ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Правовий захист працівника органів внутрішніх справ передбачає надання можливості працівнику віднов­лення стану, в якому він перебував до порушення його прав; припинення дій, які порушують його права чи ство­рюють загрозу їх порушення; визнання недійсними актів державного органу, органу місцевого самоврядування, ін­ших організацій, установ відносно працівника органів вну­трішніх справ, якщо вони прийняті з порушенням чинного законодавства; самозахисту своїх прав у передбачених за­коном випадках; відшкодування збитків, компенсації мо­ральної шкоди, завданої працівникові протиправними діями.

Одним із факторів, які забезпечують ефективність та безпеку правооохоронної діяльності, є кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист, насамперед, здоров'я, честі, гідності працівників органів внутрішніх справ. У цілому в Кримінальному кодексі й Кодексі про адміністративні правопорушення досить широко й деталь­но регламентується зміст кримінальних і адміністративних правопорушень проти працівників органів внутрішніх справ, але з різних причин працівники органів внутрішніх справ можливостями кримінально-правового та адміністра­тивно-правового захисту користуються не повністю, що підриває принцип соціальної справедливості й негативно впливає на охорону правопорядку. Такими причинами є не­знання законодавчих актів, що захищають працівників ор­ганів внутрішніх справ від злочинних посягань, неуваж­ність до цієї проблеми керівників органів внутрішніх справ, їх невимогливість до документального, юридичне грамот­ного оформлення правопорушень щодо працівників. Пра­вовий захист працівників органів внутрішніх справ вже розглядався в розділі «Управління безпекою особового складу органів внутрішніх справ».

Зважаючи на підвищений інтерес громадськості, специфічну увагу засобів масової інформації, активний за­хист адвокатами і самозахист правопорушників, особливе ставлення до таких справ прокурорів і суддів, фактор суво­рого дотримання вимог закону при оформленні матеріалів з правового захисту працівників органів внутрішніх справ

<<>>
має вирішальне значення. У ряді випадків і небажання пра­цівника втягуватись у боротьбу (а інакше це й не можна на­звати) за захист своїх порушених прав сприяє безкарності правопорушень проти працівників органів внутрішніх справ.

Правовою основою захисту працівників органів внутрішніх справ є Конституція України, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Кодекс України про адміністративні правопору­шення, Кримінальний кодекс України, деякі інші закони України.

Працівник міліції має право оскаржити в суді при­йняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрі­шніх справ, якщо вважає, що вони ущемлюють його гід­ність та особисті права, які не пов'язані із службовою дія­льністю.

Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.

У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного за­ходу у вигляді тримання під вартою належить організувати його утримування у призначених для цього установах орга­нів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на гарні­зонній гауптвахті.

Права, обов'язки та гарантії правового й соціально­го захисту, а також відповідальність поширюються на всіх працівників органів внутрішніх справ, які добровільно ви­конують завдання по охороні громадського порядку або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань, або якщо вони залучені до виконання таких за­вдань тимчасово.

Як бачимо, працівники органів внутрішніх справ законодавством України наділені достатньо широким пра­вовим захистом. Однак на практиці, за звітними статистич­ними даними МВС України, правовим захистом скориста­лись у 1998 р. тільки 48% із числа тих працівників, щодо яких було вчинено правопорушення. Тут, певне, проявляє­ться десятиліттями виховуваний стереотип поведінки, згід­но з яким працівнику самому добиватись справедливості,

«ходити по кабінетах» незручно. Інші працівники свідомо не бажають втягуватись у тривалу боротьбу за відновлення справедливості, знаючи, з якими складнощами вони зустрі­нуться в прокуратурі і в суді, і скільки це забере у них мо­ральних і фізичних сил. Логічно було б покласти обов'язки щодо захисту працівників від злочинних посягань на підро­зділи внутрішньої безпеки органів внутрішніх справ і під­розділи по боротьбі з організованою злочинністю. На жаль, поки що в їх роботі правовий захист працівників органів внутрішніх справ не є напрямком діяльності, а носить ви­падковий характер. Перед підрозділами внутрішньої безпе­ки поставлено інше пріоритетне завдання - якомога більше викрити правопорушень збоку самих працівників органів внутрішніх справ. Безумовно, що з такими порушеннями необхідно боротись, але, можливо, їх було б менше, якби сам працівник органів внутрішніх справ був надійно захи­щеним від злочинного впливу й зазіхань.

У прийнятій нині системі звітності такого пункту, як захист працівника органів внутрішніх справ від злочин­них елементів немає ні в службі безпеки, ані в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, ані в інспекції по особовому складу. Практично цей напрямок роботи в орга­нах внутрішніх справ вимагає систематичного характеру й посиленого контролю. А звідси випливає висновок: якщо працівники органів внутрішніх справ здатні будуть себе за­хистити, то вони можуть надійно захистити рядового члена суспільства.

Зневіру окремих груп населення у здатність органів внутрішніх справ захистити їх інтереси, а звідси - і неба­жання звертатись до них за допомогою, - можна, зокрема, помітити в поведінці підприємців і комерсантів. Бачучи, що офіційна правоохоронна система, основною ланкою якої є органи внутрішніх справ, зі своїми завданнями не справля­ється, окремі підприємці, бізнесмени та інші «ділові» люди, прості громадяни при порушенні їх прав вдаються до «ті­ньового правосуддя», тобто до рекету, шантажу, вимагань, неофіційної охорони, інших незаконних актів відновлення справедливості. Як правило, на слідстві вони заявляють, що вимушені вдатись до таких заходів через те, що їм не до­помогли органи внутрішніх справ або вони не вірять у мо­жливість такої допомоги.

<<>>
Отже, для того, щоб працівники органів внутрішніх справ успішно захищали права й свободи громадян, їм не­обхідно професійно захищати самих себе, а для цього по­трібно знати відповідне законодавство, бути фізично й тех­нічно підготовленими, вміло і сумлінно виконувати свої обов'язки, навіть якщо це комусь і не подобається, бути впевненими, що їх добросовісна праця буде належним чи­ном поцінована, а честь, гідність, здоров'я й майно їх осо­бисто та їх близьких надійно захищені.