Основні шкідники, хвороби та бур’яни картоплі

Основні шкідники картоплі:

Ø багатоїдні: дротяники, несправжні дротяники, личинки західного травневого хруща, личинки підгризаючих совок, капустянка звичайна;

Ø спеціалізовані: колорадський жук, золотиста картопляна нематода, стеблова картопляна нематода, попелиці (бурякова, велика картопляна), тютюновий трипс, картопляна міль.

Основні хвороби картоплі: фітофтороз, альтернаріоз, парша (звичайна, чорна, порошиста, бородавчаста, срібляста), чорна ніжка, рак картоплі, гнилі (суха, кільцева, мокра бактеріальна), фузаріозне в’янення, смугаста і зморшкувата мозаїки, скручування листків, стовбур картоплі.

Основні бур’яни картоплі:

Ø однорічні двосім’ядольні: лобода біла, щириця звичайна, гірчаки (розлогий і березковидний), редька дика, гірчиця польова, капуста польова, паслін чорний, зірочник середній, підмаренник чіпкий;

Ø однорічні злакові: мишій сизий і зелений, просо півняче;

Ø багаторічні коренепаросткові: осоти (рожевий, жовтий), березка польова;

Ø багаторічні кореневищні: пирій повзучий.

2. Інтегрований захист картоплі від шкідників, хвороб та бур’янів. Попередники. Обробіток ґрунту. Внесення добрив. Боротьба з бур’янами після збирання попередника. Добір сортів. Підготовка посадкового матеріалу. Боротьба з бур’янами до посадки та сходів картоплі. Строки та способи посадки. Проведення захисних заходів в період вегетації. Строки та способи збирання врожаю. Профілактичні заходи в післязбиральний період. Підготовка бульб до закладки на зберігання. Умови зберігання бульб.

Організаційно-господарські заходи. Картопля належить до культур, які значною мірою уражуються хворобами та пошкоджуються шкідниками. При вирощуванні садивної картоплі особливо великої шкоди завдають фітофтороз, вірусні хвороби, хвороби бульб при зберіганні та колорадський жук. До зниження насінних якостей також часто призводять функціональні (неінфекційні) хвороби бульб.

Зниження втрат, спричинених хворобами і шкідниками, є одним з основних резервів підвищення врожайності та поліпшення якості не лише садивного матеріалу, а й продовольчої картоплі. Система захисту картоплі від шкідників включає агротехнічні, профілактичні, організаційно господарські та хімічні заходи: дотримання сівозмін і раціональне розміщення посівів картоплі; своєчасний і якісний обробіток ґрунту; внесення в оптимальні строки збалансованих доз добрив; вирощування відносно стійких сортів; якісна підготовка садивного матеріалу; знищення рослинних решток і відходів бульб при зберіганні; раціональний догляд за насадженнями; фітосанітарні та сортові прочистки; своєчасне і якісне обприскування посівів пестицидами; завчасне знищення картоплиння; своєчасне зберігання врожаю; післязбиральний догляд і зберігання бульб.

Віруси, що уражують рослини картоплі, поширюються двома основними шляхами: контактно – механічним та векторним. Для кожного від вірусу характерний свій “набір” шляхів поширення.

Контактно – механічним шляхом можуть поширюватися мозаїчні віруси X, S, M, Y, A, F, R, ВМВК. Проте, якщо для вірусів Х та S цей шлях є основним, то інші вірусні групи у польових умовах частіше поширюються переносниками.

Векторна передача – перенос вірусів різноманітними живими організмами. Видовий склад дуже широкий, найбільша кількість видів переноситься комахами (попелиці, цикади, клопи тощо), на другому місці – вільноіснуючі грунтові нематоди, невелика кількість вірусів переноситься кліщами та грибами. Найбільш небезпечними переносниками є попелиці.

Боротьба з вірусними захворюваннями картоплі ведеться за трьома основними напрямами: селекція та використання у виробництві сортів, стійких проти вірусних захворювань; оздоровлення вихідного матеріалу для первинного насінництва; захист насаджень від вірусної інфекції на всіх етапах насінництва.

Сортів картоплі, досить стійких проти всіх найбільш шкідливих вірусних захворювань, поки що немає, проте почали з’являтися сорти відносно стійкі проти одного, двох або трьох вірусів X, Y, M.

Основні методи оздоровлення вихідного матеріалу – регенерація рослин із експлантантів мерістематичної тканини із застосуванням термотерапії, хіміотерапії та клоновий добір.

Джерелами вірусної інфекції є місця зимівлі та весняного розмноження попелиць: тепличні господарства, сади, городи, посадки багаторічних декоративних культур, товарні посадки картоплі. Достатньою вважається відстань від цих об’єктів до насінницьких насаджень не менше 500 м.

Для обліку строків та інтенсивності льоту крилатих попелиць використовують метод жовтих водяних пасток Меріке (“жовтих чашок”), які розміщують у шаховому порядку на полі, за їх допомогою визначають період появи перших особин на картоплі. Для зменшення пестицидного навантаження й одержання високих та сталих урожаїв слід використовувати стійкі сорти й гібриди картоплі проти шкідників і хвороб. Відносно стійкі проти колорадського жука такі сорти: Темп, Зов, Зарево, Світанок Київський, Незабудка, Ікар, Древлянка та ін,, а проти хвороб: Воловецька, Зарево, Поліська рожева, Темп та ін. Використання таких сортів дає можливість зменшити вдвоє пестицидне навантаження. Кращими попередниками, що забезпечують зменшення ураження картоплі стебловою нематодою, є вико-вівсяна сумішка та озимі зернові.

Удобрення. Збалансоване удобрення зменшує ураження картоплі хворобами. Не можна вносити свіжий гній, який сприяє розвитку парші звичайної. Зменшенню ураження бульб цією хворобою сприяє вапнування ґрунту. Для підвищення стійкості рослин проти фітофторозу перед садінням картоплі разом із мінеральними добривами вносять у ґрунт сірчано-кислу мідь (4 кг/га).

Підготовка насінного матеріалу. Садивний матеріал має бути здоровим, не пошкодженим картопляним комариком, картопляною міллю, нематодами. Протруюють садивні бульби, використовуючи протруювачі – прострої, що встановлюють на картоплесаджалках. Норма витрати робочої рідини залежить від способу протруювання і становить від 3 – 5 до 10 – 50 л на 1 т садивних бульб. Щоб, запобігти загниванню висаджених бульб та ураженню паростків ризоктоніозом, а також зараженню бульб нового врожаю інфекцію інших хвороб, перед садінням бульби протруюють в робочому розчині мідного купоросу (0,02%), перманганату калію (0,01 %), борної кислоти (0,05 %), витяжки суперфосфату (2 %). Картоплю також протруюють, використовуючи вітавакс 200, 75%-й з.п. (2 кг/т); дітан М 45, 80%-й з.п. (2—2,5 кг/т); полікарбацин, 80%-й з.п. (2,6-2,7 кг/т).

Догляд за посівами. Садять картоплю при температурі ґрунту 7—8°С на глибині 8-Ю см. Для знищення бур'янів на посівах картоплі до сходів застосовують агрітокс, 50%-й в.р. (0,9—1,7 л/га), гезагард, 50%-й з.п. (3-4 кг/га), 2М-4Х, 75%-й в.к. (0,9-1,5 л/га), раундап, 36%-й в.р. (2 л/га), фронт'єр, 90%-й к.е. (1,1—1,7 л/га), зенкор, 70%-й з.п. (1,4-2,1 кг/га).

Для боротьби зі шкідником використовують мікробіологічний препарат бітоксібацилін у період масового відродження личинок. Інтервали між обробкою бітоксибациліном 7 – 8 днів. За вегетацію насадження обробляють 2 – 3 рази. Використовувати інсектициди для боротьби з колорадським жуком та переносчиками вірусної інфекції слід перед усім на базисних насадженнях картоплі (розсадник первинного насінництва, супер – супереліти, супереліти та еліти у період масового лету попелиць). Норма витрати робочої рідини при надземному обприскуванні картоплі інсектицидами 100 – 200 л/га, авіаобприскуванні 25 – 50 л/га. При сумісному обприскуванні інсектицидом і фунгіцидом тракторними обприскувачами – 300 – 400 а при авіаобприскуванні – 50 – 100 л/га робочої рідини.

Робочу рідину пестицидів готують на стаціонарній заправній станції або на пересувних механізованих агрегатах.

У фазі бутонізації — початок цвітіння ранніх і середньостиглих сортів проти колорадських жуків та личинок першого— другого віків згідно з ЕПШ при чисельності в середньому 10—15 личинок на 1 кущ у сухі жаркі роки і 15—20 — у вологі, з пониженим температурним режимом середньопізні й пізні сорти картоплі обприскують у фазі початок — масова бутонізація при середній чисельності 15—20 личинок на кущ в сухі жаркі і 20—25 — у вологі прохолодні роки. Застосовують такі інсектициди: шерпа, 25%-й к.е. (0,1-0,16 л/га), банкол, 50%-й з.п. (0,2-0,3 кг/га), децис, 2,5%-й к.е. (0,1—0,15 кг/га), дурсбан, 40,8%-й к.е. (1,5 л/га), золон, 35%-й к.е. (1,5—2,0 л/га), карате, 5%-й к.е. (0,1 л/га), сонет, 10%-й к.е. (0,2 л/га), сумі-альфа, 5%-й к.е. (0,25 л/га), суміцидин, 20%-й к.е. (0,3 л/га), фастак, 10%-й к.е. (0,07-0,1 л/га) і ф'юрі, 10%-й в.е. (0,07 л/га), регент,80%-й в.г. (0,020-0,25 г/га).

Перше обприскування системними фунгіцидами насаджень картоплі слід проводити проти макроспоріозу, альтернаріозу та фітофторозу при висоті рослини 15 – 20 см, друге та наступні обприскування проводять за потребою.

Проти фітофторозу і альтернаріозу застосовують такі контактні та системні фунгіциди: акробат МЦ, 69%-й з.п. (2 кг/га), дітан М-45,80%-й з.п. (1,2—1,6 кг/га), купроксат, 34,5%-й к.е. (3—5 л/га), полікарбацин, 80%-й з.п. (4—6 кг/га), ридоміл МЦ, 72%-й з.п. (2,5 кг/га), ридоміл, 25%-й з.п. (0,8—1 кг/га), сандофан М8,64%-й з.п. (2—2,5 кг/га), татту, 55%-й е.к. (4 кг/га) і хлорокис міді, 90%-й з.п. (2,4-3,2 кг/га).

Якщо, строки обробки проти колорадського жука і фітофторозу збігаються, тоді посіви обробляють баковою сумішшю інсектициду та фунгіциду. Наступні обробки проводять фунгіцидами контактної чи контактно-системної дії.

Для запобігання ураженню бульб фітофторозом, гнилями і бактеріальними хворобами проводять десикацію: на насінних посівах за 12—15 днів, а на продовольчих — за 10 днів до збирання врожаю. Застосовують механічне скошування бадилля чи хімічну десикацію реглоном, 20%-й в.р. (2 л/га), бастою, 14%-й в.р. (З л/га), хлоратом магнію, 60%-й р.п. (25—30 кг/га).

Післязбиральний період. Зібрану картоплю просушують і закладають на тимчасове зберігання. Через 2—3 тижні її перебирають, видаляють хворі й пошкоджені шкідниками бульби. Під час зберігання підтримують постійну температуру 2—4°С, відносну вологість повітря 90% та провадять постійну вентиляцію у сховищах.