Стандартизація і сертифікація продукції

У даний час у всьому світі помітно посилилися вимоги, що висуваються споживачами до якості готової продукції. Ці вимоги звичайно включаються (або знаходять відображення) в стандартах, технічних умовах. Однак, відповідність продукції вимогам нормативних документів не є гарантією повного задоволення вимог споживача, оскільки в конструкції виробу, технології або організаційній системі, яка охоплює проектування, створення і реалізацію продукції, можуть з’явитися невідповідності. Ймовірність того, що створена продукція буде відповідати вимогам споживача підвищується, якщо на підприємстві діє ефективна система забезпечення якості продукції.

Термін «сертифікація» вперше був сформульований і визначений Комітетом з питань сертифікації (СЕРТИКО) міжнародної організації по стандартизації (ІСО) і включений в Керівництво ISO / IEC № 2 1982р. Згідно з цим документом сертифікація відповідності – це дії третьої сторони, що доводить, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Під сертифікацією продукції розуміється – перевірка та оцінка виробництва, що сертифікується, спрямована на одержання необхідної впевненості в стабільності характеристик і показників, що підтверджуються при сертифікаційних випробуваннях (НД).

Основні структурні елементи системи сертифікації

Виходячи з визначення, сертифікацію можна розглядати як особливий вид діяльності, якому властиві певні структурні елементи (рис. 6).

Рис. 3 Основні структурні елементи сертифікації

Об’єкти сертифікації

Об’єктами сертифікації є продукція, послуги, роботи, персонал, системи якості, робочі місця тощо, що підлягають або піддані сертифікації.

Продукція, що підлягає сертифікації, може бути представлена ​​продовольчою сировиною, харчовими продуктами, тютюновими виробами, непродовольчими товарами.

Однією з найважливіших завдань в галузі сертифікації є визначення безпечності харчових продуктів, тому що 70% шкідливих для людини речовин потрапляє в організм разом з їжею і 30% – з водою і через повітря. Таким чином, їжа є одним з головних факторів, що визначають здоров’я нації та збереження генофонду. Система сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини має 300 органів з сертифікації і 800 випробувальних лабораторій. Практично сертифікацією харчових продуктів займається таке ж число організацій, що займається іншими об'єктами, разом узятими.

Об’єкти обов’язкової сертифікації визначаються «Номенклатурою продукції та послуг, що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні», яка затверджена Наказом №28 від 01.02.2005 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Об’єкти, відповідність яких може бути підтверджена декларацією про відповідність, затверджені Законом України «Про підтвердження відповідності» (№2406 від 17.05.2001 р.).

Об’єктами добровільної сертифікації є системи якості, виробництва, а також продукція, роботи і послуги, які не підлягають відповідним законодавчим актам України щодо обов’язкової сертифікації. Проведення добровільної сертифікації обмежує доступ на ринок неякісних виробів за рахунок перевірки таких показників, як надійність, естетичність, економічність та ін. При цьому добровільна сертифікація не замінює обов'язкову, і її результати не є підставою для заборони продукції. Вона в першу чергу спрямована ​​на боротьбу за клієнта. Це повною мірою стосується і добровільної сертифікації послуг.

При виробництві продукції першорядне значення мають вимоги її безпеки для споживача. Для вирішення цієї проблеми все більше число виробників в усьому світі приступає сьогодні до розробки та впровадження системи НАССР, що забезпечує безпеку продуктів і підвищує її конкурентоспроможність.

НАССР в буквальному перекладі означає: аналіз ризиків і критичні контрольні точки.

Сутність системи НАССР полягає у виявленні та контролі «критичних точок» технологічного процесу, тобто тих параметрів, які впливають на безпеку продукції, що виробляється.

Система якості НАССР включає в себе 11 розділів:

– Введення в систему;

– Політика керівництва підприємства в галузі якості та безпеки продукції, що випускається;

– Наказ «Про створення робочої групи з впровадження системи якості НАССР (системи забезпечення якості);

– Інформація про продукцію;

– Інформація про виробництво;

– Види небезпек;

– Планово-попереджувальні дії;

– Критичні контрольні точки;

– Робочі листи НАССР;

– Внутрішні перевірки системи НАССР;

– Ведення документації НАССР.

– Організація постійної роботи зі споживачем – облік і аналіз рекламацій, претензій, скарг, пов’язаних з порушенням вимог безпеки, що випускається, з метою розробки заходів щодо зниження рівня дефектності;

– Постійна робота з постачальниками основної сировини та допоміжних матеріалів, з метою поліпшення якості закуповуваної продукції;

– Оцінка їх можливості забезпечувати доставку продукції гарантованої якості;

– Проведення обґрунтованого вхідного контролю сировини та допоміжних матеріалів на відповідність вимогам нормативної документації;

– Контроль і аналіз готової продукції з метою підвищення стабільності якості та попередження дефектів, пов’язаних з порушенням вимог безпеки готових продуктів;

– Впровадження системи НАССР як запобіжної системи безпеки, що визначає систематичний підхід до аналізу технологічної обробки продуктів, виявленню можливих ризиків хімічного, фізичного і біологічного походження та контролю цих ризиків;

– Контроль технологічної дисципліни шляхом встановлення системи планово-попереджувального ремонту, міжремонтного обслуговування, організації проведення метрологічної перевірки засобів вимірювання та контролю;

– Формування цілей і завдань в галузі забезпечення якості для кожного підрозділу, їх роз’яснення співробітникам і забезпечення з боку керівництва умов для їх реалізації;

– Постійне підвищення рівня знань і професійної майстерності співробітників, розвиток форм самодіяльності співробітників в сфері якості шляхом організації груп якості;

– Вдосконалення форм і методів організації та підвищення культури виробництва;

– Регулярне проведення внутрішніх та зовнішніх перевірок ефективності функціонування системи якості.