службовій діяльності та суворим виконанням правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу, спеціалізованої митної установи, організації;

- підтриманням кожною посадовою особою митної служби високого рівня кваліфікації;

- вихованням у посадових осіб митної служби високих професійних і ділових якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх службових обов’язків та недопущення порушень прав і свобод громадян, їх честі й гідності;

- повсякденною вимогливістю керівників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності, забезпеченням соціальної справедливості;

- поєднанням і застосуванням заходів переконання, виховання, заохочення та дисциплінарного стягнення;

- позитивним впливом колективів митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій на свідомість і поведінку співробітників.

Керівники митних органів усіх рівнів, спеціалізованих митних установ і організацій можуть давати розпорядження в межах наданих їм повноважень, які є обов’язковими для виконання підлеглими. Керівник митного органу (підрозділу), спеціалізованої митної установи, організації несе персональну відповідальність за стан дисципліни підлеглих, за якісне виконання ними службових обов’язків.

Посадові особи митної служби України проходять атестацію відповідно до порядку, який визначається окремим положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Це Положення визначає порядок проведення атестації посадових осіб митної служби України, що призначаються на посади наказами Державної митної служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій. Атестація проводиться з метою підвищення ефективності діяльності посадових осіб митної служби України та їх відповідальності за доручену справу, встановлення професійних і ділових якостей, організаційних здібностей та результатів роботи. Установлюється три види атестації: первинна, чергова та позачергова.

Враховуючи важливість завдань, покладених на митну службу, та особливі умови, визначені щодо проходження служби в митних органах, проводиться первинна атестація осіб, прийнятих вперше на роботу в митну службу України на посади, де передбачено присвоєння спеціальних звань. Первинна атестація проводиться не раніше ніж через два місяці, але не пізніше ніж через шість місяців після зарахування особи на посаду перед допуском до самостійного виконання службових обов'язків та присвоєнням первинного спеціального звання.

Первинній атестації не підлягають:

посадові особи, зараховані на посади митної служби України в порядку переведення з інших органів державної влади;

посадові особи, прийняті на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій за конкурсом;

молоді спеціалісти, що навчалися за направленнями митної служби.

Ці посадові особи перед допуском до самостійного виконання службових обов'язків проходять співбесіду на засіданні атестаційної комісії в терміни, визначені керівником митного органу, спеціалізованої митної установи, організації.

Чергова атестація посадових осіб митних органів проводиться у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України один раз на три роки. У період між черговими атестаціями проводиться щорічна оцінка виконання посадовими особами митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій покладених на них завдань і обов'язків відповідно до Загальних методичних рекомендацій щодо проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань, затверджених Головним управління державної служби України.

Позачергова атестація може проводитися за рішенням керівника митного органу, спеціалізованої митної установи, організації у випадках: визначення відповідності займаній посаді в разі допущення суттєвих недоліків у роботі, порушення Присяги державного службовця, урочистого зобов’язання посадової особи митної служби, етики поведінки державного службовця та при вирішенні питання призначення на вищу посаду.

Працівникам митних органів відповідно до їх посад і стажу роботи присвоюються спеціальні звання. Порядок присвоєння спеціальних звань та відповідних їм посад визначається Положенням про спеціальні звання посадових осіб митної служби України, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення визначає співвідношення між спеціальними званнями посадових осіб митної служби України й відповідними категоріями посад; строки перебування посадових осіб митної служби в кожному спеціальному званні; випадки, у яких спеціальні звання можуть присвоюватися посадовим особам митної служби без дотримання цих строків, а також черговості їх присвоєння. Дія цього Положення поширюється на осіб, які обіймають у митних органах посади, що передбачають присвоєння спеціальних звань, а також на осіб, які вперше призначаються на ці посади.

Під час призначення на посади посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання в межах відповідної категорії посад:

1) посадовим особам, що вперше зараховані на посади, якими передбачено здійснення митної справи, виконання організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, присвоюється спеціальне звання “Інспектор митної служби 4 рангу”;

2) службовим особам, яких вперше зараховано на посади в митні органи, де присвоюються спеціальні звання та на яких не поширюється дія Закону України “Про державну службу”, присвоюється спеціальне звання “Молодший інспектор митної служби”;

3) випускникам митних закладів освіти та інших вищих навчальних закладів, у яких здійснювалася підготовка фахівців для митних органів, присвоюється спеціальне звання “Інспектор митної служби 3 рангу”. У разі закінчення митних закладів освіти та інших вищих закладів освіти, у яких здійснювалася підготовка фахівців для митної служби, з відзнакою, випускникам присвоюється спеціальне звання “Інспектор митної служби 2 рангу”.

У разі встановлення строку випробування особі, уперше зарахованій на посаду до митного органу, спеціальне звання присвоюється після закінчення такого строку, але не пізніше 6 місяців з дня прийняття на службу, за умови визнання атестаційною комісією цієї особи такою, що відповідає займаній посаді.

Присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів проводиться послідовно, крім випадків, передбачених цим Положенням. Голові Державної митної служби надається право:

а) за високі досягнення в службі достроково присвоювати посадовим особам митних органів спеціальні звання за умови перебування цих осіб в попередньому спеціальному званні не менш ніж протягом половини встановленого цим Положенням строку;

б) присвоювати посадовій особі митного органу в разі досягнення нею граничного віку перебування на службі спеціальне звання на один ступінь вище, передбаченого відповідною посадою, як заохочення за сумлінну працю.

Посадовим особам, яким вперше присвоюється спеціальне звання, Указ Президента України, наказ Голови Держмитслужби України про присвоєння цього звання оголошується в урочистій обстановці перед особовим складом митного органу. Одночасно така особа приймає урочисте зобов’язання посадової особи митної служби України.

Особа може бути позбавлена спеціального звання митної служби України лише за вироком суду на підставі та в порядку, установлених законом. Про присвоєння, зміну та позбавлення спеціального звання робиться запис у трудовій книжці.

Право носіння форменого одягу мають працівники митних органів України, які атестовані і мають спеціальні звання. Формений одяг носиться у суворій відповідності до правил носіння форменого одягу працівниками митних органів України. Всі предмети форменого одягу повинні відповідати встановленому опису, бути ретельно підігнані і знаходитись у бездоганному стані. Формений одяг встановлюється: парадний, повсякденний та робочий. Кожна з цих форм одягу в свою чергу ділиться на літню і зимову. Перехід на літню або зимову форму одягу проводиться згідно наказу начальників митниць, митних установ та організацій. Зразки форменого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння – Державною митною службою України. Формений одяг видається безплатно.

Працівники митної служби України носять формений одяг встановленого зразка відповідно до виконуваної роботи, визначених обов'язків та згідно з присвоєними званнями. В цілях додержання єдиного зовнішнього вигляду працівників (в залежності від погодних умов), форму одягу встановлює начальник митниці (спеціалізованої митної установи та організації).

Забороняється носіння предметів форменого одягу, взуття, знаків розрізнення та фурнітури невстановленого зразка. Працівники митних органів України, які ухиляються від носіння форменого одягу, або систематично порушують правила його носіння, притягаються до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 411. Робочий час посадових осіб митної служби України

Тривалість робочого часу посадових осіб митної служби України встановлюється відповідно до законодавства України про працю.

Для виконання невідкладних заходів з митного контролю, митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил та інших службових завдань посадові особи митних органів України за розпорядженням керівника митного органу або його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний, а також у нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці посадових осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у святкові і неробочі дні провадиться відповідно до чинного законодавства.

Тривалість робочого часу посадових осіб митних органів визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей здійснення заходів з митного контролю, митного оформлення та боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил, передбачених цим Кодексом, та становить 40 годин на тиждень (ст.50 КЗпПУ). Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує керівник митного органу за погодженням з профспілковим комітетом з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

З урахуванням специфіки роботи деяких підрозділів (наприклад на безперервно діючих митних постах та пунктах на кордоні), де за характером умов роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є неможливим або недоцільним, і відповідно не може бути додержана щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлюється за погодженням з профспілковим комітетом митного органу змінний цілодобовий режим роботи з запровадженням підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період (за місяць, рік) не перевищувала нормального числа робочих годин. При цьому працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку митного органу. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. Вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується керівником митного органу, за погодженням з профспілковим комітетом цього органу. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку при цьому повинна бути не менш як сорок дві години.

Загалом час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.

Надурочні роботи, а також робота у нічний час, у святкові і неробочі дні трудовим законодавством обмежена (не стосується підрозділів з цілодобовим режимом роботи і підсумованим обліком робочого часу). Але для виконання невідкладної і непередбаченої роботи, пов’язаної з необхідністю здійснення митного контролю та оформлення, виконанням оперативних заходів по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил, митного супроводження, а також інших службових завдань окремі працівники митних органів(підрозділів де не запроваджено цілодобовий змінний режим роботи) можуть залучатися до роботи в надурочний, а також у нічний час, у святкові і неробочі дні. Залучення до роботи у зазначений час та святкові і неробочі дні допускається тільки за письмовим наказом керівника митного органу з дозволу профспілкового комітету цього органу.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Кадрові підрозділи митних органів повинні вести облік надурочних робіт кожного працівника. Робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Робота у нічний час (нічним вважається час 10 години вечора до 6 години ранку) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному відповідною постановою Кабінету Міністрів України, що встановлює порядок оплати працівників митних органів, галузевою угодою та колективним договором, але відповідно до трудового законодавства (ст.108 КЗпПУ) повинна бути не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час і в митних органах на даний час становить 35 відсотків.

Робота у святковий та неробочий день оплачується у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалася понад встановлену місячну норму робочого часу На відміну від зазначеного, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Необхідно відзначити, що в даній статті, на погляд авторів цього коментарю, є два моменти, які не узгоджуються з Кодексом Законів про працю. Зокрема, трудове законодавство передбачає обмеження взагалі надурочних робіт, а залучення до роботи в надурочний час та святкові і неробочі дні здійснюється тільки з дозволу профспілкового комітету цього органу за письмовим наказом керівника митного органу, а не заступника керівника, як зазначено в ч.2 цієї статті. Зазначена стаття Митного кодексу визначає роботу тільки у святкові і неробочі дні, а Кодекс Законів про працю визначає поняття роботи у вихідний день, яке являється більш широке, чим тільки робота у святкові і неробочі дні.

Стаття 412. Прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

На службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на митну службу України. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком до шести місяців.

Не можуть бути прийняті на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину.

Посадові особи митної служби України, визнані за вироком суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину, звільняються із служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях.

Посадові особи митних органів зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та законами України.

Право на державну службу в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях митної служби України мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів (але на період служби в митних органах не можуть бути членами політичних партій), релігійних переконань, місця проживання, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, здатні за своїми морально-діловими якостями і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на митну службу України та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою законодавством.

Не можуть бути прийняті на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину. Законодавством (Законом України “Про державну службу” та Митним кодексом України) встановлюються і інші обмеження, пов’язані з прийняттям на службу в митні органи, спеціалізовані митні установи та організації. Зокрема не можуть бути прийняті особи:

- які визнані у встановленому порядку недієздатними;

-які будуть обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб (ст.416 Митного кодексу);

- у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі своїм близьким родичам чи своякам;

- а також в інших випадках, встановлених законами України.

Прийняття на службу в митні органи, спеціалізовані митні установи та організації на посади державних службовців здійснюється, як правило, на основі конкурсного відбору. Умови і порядок проведення конкурсу та перелік посад, які обіймаються на конкурсній основі, визначаються Державною митною службою.

Особи для прийняття на службу в митні органи, спеціалізовані митні установи та організації подають документи і відомості, передбачені законодавством України. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу в митні органи відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

Новоприйнятим на роботу в митні органи може бути встановлено випробування з метою перевірки її відповідності роботі, яка доручається. Термін випробування зазначається в наказі про призначення на посаду і не може перевищувати шість місяців. Конкретний термін випробування встановлюється залежно від професійного рівня особи і посади, на яку вона прийнята. У цьому випадку особа виконує свою роботу за посадою в якості стажиста, без присвоєння їй спеціального звання. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника посаді, на яку його призначено, це є підставою для звільнення особи, як такої, що не витримала випробування, але тільки в межах цього строку.

Випробування не встановлюється для осіб, які вступають на митну службу на конкурсній основі, випускників митних закладів освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України, а також інших категорій осіб, визначених чинним законодавством.

Посадові особи митної служби України, визнані за вироком суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину, звільняються із служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях. За вироком суду здійснюється звільнення також за вчинення корупційних діянь та повторного протягом року порушення спеціальних обмежень, спрямованих на попередження корупції,

Громадяни, які приймаються до митних органів, підписують зобов’язання про дотримання обмежень, пов’язаних з проходженням митної служби.

Посадові особи митної служби при виконанні службових обов’язків діють в межах визначених повноважень та керуються при цьому тільки Конституцією України, Митним кодексом та законодавством України, і підпорядковуються тільки своїм безпосереднім та прямим керівникам. Ніхто інший не має права втручатися в законну діяльність посадових осіб митної служби України.

Стаття 413. Присяга та урочисте зобов'язання посадових осіб митної служби України

Особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання митної служби України, приймають урочисте зобов'язання такого змісту:

"Вступаючи на митну службу, урочисто зобов'язуюсь бути відданим Українському народу, справі української державності, неухильно додержуватися вимог Конституції України, Митного кодексу України та законодавства України. Зобов'язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо додержуватися дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян".

Процедура прийняття урочистого зобов'язання визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Особи, які вперше зараховуються на державну службу в митні органи, приймають Присягу такого змісту:

"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається в особовій справі працівника. Про прийняття Присяги робиться відповідний запис у трудовій книжці.

Працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання митної служби України, приймають урочисте зобов’язання. Прийняття зобов'язання здійснюється одночасно з оголошенням наказу про присвоєння спеціального звання в урочистій обстановці на загальних зборах колективу митного органу. Порядок та процедура прийняття урочистого зобов’язання встановлюється Державною митної службою України.

Стаття 414. Неприпустимість участі посадових осіб митної служби України у політичних партіях

Посадові особи митної служби України не можуть бути членами політичних партій.

Посадові особи митної служби України не мають права організовувати страйки і брати участь у них, вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

Відповідно до Закону України “Про політичні партії в Україні” політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об”єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Членство в політичній партії є фіксованим. Обов”язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії.

Частиною 4 ст.1 цього Закону визначено, що обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюється виключно Конституцією та законами України.

В митних органах України можуть створюватись та діяти громадські об”єднання, але до тих пір, поки вони не переслідують політичної мети. З моменту висунення політичної мети існування того чи іншого громадського об”єднання в митних органах стає неправомірним, як і неправомірні дії посадових осіб митних органів, обумовлені рішеннями політичних партій і здійснені на виконання рішень політичних партій.

Якщо громадянин на момент призначення на посаду в митній службі України є членом політичної партії, то він призупиняє членство у політичній партії на період проходження служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях. Після припинення служби громадянин може поновити своє членство у політичній партії.

Згідно з Законом України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов”язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Частиною 2 ст.24 цього Закону забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, Суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку, в тому числі працівників митної служби, оскільки Державна митна служба є органом державної виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Стаття 415. Обмеження в роботі за сумісництвом та занятті підприємницькою діяльністю

Посадові особи митної служби України не мають права:

1) займатися будь-якою підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики);

2) входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються підприємницькою діяльністю;

3) бути повіреним третіх осіб у митних справах;

4) використовувати своє службове становище для будь-якого не передбаченого законодавством України сприяння юридичним і фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної та іншої підприємницької діяльності.

Під виконанням роботи на умовах сумісництва слід розуміти виконання працівником, крім основної, ще й іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, установі, організації.

Правове регулювання сумісництва здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій " та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну України від 28.06.1993р. № 43, відповідно до якого не вважається сумісництвом:

- технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці;

- педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш ніж 240 годин за рік;

- виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров”я в обсязі не більш ніж 12 годин на місяць із разовою оплатою праці;

- керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах, вченими і високваліфікованими спеціалістами, які не числяться в штаті цих установ і навчальних закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин за рік за керівництво кожним аспірантом та інші роботи.

Виконання перелічених вище робіт допускається в робочий час із дозволу керівника підприємства, установи, організації без утримання із заробітної плати.

Забороняється виконувати роботу за сумісництвом (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики):

- державним службовцям;

- керівникам державних підприємств, установ, організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів та їхнім заступникам.

Відповідно до ст.21 КЗпП України обмеження на сумісництво можуть вводитись законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею для отримання прибутку (ст.1 ЗУ “Про підприємництво” від 14 жовтня 1992р).

Включення до Митного кодексу норми, яка забороняє заняття підприємницькою діяльністю у будь-якій формі є необхідною, так як посадові особи митної служби при виконанні службових обов'язків мають широкі повноваження з питань надання дозволу або заборони здійснення тих чи інших дій учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Це обмеження застосованевідповідно до ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995р.

Посадова особа митної служби не має права самостійно, через представника або підставних осіб входити до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств, спілок, організацій, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Винятком із цього правила є випадки, коли посадова особа здійснює функції з управління акціями, що належать державі, та представляє її інтереси в раді товариства або ревізійній комісії господарського товариства.

Не може визнаватися правопорушенням входження посадової особи до складу редакційних колегій періодичних видань (газет, журналів), різного роду журі, консиліумів, навіть за умови одержання нею винагороди за виконану роботу, оскільки зазначені органи створюються з метою розвитку науки, культури, мистецтва, вдосконалення медичної практики.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998р. № 13 (зі змінами, внесеними постановою від 03.03.2000р. № 5)під сприянням підприємницькій діяльності розуміються дії, спрямовані на одержання підприємцем ліцензії, сертифіката в обхід встановленого законодавством порядку, в допомозі у реєстрації чи перереєстрації фірми, товариства тощо, у передачі споруд, обладнання, в організації технічного забезпечення (засобами транспорту, зв'язку), в інформаційному (комп'ютерному) обслуговуванні підприємця, прийнятті нормативно-правового акта, що забезпечує більш вигідне освоєння ринків збуту і надання послуг.

Обмеження щодо сприяння підприємницькій діяльності, використовуючи своє службове становище встановлено ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”

Стаття 416. Обмеження в роботі, яка пов'язана із здійсненням контролю за роботою близьких родичів

Посадові особи митних органів не можуть обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств - митних брокерів, митних перевізників, власників митних ліцензійних складів та складів тимчасового зберігання, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб.

Відповідно до ст.25(1) КЗпП України власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв"язку з виконанням трудових обов"язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

Для посадових осіб митних органів дане обмеження встановлене ст.12 п.3 Закону України “Про державну службу” від 11 липня 1995р. №282/95-ВР, де зазначено, що не можуть бути обраними чи призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками. Норма ст. 416 МК України конкретизує це положення щодо посадових осіб, які приймають рішення стосовно підприємств - митних брокерів, митних перевізників, власників митних ліцензійних складів та складів тимчасового зберігання, які у своїй діяльності підконтрольні особі, яка приймає це рішення.

Заборона прямої підпорядкованості при виконанні службових чи посадових обов”язків в певній мірі є протидією можливості створення корупційних та інших протизаконних угрупувань.

Глава 64. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Стаття 417. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України.

Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України забезпечує:

1) підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;

2) підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;

3) перепідготовку працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;

4) підвищення кваліфікації працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;

5) стажування молодих спеціалістів, новоприйнятих працівників, кадрового резерву;

6) самостійне навчання посадових осіб митної служби України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби України за окремими напрямами діяльності також у вищих закладах освіти за державним замовленням. Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи виходячи з потреб митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників і встановлюються відповідно до закону.

Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників митних органів, як і інших органів виконавчої влади, регулюється Законами України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723, “Про вищу освіту” від 17.01.2002 р. № 2984, низкою цільових указів і розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, нормативними актами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади в галузях митної справи, освіти та науки, державної служби.

Відповідно до вказаних нормативно-законодавчих актів:

1. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників митної служби України - це організований і цілеспрямований процес забезпечення потреби митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій у працівниках з високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати управлінські функції та функції, пов’язані з реалізацією митної справи.

Систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби складає сукупність освітньо-професійних програм підготовки, професійних програм підвищення кваліфікації кадрів, ліцензованих та акредитованих митних закладів освіти, що реалізують ці програми; спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, який здійснює управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації працівників митної служби через кадровий підрозділ центрального апарату; регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій.

Зміст, форми і методи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників митної служби визначаються освітньо-професійними та професійними програмами, що розробляються митними закладами освіти згідно з вимогами нормативних документів з цього питання, виданими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

2. Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів - це навчання працівників митної служби в аспірантурі, докторантурі навчальних закладів або наукових установ з метою набуття ними вищої кваліфікації за спеціальностями, необхідними для забезпечення навчального процесу в митних закладах освіти, здійснення наукової роботи в інтересах розвитку митної справи.

3. Підготовка фахівців митної справи з вищою освітою - це здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти (бакалавра, спеціаліста, магістра) за спеціальностями, спрямованими на здійснення професійної діяльності в процесі реалізації митної справи.

4. Перепідготовка працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій - це здобуття другої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціаліста, магістра за спеціальністю, необхідною для здійснення професійної діяльності на посадах, що заміщуються фахівцями відповідної галузі знань з дотриманням вимог кваліфікаційних характеристик посадових осіб митних органів України.

5. Підготовка та перепідготовка працівників митної служби здійснюється за державними замовленнями в митних закладах освіти, інших вищих навчальних закладах згідно з угодами, що укладаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи з цими навчальними закладами, а також у закладах освіти зарубіжних країн згідно з міжнародними договорами.

Прийом на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки та перепідготовки працівників митної служби здійснюється за направленнями митних органів, на конкурсній основі за результатами перевірки знань і навичок згідно з програмами для вступників у вищі навчальні заклади, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.

6. Підвищення кваліфікації працівників митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій - це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності в митній системі України.

Основними видами підвищення кваліфікації працівників митної служби є навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації, навчання за програмами тематичних постійно діючих семінарів, навчання за програмами тематичних короткотермінових семінарів, стажування в митних органах, а також за кордоном, систематичне самостійне навчання (самоосвіта).

Підвищення кваліфікації працівників митної служби за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п’ять років, а також при зарахуванні до кадрового резерву, висуненні на вищу посаду, переведенні на посаду за іншим напрямком митної справи, перед атестацією, а для фахівців, вперше прийнятих на роботу в митні органи, спеціалізовані митні установи і організації - протягом першого року роботи.

Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи залежно від сфери діяльності працівника.

Участь керівників та працівників митних установ у конференціях, симпозіумах, виставках тощо, в тому числі за кордоном, зараховується як участь у тематичних короткотермінових семінарах.

7. Стажування здійснюється з метою набуття і засвоєння працівниками митних органів практичних та організаційних навичок за посадою шляхом набуття досвіду управлінської та практичної діяльності в митних органах, спеціалізованих митних установах і організаціях, тимчасового виконання службових обов’язків в якості дублера у відповідності з кадровим резервом або на посаді вищої категорії.

Стажування працівників митної служби здійснюється в регіональних митницях, митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях, центральному апараті спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органах виконавчої влади, закладах освіти, митних структурах зарубіжних країн.

Проходження стажування здійснюється за індивідуальним планом, який розробляється безпосереднім керівником працівника, що стажується, та затверджується керівником відповідного митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації.

Термін стажування встановлюється керівником митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації за погодженням з керівником установи, де воно проводиться.

8. Самостійне навчання працівників ми