методика вивчення специфіки функціонування міфологічного та фольклорних образів у творі художньої літератури

. Український фольклор складається з двох великих підрозділів: поетичного (віршового), що найяскравіше виражений у пісенності, прозового, що обєднує різні оповідні види художньої народної творчості: казки, легенди, перекази, усні оповідання, анекдоти.

Поетичний фольклор (обрядові пісні, тобто пісні, виконання яких повязане з обрядами, особливо з календарними і сімейними).

Календарно-обрядові пісні тісно повязані з трудовою діяльністю людей, господарськими сезонами, календарними циклами у природі, святами, що в давнину мали на меті задобрювання божеств, сил природи. (колядки і щедрівки, веснянки, купальські, жниварські пісні).

Народні звичаї і обряди, повязані з весняним пробудженням природи, супроводжувалися співом, іграми і хороводами, що мають в Україні загальну назву -веснянки.

До обрядового фольклору належать також різні приповідки, традиційні прозові формули, побажання, промови. Але основне його багатство становлять пісні.

Необрядові пісні - це друга велика група поетичного фольклору. До них належать народні думи, історичні пісні, балади, соціальне - побутові, ліричні пісні з особистого і родинного життя, жартівливі й танкові пісні, колискові й дитячі, набожні пісні.

Прозовий фольклор. Однією з найважливіших складових фольклорної прози є казки. Народні казки поділяються на три групи:

казки про тварин, в яких головними дійовими особами
виступають тварини.

чарівні, героїко-фантастичні казки про надзвичайні події, предмети і уявних людей, велетнів, силачів їх своєрідне походження, пригоди, різні перетворення.

побутові казки, присвячені різним подіям родинного і громадського побуту.

Легенди і перекази становлять другу велику частину фольклорної прози. Легенди за змістом подібні до фантастичних казок: у них також головну роль відіграє чарівний, фантастичний елемент.

Перекази - це народні оповідання про історичні події й особи. Від легенд вони відрізняються тим, що в них меншу роль відіграє фантастика і оповідь має здебільшого реалістичний характер, оперта на історичні факти.

З переказами споріднені усні народні оповідання - короткі оповіді здебільшого у формі повідомлення, спостереження оповідача, спогаду про незвичайну пригоду, зустріч, повчальну історію. [48]

Прислівя і приказки - стислі крилаті вислови, в яких сконцентровано життєву мудрість і філософію народу. Своїм мовним багатством і змістовим розмаїттям українські прислівя і приказки охоплюють усі сторони життя людини, її погляди на світ, суспільні явища, громадські та родинні взаємини.

Загадки (від слова «гадати» - думати, розмірковувати) - дуже давній і розповсюджений вид народної творчості.

Методика вивчення мистецького синкретизму літературного твору

У мистецтві синкретизм— нерозчленованість різних видів культурної творчості, властива раннім стадіям її розвитку. Найчастіше однак цей термін застосовується до галузі мистецтва, до фактів історичного розвитку музики, танцю, драми і поезії.

У побудові О. М. Веселовського теорія синкретизму, в основному, зводиться до наступного: в період свого зародження поезія не тільки не була диференційована за родами (лірика, епос, драма), а й сама взагалі представляла далеко не основний елемент більш складного синкретичного цілого: провідну роль в цьому синкретичному мистецтві відігравав танець — «ритмування орхестичних рухів в супроводі пісні-музики».

Духовно-мистецький синкретизм. У ньому поєднувалися і релігійні форми (образовість), і духовні чинники: віра в упирів і берегинь (як «філософія» життя і смерті, добра і зла), в Рода (рожаниць), а паралельно — творення ідолів, що символізували природно-життєві сили (від Землі до Космосу). Найчастіше божества уособлювали образи-сили, пов’язані з хліборобською (скотарською) культурою, сім’єю і родом (Лєль, Лада). Синкретизм виявився і в поєднання елементів релігій різних племен та континентів.

Інформаційні технології

такому уроку властиво наступне:

· принцип адаптивності: пристосування комп'ютера до індивідуальних особливостей дитини;

· керованість: у будь-який момент можлива корекція вчителем процесу навчання;

· інтерактивність і діалоговий характер навчання; - ІКТ мають здатність "відгукуватися" на дії учня і викладача; "вступати" з ними в діалог, що і становить головну особливість методик комп'ютерного навчання.

· оптимальне поєднання індивідуальної та групової роботи;

· підтримання в учня стану психологічного комфорту при спілкуванні з комп'ютером;

· необмежене навчання: зміст, його інтерпретації і додаток скільки завгодно великі [9. c. 35].

Комп'ютер може використовуватися на всіх етапах: як при підготовці уроку, так і в процесі навчання: При поясненні (введення) нового матеріалу, закріпленні, повторенні, контролі.

При цьому комп'ютер виконує такі функції:

1. У функції викладача комп'ютер являє собою:

джерело навчальної інформації;

наочний посібник;

тренажер;

засіб діагностики і контролю.

2. У функції робочого інструменту:

засіб підготовки текстів, їх зберігання;

графічний редактор;

засіб підготовки виступів;

Інформаційні технології здатні:

• стимулювати пізнавальний інтерес дітей,

• надати навчально-виховній роботі проблемний, творчий, дослідницький характер і розвивати самостійну діяльність школярів,

• забезпечувати навички діяльності учня стосовно інформації, що міститься в навчальних предметах і освітніх областях, а також в навколишньому світі,

• за допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, комп'ютер) та інформаційних технологій (відеозапис, ЗМІ, Інтернет), формувати вміння дітей самостійно шукати, аналізувати і відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати і передавати її,

• сприяти соціальній адаптації дитини до школи, впливати на її відносини з однокласниками. Оволодіння комп'ютером благотворно впливає на формування особистості дитини і надає її більш високий соціальний статус.

Використання ІКТ у роботі педагога дає можливість:

• самоосвіти педагога, підвищення його професійного рівня;

• навчатися і здобувати знання, вміння та якості, необхідні сучасній людині;

• отримувати найсучаснішу інформацію по темі, оновлювати навчальний та дидактичний матеріал;

• мати доступ до методичної бази розробок;

• спілкуватися з колегами на різних форумах;

• отримувати кваліфіковані консультації та поради експертів;

• публікувати свої матеріали;

• брати участь в обговоренні опублікованих матеріалів;

• брати участь в професійних конкурсах;

• обмінюватися досвідом з колегами з інших регіонів і країн.

Для пояснення нового матеріалу використовуються наступні засоби:

· комп’ютер

· проектор

· мультимедійна дошка

· робота в мережі інтернет

· технологія Web-квест (Додаток В)

Особливо акцентую увагу на останньому пункті – Web-квест. Ця технологія є спеціальним чином організований вид дослідницької діяльності, для виконання якої учні здійснюють пошук інформації в мережі Інтернет за вказаними адресами. Квести створюються для того, щоб учні вчилися використовувати отриману інформацію з практичною метою