Історичні передумови становлення права ЄС

Розвиток європейської ідеї: проект Дюбуа, де Сюллі, Бентам, Куденхове-калергі та ін.

У політико-правовій думці епохи Гуманізму, Відродження та Реформації знайшло обґрунтування якісно нове розуміння міжнародного порядку в Європі. До цього періоду відносяться кілька пропозицій щодо створення союзу європейських держав, найхарактернішими з яких є проекти французького легіста початку XIV ст. П'єра Дюбуа та чеського короля XV ст. Іржі Подєбрада. П. Дюбуа порівнював запропоновану ним інституційну структуру союзу рівноправних європейських держав з людським організмом, який розуміється не як підпорядкування нижчого вищому, але як складна єдність і взаємодія функціонально взаємозалежних органів. Керувати об'єднанням європейських держав, на думку Дюбуа, мав Союз князів.

Створений І. Подєбрадом проект союзу держав у плані структури суттєво не відрізнявся від союзу, запропонованого Дюбуа. Його специфіка полягала в новому розумінні відносин між державами Європи як системи взаємодії націй: усі королі французьких, німецьких і італійських королівств одержували один голос від нації, яку вони представляють. Проекти Дюбуа та Подєбрада об'єднує їх світська, антипапська основа та спрямування на вирішення зовнішніх питань (у Дюбуа – відвоювання "Святої землі", у Подєбрада – захист від спільних ворогів).

Аналогічна ідея була обґрунтована у "Великому плані" герцога де Сюллі, що створив одне з найбільш відомих відображень ідеї міждержавного союзу у Європі, метою якого було запобігання розширенню спадкових монархій і створення сприятливих умов новим національним державам. Стимулом консолідації у союзі також стала зовнішня загроза, якій протиставлялися завдання перебудови системи міжнародних відносин. Характерними рисами проекту була неможливість виходу з нього та процедура голосування у його вищому керівному органі – Раді.А. Леруа-Больє наголошував на неприйнятності для Європи федеративного досвіду США і вважав, що Європа повільно і поступово повинна скласти не над-, а міждержавний союз за зразком Німецького до 1866 р.

Після Першої світової війни панєвропейські проекти за юридичним змістом зводилися до конструкцій військово-політичного союзу, митного союзу, конфедеративного або федеративного об'єднання.Найбільшими ідеологами панєвропейського об'єднання в міжвоєнний період стали Р. Куденгове-Калергі, П. Поттер, Р. Дюпон. Так, у 1923 р. Р. Куденгове-Калергі запропонував план створення Сполучених Штатів Європи. У міжнародно-правовому аспекті проекти Пан-Європи відбили характерне для даного етапу прагнення домогтися політичної єдності союзницьких держав зі збереженням їхнього державного суверенітету.

Проект "Європейського федерального союзу", запропонований тодішніми французькими урядовцями Тардьє та Бріаном, підкреслював збереження суверенітету держав-членів конфедерації: "В жодному разі і в жодній мірі створення передбачуваних федеральних уз між європейськими урядами не може торкнутися будь в чому жодного із суверенних прав держав, що є членами подібної фактичної організації". Підкреслювалося підпорядкування асоціації Лізі Націй, а конференція, політична комісія, секретаріат дублювали органи Ліги.

Історичні передумови становлення права ЄС

Процес становлення права Європейського Союзу тісно пов’язаний з процесом утворення та діяльності Європейських співтовариств, який відбувався на основі відповідних правових норм. Тобто, становлення права Європейського Союзу неможливе без утворення Європейських співтовариств, а їх функціонування неможливе без наявності правового поля.

Право Європейського Союзу стало одним з найважливіших чинників європейської інтеграції. Завдяки йому сформувався не тільки єдиний правовий простір для більшості держав Європейського Союзу, а й створилися всі необхідні умови для побудови єдності у всіх інших сферах суспільного життя європейської спільноти.

Історичні умови, що склалися в Європі після завершення Другої світової війни вимагали від європейських держав вирішення наступних питань: відновлення зруйнованого війною європейського господарства, організація системи безпеки, яка дозволяла б запобігати новим війнам, і захист прав людини.
Проблему відновлення європейської економіки була покликана вирішити створена в 1948 р. Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що включила 16 країн Західної Європи і Туреччину.
Створена в 1949 р. Рада Європи основним своїм завданням визначила захист прав людини.

Забезпечення безпеки покладалося на створений в 1949 р. за участю США військовий альянс НАТО, який було засновано у 1948р. згідно Брюссельського пакту.

Не зважаючи на створення вищезазначених структур в Європі так і не вдалося забезпечити створення широкої інтеграції, яка б поєднала міжнародно-правові та національні інститути. Така інтеграція повинна була ґрунтуватися на добровільному обмеженні суверенітету країн-учасниць, об'єднанні і передачі ними ряду функцій наднаціональному органу, що діє в загальних інтересах.
Вперше подібну ідею було висунуто в 1950 р. міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом. Документ під назвою «Декларація Роберта Шумана» було оголошено ним на міжурядовій конференції в Парижі 9 травня 1950 року. Цей день офіційно прийнято вважати «Днем Європи». Інколи зазначений документ ще називають «планом Шумана».

Проте, слід зазначити, що Роберт Шуман не був справжнім автором зазначеного плану. Головним розробником даного проекту був інший французький політичний діяч – Жан Моне. Саме ім’я Ж.Моне увійшло в історію сучасної Європи як основного розробника ідеї формування Європейських співтовариств.

Зміст «плану Шумана» полягав у зверненні до європейських країн (насамперед Німеччини) з наступною пропозицією: «Французький уряд пропонує передати все франко-германське виробництво вугілля і сталі під керівництво спільного Верховного органу, який діє в межах організації, що відкрита для участі інших країн Європи».