Характеристика моделі та її типи

Модель – інформаційний образ реального об'єкта, що відтворює даний об'єкт (систему) з визначеним ступенем точності й у формі, відмінній від форми самого об'єкта (системи).

Моделювання – це метод опосередкованого практичного або теоретичного оперування об'єктом, при якому використовується допоміжний проміжний або природний "квазіоб'єкт" (модель), який знаходиться у певній об'єктивній відповідності з об'єктом пізнання, здатний замінити його у певних відносинах і дає при його використанні, зрештою, інформацію про власне модельований об'єкт.

Модель - це подумки представлена або матеріально реалізована система, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщувати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт.

Існує два основні способи опису моделей - статичний і динамічний. Статичний опис розглядає структуру моделі, тобто такі її аспекти, у яких можна не брати до уваги час. Динамічний опис розглядає потік подій, тобто зміну модельованих процесів у часі, який не можна брати до уваги з точки зору завдань, вирішуваних організацією. Таким чином, є природним використовувати різні моделі для опису різних аспектів діяльності організації. Очевидно, що розглядати в одній моделі всі аспекти не тільки не потрібно, а й неможливо.

Необхідність застосування моделей пояснюється наступними причинами:

· складністю реального світу, виробничо-господарської діяльності;

· наявністю багатофакторних залежностей в процесі розв’язання управлінських завдань;

· необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень;

· доцільністю орієнтувати управління на майбутнє.

Розрізняють наступні види моделей:

· фізичні. Вони відтворюють об'єкт дослідження у всіх основних характеристиках (аж до матеріалів, з яких вони виготовлені), але відрізняються від реального об'єкта меншими (рідше – великими) розмірами. Прикладом таких моделей є зменшені копії літаків і автомобілів, що найчастіше використовуються для визначення аеродинамічних характеристик проектованих конструкцій. Перевагами таких моделей є близькість їхніх властивостей до властивостей об'єкта дослідження і, як правило, значно менша вартість у порівнянні з вартістю реального об'єкта;

· семантичні. В останні роки в менеджменті (та й не тільки в менеджменті) усе більшого значення набувають так звані семантичні моделі,щовідбивають функції досліджуваного об¢єкта у вигляді семантичнихалгоритмів(правил, властивостей, ознак), описаних у словесній формі. Значимість цих моделей особливо зросла в останні роки в зв'язку з тим, що стали реальними можливості обробки семантичних алгоритмів сучасними програмними засобами;

· аналогові. Ці моделі ведуть себе так як реальні об’єкти, але зовнішньо вони не схожі на них, у тій чи іншій формі відтворюючи основні функції реального об'єкта. Наприклад, ділянка електричного ланцюга, що підкоряється відомому закону Ома, може бути електричним аналогом руху товарної продукції з одного пункту (з високим потенціалом насичення ринку) в інший пункт, що має менший рівень насиченості ринку цим товаром. Аналоговою моделлю є і графік, що описує зв'язок між величиною прибутку й обсягом виробництва. Тут у графічній формі відбита функціональна властивість досліджуваного об'єкта - важливого економічного показника підприємства. Часто використовується в менеджменті аналогова модель – зображена графічно функціональна чи організаційна структурна схема, що дозволяє в наочній формі відбити складні функціональні й організаційні зв'язки реального підприємства, фірми, установи і т.п.;

· математичні (символічні). Для опису властивостей або характеристик об’єкту використовують символи. У дослідженні операцій, як правило, використовуються математичні моделі, що обов'язково є деяким наближеним відображенням дійсності. Математичне моделювання– процес створення моделі й оперування нею з метою одержання необхідних зведень про реальний об'єкт. Має ряд переваг у порівнянні з альтернативним фізичним моделюванням (макетуванням). До цих переваг, насамперед, відносяться: менші терміни на підготовку аналізу, значно менша матеріаломісткість, особливо у великих проектах, можливість виконання експериментів у критичних режимах, що привели б до руйнування фізичного макета (а в соціальній сфері могли б привести і до більш серйозних наслідків).

В світі давно використовують засоби комп’ютерної техніки при найбільш розповсюджених способах моделювання. Розглянемо деякі з них.

Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Ця теорія найперше розроблялась військовими.

Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування по відношенню до потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).

Моделювання управління запасами. Визначає розміщення замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.

Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розгляду ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.

Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.

Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, при яких підприємство стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати найбільш оптимальне рішення. При цьому платежі (грошові винагороди, доход тощо) представляються у формі таблиці.

Дерево рішень, являє собою схематичне відображення дій у менеджменті з урахування фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

Прогнозування, тобто моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Оскільки воно відіграє суттєву роль у менеджменті, то його слід розглянути окремо. На сьогоднішній день не мислиме без підтримки обчислювальної техніки оперативне і найбільш вірогідне прогнозування (спосіб, при якому використовується накопичений в минулому досвід та поточні припущення з метою визначення майбутнього). На сучасному етапі найчастіше використовуються такі прогнози: економічні, соціальні, розвитку конкуренції, розвитку науково-технічного прогресу, розвитку технології, розвитку суспільства, розвитку сільського господарства тощо. Слід виділити наступні групи методів прогнозування:

Неформальні методи. Прогнозування на базі словесної (вербальної) інформації, отриманої з допомогою радіо, телебачення, розмов, телефонограм тощо. Прогнозування на засадах письмової інформації, яка відображається у газетах, журналах, бюлетенях, звітах тощо. Прогнозування за результатами промислового шпіонажу.

Формальні методи. Кількісні методи прогнозування. Аналіз минулих рядів – виходить з того, що минуле може повторитися у майбутньому. Причинно-наслідкове (каузальне) моделювання – використовується у менеджменті для прогнозування тих ситуацій, які знаходяться у залежності більше ніж від однієї змінної величини. В статистиці цей спосіб прогнозування називається кореляцією.

Якісні методи прогнозування.Думка журі – представляє собою поєднання та усереднення думок експертів – членів журі (ради, комісії тощо). Сукупна думка збутовиків – ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів. Модель очікування споживача – базується на результатах опитування клієнтів. Метод експертних оцінок. Представляє собою процедуру, яка дозволяє групі експертів приходити до певної згоди.

Інформаційне моделювання

Інформаційна модель організації є схемою потоків інформації, використовуваної в процесі управління, відображає різні процедури виконання функцій управління організацією і представляє за кожним завданням зв'язок вхідних і вихідних документів та показників.

Підінформаційним потоком будемо розуміти інформацію, яка у даний проміжок часу циркулює у суспільстві, передається суб'єктом інформаційної взаємодії об'єкту і використовується останнім як метазасіб соціальної діяльності.

Можна виділити такі властивості інформаційних потоків:

- наявність структури інформаційного потоку;

- спрямованість інформаційних потоків, вона постійно змінюється, відбувається переформування їх структури, з декількох масивів інформації утворюється один, впорядкований певними вихідними принципами. При цьому неминуче відбуваються втрати інформації порівняно з тією, що надходить ззовні до системи. Крім того, інформація спотворюється "шумом" у процесі перекодування, відбирання й організації;

- процеси циркуляції інформаційних потоків вирізняються значною різноманітністю. Зустрічні потоки і ті, що перекриваються, утворюють зони підвищеної інформаційної ємності, у яких, як правило, виникають проблемні ситуації;

- всі потоки є фільтруючими, їм притаманна властивість надавати пріоритет деяким відомостям у відповідності з певним набором засобів, які впорядковують даний потік;

- інформаційні потоки є дискретними (роздільний, перервний), тобто містять пропуски певних ланок, в них утворюються накопичення інформаційних відомостей навколо яких-небудь логічних понять, утворюються паралельні підмножини подібної або суміжної інформації;

- дискретністю обумовлена "пластичність" інформаційних потоків, оскільки кожний дискретний елемент потоку має численні зв'язки. Одна й та ж ланка потоку може одночасно "замикатись" з множиною інших і утворювати з ними складні сплетіння. Кожний зв'язок такого роду – це реалізація якої-небудь змістової функції досліджуваного поняття або об'єкта.

Як інструмент для аналізу і вивчення взаємозв'язків між інформаційними потоками в межах діяльності підприємства був розроблений стандарт IDEF1. Метою подібного дослідження є доповнення і структуризація існуючої інформації і забезпечення якісного менеджменту інформаційними потоками.

Необхідність у подібній реорганізації інформаційної галузі як правило виникає на початковому етапі побудови корпоративної інформаційної системи і методологія IDEF1 дозволяє досить наочно виявити слабкі місця в існуючій структурі інформаційних потоків.

Застосування методології IDEF1, як інструменту побудови наочної моделі інформаційної структури підприємства, дозволяє розв'язати такі завдання:

· з'ясувати структуру і зміст наявних потоків інформації на підприємстві;

· визначити, які проблеми, виявлені в результаті функціонального аналізу і аналізу потреб, викликані недоліками управління відповідною інформацією;

· виявити інформаційні потоки, які потребують додаткового управління для ефективної реалізації моделі.

За допомогою IDEF1 відбувається вивчення відповідної інформації про різні об'єкти в галузі діяльності підприємства.

IDEF1-модель включає до розгляду не тільки автомати­зовані компоненти, бази даних і відповідну їм інформацію, а й реальні об'єкти, такі як співробітники, кабінети, телефони та ін.

Місія методології IDEF1полягає в тому, щоб виявити і чітко постулювати потреби в інформаційному менеджменті в межах комерційної діяльності підприємства. IDEF1 є аналітичним методомі застосовується переважно для виконання таких дій:

· визначення самої інформації і структури її потоків, які мають відношення до діяльності підприємства;

· визначення існуючих правил і законів, за якими здійснюється рух інформаційних потоків, а також принципів управління ними;

· з'ясування взаємозв'язків між існуючими інформаційними потоками в межах підприємства;

· виявлення проблем, які виникають внаслідок нестачі якісного інформаційного менеджменту.

Результати аналізу інформаційних потоків можуть бути використані для стратегічного і тактичного планування діяльності підприємства і поліпшення інформаційного менеджменту.

Основною метою використання методології IDEF1залишається дослідження руху потоків інформації та принципів управління ними на початковому етапі процесу проектування корпоративної інформаційно-аналітичної системи, яка сприятиме більш ефективному використанню інформаційного простору.

Моделювання інформаційних взаємозв'язків і відмінностей відбувається між:

· реальними об'єктами;

· фізичними й абстрактними залежностями, які існують серед реальних об'єктів;

· інформацією, яка належить до реальних об'єктів;

· структурою даних, яка застосовується для придбання, накопичення, використання й управління інформацією.

Однією з основних переваг методології IDEF1 є забезпечення послідовного і чітко структурованого процесу аналізу інформаційних потоків у межах діяльності підприємства. Іншою властивістю IDEF1 є широко розвинута модульність, яка дозволяє ефективно виявляти і корегувати неповноту і неточність існуючої структури інформації протягом усього етапу моделювання.

При побудові інформаційної моделі проектувальник завжди оперує двома основними глобальними галузями, кожній з яких відповідає множина характерних об'єктів. Першою з цих галузей є реальний світ або ж сукупність фізичних та інтелектуальних об'єктів, таких як люди, речі, ідеї та ін., а також усі властивості цих об'єктів і залежності між ними. Другою є інформаційна галузь. Вона включає в себе існуючі інформаційні відображення об'єктів першої галузі і їх властивостей.

Інформаційне відображення не є об'єктом реального світу, однак зміна його, як правило, є наслідком певної зміни відповідного об'єкта реального світу.

Методологія IDEF1 розроблена як інструмент для дослідження статичної відповідності вищезазначених галузей і встановлення правил і механізмів зміни об'єктів інформаційної галузі при зміні відповідних їм об'єктів реального світу.