Концепція реформування прокуратури України

Правові основи діяльності прокуратури

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок

діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим

Законом, іншими законодавчими актами.

Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї

компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних

норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних

договорів.

5.Закон «Про прокуратуру» складається з п'яти розділів і містить 56 статей. У ньому визначено завдання органів прокуратури, компетенцію та повноваження, порядок формування, систему та структуру, принципи організації та діяльності, основні функції (напрямки діяльності), роль та місце прокуратури в побудові демократичної, правової держави.

Завдання, що стоять перед органами прокуратури, сформульовано у ст. 4 Закону «Про прокуратуру». В ній, зокрема, говориться, що діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку. Завдання органів прокуратури полягають у захисті від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування.

Як видно з цього формулювання Закону, завданнями прокурорського нагляду є захист різноманітних суспільних.та особистих цінностей і благ. Це й зрозуміло, оскільки, запобігаючи будь-якому правопорушенню, прокуратура так чи інакше захищає не тільки суб'єктивні права та

інтереси організацій і громадян, а й засади нашого суспільства і держави. У боротьбі зі злочинними проявами зусилля прокуратури також спрямовані на охорону підвалин нашого суспільства, якими є демократичний лад, суверенітет, незалежність, гуманізм, правопорядок тощо.

Ці завдання прокуратура здійснює за допомогою зміцнення законності. Законність виступає для прокуратури у двох якостях: як мета прокурорського нагляду і як принцип організації та діяльності самої прокуратури.

Законність є загальним принципом нашої держави і права. Державні та громадські організації, посадові особи зобов'язані додержуватися вимог Конституції і чинних законів України. Органи прокуратури зобов'язані максимально використовувати наявні в їх розпорядженні засоби в інтересах громадян та держави.

І — «Загальні положення»;

ІІ — «Система, структура і організація діяльності органів прокуратури»;

ІІІ— «Прокурорський нагляд»;

ІV— «Кадри органів прокуратури»;

V — «Інші питання організації діяльності органів прокуратури».

Розділ ІІІ складається з чотирьох глав:

«Загальний нагляд» (гл. 1),

«Нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з злочинністю» (гл. 2),

«Участь прокурора в розгляді справ у судах» (гл. 3),

«Нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру» (гл. 4).

Концепція реформування прокуратури України.

Як відомо, концепція — це певний спосіб розуміння, головний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності. Розробка концепції прокурорського нагляду передбачає насамперед визначення цілей нагляду. Це, у свою чергу, пов'язано з оцінкою ролі прокурорського нагляду серед інших державних структур. Саме за цільовим призначенням прокурорський нагляд повинен відрізнятись від інших видів діяльності. Цю відмінність досить складно провести в сучасних умовах стосовно одного з основних напрямів діяльності — загального нагляду. Реформування організації і діяльності прокуратури є невід'ємною складовою частиною правової держави.

Це стосується аспектів діяльності прокуратури та інших органів, тому розробка певної концепції прокурорського нагляду може бути здійснена в загальному контексті судової ре-форми, кінцевого визначення завдань і функцій Конституційного Суду, вирішення проблем правового забезпечення діяльності структур щодо боротьби з особливо небезпечними злочи-нами, визначення місця слідчого апарату.

Тому наукова концепція прокурорського нагляду повинна враховувати загальні тенденції розвитку судової реформи, підготовку законодавчих актів у всіх названих та інших сферах діяльності. Особливо це стосується напрямів, що визначають місце прокуратури в системі державних органів, її завдань, функцій і повноважень. При цьому слід виходити з єдиної концепції прокурорського нагляду.

Сучасний етап розбудови української держави обумовлює необхідність оптимізації організаційного устрою та функцій прокуратури. Відтак, її розвиток і реформування повинні мати комплексний, системний і науково обґрунтований характер, враховувати цінності демократичного суспільства та міжнародні зобов'язання України.

Водночас реформування необхідно здійснювати виважено і поступово, щоб не втратити цінного, напрацьованого десятиріччями.

На даний час за ініціативою Президента України з метою виконання обов'язків і зобов'язань України перед Радою Європи в нашій державі розпочато реалізацію комплексних демократичних реформ у контексті інтеграції до Європейського Союзу.

Зокрема, для підготовки узгоджених пропозицій щодо реформування прокуратури та адвокатури з урахуванням загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів та забезпечення виконання зобов'язань України перед Радою Європи Розпорядженням Президента держави від 22 листопада поточного року створено відповідну робочу групу, до складу якої увійшли і представники Генеральної прокуратури України.

Проводяться також судова та адміністративна реформи, триває реформування кримінального судочинства. Фахівці Генеральної прокуратури України беруть активну участь у цьому процесі, в декриміналізації та гуманізації покарань, зміцненні правозахисної діяльності.

Декілька слів про стан реформування кримінального судочинства в Україні.

Указом Президента України від 17 серпня 2010 року створено робочу групу з питань реформування кримінального судочинства. До її складу увійшли керівники державних, у тому числі правоохоронних органів, народні депутати України, судді, науковці та представники громадськості. Завдання, поставлене перед нею, полягало у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавчого регулювання кримінального процесу. Робочою групою за активною участю Генеральної прокуратури України розроблено проект Кримінального процесуального кодексу України. 19.11.2012 р. прийнято новий КПК.

Основним принципом кодексу є гуманізація кримінального судочинства.

Головним пріоритетом визначено захист прав і свобод людини. Проектом цього кодексу вводиться поняття розумних строків, спрощений порядок початку досудового провадження з одночасним запровадженням Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Удосконалено систему захисту прав потерпілого: він отримує цей статус автоматично, від початку кримінального провадження. Новелою є і те, що на рівні процесуального закону регулюється проведення негласних слідчих (розшукових) дій, чого не було передбачено попереднім кримінальним процесом. Посилено судовий контроль за розслідуванням, зокрема шляхом запровадження інституту слідчого судді. Виключено можливість повернення справи судом на додаткове розслідування. Значного розвитку зазнали

процедури примирення, медіації та укладення угоди про визнання вини. Повноваження захисту та обвинувачення для реального забезпечення змагальності сторін в судовому процесі врівноважено.

У новому кодексі за прокурором залишилось право передавати справу від одного органу другому, від одного слідчого – іншому, скасовувати незаконні рішення у справах. Лише на прокурорів покладено підтримання державного обвинувачення.

Визначено і підслідність органам прокуратури кримінальних справ протягом п’яти років після набрання чинності новим кодексом. Зокрема, стосовно посадовців високого рівня, суддів, правоохоронців, військовослужбовців та у сфері протидії корупції.

Є ще низка змін та доповнень, які суттєво вдосконалюють процесуальне законодавство.

Хотілося б зупинитися також на правозахисній функції прокуратури. У більшості країн – членів Ради Європи органи прокуратури в різних формах та межах забезпечують захист прав і свобод громадян, суспільних та державних інтересів. Це стосується колишніх

7.Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов’язковий для виконання підлеглими.

Проект наказу створюється, як правило, у відповідному структурному підрозділі (виконавцем або керівником), підписується керівником структурного підрозділу, узгоджується з іншими посадовими особами установи, в компетенції яких знаходиться повне або часткове вирішення питання, про яке йдеться в наказі (заступником керівника установи, куратором питань, про які йдеться в наказі, юристом). До проекту наказу додають документи, що мотивують його доцільність.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті. Право підписання наказів визначається законодавством: зазвичай це право мають керівники установ, їхні перші заступники, а також деякі посадові особи відповідно до їх повноважень і компетенції.

Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вказаний у самому наказі.

Наказ не має юридичної сили та підлягає скасуванню, якщо він виданий із порушеннями встановлених правил.

Накази бувають індивідуальними й нормативними:

Індивідуальні накази пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності конкретних осіб (заохочення й стягнення, переведення на іншу роботу тощо).

Нормативні накази — це безособові накази, які регламентують трудову діяльність усього трудового колективу чи його частини (правила внутрішнього трудового розпорядку, реорганізація структурних підрозділів тощо).

Розрізняють два види наказів:

— за особовим складом;

— з питань основної діяльності.

Накази щодо особового складу (це, як правило, індивідуальні накази) пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності окремих працівників (зарахування на посаду, звільнення, преміювання тощо).

Накази з питань основної діяльності (нормативні накази) — це документи, які оформляють рішення керівника щодо організації роботи установи в цілому чи його структурних підрозділів (конкретні заходи щодо виконання директив вищих органів, планування роботи окремих структурних підрозділів тощо).