Обладнання для пошиття та ВТО

Курсова робота

З конструювання і моделювання одягу

Чорної Жанни Михайлівни

Студентки 31-ї групи

Фізико-математичного факультету

Напрям підготовки: 6.010103

Технологічна освіта

За напрямом

Конструювання і моделювання одягу

Науковий керівник -

Єжова Ольга Володимирівна,

кандидат технічних наук, доцент

Кіровоград – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА АСОРТИМЕНТУ...................................5

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ................11

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

3.1. Опис моделі ......................................................................................14

3.2. Технологія розкроювання виробу....................................................17

3.3. Обладнання для пошиття та ВТО....................................................19

3.4. Технологічна послідовність пошиття виробу................................22

РОЗДІЛ ІV . ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ........................................................27

РОЗДІЛ V. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВИРОБУ .............28

ВИСНОВКИ.................................................................................................30

ЛІТЕРАТУРА...............................................................................................29

ДОДАТКИ....................................................................................................30

ВСТУП

Фартух. Таке звичайне слово. Кожна господиня не може уявити без нього своє життя. А чи задумувались ви над тим коли та як він з’явився? І чому став невід’ємною частиною нашого життя?

Фартух - предмет домашнього спецодягу, призначений захищати від попадання бруду на основну. Зазвичай зав'язується на поясі, іноді додатково закріплюється на шиї тасьмою.

Тема курсового проекту актуальна в наш час оскільки не існує чітких стандартів по виготовленню робочого одягу та фартухів.

Метою роботи є розроблення технології виготовлення фартуха.

Завданням курсової роботи є ознайомлення з асортиментом фартухів і матеріалами для їх виготовлення, вибір обладнання, виготовлення фартуха жіночого з поетапним описанням роботи, визначення експлуатаційних вимог до фартуха.

Об’єктом дослідження є виготовлення чоловічого та жіночого робочого одягу. Предметом дослідження є технологічний процес виготовлення фартуха.

Методи наукового дослідження якими я буду користуватися під час виконання роботи: опис, аналіз, синтез, узагальнення, індукція, пояснення, систематизація.

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА АСОРТИМЕНТУ

Робочий одяг – це спеціально розроблений одяг (костюм, комбінезон, халат, натільна білизна, фартухи, нарукавники тощо), для захисту робітника від шкідливих впливів зовнішнього середовища і забезпечення необхідної для роботи характеристиками(рис.1.1.)

Традиційно, робочий одяг має бути зручним і не помітним. Тому протягом досить тривалого часу, робочий одяг вважався одягом простих робітників і модні тенденції обходили стороною цю галузь, але сучасний робочий одяг стильний та зручний.

Сьогодні просто неможливо уявити сучасне підприємство, на якому б робітники не були в спеціальній робочій формі. Якщо раніше робітники, особливо жінки, неохоче погоджувались носити подібні вбрання, то зараз носять їх з великим задоволенням. Причина цього полягала в самому стилі і якості. Якщо раніше робочий одяг був малопривабливим, грубо пошитий, крім негативних емоцій нічого не викликала у робітників, то зараз це змінилось, робочий одяг став високоякісним, зручним та стильним.

Основним призначенням робочої форми є максимальна зручність при роботі, гігієнічність, надійність, захист та привабливість.

Фартух - дуже зручний верхній одяг , який можна носити в будь-якому віці. Фартух робиться з карманами, поясом найчастіше прилеглого силуету. Сучасні фартухи різноманітні за тканинами та формами. Сьогодні популярні фартухи з легких тканин. Фартухи носяться з косинками та ковпаками.

Фартух є у кожної господині. Але зараз носять фартух не тільки домогосподарки (рис 1.2), а й офіціанти(рис 1.3),садівники(рис 1.4), поварі(рис 1.5) та покоївки(рис 1.6).

рис 1.1. Робочий одяг

рис 1.2. Фартух домогосподарки

рис 1.3. Фартух офіціанта

рис 1.4. Фартух садівника

рис 1.5. Фартух повара

рис 1.6. Фартух покоївки

Історія фартуха почалось багато століть тому, у Древньому Єгипті, тоді фартухи носили тільки чоловіки. Його одягали лише жерці(рис.1.7.) та гладіатори(рис.1.8.) і він був, невід’ємною частиною вбрання єгипетських правителів(рис.1.9.)

рис 1.7. Одяг жреців древнього Єгипту

рис 1.8. Одяг гладіаторів

рис 1.9. Одяг фараонів

Перші фартухи були виготовлені зі шматка тканини, який обгортався навколо тіла чоловіка і прикріплявся за допомогою поясу на талії. Чим важливішою і багатшою була персона, тим використовувались дорожчі тканини та оздоблення для фартуха.

А вже в Середньовіччі фартух став робочим одягом для столярів, ковалів, шевців. Пізніше почали носити фартухи й жінки. І носили їх не прості селянки, а дружини знатних громадян. Носили жінки фартух не тільки вдома, а й на прогулянку, на вихід в світ, носили фартух навіть замість спідниці. У кожної пристойної жінки мав бути фартух повсякденний,для виходу до столу – «табльє», кухонний, вихідний, святковий, для урочистих зустрічей.

Також фартух має символічну сторону. В багатьох народах він був оберегом. Фартух носили масони – « вільні каменярі»(рис.1.10.). І навіть сучасні масони приходять в ложу в білому шкіряному фартухі.

рис 1.10. Фартухи(запони) масонів.

В часи Першої світової війни фартух був важливою і необхідною частиною одягу. Доки всі чоловіки були на війні, жінки виконували їхню роботу. В цей час і перетворився фартух з елітної в звичайну робочу, жіночу форму.

Фартухи бувають суцільнокроєними, відрізними з нагрудниками і без нього. Фартухи можуть бути ошатними: для сервірування столу при обслуговуванні гостей, доповненням народного костюма(рис.1.11.). Ошатна обробка може прикрасити будь-який фартух, та зробити його подарунком.

Оздоблення для фартухів може бути найрізноманітнішим: мереживо, волани, бісер, складки, бейка тощо.

Бейка – смужка тканини різної ширини, що нашивається зверху і вшивається в зовнішній шов для оздоблення. Бейку виготовляють з оздоблюваної тканини. Ця тканина може бути гладко фарбованою, контрастного кольору (якщо тканина з мальнком) і з малюнком (яякщо основна тканина гладко фарбована).

Бейку з тканини без малюнка можна використовувати і на гладко фарбованих тканинах. У цьому випадку вона можна бути не тільки контрастного кольору, але й у тон оновної тканини.

Дуже часто для оздоблення фартухів використовують тасьму різної ширини та різного забарвлення. Якщо тасьма широка. То її використовують одночасно для оздоблення зрізів кишень, нагрудника, низу фартуха. Вузьку тасьму можна настрочувати в будь-якому напрямку й у кілька рядів.

рис 1.11.Народні фартухи

Асортимент матеріалів для оздоблення одягу дуже різноманітний: стрічки, тасьми, шнури, мереживо, гіпюр, шитво, бісер, стеклярус, блискітки та інші. Для оздоблення різноманітних за призначенням виробів можуть використовуватися тканини, які відрізняються від основного матеріалу фактурою, кольором та забарвленням, оздобленням; трикотажні полотна; штучна та натуральна шкіра і замша; хутро; різноманітна фурнітура; вишивальні нитки; металеві та металізовані нитки.

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ

Фартух – захисний одяг найрізноманітніших форм, який закриває постать людини попереду

Вибір тканини для фартуха. Фартухи шиють з бавовняної або лляної тканини, однотонної або набивної. Ці тканини добре перуться і прасують.

Тканина – це матеріал, утворюваний внаслідок взаємного переплетення ниток основи та ниток піткання. Обираючи модель фартуха, потрібно велику увагу приділити вибору відповідної тканини. Адже, від правильно обраного матеріалу залежить і якість виготовленого фартуха.

По структурі, характеру обробки і властивостями тканини дуже різні. Їх виробляють різноманітними переплетеннями, але більше використовують полотняне переплетення. Тканини випускають гладенькими, ворсовими, з начісом. За характером малюнки можуть бути гладко фарбованими, надрукованими.

По волокнистому складу тканини можуть бути поділенні: на однорідні, неоднорідні, змішані і змішано-неоднорідні. З іншого боку, по волокнистому складу всі тканини діляться на бавовняні, лляні, вовняні і шовкові.

До однорідних тканин відносять:

- бавовни (ситець, бязь, сатин та інші);

- льону (полотно, рогожка та інші);

- вовни (фай, бостон, бобрик та інші);

-віскозного шовку (креп-сатин, креп-морокен та інші);

- натурального шовку (креп-жоржет та інші);

- ацетатного шовку (атлас та інші).

Такі тканини називаються відповідно суто бавовняними, суто лляними, суто вовняними, суто шовкові та інші.

До неоднорідних тканин відносять тканини, які складаються з ниток різного волокнистого складу, наприклад:

- основа бавовняна, піткання зі штучного шовку (шотландка та інші);

- основа бавовняна, піткання лляний (полотно, рогожка та інші);

- основа бавовняна, піткання шерстяний (сукно, та інші).

Використовують, також, хлопчатобумажні тканини для фартухів. Більшість асортименту – це зазвичай однорідні тканини, вироблені з бавовни.

Хлопчатобумажні тканини мають також низку позитивних властивостей:

- міцність;

- достатню сталість до багаторазового розтягування і згинання;

- добра гігроскопічність.

Вироби з бавовняних тканин добре перуться і прасуються при високих температурах.

Льнна тканина виробляється з пряжі. Розрізняють суто лляні тканини і напівлляні тканини, що виробляються з лляної пряжі разом із бавовняною пряжею та сентетичними нитками.

Ситець – підходить для жіночого одягу, чоловічих сорочок. Тканини прості в обробці, не розтягуються, малосипучі. Рекомендується використовувати голки № 90 – 110, швейні нитки № 50 – 60. У процесі прання усадка ситців по основі становить більше 5%.

Бязь – з друкованим малюнком застосовується для виготовлення дитячих костюмів, жіночих суконь, скатертин і фіранок, а гладкофарбованні для спецодягу. Бязь міцніше ситця, технологічні властивості аналогічні ситцю. Рекомендується використовувати нитки № 40, голки - № 90 – 100, усадка до 6%.

Льнне полотно використовують відповідно до товщини. Асортимент виготовлених виробів вельми широкий:

- носові хустинки;

- постільну білизну;

- скатертини;

- фартухи;

- серветки;

- рушники;

- кухонні набори.

Рекомендується використовувати голки № 110 – 130, швейні нитки № 30 – 60, усадка 3 – 7%.

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

Сучасні фартухи надзвичайно різноманітні. Їх форми й розміри змінюються залежно від призначення і виду, вимог. Властивостей матеріалів. Однак для виготовлення фартухів різних видів є багато спільного в послідовності обробки, характері операцій, основних робіт і прийомів з обробки деталей.

Технологічний процес виготовлення швейних виробів є обробка та складання деталей та вузлів у певній послідовності.

Під технологічною послідовністю обробки виробу розуміють перелік технологічно неподільних операцій, відповідних порядку виконання їх під час виготовлення деталей та вузлів виробу із зазначенням спеціальності, розряду роботи, витрати часу на виконання операції, застосованого устаткування, технічних умов, прийомів роботи. Однакові роботи об’єднуються і розглядаються як неподільні операції, оскільки їх необхідно виконувати за одному робочому місці. Усі операції процесу виготовлення виробів поділяються:

- підготовчі;

- монтажні;

- оздоблювані.

3.1. Опис моделі

Фартух жіночій, прилеглий, суцільнокроєний із нашивною кишенею та лямками, оздоблений машинною вишивкою на кишені та нагруднику.

мал. 3.1.Ескіз фартуха жіночого

3.2. Технологія розкроювання виробу.

1. Побудова креслення;

Візьмемо аркуш паперу розміром 40 на 80 см, покладемо перед собою в довжину. Для побудови креслення викройки фартуха необхідно такі мірки: От, Ост, Цг, Дгр, Дв.

Знімаємо мірку обхват талії (От) – 68 см. Ділимо 68:2=34 см

Знімаємо мірку обхват стегон (Ост) – 90 см. Ділимо 90:2=45:2=22.5 см

Знімаємо мірку центр грудей (Цг) – 15 см.

Знімаємо мірку довжина грудей (Дгр) – 25 см.

Довжина виробу (Дв) – 65 см.

Будуємо креслення фартуха по міркам

мал. 3.2 Креслення фартуха жіночого

Обладнання для пошиття та ВТО.

Для пошиття фартуха потрібна швейна машина, яка виконує прямий стібок і праска. Я використала електромеханічну швейна машину Brother.

3.4. Технологічна послідовність пошиття виробу

1. Підготовка тканини до розкроювання;

2. Розкладка викрійки на тканині;

3. Обведеня викрійки;

4. Вирізання деталей;

5. Зметування деталей;

6. Зшивання деталей;

7. Обробка кишені;

ВИСНОВОК

Тканини для пошиття фартуха краще брати бавовняні, ситцеві, лляні, одотонні, з дрібним малюнком, вузькою смужкою або в дрібну клітинку. Кількість тканини, необхідної для пошиття – 65-90 см, шириною – 80-90 см.