СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБО­ВОГО СКЛАДУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Соціальне забезпечення - це передбачена законо­давством система матеріального забезпечення та обслу­говування громадян у старості, на випадок хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, втрати годуваль­ника, а також сімей, в яких є малолітні й неповнолітні ді­ти. Основними видами соціального забезпечення в органах внутрішніх справ є: державне обов 'язкове соціальне стра­хування, медичне обслуговування, пенсійне забезпечення, державна фінансова й матеріальна допомога.

Державне обов'язкове особисте страхування пра­цівників органів внутрішніх справ з метою посилення їх соціального захисту запроваджене відповідною Постано­вою Кабінету Міністрів УРСР з 1 січня 1991 р. Цією ж постановою затверджене Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб ря­дового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки, викладене піз­ніше в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 1992 р. під іншою назвою. Згідно з п. 2 зазна­ченого Положення Національна акціонерна страхова ком­панія (НАСК) «Оранта» виплачує страхові суми:

1. Особам рядового, начальницького та вільнонай­маного складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при вико­нанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою

<<>>
участю в охороні громадського порядку і громадської без­пеки, боротьбі із злочинністю:

- у разі одержання застрахованим тяжкого поранен­ня (контузії, травми або каліцтва) в розмірі чотиримісячно­го грошового утримання, легкого поранення - в розмірі двомісячного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав;

- у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала в період служби (роботи), але не пізніше; як че­рез 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні служ­бових обов'язків:

- інвалідові 1 групи - в розмірі п'ятирічного грошо­вого утримання;

- інвалідові II групи - в розмірі чотирирічного гро­шового утримання;

- інвалідові III групи - в розмірі трирічного грошо­вого утримання;

- у разі загибелі (смерті) застрахованого його спад­коємцям (після подання свідоцтва про право на спадщину) -в розмірі десятирічного грошового утримання загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав.

2. Особам рядового, начальницького та вільнонай­маного складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби, - у розмірах, передбачених Постано­вою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. Вка­заною постановою встановлено, що:

- у разі загибелі або смерті застрахованого НАСК «Оранта» виплачує його спадкоємцям страхову суму в роз­мірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті;

- у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцт­ва), захворювання, одержаних в період проходження служ­би -у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездат­ності, і який визначається у процентному відношенні до за­гальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Виплата вищезазначених страхових сум у зв'язку з настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум (з цього виду страхуван­ня) за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат з інших видів страху­вання і виплат, здійснюваних у порядку відшкодування збитків.

Вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть подати до НАСК «Оранта» протягом трьох років з дня настання страхової події.

Виплата страхових сум провадиться НАСК «Оран­та» за місцем проживання (прописки) застрахованого шля­хом їх перерахування на особистий рахунок одержувача в установі банку, видачі чека банку або переказу грошей по­штою за рахунок одержувача.

Якщо загибель (смерть), поранення (контузія, трав­ма, каліцтво) або захворювання застрахованого пов'язані з учиненням ним навмисних чи інших провинних дій, відпо­відні документи установами й підрозділами органів внут­рішніх справ не оформлюються і страхові суми не випла­чуються. До таких дій вищезгаданою Інструкцією віднесено:

- учинення застрахованим дій, в яких органами слідства, дізнання або судом встановлені ознаки умисного злочину;

- учинення застрахованим дій, наслідки яких, згідно з висновком слідчих органів, дізнання або суду, а також згідно з матеріалами службових перевірок органів внутрі­шніх справ, безпосередньо пов'язані з алкогольним, нарко­тичним чи токсичним сп'янінням;

- учинення застрахованим членоушкодження з ме­тою одержання страхової суми.

Визначення ступеня тяжкості одержаного поранен­ня (контузії, травми, каліцтва) провадиться військово-лікарськими комісіями на підставі переліку поранень, кон­тузій, травм і каліцтв, що належать до тяжких або легких.

Якщо застрахований у період проходження служби отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), за наслід­ками якого він не підлягає звільненню зі служби через хво­робу або обмежений стан здоров'я, відповідними військово-лікарськими комісіями, які визначають придатність до служби, на підставі акта про обставини одержання пора-

<<>>
нення (контузії, травми, каліцтва) після медичного обсте­ження видається довідка про поранення (контузію, травму, каліцтво).

Працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей мають право на безкоштовне медичне обслуговування (в тому числі, безкоштовне забезпечення ліками) під час стаціонарного лікування в медичних закладах системи МВС України. Якщо за місцем служби чи проживання пра­цівників органів внутрішніх справ немає медичних \ ^танов системи МВС України, медична допомога працівникам ор­ганів внутрішніх справ надається безперешкодно і безкош­товно в державних закладах охорони здоров'я, незалежно від їх відомчої належності. При обслуговуванні в лікуваль­них закладах, які працюють на засадах госпрозрахунку, ви­трати щодо лікування працівників, а в окремих випадках і членів їх сімей, здійснюються за кошти МВС.

Працівники органів внутрішніх справ і члени їх сі­мей мають право на санаторно-курортне лікування і органі­зований відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та базах відпочинку системи МВС на пільго­вих умовах. Якщо працівники органів внутрішніх справ не забезпечуються санаторно-курортним лікуванням у медич­них установах МВС України, їм дозволяється придбати пу­тівки в інших санаторно-курортних установах з оплатою на пільгових умовах за рахунок Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств, відомств, служб, органі­зацій, в яких працівники проходять службу.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядо­вого складу органів внутрішніх справ має певні особливос­ті, тому регулюється спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема. Закон України «Про пенсійне забез­печення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», прийнятий 9 квітня 1992 р. Цей закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення та встановлює їх види: довічну пенсію за вислугу років, пенсію по інвалідності, пенсію в разі втрати годувальника.

Так, право на пенсію за вислугу років мають особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої законом вислуги на службі в органах внутрішніх справ (20 років і більше на день звіль-

нення від служби). Право на пенсію за вислугу років мають також особи середнього, старшого і вищого складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку з хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров'я і на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менш 12 років і 6 місяців віддані службі в органах внутрішніх справ. Пенсії за вислугу років призна­чаються в таких розмірах:

а) особам начальницького і рядового складу, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55% відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам середнього, старшого і вищого начальни­цького складу, які мають загальний трудовий стаж 25 ка­лендарних років і більше, з яких не менше 12 років 6 міся­ців становить служба в органах внутрішніх справ: за за­гальний трудовий стаж 25 років - 50% і за кожний рік ста­жу понад 25 років - 1% відповідних сум грошового забез­печення.

Вищезазначеним особам, які брали участь у лікві­дації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії І, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10%, а віднесеним до категорій 2, 3, 4-на 5% відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 75% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катаст­рофи і віднесені до категорії 1 - 85%, до категорії 2 - 80%.

Вказаним законом також передбачено можливість збільшення пенсій інвалідам та учасникам війни й надбав­ки за вислугу років.

Важливе значення при призначенні пенсії за вислу­гу років має питання про обчислення вислуги років. Воно регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. У цій Постанові відповідно до згаданого закону вказано періоди часу, які враховуються при призна­ченні пенсій за вислугу років, у тому числі, на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці, два місяці та

<<>>
півтора місяця), встановлено порядок зарахування до ви­слуги років строкової військової служби, перераховано ви­ди грошового забезпечення, з яких обчислюються пенсії, викладено порядок перерахунку призначених пенсій у зв'язку із зміною розмірів грошового забезпечення та вре­гульовано інші питання.

Пенсії по інвалідності призначаються особам на­чальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби чи не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізні­ше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцт­ва чи захворювання, одержаних у період проходження служби.

Залежно від причин інвалідності інваліди поділяю­ться на дві категорії: 1) інваліди війни; 2) інші інваліди. За­лежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяю­ться на три групи: першу, другу та третю. Залежно від кате­горії та групи інвалідності пенсії по інвалідності призна­чаються особам начальницького і рядового складу в таких розмірах:

а) інвалідам війни 1 групи - 100%, II групи - 80%, III групи - 60% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку):

б) іншим інвалідам 1 групи - 70%, II групи - 60%, III групи - 40% відповідних сум грошового забезпечення.

Законом встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності (відповідно до категорій та груп інвалідності), надбавки до пенсії, порядок перерахування пенсій при змі­ні групи інвалідності, строки призначення й виплати пен­сій, умови поновлення виплати тощо.

Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям осіб на­чальницького і рядового складу призначаються, якщо году­вальник помер у період проходження служби або не пізні­ше трьох місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служ­би, а сім'ям пенсіонерів з числа осіб - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років піс­ля припинення її виплати.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти, осіб начальницького і рядового скла­ду, які перебували на їх утриманні. Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, як­що вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Незалежно від перебування на утриманні годуваль­ника пенсія в разі втрати годувальника за певних умов при­значається також деяким іншим категоріям громадян (не­працездатним дітям, непрацездатним батькам і дружині

(чоловікові)).

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в

таких розмірах:

а) членам сімей осіб начальницького і рядового складу, які померли внаслідок поранення, контузії чи калі­цтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації на­слідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших службових обов'язків, чи внаслідок захворювання, пов'яза­ного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, - 40% заробітку годувальника на кожного не­працездатного члена сім'ї;

б) сім'ям осіб начальницького і рядового складу, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті не­щасного випадку, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, або внаслідок захворювання, пов'язаного з про­ходженням служби, - 30% заробітку годувальника на кож­ного непрацездатного члена сім'ї.

Вищезазначеним законом також врегульовані пи­тання щодо обчислення пенсій всіх видів, їх призначення, виплати, порядку перерахунку тощо. Однією з підстав останнього є підвищення пенсій відповідно до індексації грошових доходів населення.

Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з органів внутрішніх справ (за винятком тих, які звільняються зі служби за дискредита­цією або у зв'язку з засудженням за вчинення злочину, в

<<>>
тому числі, і з засудженням умовно) виплачується однора­зова грошова допомога в розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

За особами середнього, старшого і вищого началь­ницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку з хворобою, скороченням штатів чи за обмеженим станом здоров'я без права на пенсію, по­ряд із виплатою одноразової грошової допомоги зберігає­ться виплата окладу за спеціальним званням протягом од­ного року з дня звільнення, крім осіб, які працювали перед звільненням зі служби в Радах народних депутатів та їх ор­ганах, центральних і місцевих органах державної виконав­чої влади і залишилися після звільнення на попередній роботі.

Членам сімей померлих пенсіонерів із числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які не мають права на одержання страхових сум по обов'язковому державному особистому страхуванню, неза­лежно від призначення пенсій в разі втрати годувальника, виплачується одноразова грошова допомога: дружині - в розмірі тримісячної пенсії годувальника; на кожного непраце­здатного члена сім'ї - у розмірі місячної пенсії годувальника.

У порядку і розмірах, встановлених законодавст­вом, виплачується грошова допомога при народженні дитини.

Але попри значну кількість нормативних актів, які регламентують надання пільг, допомоги, турботу про пра­цівників і членів їх сімей, не можна не зважати на їх декла­ративність і необов'язковість. Наприклад, нормативні акти про допомогу сім'ям загиблих працівників органів внутрі­шніх справ, зокрема, вказують на право першочергового забезпечення їх житлом. Але на жаль. ці вимоги, як прави­ло, з різних причин своєчасно не виконуються. Теж саме можна сказати про забезпечення інвалідів телефонами, на­лежним медичним обслуговуванням тощо.

У цілому проблеми сім'ї сучасного працівника ор­ганів внутрішніх справ не вивчаються, як не досліджується і ставлення працівників до збереження здоров'я, соціально­го страхування, медичного обслуговування, пенсійного за­безпечення, змісту й характеру пільг, настроїв пенсіонерів, необхідних заходів щодо їх залучення до активного життя.