Роль мореплавства в Стародавній Греції. Кораблі та кораблебудування давніх еллінів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича - Сагайдачного

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТ

Контрольна робота

з дисципліни «Історія мореплавства»

Варіант №5

Виконала студентка ІІІ курсу

заочної форми навчання

Білоус Яна Віталіївна

Група: 2

Шифр:15223025

Київ 2016

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Мореплавство в Стародавній Греції………………………………3

1.1. Роль мореплавства в Стародавній Греції. Кораблі та кораблебудування

давніх еллінів……………………………………………………………………...4

1. 2. Колонізація греками басейну Чорного та Азовського морів. Босфорське царство та грецькі міста- держави в Причорномор’ї………………………7

1. 3. Битва біля Саламіна…………………………………………………………9

Висновок……………………………………………….………………………...11

Список використаних літератури……………………………………………12

Вступ

Географічне положення Греції обумовило ранню появу морського флоту, адже жодне грецьке місто не віддалене від моря більше, ніж на 90 км. У Греції було багато дрібних островів, які заселялись та вели торгівлю з материком через море. Для того, щоб налагодити регулярні зв'язки зі своїми численними володіннями на суші та на морі, грецьким держа­вам необхідні були великі та якісні флоти. Греки не тільки перевершили фінікійців у галузі суднобудування, але й конку­рували з останніми в колонізації Середземного та Чорного морів. Ними були засновані міста-колонії: Сіракузи, Марсель, Трапезунд, Херсонес та інші, а деякі з них навіть сьогодні є важливими морськими портами (наприклад, Марсель, Севастополь).

В епоху Античності морський флот і мореплавство Давньої Греції досягнув значного розвитку в порівнянні з попередніми епохами. В цей час були опановані простори, в основному, Середземного моря, що дозволило географам скласти вельми детальні карти узбережжя. Завдяки першим навігаційним системам стали можливі морські походи в далекі країни – Англію, Китай.

Розвиток суднобудування обумовлювався потребами торгівлі і воєнного протистояння на морі між найкрупнішими морськими державами того часу.

Вдосконалення кораблів йшло в напрямку підвищення швидкості, надійності і бойових можливостей. Значного розвитку отримало будування верфей, портів, маяків.

Значний внесок зробили грецькі вчені та мореплавці в роз­виток науки про оточуючий світ — географії, власне вони її створили, не тільки давши назву, але й узагальнивши та допов­нивши важливими науковими досягненнями в досліджені нав­колишнього світу. Тоді ж в античній літературі з'явились пер­ші згадки про казкові острови, що загублені в блакитних водах океану. Мова йшла про Азорські та Канарські острови.

Розділ 1. Мореплавство в Стародавній Греції

Роль мореплавства в Стародавній Греції. Кораблі та кораблебудування давніх еллінів.

Море в житті греків відігравало велику роль. З найдавніших часів греки стали морським народом. Вони будували кораблі, схожі на великі човни, які мали щогла з вітрилами. Вздовж бортів сиділо 50 гребців, на кормі стояв кормчий (рульовий), який управляв кораблем за допомогою великого весла.

Зовнішня, морська торгівля, на відміну від внутрішньої, набула значного розвитку. Товари у паках на ослах і мулах доставлялися з великими труднощами. Відсутність доріг, пересічена місцевість звели міжгрецьку сухопутну торгівлю нанівець. Набули поширення ярмарки, які влаштовували на ринкових площах міст. Зовнішня торгівля перебувала в руках купців, які були одночасно власниками кораблів та їхніми капітанами. Держава намагалася регулювати ціни, але торгівля здебільшого була вільною. Оскільки розвивалося товарне виробництво, економіка Греції зміцнювалася.

У давнину греки плавали головним чином Егейським морем, яке має хвилясту берегову смугу й густо розкидані острови, бо відстань між ними не більше 50 км і гори видно здалека. Крім того, грецькі кораблі були невеликими, легкими, не витримували штормів; великій команді не вистачало запасів їжі та води; у греків не було компаса.

На узбережжі Егейського моря зародження кораблебудування датується IX-VII ст. до н.е. Грецькі мореплавці перейняли це мистецтво у фінікійців .

Вже в VIII-VI ст. до н.е. древні елліни здійснювали далекі плавання по Середземному морю, першими заснували поселення на його західному узбережжі, в Криму (Пантікапей, Херсонес), на північному березі Чорного моря (Ольвія).

Під час морських подорожей грекам вдалося зробити цілий ряд найважливіших географічних відкриттів. Це дозволило античним вченим зробити висновки про те, що Земля являє собою кулю, припустити можливість існування Південного материка, переконатися в значущості для мореплавства сузір'їв Малої і Великої Ведмедиці.

При будівництві своїх кораблів греки враховували всі найважливіші гідності фінікійських і егейських судів, в той же час розробляючи і власні технології. Корпуси грецьких суден були забезпечені ахтерштевнем, форштевнем і кілем, на обшивці обов'язково були парні шви, а пояс закріплювалися за допомогою дерев'яних штирів.

Середня частина корабельного корпусу робилася досить низькою, на кожній стороні розміщувалося по 25 весел, підтримуваних винесеними балками, а в якості рулів використовувалися 2 величезних кормових весла.

Сприятливі умови спричинили швидке становлення суднобудування і мореплавства. До 6 ст. до н.е. греки, що створили колонії по всьому Середземного моря на заході і до берегів Чорного моря на сході, вже мали величезний морський флот.

Технології суднобудування у греків були найкращими в ті часи. Судна мали кіль, фальшкіль, штевні, шпангоути. В будівництві суден застосовувались дефіцитні матеріали: дуб, акація, сосна, бук.

Корпус нижче ватерлінії смолили або покривали свинцевими листами. Весь корпус фарбували і натирали жиром, а для баласту використовували пісок. Для захисту від хвиль існував полотняний фальшборт. Значною стала різниця між торговельними та військовими суднами: торговельні судна мали трюм, довжина якого досягала 20-25м, ширина 7-8м, вантажність 800-1000 тонн. Торговельні судна були важчими та місткими. Спочатку вони були веслувальними, але у зв’язку із збільшенням розмірів та вантажності на них почали ставити вітрила. Головна щогла несла чотирикутний парус, іноді ставили допоміжний невеликий парус. Передня щогла мала нахил у бік носу і була попередницею бушприту. Це дозволяло судно плисти при бокових вітрах.
Існувало декілька типів торговельних суден: лемб, келет, керкур та гіппегос (призначений для перевезення живих коней).

Військові кораблі мали назву за кількістю рядів весел: монера, дієра, трієра, тетрера тощо. Основну частину флоту складали трієри. Це були гребні судна з трьома рядами весел на кожному борті, оснащені також вітрилами. Довжина 38м, ширина 6м, водотоннажність 90 тонн, з екіпажем до 200 чоловік.
Цікавим є той факт, що, незважаючи на таку досконалу технологію суднобудування та середню тривалість служіння корабля (а це 40-50, а іноді і 80 років), ні одна трієра не збереглась до нашого часу.