ФІНАНСОВЕ І МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗ­ПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТ­РІШНІХ СПРАВ

Фінансове і матеріальне забезпечення працівників органів внутрішніх справ регламентується рядом нормати­вних актів, а саме: Законом України «Про міліцію», Поло­женням про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового та соціально-побутового забезпе­чення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, за­твердженим Постановою Верховної Ради України, Поло­женням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови служби працівни­ків органів внутрішніх справ», а також відповідними нака­зами та розпорядження МВС України.

Фінансове і матеріально-технічне забезпечення працівників органів внутрішніх справ здійснюються за ра­хунок державного і місцевого бюджетів, а також за рахунок коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств і відомств, підприємств, установ і організацій, а також гро­мадян за послуги, що їх надають органи МВС.

У кошторисі органів внутрішніх справ передбача­ються обов'язкові статті витрат:

- на виплату грошового утримання;

- забезпечення речовим майном;

- продовольче забезпечення;

- допомога й премії;

- виплата соціальних пільг;

Форми й розміри грошового утримання працівників органів внутрішніх справ встановлюються Кабінетом Міні­стрів і складаються із:

- посадового окладу, у відповідності з коефіцієнтом, встановленим згідно з посадою на день призначення;

- окладу згідно з персональним спеціальним (війсь­ковим званням);

- процентної надбавки за вислугу років на посадо­вий оклад по спеціальному (військовому) званню;

<<>>
- додаткових видів грошового утримання, сума яких визначається процентним відношенням до посадового окладу; до них відносяться доплати:

а) за наукове звання і вчений ступінь;

б) за шифрувальну роботу;

в) за знання іноземних мов;

г) за роботу в нічний час, у святкові дні;

д) інші надбавки й доплати, які можуть вводитись начальником органів внутрішніх справ і підрозділів у ме­жах фонду заробітної плати;

ж) надбавки і доплати, встановлені місцевими орга­нами влади.

Надбавки і доплати можуть вводитися для окремих працівників за високу ефективність службової діяльності щодо розкриття злочинів, охорони громадського порядку, професійного досвіду, передові прийоми роботи. Можуть встановлюватись також доплати працівникам оперативно-розшукових апаратів (до 50% посадового окладу) за індиві­дуальну оперативну роботу.

Зараз існує два види продовольчого забезпечення осіб рядового та начальницького складу:

1. Котлове постачання, яким забезпечуються війсь­ковослужбовці внутрішніх військ, слухачі й курсанти учбо­вих закладів МВС України, тобто ті військовослужбовці, слухачі й курсанти, які перебувають на повному державно­му утриманні.

2. Продовольчі пайки для працівників органів внут­рішніх справ, що перебувають на посадах, а також для слу­хачів учбових закладів, яким встановлене грошове забезпе­чення.

Зазначені види продовольчого забезпечення можуть замінюватись відповідною грошовою компенсацією, розмі­ри якої регулярно визначаються Кабінетом Міністрів України.

Речове майно працівникам органів внутрішніх справ видається у відповідності з нормами, затвердженими Міністерством внутрішніх справ. Обсяги речового забезпе­чення залежать від характеру виконуваних обов'язків, по­сади і звання (співробітникам - водіям, працівникам доро­жньої міліції, кінологам, дільничним інспекторам, операти­вним працівникам та ін.).

Одним із напрямків матеріального захисту праців­ника міліції є його житлове забезпечення. Воно здійснює­ться у передбаченому Житловим кодексом України поряд­ку та з урахуванням пільг, встановлених Законом України «Про міліцію». Згідно зі ст. 22 цього закону житлова площа працівникам міліції, в тому числі працюючим на транспор­ті, надається місцевими Радами народних депутатів, відпо­відними міністерствами та відомствами першочергово.

Окрім цього, особам рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцям внутрішніх військ, які вступили в житлово-будівні або жи­тлові кооперативи, може надаватися безоплатна фінансова допомога в порядку, передбаченому відповідним наказом МВС України. Безоплатна фінансова допомога може нада­ватись за таких умов:

- особам рядового і начальницького складу, які вступили в житлово-будівельні (житлові) кооперативи і прослужили більше 15.років, у розмірі 50% від наданої установами банків позики;

- офіцерам, прапорщикам і військовослужбовцям надстрокової служби, які не мають житлового приміщення для постійного проживання і які вступили в житлово-будівні (житлові) кооперативи і прослужили більше 15 ро­ків, у розмірі 50%, більше 25 років - 100% наданої устано­вами банків позики.

У календарний стаж, необхідний для отримання бе­зоплатної фінансововї допомоги, входить дійсна військова служба, служба в органах внутрішніх справ та органах без­пеки, а також на посадах працівників і службовців у систе­мі МВС України, починаючи з дня призначення на посаду. При зміні календарного стажу служби сума раніше наданої безоплатної фінансової допомоги не переглядається.

Особам рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовцям внутрішніх військ, згідно з наказом МВС України, може також надаватися бе­зоплатна фінансова допомога на індивідуальне житлове бу­дівництво за власні кошти з використанням банківського кредиту.

Якщо особа рядового або начальницького складу чи військовослужбовець отримали додатковий кредит, у разі

<<>>
збільшення його граничного розміру додаткова безоплатна фінансова допомога надається на тих же умовах.

Законодавством України передбачені також інші заходи матеріально-фінансового забезпечення працівників органів внутрішніх справ, зокрема: пільги при встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні за­клади, пільги в оплаті житлової площі, комунальних послуг та палива.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про міліцію» пра­цівникам міліції і членам їх сімей надається 50%-ова зниж­ка при оплаті житлової площі, комунальних послуг і пали­ва. Крім того, працівникам міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та селищах міського типу, житло з опаленням та освітленням у межах встановлених норм на­дається безкоштовно.

Перелік комунальних послуг затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. До них віднесені: водопостачання, -включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; га­ряче водопостачання, користування тепловою енергією, ви­везення побутових відходів, водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям як загального, так і особисто­го користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення жит­лових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого постачання; користування елек­троенергією.

Отже, чинним законодавством України передбачено ряд заходів щодо фінансово-матеріального забезпечення працівників органів внутрішніх справ. Але в цілому рівень доходів, отримуваних працівниками, не компенсує належ­ним чином зусиль, не відповідає рівневі високопродуктив­ної службової діяльності, не задовольняє потреб утримання їх сімей. Більше того, діюча нині система оплати праці по­родила цілий ряд протиріч, які керівники мусять врахову­вати при організації управління органами внутрішніх справ і в роботі з кадрами.

Суспільство має відчутну потребу в високопрофе-сійних спеціалістах з охорони громадського порядку і бо­ротьби зі злочинністю, і в той же час реальне забезпечення їх діяльності, справедлива моральна і матеріальна оцінка їх

праці не відповідають таким вимогам. У Законі України «Про міліцію» (ст. 19) говориться: «Форми і розміри гро­шового утримання працівників міліції... повинні забезпечу­вати достатні матеріальні умови для комплектування якіс­ного особового складу міліції, диференційовано враховува­ти характер і умови роботи, стимулювати досягнення висо­ких результатів у службовій діяльності й компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати». Але сьогодні всім зро­зуміло, що вимоги вказаної статті закону за соціально-економічних умов, що склалися, не можуть бути реалізова­ні. Свої надії на покращення соціально-економічної і полі­тичної ситуації в Україні населення справедливо пов'язує з підвищенням ефективності правоохоронної діяльності і, на­самперед, органів внутрішніх справ, що можливе лише на основі зростання професіоналізму працівників, їх службо­вої активності у зміцненні законності й дисципліни, спра­ведливої винагороди за працю, обгрунтованого просування по службі, гарантій особистої безпеки і безпеки рідних для

нього людей.

Існуюча нині практика прийому на роботу в органи

внутрішніх справ навіть за високого рівня соціальної захи­щеності не сприяє підвищенню ефективності їх діяльності й закріпленню кадрів органів внутрішніх справ. Результати проведених досліджень показують, що соціальний захист, не пов'язаний з установками на кінцеві результати вироб­ництва, не поєднаний з інтересами організації, дає поштовх для розвитку утриманства, підриває стимули до праці, пло­дить лінощі, безвідповідальність, депрофесіоналізацію. Для того, щоб узгодити інтереси держави, уособлюваної Мініс­терством внутрішніх справ, і особисті інтереси працівника як громадянина, необхідно здійснити перехід від нерівно­правної системи прийому на службу, коли тільки працівник бере на себе зобов'язання (в заяві про прийом і при при­йнятті присяги) і несе відповідальність за їх невиконання, до контрактної, при якій будуть визначені цілі, інтереси, функції, права і зобов'язання обох сторін. Контракт підви­щить соціальну захищеність працівника, посилить правове регулювання трудових відносин між співробітниками та

органами внутрішніх справ.

У сфері соціальної роботи в органах внутрішніх справ також належить вирішити питання науково обгрун-

<<>>
тованого навантаження на працівників карного розшуку, служби по боротьбі з економічною злочинністю, підрозді­лів по боротьбі з організованою злочинністю та слідчих апаратів, яка в окремих промислових регіонах у 2-3 рази вища, ніж в інших областях.

Надбавки, отримувані працівниками цих регіонів, нічим не відрізняються від надбавок, які виплачуються в регіонах з менш складною оперативною обстановкою. Працівник міліції, який ризикує життям кожний день, від­правляючись на патрулювання в складі загону «Беркут», і працівник, який відмірює на складі тканину для його фор­меного одягу, отримують за звання і вислугу років однако­ву доплату. Необхідно також розробити оптимальну схему робочого часу працівника органів внутрішніх справ, тому що робочий тиждень, встановлений тривалістю в 40 годин, на практиці, як правило, є набагато довшим. Це питання можна вирішити переходом від екстенсивних форм органі­зації праці до інтенсивних.

Необхідно ввести диференційовану систему оплати праці в основних і допоміжних службах органів внутрішніх справ, надавши перевагу першим у визначенні посадових окладів, матеріальних форм стимулювання високої профе­сійної активності.

З проблемою матеріально-фінансового забезпечен­ня працівників органів внутрішніх справ пов'язане й питан­ня заборони їм та членам їх сімей займатися підприємниць­кою діяльністю. Дане питання є складним і неоднозначним. Якщо заборону займатись підприємництвом працівнику безпосередньо можна зрозуміти, то як це можна пояснити відносно дорослих членів сім'ї, які мають право обирати професію, узаконену сферу діяльності і вид занять? В зако­нодавстві про приватизацію і підприємництво наголошує­ться на наданні громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна, забезпечення соціального захисту та рівності прав участі громадян України в процесі приватизації, безоплатної передачі майна державних під­приємств кожному громадянинові України за приватиза­ційні майнові сертифікати та їх використання. Кожний громадянин України має право брати участь у конкурсному продажі акцій (часток, паїв) за приватизаційні майнові сер­тифікати, обмінювати свій приватизаційний майновий сер-

тифікат на інвестиційний сертифікат. Якщо взяти до уваги також інші законодавчі акти, які регламентують різні фор­ми економічної діяльності, то побачимо нові суперечності, навіть дискримінацію, що закладена в правовому статусі працівників органів внутрішніх справ. Наприклад, Закон України «Про оренду» не містить у собі заборони права громадянина України на оренду і його використання в гос­подарчих цілях через фах чи родинні стосунки. Дане пи­тання належить глибоко вивчити й вирішити з урахуванням умов життя і світового досвіду, тим більше, що на практиці, як відомо, часто-густо вищезгадані заборони порушуються.