Основні шкідники, хвороби та бур’яни ріпаку

Основні шкідники ярого ріпаку:

Ø багатоїдні: дротяники, личинки західного травневого хруща, озима, капустяна совки, совка-гамма, лучний метелик;

Ø спеціалізовані: капустяна попелиця, хрестоцвіті блішки (синя, світлонога, чорна, виїмчаста), капустяний, ріпаковий і гірчичний білани, капустяна міль, ріпаковий квіткоїд, клопи (капустяний, ріпаковий, гірчичний, польовий), ріпаковий пильщик, стебловий хрестоцвітий та ріпаковий насіннєвий прихованохоботники (довгоносики), ріпаковий і хріновий листоїди;

Основні хвороби ріпаку: несправжня борошниста роса (пероноспороз), борошниста роса, чорна ніжка, альтернаріоз (чорна плямистість), фомоз, бактеріоз кореня, чорна кільцева плямистість, вертицильозне в’янення, звичайна і зморшкувата мозаїка.

Основні бур’яни ярого ріпаку:

Ø однорічні двосім’ядольні: редька дика, лобода біла, щириця звичайна, гірчаки (березковидний, шорсткий), підмаренник чіпкий, гірчиця польова, гречка березкоподібна, волошка синя;

Ø однорічні злакові: мишій сизий і зелений, півняче просо;

Ø багаторічні коренепаросткові: осоти (жовтий, рожевий), березка польова;

Ø багаторічні кореневищні: пирій повзучий.

2. Інтегрований захист ріпаку від шкідників, хвороб та бур’янів. Попередники. Насичення сівозміни технічними та хрестоцвітими культурами. Просторова ізоляція. Обробіток ґрунту. Внесення добрив. Боротьба з бур’янами після збирання попередника. Добір сортів та гібридів. Підготовка насіння. Боротьба з бур’янами до сівби. Строки та способи сівби. Проведення захисних заходів в період вегетації. Збирання врожаю. Проведення профілактичних заходів в післязбиральний період.

Організаційно-господарські заходи. Насичення ріпаком сівозміни разом з буряками (цукровими, кормовими) не повинно перевищувати 25% у зв'язку із загрозою масового поширення бурякової нематоди. Кращі попередники озимого ріпаку — зернові колосові, зернобобові, рання картопля, багаторічні й однорічні трави.

Агротехнічні заходи. Зразу ж після збирання попередника поле під озимий ріпак дискують. Оранку після зернових колосових, ранньої картоплі та гороху проводять на глибину 20—25 см, після багаторічних трав — на 25—30 см через 12—14 днів після дискування.

Під ярий ріпак система обробітку грунту залежить від попередника. Так, після зернових і кормових культур обробіток грунту також починають з лущення, а після просапних — з культивації та боронування важкими боронами. У першому випадку кращі результати дає напівпаровий обробіток (рання оранка, наступні культивації у міру з'явлення сходів бур'янів). Сівбу проводять високоякісним протруєним насінням (75%-й з.п. вітаваксу 200, 2 кг/т) звичайним рядковим способом. Удобрення. Ріпак — культура вибаглива до азотного і калійного живлення, а також до кальцію, сірки, магнію та мікродобрив (бор, молібден, марганець), тому слід дотримуватися загальних норм і співвідношень елементів живлення, враховуючи, що вимоги ярого ріпаку до азотних добрив нижчі, ніж озимого. Максимальна норма азоту не повинна перевищувати 120, а оптимальна — 80—100 кг/га. Своєчасне підживлення ріпаку сприяє підвищенню стійкості рослин проти шкідників і хвороб.

Сіють ріпак в оптимальні строки, уникаючи надмірно ранніх строків сівби озимого та пізніх — ярого, оскільки у першому випадку на посівах зосереджуються усі шкідники цієї культури, а в другому — сходи дуже чутливі до пошкоджень блішками та іншими шкідниками.

При своєчасній сівбі, дружніх сходах та посівах з оптимальною густотою рослин гербіциди використовувати недоцільно, оскільки ріпак сильний конкурент за світло, вологу та елементи живлення. Гербіциди застосовують при безплужному обробітку грунту, пізніх сходах посіву та інших несприятливих умовах. Перед сівбою гербіциди слід вносити під передпосівну культивацію.

Догляд за посівами. При застосуванні гербіцидів до сходів їх необхідно загортати в грунт неглибоко, щоб вони не потрапили в зону проростання насіння. При потребі їх можна застосовувати після сходів ріпаку (фаза другого листка) проти проростаючих бур'янів.

Проти однорічних злакових і двосім'ядольних бур'янів на посівах ярого та озимого ріпаку застосовують бутизан 400, 40%-й к.е. (1,75—2,5 л/га), у районах недостатнього зволоження — дуал, 96%-й к.е. (1,6—2,6 л/га). Останній раз посіви обробляють гербіцидами, коли озимий ріпак має 3—4 листки, застосовуючи керб-50, 50%-й з.п. (1 кг/га). Злакові бур'яни, включаючи падалицю зернових, знищують у післясходовий період у фазі 4—5 листків при висоті рослин 10—20 см.

При виявленні на сходах озимого та ярого ріпаку хрестоцвітих блішок (5 особин на 1 м²) застосовують інсектициди: децис, 25%-й к.е. (0,3 л/га), сумі-альфу, 5%-й к.е. (0,3 л/га), фастак, 10%-й к.е. (0,15 л/га). У фазі 2—4 листків проти ріпакового пильщика (2 особини на 1 м²), ріпакового листоїда (3 особини на 1 м²), капустяного білана (2 особини на 1 м²), стеблового прихованохоботника (3 особини на І м²) посіви обробляють золоном, 35%-й к.е. (1,5—2 л/га), децисом, 25%-й к.е. (0,3 л/га), суміцидином, 20%-й к.е. (0,3 л/га), проти несправжньої борошнистої роси на початку з'явлення хвороби застосовують альєт, 80%-й з.п. (1,2—1,8 кг/га).

При відростанні 2—4 листків при перших ознаках фомозу, несправжньої борошнистої роси посіви обробляють альєтом, 80%-й з.п. (1,2-1,8 кг/га). У фазі 4—6 листків до початку бутонізації проти ріпакового листоїда, ріпакового пильщика і клопів застосовують децис та золон у нормах, вказаних вище. Враховуючи, що ріпак медоносна культура, потрібно приділяти увагу охороні бджіл під час хімічних обробок. Уникати необгрунтованих обробок, а при необхідності використовувати менш небезпечні препарати, які рекомендується застосовувати після закінчення льоту бджіл, у вечірній час до 23-ї години.

У період бутонізації проти капустяної совки і біланів випускають трихограму в 2—3 строки з інтервалом 5—7 днів. Перший раз на початку відкладання яєць метеликами: 20 тис./га, наступні — з розрахунку 1 самка на 20 яєць шкідника. Проти личинок першого віку капустяного білана, ріпакового й гірчичного пильщика (3 особини на 1 м²) застосовують біопрепарат бітоксибацилін (2 кг/га) і лепідоцид (0,5—1 кг/га).

Наприкінці бутонізації не пізніше як за 20 днів до збирання врожаю проти капустяної попелиці, стеблового та насіннєвого прихованохоботників і ріпакового квіткоїда (5—6 особин на рослину) застосовують децис, 2,5%-й к.е. (0,3 л/га), золон, 35%-й к.е. (1,5 л/га), карате, 5%-й к.е. (0,1—0,15 л/га), сумі-альфу, 5%-й к.е. (0,3 л/га), фастак, 10%-й к.е. (0,1—0,15 л/га).