Розкрийте особливості економічного розвитку та здійсніть загальну характеристику господарству Північної Європи

Країни Північної Європи є одними з економічно найрозвинутіших у світі. Вони сформували особливу модель соціально-економічного розвитку («суспільство загального добробуту», так званий «скандинавський соціалізм»), який визначається такими рисами:

— високий рівень життя, відсутність різких контрастів між багатими і бідними;

— значний рівень податків (до 55 % від прибутку);

— середня площа житла — 400 м², Швеція посідає 1-ше місце у світі за забезпеченістю житлом на душу населення (на кожні 1000 осіб припадає 445 квартир);

— на 1000 жителів припадає 504 автомобілі (по 2 машини на сім'ю), до 500 телевізорів і 681 телефон;

— висока соціальна захищеність: офіційно тривалість робочого тижня — 40 год., на практиці в середньому — 37 год., оплачувана відпустка — 5 тижнів, сплачуються витрати на дітей до 16 років, надаються позики на квартиру. Високорозвинута система охорони здоров'я: у разі захворювання працівник одержує допомогу, яка становить 65-90 % заробітної платні, на 10 тис. населення припадає у середньому 25 лікарів. Основна пенсія (по старості) виплачується незалежно від трудової діяльності, розмір її однаковий для усіх. Крім того, держава виплачує додаткову пенсію за вислугу років, розмір якої залежить від заробітку;

— низький рівень безробіття, який в середньому по регіону становить 5,3 %. Допомога із безробіття дорівнює в середньому 90 % від попереднього заробітку. Тим, хто не може знайти собі роботу, суспільство пропонує громадські роботи.

Формування «скандинавської моделі» економічного розвитку зумовлене: подібними природно-географічними умовами, спільними межами й традиційними історичними зв'язками, мовною, конфесійною та культурною близькістю, спільними рисами менталітету населення країн.

До особливостей «скандинавської моделі» відносять і такі спільні чинники:

— активна участь у формуванні й роботі урядів, законодавчих органів влади партій переважно лівої орієнтації;

— високий ступінь «юніонізації» (кількість членів профспілок серед працюючих в різних галузях становить 70-90%);

— висока політична й економічна активність жінок;

На країни Північної Європи припадає приблизно 1 % населення та 3 % ВВП і промислової продукції розвинутих держав, але за показниками ВВП та промислового виробництва на душу населення вони належать до 12-15 найрозвинутіших країн світу. Всі країни регіону мають позитивний приріст виробництва (від 4,8 % на рік у Фінляндії до 0,7 % у Норвегії) та незначні показники середньорічної інфляції. Так, у 2000 р. у регіоні вона становила в середньому 2,8 % , максимальний показник був в Ісландії (3,5 %), мінімальний — у Швеції (1,2%).

У скандинавських країнах дуже високий рівень життя населення. Згідно з класифікацією, запропонованою «Програмою розвитку 00Н», за показником «індексу людського розвитку» (містить показники різних аспектів життя людини: рівень прибутків, освіти, письменність дорослого населення, рівноправ'я жінки у суспільстві та ін.) вони належать до першої десятки держав світу. Проте вважають, що деяких результатів можна було б досягнути меншою ціною. До проблематичних аспектів соціально-економічної політики урядів скандинавських країн зараховують:

46Розкрийте особливості економічного розвитку та здійсніть загальну характеристику господарству Південної Європи.

Країни регіону дотепер відстають економічно від високорозвинутих держав Європи. Хоча Португалія, Іспанія, Греція та Італія входять до ЄЄ, але всі вони, крім Італії, за багатьма соціально-економічними показниками відстають від лідерів. Значною мірою це спричинено історичними особливостями їх розвитку.

Передусім тим, що впродовж XX ст. тут існували військові режими та диктатури. Відчутно позначилася й певна економічна «закритість» країн від зовнішньоекономічного простору. Зумовлена вона була економічною політикою урядів, спрямованою на значну самоізоляцію, а також дією економічних санкцій міжнародного співтовариства, які значно обмежували міжнародну економічну діяльність країн.

Із середини 70-х — початку 80-х років XX ст. країни Південної Європи, обравши шлях демократичного розвитку, почали здійснювати економічні реформи, спрямовані на розширення ринкових засад функціонування економіки. Прийняття Португалії, Іспанії та Греції до ЄС відкрило нові перспективи їх суспільно-економічного розвитку. В середині 80-х років ці країни мали найвищі в Європі темпи економічного зростання (на рівні 5 % і вище).

Італія. Є економічним лідером регіону, належить до високорозвинутих індустріально-аграрних країн, з чіткою тенденцією формування постіндустріального типу економіки.

Іспанія. Це друга за рівнем соціально-економічного розвитку країна в регіоні. Її ВНП у 2000 р. становив понад 720 млрд дол. В іспанській економіці помітну роль відіграє державний сектор, на частку якого припадає до 30 % ВВП країни. Держава здійснює економічне програмування, контролює залізниці, вугільну промисловість, значну частину суднобудування та чорної металургії.

Греція. Має більший, ніж у Португалії, ВНП (181,9 млрд дол. у 2000 р.). Промисловість країни значно монополізована крупним місцевим та іноземним капіталом (переважно зі США, ФРН, Франції та Швейцарії).