ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ І ПЕРСПЕК­ТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ

Соціальна робота має різні напрямки залежно від завдань, на вирішення яких вона спрямовується, і суспіль­ного середовища, в якому вона реалізується. Має свої особ­ливості й соціальна робота в органах внутрішніх справ. У процесі управління органом внутрішніх справ його керів­ник здійснює різносторонню соціальну діяльність: забезпе­чує належні умови праці та її оплати, моральне й матері­альне стимулювання, побутове обслуговування, матеріаль­не постачання, надає фінансову допомогу, встановлює окремі пільги, контролює фінансове забезпечення й соці­альне страхування, забезпечує моральний і правовий захист працівників органу внутрішніх справ. Керівник постійно вивчає інтереси працівників, їх настрої та потреби, і на цій основі організує виховну роботу та роботу щодо морально­го, соціального і правового захисту колективу в цілому й окремих працівників. Але незважаючи на особливу акту­альність соціальної роботи в колективах органів внутріш­ніх справ, загальний її стан залишається незадовільним. Планування соціальної роботи в колективах органів внут­рішніх справ не передбачено і є поки що справою доброві­льною, залежною від волі та ін'ціативи керівників і громад­ських організацій цих органів.

Якщо згадати, як у недалекому минулому в органах внутрішніх справ вирішувалися проблеми переміщення по службі, проблеми сім'ї, навчання, роботи, забезпечення жи­тлом тощо, у пам'яті зринають відвідування працівником кабінетів не тільки своїх безпосередніх начальників, але й

кабінетів начальників політвідділів і відділів кадрів, сек­ретарів парткомів, комітетів комсомолу. Часто питання узгоджувалось у райкомі партії, райвиконкомі, а в ряді ви­падків - і в апараті Комітету державної безпеки (КДБ). І за­лежно від професійної підготовки та особистих якостей службовців даних організацій, від їх бачення політичних, ділових і моральних рис працівника, вирішувались його проблеми: призначення на вищу посаду, звільнення, напра­влення на навчання, забезпечення житлом, надання відпус­тки, виділення путівки на оздоровлення, прийом дітей до дитячого садка та ін. Згадані організації у відповідності з партійною і державною ідеологією виховували у працівни­ків світогляд, моральну культуру, якості громадянина і представника адміністративно-командної системи. З усу­ненням вищевказаних організацій на цьому щаблі роботи в органах внутрішніх справ виник вакуум.

Про актуальність соціальної роботи серед особово­го складу органів внутрішніх справ свідчить прийняття відповідних наказів МВС України, спрямованих на підви­щення рівня загальної і професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ, а також на ви­значення ролі керівників в організації виховної роботи.

У відповідності з цими наказами керівний склад ор­ганів, підрозділів, учбових закладів МВС України зобов'я­зувався проводити індивідуальну виховну роботу з підлег­лими, контролювати питання підвищення професійного, освітнього і культурного рівня працівників, поведінки на службі і в побуті, запобігати небажаним і компрометуючим зв'язкам.

У роботі з особовим складом рекомендувалось ак­тивно використовувати різні форми професіонального навчання і службової підготовки, інструктажі, аналітичний розгляд проведених операцій і конфліктних ситуацій, на­ставництво; від підлеглих вимагалося підвищувати рівень культури спілкування і поведінки в громадських місцях, покращувати стройову виправку і зовнішній вигляд, прояв­ляти турботу про духовний і моральний стан працівників. У наказах підкреслюється необхідність розвивати і вдоскона­лювати такі форми етичного та естетичного виховання працівників органів внутрішніх справ, як школи і універси­тети культури, читацькі конференції і клуби за інтересами,

<<>>
фестивалі самодіяльної творчості, лекції з історії і культури народу України. Однак незабаром стало зрозуміло, що така серйозна справа, як робота з особовим складом, не терпить дилетантства, а вимагає глибоких знань психології, соціо­логії, антропології і педагогіки, етики і естетики, філософії і історії, законодавства, теорії і практики виховної роботи, тобто вимагає професіонального підходу до вирішення со­ціальних проблем.

Вимоги наказів залишаться не виконаними, якщо в органах внутрішніх справ не буде тієї структури, яка б мог­ла і організувати, і проконтролювати їх виконання. Ще в 1993 р. в МВС було створено Управління соціально-психологічної роботи з особовим складом органів внутріш­ніх справ, пізніше в кадрових апаратах УМВС областей, ГУМВС в Автономній Республіці Крим, М.Києві та Київсь­кій області, М.Севастополі і в УМВС на транспорті були організовані відділи (управління) з виховної і соціально-психологічної роботи з особовим складом. Нині в багатьох органах внутрішніх справ вводяться посади соціологів і психологів, розробляються їх функціональні обов'язки, а в деяких учбових закладах МВС України розпочато підго­товку спеціалістів з питань соціальної і психологічної роботи.

Визначено чотири головні напрямки психологічно­го забезпечення:

- професійний психологічний відбір, який передба­чає надання допомоги' громадянам у виборі професії пра­цівника органів внутрішніх справ, визначення ступеня від­повідності психологічних даних кандидата вимогам конк­ретної професії, розробку пропозицій щодо раціонального розподілу працівників (випускників навчальних закладів) на первинні посади за спеціальностями:

- психологічне супроводження служби, завданнями якого є: психологічна адаптація працівника до умов служ­би; оцінка можливостей його кваліфікаційного зростання;

надання працівникам допомоги після їх перебування в екс­тремальних ситуаціях та інші;

- професійно-психологічна підготовка (організація та проведення психологічної підготовки в системі профе­сійної освіти; формування у працівників психологічної го­товності до професійної діяльності в екстремальних ситуа­ціях, відповідального ставлення до дотримання правил без-

пеки тощо); психологічне супроводження оперативно-службової діяльності: аналіз психологічних особливостей правопорушників та надання рекомендацій для здійснення оперативних та слідчих дій; психологічне забезпечення комплектування спеціальних загонів та груп з урахуванням психологічної сумісності і спрацьованості осіб, що входять до їх складу: надання рекомендацій щодо взаємодії з насе­ленням тощо.

Основне призначення вищезгаданих підрозділів по­лягає в забезпеченні ефективної роботи особового складу органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю і охо­роні громадського порядку, по зміцненню законності і дис­ципліни шляхом створення спільно з галузевими службами сприятливих соціально-психологічних умов у підрозділах органів внутрішніх справ, соціального захисту працівників, членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, розвитку культурно-масової і спортивно-оздоровчої роботи.

Основними засобами досягнення поставлених перед цими підрозділами завдань є:

- всебічне вивчення потреб, інтересів, настроїв пра­цівників і врахування їх у процесі організації та проведення соціальної роботи;

- закріплення вольових якостей, виховання рішучо­сті й мужності, людяності й гуманності;

- постійна, стабільна, диференційована індивіду­альна робота стосовно кожного працівника з урахуванням його характеру, сімейного стану, професійного рівня;

- навчання керівників усіх рівнів прийомам і мето­дам соціальної роботи, психології, педагогіки, навичкам виховної роботи з підлеглими і самовиховання.

Підрозділам з виховної і соціально-психологічної роботи належить виконувати ряд життєво необхідних для органів внутрішніх справ функцій, а саме:

- мобілізувати зусилля особового складу на успішне виконання службових завдань, створення в колективі об­становки організованості, діловитості, дисциплінованості і взаємодопомоги;

- організовувати роботу в підрозділах з вивчення і оцінки індивідуальних соціально-психологічних якостей працівника;

<<>>
- проводити роботу з соціального забезпечення і правового захисту інтересів, честі й гідності працівників органів внутрішніх справ, вивчати соціально-побутові про­блеми працівників і сприяти їх вирішенню;

- надавати необхідну допомогу в отриманні устано­влених чинним законодавством пільг і допомоги сім'ям за­гиблих працівників, потерпілих і захворілих при виконанні службових обов'язків, а також ветеранам органів внутріш­ніх справ, колишнім воїнам-інтернаціоналістам, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та іншим категоріям;

- проводити соціологічні дослідження з метою вивчення ставлення працівників до своїх обов'язків, соці­ально-психологічного стану особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ, надавати консультативну і методичну допомогу керівникам у питаннях оздоровлення соціально-психологічного клімату в колективі з врахуван­ням специфіки кожної служби;

- брати участь у підборі, розміщенні, атестуванні і переміщенні по службі працівників органів внутрішніх справ, працювати з резервом кадрів, вносити пропозиції щодо ефективного використання системи заохочень і пока­рань відповідно до Дисциплінарного статуту і Положення про проходження служби;

- впливати на процеси адаптації молодих спеціаліс­тів і переміщених по службі працівників на нові посади, пі­клуватися про стан наставництва в органах внутрішніх справ і залучати до роботи з молодим поколінням ветеранів органів внутрішніх справ;

- розробляти спільно з іншими службами прогнози соціального розвитку колективу, кадрових потреб органів внутрішніх справ;

- надавати психологічну допомогу всім категоріям працівників, забезпечувати захист їх психологічного і соці­ального здоров'я, сприяти підвищенню соціально-психологічної компетентності керівників органів внутріш­ніх справ.

Соціальна робота в органах внутрішніх справ включає в себе і такий важливий напрямок, як організація прийому громадян, розгляд їх звернень, створення зручнос­тей для населення в разі виникнення потреби зв'язатися з міліцією, викликати допомогу, отримати довідку. Тому в

органах внутрішніх справ і в їх підрозділах, розташованих окремо, мають бути відповідно обладнані приймальні кім­нати з оголошенням часу прийому і прізвища посадової особи, яка буде здійснювати прийом. Підрозділи виховної і соціально-психологічної служби за дорученням керівницт­ва МВС і в межах своєї компетенції організують розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян, вживають заходів щодо усунення недоліків у роботі з особовим складом, беруть участь у проведенні службових розслідувань за фактами порушення законності і морально-етичних норм. Підрозді­ли з виховної і соціально-психологічної роботи спільно з відділами кадрів організовують початкову підготовку, пе­репідготовку, стажування, підвищення кваліфікації особо­вого складу, проводять конкурси і вікторини професійної майстерності, спільно з галузевими службами визначають ті необхідні заходи, які належить вжити для «корегування» поведінки окремих працівників, вироблення у них стійкого «імунітету» до професійної деформації, створення позити­вного настрою, зняття стресового стану. З метою забезпе­чення духовного розвитку працівників і членів їх сімей, формування в особового складу професійної етики і куль­тури необхідно звертатись до кращих традицій органів вну­трішніх справ, стверджувати справедливість і об'єктивність в управлінні колективом, створювати умови для відпочин­ку, фізичних занять, художньої самодіяльності, залучати творчі спілки та установи до морально-естетичного вихо­вання особового складу.

Велику роль у забезпеченні соціальної роботи серед особового складу органів внутрішніх справ можуть відігра­вати громадські формування: рада колективу, рада настав­ників, товариський суд, суд офіцерської честі, жіноча рада, рада ветеранів, побутова комісія, житлова комісія та ін. Ке­рівник органу внутрішніх справ спільно з відділом (управ­лінням) охорони здоров'я УМВС в областях і містах має за­безпечити щорічну диспансеризацію працівників з метою вивчення стану здоров'я особового складу, виявлення від­хилень у психічному стані окремих працівників і своєчас­ного реагування під час організації допомоги тим, хто її по­требує.

Керівники органу внутрішніх справ не повинні уни­кати сімейних проблем працівника, якщо вони впливають

<<>>
на виконання ним службових обов'язків, особливо таких, як забезпечення житлом, стан здоров'я членів сім'ї, відносини між ними. До членів сім'ї, крім найближчих (чоловік, дру­жина, діти, батьки), можуть належати також інші родичі та особи, не пов'язані родинними зв'язками, якщо вони про­живають тривалий час разом і ведуть загальне господарст­во, мають загальний сімейний бюджет.

У зв'язку з тим, що переважна більшість працівни­ків органів внутрішніх справ - молоді люди, особливої ува­ги в організації соціальної роботи потребує молода сім'я.

Як правило, в реальній обстановці молода сім'я працівника органів внутрішніх справ самостійно не в змозі забезпечити матеріально свого пристойного існування і ви­ховання навіть однієї дитини. Витрати на харчування доро­слих і дитяче харчування, на одяг, на комунальні послуги невпинно зростають, і молодій сім'ї цей тягар просто не по кишені. Якщо ж врахувати, що стан із забезпеченням жит­лом молодих сімей працівників органів внутрішніх справ є значно гіршим порівняно із середніми показниками для всього населення в Україні, то стає очевидною важливість спеціальних соціальних заходів відносно молодої сім'ї. Це можуть бути і матеріальна допомога, і сприяння у влашту­ванні дружини на роботу, а дитини - в дитячу установу, і надання житла позачергово або поселення сім'ї в гуртожи­ток. Серед багатьох можливостей, які варто було б викори­стати з метою підтримки, надання допомоги сім'ї працівни­ка органів внутрішніх справ, слід назвати ті, що містяться у ст. 10 Закону України «Про сприяння соціальному станов­ленню та розвитку молоді в Україні». Йдеться про те, що відповідно до згаданої статті, «при виділенні земельних ді­лянок для індивідуального житлового будівництва місцеві Ради народних депутатів затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла», та про пільгові довгострокові кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир. Законодавством України пере­дбачено цілий ряд пільг і видів допомоги молодій сім'ї: ва­гітним дружинам, при народженні першої дитини, а потім інших народжень, при направленні молодого спеціаліста на роботу і переїзді до місця роботи з сім'єю, при захворю­ванні дітей та ін. На жаль, ці та інші нормативні акти не завжди працюють, але молоді працівники й керівники ор-

ганів внутрішніх справ (від яких багато залежить у справі реалізації існуючих прав і пільг) повинні їх знати.

Не менш важливою ділянкою соціальної роботи в органах внутрішніх справ має бути робота з ветеранами, ін­валідами, людьми, які мають певні обмеження в здоров'ї, в можливості працевлаштування, пересування чи спілкування.

У перекладі з англійської «інвалід» означає непри­датний. Але чи має право суспільство підходити з такою міркою до людей, які віддали свої здоров'я і знання слу­жінню суспільству. Залишаючи роботу внаслідок хвороби, поранення чи каліцтва, працівник потрапляє в нові соці­альні умови, які ставлять перед людиною завдання, до роз­в'язання яких її не готувала ні система виховання, ані попе­редній життєвий досвід і які постали несподівано, раптово. Саме в такий момент необхідною є соціальна і психологічна до­помога вчорашньому працівникові органів внутрішніх справ.

Соціальна робота відносно ветеранів та інвалідів органів внутрішніх справ, крім задоволення їх елементар­них потреб, повинна також бути спрямованою на їх реабі­літацію:

- психологічну, котра б забезпечила готовність пра­цівника до життя в нових умовах, коли не потрібно йти ко­жного дня на роботу і нести відповідальність за обов'язки, не спілкуватися з товаришами по роботі, бути фактично по­за колективом;

- медичну, яка б дала максимально можливе віднов­лення стану здоров'я для виконання інших обов'язків, для праці з меншими навантаженнями;

- елементарну реабілітацію, яка б створила умови для поповнення і формування елементарних навичок само­обслуговування після і під час хвороби, оволодіння допо­міжними засобами пересування, спілкування, фізичного розвитку;

- професійну, яка передбачає професійну підготовку й раціональне працевлаштування при бажанні після звіль­нення на пенсію;

- культурну, яка б сприяла розвитку естетичної творчості ветеранів і інвалідів, їх захоплень, підвищенню загального культурного рівня, використанню їх досвіду і знань з метою виховання молодих працівників органів вну­трішніх справ;

<<>>
- технічну, яка вимагає створення й використання спеціальних технічних засобів для полегшення умов життя ветерана, інваліда, пристосування їх до нових умов побуту (милиці, протези, слухові апарати, спеціальні пристрої та ін.).

Активна підтримка ветеранів та інвалідів органів внутрішніх справ може здійснюватись через реалізацію рі­зних заходів, у тому числі організацію патронажної служ­би, професійну перепідготовку, встановлення через органи місцевого самоврядування стимулюючих пільг для підпри­ємств, які надають робочі місця для інвалідів та ветеранів, резервування чи цільове працевлаштування, надання позик, субсидій, укладання спеціальних контрактів на майбутнє працевлаштування. Нарешті, в системі органів внутрішніх справ також можна знайти достатньо робочих місць, де можуть успішно працювати ветерани чи інваліди, які стали такими під час служби в органах внутрішніх справ (паспор­тні й адресні, реєстраційні підрозділи, служби охорони і господарчі частини тощо).

Бажано, щоб в органі внутрішніх справ була поса­дова особа, в обов'язки якої входило б узагальнення зако­нодавчих і нормативних актів, наказів та інструкцій МВС з питань соціального забезпечення, правового захисту і соці­альної роботи, доведення їх до особового складу, служб і підрозділів, організація виконання і зв'язки з державними органами соціального захисту населення.

Соціальна робота в системі органів внутрішніх справ здійснюється в двох напрямках: внутрішньому і зов­нішньому. Зовнішній - зорієнтований на роботу з різними категоріями і групами населення, а внутрішня - на роботу з працівниками органів внутрішніх справ. Кожний із на­прямків має вирішувати свої власні завдання. Але якщо сфера діяльності соціальних працівників в органі внутріш­ніх справ більш-менш визначена, то проблеми роботи з групами населення потребують спеціального вивчення, оскільки в Законі України «Про міліцію» у ст. 2 п. 8 гово­риться, між іншим, що в основні завдання міліції входить участь в наданні соціальної та правової допомоги громадянам.

Важливим напрямком соціальної роботи є підви­щення авторитету органів внутрішніх справ у цілому і кож­ного його працівника зокрема. Як відомо, цим повинні за­йматися центри громадських зв'язків У МВС. Але їх робота

фактично зводиться до одного - передачі інформації із до­бових зведень у засоби масової інформації. Там, де зв'язки з трудовими колективами, громадськими організаціями пра­ктично втрачено, набагато складніша оперативна обстанов­ка, а працівникам органів внутрішніх справ важче викону­вати свої обов'язки. Відчувається великий дефіцит у спеці­алістах, які володіють методикою розв'язування конфліктів, стресових ситуацій, рекреаційної діяльності, соціальної ре­абілітації, здатних професійно розібратись у соціальних і психологічних проблемах органів внутрішніх справ і фор­мувати позитивну громадську думку.

Необхідно також більш предметне відрегулювати нормативну базу діяльності підрозділів з виховної і соці­ально-психологічної роботи, їх завдання, функції і компе­тенцію, форми і методи взаємодії з іншими службами при організації соціально-психологічної роботи в органах внут­рішніх справ.

Колегія МВС України в рішенні від 22 вересня 1995 р. вимагає формування у працівників органів внутрішніх справ бажання бути зразком у дотриманні законності, дис­ципліни, професійному виконанні обов'язків щодо захисту прав і свобод громадянина, держави й суспільства, віддано­сті ідеалам гуманізму, справедливості, бути патріотом своєї Батьківщини. Активізація соціальної роботи, здійснення її на наукових засадах і буде сприяти виконанню цього за­вдання, дотримання вимог присяги працівника органів вну­трішніх справ і правил поведінки встановлених кодексом честі працівника органів внутрішніх справ.

<<>>
РОЗДІЛ XII