Шляхи усунення колізій та прогалини у законодавстві

На другій стадії правозастосування під час вибору норми права, яка має бути застосована до конкретного випадку іноді виявляється відсутність такої норми, тобто прогалина в законодавстві. Встановлення прогалин не означає їх "вишукування". На практиці воно починається об'єктивно, коли орган або посадова особа не можуть вирішити певну справу через відсутність нормативно-правової бази. Таким чином, саме юридична практична діяльність дає інформацію про наявність прогалин в законодавстві.

В юридичній літературі відсутня єдність у поглядах на термін, яким потрібно позначати вищезгадане правове явище та на його змістовне наповнення.

Виходячи з позитивістського підходу до права, необхідно зазначити, що нормативно-правовий акт є основною формою права в країнах романо-германської правової сім'ї, до якої відноситься Україна. Таким чином, логічніше було б говорити саме про прогалини в законодавстві. Під останнім слід розуміти всі нормативно-правові акти, що були прийняті компетентними органами в певній державі. І тільки з урахуванням інших форм права можемо говорити про прогалини в праві.

Виходячи ж з природного підходу до права, останнє є абсолютною мірою справедливості та свободи і апріорі в якому не може бути прогалин.

Таким чином, на нашу думку, найбільш вдалим є використання терміна "прогалина в законодавстві" тобто повна або часткова відсутність нормативно-правового регулювання суспільних відносин, що зумовлює прийняття нового нормативно-правового акта або внесення змін до вже існуючого.

При визначенні поняття "прогалина в законодавстві" слід мати на увазі, що йдеться, лише про ті відносини, які можливо врегулювати за допомогою норм права. Скажімо, не є предметом правового регулювання інтимні стосунки подружжя, внаслідок чого відсутність відповідних норм у сімейному законодавстві не можна розглядати як недолік правового регулювання.

Неврегульованість окремих суспільних відносин має як об'єктивний так і суб'єктивний характер та обумовлюється розвитком суспільства, іншими причинами. В часи, коли правова система розвивається послідовно, повільно, вона має сталий характер, суспільні відносини максимально врегульовані. В періоди революційних змін в суспільстві правова система не встигає своєчасно врегульовуватися, заповнити відсутні елементи, що і призводить до появи прогалин в законодавстві. Водночас, зближення держав веде до трансформації національних правових систем, виникнення нових суспільних відносин, які потребують юридичного врегулювання. Крім перерахованих об'єктивних причин, можна також виділити окремі суб'єктивні причини прогалин в законодавстві:

- невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання;

- невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них певні законодавчі дії;

- технічні помилки законодавця, допущені при розробці нормативно-правових актів і у використанні прийомів юридичної техніки.

Прогалин потрібно відрізняти від:

- незрозумілості змісту норм права, що усувають компетентні органи шляхом офіційного тлумачення;

- "кваліфікованої мовчанки" законодавця, коли він навмисно залишає питання по врегулюванню певних відносин відкритим, утримується від прийняття норми, виносячи вирішення справи за межі законотворчої сфери;

- випадків, коли законодавець віддає вирішення питання на розгляд суб'єктів права, розраховуючи на те, що його законотворча воля буде конкретизована іншими правовими актами. Наприклад, деякі цивільні відносини можуть бути урегульовані договором;

- "помилок в законодавстві". У кожній справі, особливо такій складній, як створення нормативно-правових актів, важко уникнути помилок. "Помилка в законодавстві" - це не вірна оцінка об'єктивно існуючих умов і прояв не тієї законодавчої волі, яку потрібно було б об'єктивувати в нормативно-правових актах.

Види прогалин у законодавстві:

1. Залежно від об'єму регулювання:

- пов'язані з повною відсутністю нормативно-правових актів. Про це можна говорити тоді, коли законодавець не врегулював суспільні відносини, що вимагають закріплення в законодавстві. Частіше за все, це трапляється тому, що законодавець не передбачив появи нових суспільних відносин. Інколи сама потреба їх врегулювання з'являється вже після того, як законодавець встановив межі нормативного регулювання виданням відповідних актів. Охарактеризуємо цей вид прогалин за допомогою формул:

3=А+Б+В

(З - це законодавство, яке отримує вираз у цілісній системі нормативних актів - А, Б, В).

0=а+б+в

(О - це сукупність суспільних відносин, що складається з різновидів відносин а, б, в). Таким чином, нормативний акт "А" регулює суспільні відносини "а", "Б" регулює суспільні відносини "б" і т.д.

Проте суспільство розвивається і виникає новий різновид суспільних відносин - "г", що потребує відповідного закріплення. Таким чином дійсною є формула 0 = а + б + в + г. Наявність відносин "г" і відсутність нормативно-правового акту "Г", який повинен їх регулювати породжує певний різновид прогалин. Щоб усунути прогалини, слід прийняти новий нормативно-правовий акт, після чого перша формула зміниться і буде мати такий вигляд:

3=А+Б+В+Г

- пов'язані з неповнотою нормативно-правових актів. Це означає, що суспільні відносини регулюються певним нормативно-правовим актом, але врегулювання не є ефективним, оскільки акт не охоплює весь обсяг групи відносин.

Для характеристики даного виду прогалин знову використаємо формули:

3 = А + Б + В, 0=а+б+в

Проте відносини бувають багатоплановими, тобто самі суспільні відносини складаються з сукупності певних елементів: а = а1 + а2 + а1

Кожна складова певних відносин потребує, щоб акт мав відповідну статтю, що регулює цю певну частину відносин, тобто акт також поділений на складові елементи: А = А1 + А2 + А3

У цьому випадку прогалина виникає тоді, коли відносини розвиваються і набувають певної нової риси а4 , проте, в нормативно-правовому акті статті А4 немає.

2. Залежно від походження:

- законодавчі прогалини (відносини, з якихось причин не врегульовані законодавцем);

- технічні прогалини (що виникають у зв'язку з тим, що суб'єкт правозастосування не отримав усіх необхідних вказівок для вирішення конкретного питання).

3. Залежно від змісту форми права і правосвідомості суб'єкта правозастосування:

- дійсні (відсутність норми права або її частини, яка регулює конкретні суспільні відносини, що знаходяться у сфері правового регулювання);

- уявні (ситуація, коли певне питання знаходиться поза межами правового регулювання, але, на думку особи, що застосовує норми права, потребує цього). Отже, уявною прогалина називається саме тому, що її фактично немає. Інакше кажучи, уявні прогалини пов'язані з професіоналізмом особи, яка застосовує норми права.

Прогалина в законодавстві має бути усунута та подолана. Виходячи з цього, в юридичні літературі виділяють способи подолання та усунення прогалин в законодавстві.

Основним способом усунення прогалини в законодавстві є видання компетентним правотворчим органом відсутнього нормативно-правового акта чи його складової частини, необхідність яких обумовлена життям. Інакше кажучи, прогалина в законодавстві може бути усунута шляхом правотворчості.

Аспекти співвідношення прогалин у законодавстві та правотворчості:

- встановлення та усунення прогалин та правотворча діяльність співвідносяться як частина та ціле. Остання охоплює також необхідність реорганізації правового регулювання та його заміни іншими видами соціального регулювання;

- внесення в компетентний державний орган ініціативи про видання нормативно-правового акта, метою якого є закріплення, ще не врегульованих суспільних відносин, одночасно означає наявність прогалин;

- розробка компетентними органами держави проекту нормативно-правового акта є фактично офіційним визнанням існування прогалин і етапом їх усунення;

- прийняття нормативно-правового акту означає, що прогалина усунута, тобто прогалина є причиною, а нормативно-правовий акт є наслідком.

Отже, застосування аналогії є лише подоланням прогалин в законодавстві оскільки прогалини не ліквідуються. Усунення прогалин в законодавстві є обов'язком правотворчих органів.