Основні шкідники, хвороби та бур’яни багаторічних бобових трав

Основні шкідники люцерни:

Ø багатоїдні: дротяники, лучний метелик, люцернова совка, сірий буряковий довгоносик, мишовидні гризуни;

Ø спеціалізовані: бульбочкові довгоносики (смугастий, щетинистий), попелиці (люцернова, горохова), листковий люцерновий довгоносик (фітономус), кореневий люцерновий довгоносик, люцерновий скосар (великий люцерновий довгоносик), люцерновий і польовий клопи, люцернова товстоніжка, люцернова квіткова галиця, люцерновий жовтий насіннєїд (тихіус).

Основні хвороби люцерни: борошниста роса, іржа, бура і жовта плямистості, аскохітоз, фузаріозне в’янення, несправжня борошниста роса (пероноспороз).

Основні шкідники конюшини:

Ø багатоїдні: дротяники, лучний метелик, сірий буряковий довгоносик, люцернова, конюшинна і капустяна совки, совка С-чорне, совка-гамма, мишовидні гризуни;

Ø спеціалізовані: бульбочкові довгоносики (смугастий, щетинистий), попелиці (горохова, конюшинна, люцернова), конюшинний листковий довгоносик, польовий клоп, конюшинний насіннєїд, конюшинний стебловий довгоносик, конюшинний трипс, звичайний павутинний кліщ .

Основні хвороби конюшини: фузаріоз, фузаріозна коренева гниль, фузаріозне в’янення, несправжня борошниста роса (пероноспороз), борошниста роса, іржа, антракноз, бура плямистість, квіткова плісень, рак, тифульоз.

Основні бур’яни багаторічних трав:

Ø багаторічні кореневищні: пирій повзучий;

Ø багаторічні стержнекореневі: кульбаба лікарська, полин гіркий, подорожник ланцетолистий, куколиця біла;

Ø багаторічні коренепаросткові: осоти рожевий і жовтий, молочай лозний, березка польова;

Ø однорічні односім’ядольні: мишій сизий і зелений, півняче просо, вівсюг звичайний;

Ø однорічні двосім’ядольні: редька дика, гірчиця польова, лобода біла, щириця звичайна, гірчак березковидний і шорсткий, зірочник середній, галінсога дрібноквіткова, грицики звичайні, талабан польовий, ромашка (триреберник) непахуча, липучка їжакова, синяк звичайний, буркун жовтий і білий, будяк адантовидний.

2. Інтегрований захист багаторічних бобових трав від шкідників, хвороб та бур’янів. Попередники. Обробіток ґрунту. Внесення добрив. Добір сортів. Підготовка насіння. Способи та строки сівби. Проведення захисних заходів на рослинах першого року. Захист посівів другого та наступного років. Проведення заходів в післязбиральний період.

Інтегрована система захисту конюшини

Попередники. Дотримуватися правильної сівозміни з поверненням конюшини на попереднє місце не раніше як через 4—5 років. Кращими попередниками конюшини є картопля, кукурудза на силос, озима пшениця, жито. Просторова ізоляція між насінниками та виробничими посівами, а також бобовими травами першого та минулих років життя повинна бути 1—1,5 км. Слід створювати насінні посіви багаторічних трав поблизу місць гніздування диких комах-запилювачів (лісосмуги, чагарники, балки, яри тощо).

Обробіток грунту та особливості сівби багаторічних трав. Після збирання попередника — одно-, дворазове лущення стерні. Мінеральні добрива вносять перед оранкою. Зяблеву оранку, залежно від попередника та типу грунту, проводять на глибину 25—ЗО см. Перед сівбою конюшини здійснюють шлейфування, ранньовесняне боронування, культивацію та коткування.

Сіють насіння рекомендованих сортів.

Строки сівби. Проводять весняні і літні посіви. Весняні посіви можуть бути безпокривними і покровними, літні – переважно безпокривні. Важливим є сівба в оптимальні ороки. Запізнення призводить до більш інтенсивного пошкодження сходів шкідниками та ураження хворобами, зрідження посівів та до ослаблення рослин у період зимівлі.

Проведення захисних заходів в період вегетації. На насінних ділянках конюшини слід передбачити весь комплекс технологічних процесів вирощування багаторічних трав. Агротехнічні та організаційно-господарські заходи мають першочергове значення в захисті багаторічних трав від шкідників та хвороб.

Агротехнічні та організаційно-господарські заходи. На посівах конюшини першого року життя закладати спеціальні насінники конюшини, а не виділяти із загального виробничого травостою. Після збирання покривної культури за два тижні до закінчення вегетації при необхідності провести підкошування рослин (на висоту 10—12 см). У зимовий період снігозатримування та зберігання талих вод, відведення їх (у понижених місцях) сприяє кращому розвитку рослин, підвищенню стійкості їх проти хвороб та шкідників.

На посівах другого та наступних років життя. У ранньовесняний період підживлювати рослини мінеральними добривами разом з мікроелементами та боронувати суцільні посіви знищуючи стерньові рештки, а на широкорядних посівах — проводити розпушення грунту в міжряддях. На насіння, при достатньому зволоженні, доцільно залишати другий укіс конюшини, а при недостатньому — перший.

Хімічні засоби. Хімічну обробку посівів насінної конюшини проводити тільки після їх обстеження та всебічного обґрунтування доцільності. При цьому враховують ЕПШ , ступінь заселеності шкідниками та ураженості хворобами, наявність та співвідношення корисних видів комах, а також дотримуватися строків і технологій їх проведення .

Інтегрована система захисту люцерни

Сівозміна. У польових сівозмінах степових районів люцерну найчастіше підсівають під покрив ярих зернових, рідше — під просо, суданську траву або в міжряддях кукурудзи. Отже, на богарі добрими попередниками культури є зернові, які висівають після чорного пару, кукурудза, баштанні. При зрошуваному землеробстві люцерну можна розміщувати практично після будь-якого попередника. У спеціальних сівозмінах її можна вирощувати у вивідному полі 3—4 роки. Поля розташовують на відстані не менше 1000 м від інших бобових культур.

Обробіток грунту. На полях, де люцерну висівають після зернових, проводять лущення стерні, а через 2--3 тижні — оранку плугом з передплужником на глибину 25—30 см або повторне лущення на глибину 8—10 см.

Добрива. Органічні добрива слід вносити під покривну культуру, післядія яких сприяє підвищенню врожаю. Люцерна особливо чутлива до живлення фосфором у ранній період свого розвитку, тому рекомендується вносити гранульований суперфосфат разом з висівом насіння. Забезпеченість цим елементом у перший місяць життя позитивно впливає на розвиток рослини в наступні роки. Люцерна виносить із грунту багато калію, кальцію, магнію, на внесення яких вона чутливо реагує підвищенням урожаю.

Сівба. Перед сівбою насіння скарифікують, протруюють і обробляють мікроелементами (борною кислотою — 0,4-0,5 кг/т та ін.), ризоторфіном, а проти комплексу хвороб протруюють суспензією бенлату, 50%-й з.п. (3—4 кг та 5—10 л води на 1 т насіння) або іншими рекомендованими препаратами.

Одночасно з передпосівною культивацією проти однорічних дводольних та злакових бур'янів вносять такі гербіциди: ептам 6Е, 72%-й к.е. (2,8—5,6 л/га), трефлан, 24%-й к.е. (6 л/га), і поле коткують гладкими котками.

Догляд за посівами. На початку з'явлення сходів руйнують кірку, культивують міжряддя та знищують бур'яни і шкідників.

У перший рік люцерни у фазі першого трійчастого листка проти дводольних бур'янів застосовують базагран, 48%-й в.р. (2 л/га). Проти однорічних злакових бур'янів (мишій, куряче просо та ін.) посіви обприскують ерадиканом, 72%-й к.е, (5—6,3 л/га). При змішаній забур'яненості однорічними злаковими та дводольними бур'янами застосовують суміші гербіцидів.

Проти бульбочкових, сірого бурякового та інших довгоносиків використовують базудин, 60%-й к.е. (2—3 л/га), шерпу, 25%-й к.е. (0,24 л/га), децис, 2,5%-й к.е. (0,5—1 л/га), золон, 35%-й к.е.(1,4—2,8 л/га), фастак, 10%-йк.е. (0,15-0,2 л/га). Спочатку обробляють крайові смуги, а при необхідності — усе поле.

Період стеблування — бутонізація. Проти бурої та жовтої плямистостей, аскохітозу, пероноспорозу застосовують препарати рекомендовані "Переліком... пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”.

На ділянках, де виявлено повитицю, люцерну скошують до цвітіння паразита. Стерню через 7—8 днів після укосу обприскують раундапом, 36%-й в.р. (0,3—0,9 л/га) або уталом, 36%-й в.р. (0,6— 0,9 л/га).

Проти комплексу шкідників люцерни, особливо люцернової квіткової галиці, у фазі початку бутонізації важливе значення має проміжний укіс або у фазі масової бутонізації — цвітіння — другий укіс. Для гарантованого одержання насіння люцерни на півдні України бажано залишити 20% посівів першого (без підкошування рослин), 60% — проміжного та 20%— другого укосів.

Проти довгоносиків, клопів, вогнівок, попелиць, товстоніжок, трипсів, галиць, лучного метелика застосовують БІ-58 новий, 40%-й к.е. (0,5-1,0 л/га), волатон 500, 50%-й к.е. (0,8—1,5 л/га), діазинон, 60%-й к.е. (2—3 л/га), проти фітономуса — дурсбан, 40,8%-й к.е. (1,5 л/га).

У більшості випадків посіви обробляють 2 рази: перший раз — на початку бутонізації, другий (обов'язково) — перед цвітінням. При одержанні насіння з проміжного укосу відпадає необхідність обробки інсектицидами на початку фази бутонізації.

Застосування пестицидів під час цвітіння недопустиме, оскільки вони згубно діють на комах-запилювачів люцерни.

Період формування бобів. При необхідності проти насіннєїдів (тихіуса, товстоніжки) та клопів застосовують хімічну обробку посівів одним з вищеназваних препаратів. При одержанні насіння першого укосу для захисту врожаю часто виникає необхідність дворазової обробки з інтервалом 10—12 днів.

Пізньоосінній та зимовий періоди. Посіви люцерни приваблюють мишовидних гризунів. Заселяючи багаторічні трави, вони харчуються там в осінньо-зимовий період. Для боротьби з ними використовують 0,005% шторм, який випускається у формі воскових брикетів. Діючою речовиною цього препарату є флокумарен –похідна кумарину. Цей препарат діє на механізм скипання крові, тобто діє як антикоагулянт. У польових умовах принади розкладають у жилі колонії по 1-2 брикети в колонію, або 0,7-1,5 кг/га. Брикети маскують (накривають бур’яном), щоб не було доступу птахів та звірів, хоч синій колір та склад принад не принаджують цих тварин.При застосуванні шторму гризуни гинуть через 4-8 днів при разовому поїданні.

Бактеріальні препарати типу бактероденцид та інші також застосовують у зернових принадах. Діючою речовиною бактероденцида є бактерії Ісаченко, які викликають у гризунів мишиний тиф. Їх використовують з розрахунку 2-3 г на нору, або 2-2,5 кг/га.

Аміачну воду заливають у нори з розрахунку 200-250 г на нору з наступним притопуванням. Смертність гризунів при застосуванні аміачної води становить 100%.

Біологічні заходи боротьби із шкідниками. Проти совок, п'ядунів та лучного метелика на початку та в період масового відкладання яєць випускають трихограму з розрахунку 75—100 тис./га особин. При появі гусениць молодших віків (1—3) листогризучих совок, п'ядуна і лучного метелика застосовують біологічні препарати: дендробацилін (2—4 кг/га), лепідоцид (1,5—2 кг/га). Проти гусениць лучного метелика (1—3 віків) у період вегетації використовують також бітоксибацилін (2кг/га).

Збирання врожаю. Люцерну на сіно та зелений корм скошують в період закінчення бутонізації — на початку цвітіння. Потім поле боронують важкими воронами у два сліди.

Урожай насіння збирають двома способами: роздільним і прямим комбайнуванням, не допускаючи втрат. При роздільному способі скошують люцерну у валки при побурінні 70—80% бобів із підбиранням і обмолочуванням їх через 4—6 днів після скошування. При прямому комбайнуванні для підсушування рослин при побурінні 85—90% бобів проводять десикацію рослин реглоном супер, 15%-й в.р. (З л/га). Збирати урожай починають через 3—4 дні.

Після скошування проводять культивацію, а при зміні культури — лущення і глибоку зяблеву оранку.