Законспектувати одну із нижче наведених статей. Гершкович Я. П. Псевдоархеологія на пострадянських просторах: неусвідомлена небезпека // Археологія

Беляєва С. О., Петрашенко О. М. Про основні напрямки та результати застосування автоматизованої системи обробки джерел в Інституті археології НАН України // Археологія. – 1995. – №2. – С.120127

Гершкович Я. П. Псевдоархеологія на пострадянських просторах: неусвідомлена небезпека // Археологія. – 2011. – №2. – С.110-117.

Залізняк Л. Археологічний експеримент у Києво-Могилянській академії // Археологія. – 2001. – №2. – С.148-149.

Кузін-Лосєв В. І. Деякі зауваження з приводу інтерпретації археологічного матеріалу // Археологія. – 1995. – №2. – С.94-99.

Кулатова І. М., Супруненко О. Б. Археологія в діяльності Полтавської вченої архівної комісії // Археологія. – 1995. – №2. – С. 122-129.

Михайленко Є. М. Поняття «археологічна спадщина» в сучасному законодавстві та в історії розвитку археології // Археологія. – 2010. - №4, С. 112.

Отрощенко В. В. Деякі зауваження з приводу «кризи української археології» // Археологія. – 1995. - №2, С. 118.

Контроль знань з теми

1. Співбесіда

2. Підсумкова контрольна

3. Конспект статті

4. Виступ з рефератом

Тема 2.

„Доба кам'яного вiку на територiї України ”

Методичні вказівки щодо роботи над темою. Студенти повинні засвоїти особливості розвитку історії України за доби кам’яного віку. Сформувати навички самостійної роботи з монографіями та статтями на археологічну тематику, зокрема конспектування текстів, рецензування та стислий переказ основних висновків авторів. Навчити писати реферати та рецензувати доповіді своїх одногрупників.

Робота над темою передбачає засвоєння лекційного матеріалу, участь у обговоренні питань під час семінарських занять, написання реферату (окремими студентами), самостійну роботу над окремими питаннями теми, модульний контроль у формі тестування.

Після опрацювання цих тем, студент може отримати такі бали :

Лекція 1

Тема: „Палеолiт, мезоліт та неоліт на територiї України ”

План

1. Перiодизацiя кам'яного вiку; поява людини на територiї України

2. Характеристика раннього та середнього палеоліту.

3. Початок родового ладу (пізній палеоліт).

4.Доба мезолiту. Археологічні культури мезоліту

5. Природні передумови неолітичної революції

6.Неолітичні культури України

Основна література

Археология Украинской ССР. - К., 1985. - Т.1

Бунятян К.П. Давнє населення України. – К.,1999. – Розділ І.

Буров Г.М. Использование морских ресурсов первобытным населением Крыма // Старожитності степового Причорномор’я і Криму - Запоріжжя, 2001. – Вип..Х. - С.11-21.

Даниленко В.Н. Неолит Украины. - К., 1969.

Давня історія України / За ред. П.П.Толочко. – К., 1994. – Кн.1.

Залізняк Л.Л. Первісна історія України. – К.,1999.

Залiзняк Л. Нариси стародавньої iсторiї України. - К.: Абрис, 1994.

Мезолит СССР. - М.: Наука, 1989.

Палеолит СССР. - М.: Наука, 1984.

Тойнбі А.Д. Дослідження історії. В 2-т. – К.,1992. – Т.1.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К., 1992.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К., 1992.

Шаповалов Г.І. Найдавніші уявлення про водну стихію та її прояви обожнювання (від мезоліту до бронзової доби) // Старожитності степового Причорномор’я і Криму - Запоріжжя, 2001. – Вип..ІХ. - С.11-21.

Стислий зміст лекції

Палеоліт(стародавній кам'яний вік) — перший і найтриваліший період кам'яного віку. Датується палеоліт приблизно 3 млн. — 10 тис. років тому, хоча тривалість його на різних континентах була далеко неоднаковою. Це час появи людини і формування її сучасного фізичного типу. Протягом палеоліту людина освоїла вогонь, виготовила перший одяг, спорудила пер­ші житла. Основним заняттям було збиральництво і полювання. Знаряддя праці виготовлялися з кам'яних порід, найчастіше кременю, шляхом про­стого оббивання, а в кінці епохи — ретушуванням.

Період раннього палеоліту (3 млн. — 150 тис. років тому), як і кам'яний вік, взагалі, розпочинається олдувайською порою в Швденно-Східній і Східній Африці. Носієм олдувайської культури на Південному Сході і Сході Африки був гомо габіліс — двонога істота невисокого зросту (до 140 см), що займа­лася полюванням на дрібних тварин. Вогню гомо габіліс ще не знав. Основним знаряддям були оббиті й загострені гальки — чоппери і чоппінги.

Ранньопалеолітичні пам'ятки України в різні роки вивчали Г. А. Бонч-Осмоловський,П. Й. Борисковський, О. П. Черниш, С. В. Смирнов, Ю. Г. Колосов, О. С. Ситник, О. В. Колесник, Ю. В. Кухарчук, В. М. Степанчук, В. П. Чабай та ін. Важливий внесок у вивчення ашельської пори зробив В. М. Гладилін, який дослідив багатошарове поселення Королеве, де виявлено 14 різночасових горизонтів, що належали до ашельського, мустьєрського і пізньопалеолітичного періодів.

Основним заняттям людей раннього палеоліту було збиральництво (пло­ди, ягоди, їстівні корені, гриби), а також полювання на тварин, нерідко досить великих. Період середнього палеоліту датується 150 - 35 тис. років тому. Його заключний етап часто називають мустьєрською епохою і пов'язаний він з поширенням неандертальців. На період середнього палеоліту припадають значні кліматичні зміни, викликані більш тривалими і суворими зледеніннями. Льодовиковий період тривав до кінця палеолітичної епохи.

Основним заняттям людей мустьєрської пори було полювання на великих тварин — мамонтів, носорогів, бізонів, північних оленів тощо. В культур­ному шарі Старосільської стоянки в Криму серед решток тварин, на яких полювали її мешканці, переважають кістки дикого осла. Винятковою є знахідка в культурних шарах стоянки Заскельна VI (Колосовська) у Криму решток дельфінів, адже систематичне використання.

Наступний етап у розвитку культури, господарства і соціаль­ного ладу людства— період пізнього палеоліту — тривав від 35 до 10 тис. років тому.

Розвиток крем'яної техніки. У пізньому палеоліті з'явилось багато но­вих типів крем'яних знарядь. Наприклад, люди навчилися виготовляти ножеподібні пластини, їх сколювали зі спеціальних нуклеусів призматичної або конічної форми. З одного такого нуклеуса можна було сколоти багато пластин. За формою і досконалістю виготовлення пізньопалеолітичні пластини значно відрізняються від мустьєрських. Вони довгі, рівно огранені, з невеликою ударною площадкою і відбивним бугорком, мають гострі ріжучі грані. Тепер пластини з нуклеусів здебільшого не відбивали відбійником, як це було властиво для мустьєрської техніки, а сколювали сильним ударом за допомогою спе­ціальної наставки. Ці пластини використовувались як ножі, з них виготовляли також інші знаряддя — скребки, різці, вістря дротиків і списів тощо. Скребки, в яких робоча частина здебільшого округла, виготовлялися шляхом нанесення по краю заготовки дрібної ретуші. Техніка виготовлення різців, що призначалися для роботи по твердому матеріалу — кістці, рогу, дереву, дещо інша. Робочий край тут формувався за допомогою одного чи кількох невеликих різцевих сколів, нанесених на заготовку вподовж її довгої осі. Інколи кінець різця біля сколу також ретушувався. За формою і технікою виготовлення різці бувають серединні, кутові, бічні та ін. Скребки і різці інколи виготовляли також із відщепів. Вістря дротиків і списів із кременю формувалися в різній техніці: а) за допомогою плоского двобічного чи однобічного ретушування сколами плоских поверхонь заготовки; б) шляхом крутого крайового ретушування по гранях заготовки. У техніці двобічного плоского ретушування виготов­лялися класичні лавролисті вістря списів солютрейської культури. Вістря до списа в перигорійській культурі мають здебільшого однобічну обробку. Проте для перигорійської культури більш характерні вістря, виготовлені способом крутого крайового ретушування, що зумовило специфічні форми цих виробів (шательперрон — вістря у вигляді леза складаного ножа, гравегг — вістря з пластин з однією рівною затупленою спинкою). Пла­стини і вістря з затупленою крутою крайовою ретушшю зустрічаються і в мадленських комплексах. Інколи, наприклад, при виготовленні вістря з бічною виїмкою костенківського типу, поєднували обидва види ретуші — плоску поверхневу і круту крайову. Крім ножів із пластин, скребків, різців і вістер, на палеолітичних стоян­ках зустрічаються інші типи крем'яних виробів, зокрема проколки, стаме-сочки тощо. Під час розкопок на стоянці Чулатів під Новгородом-Сіверсь-ким на Десні були виявлені великі знаряддя, що дістали назву гігантолітів. їх використовували, напевно, для розбивання кісток тварин.

Поряд з кам'яними виробами у другій половині пізнього палеоліту, зокрема в мадленську пору, людина почала широко застосовувати знаряддя, виготовлені з кістки та рогу — гарпуни, вістря списів, шевські голки, при­краси тощо. Багато таких виробів виявлено, наприклад, на стоянках Мо-лодове на Дністрі, Мізин і Межиріч у басейні Дніпра. Як показали роз­копки, люди пізньопалеолітичної епохи вміли вже розрізати на смуги і ви­рівнювати бивні мамонта, з яких виготовляли древко списа разом з вістрям довжиною понад 2 м.

На окремих пізньошлеолітичних пам'ятках (Королеве, Межиріч та ін.) виявлено кістяні та кремневі наконечники для стріл. Отже, у пізньому па­леоліті почали використовувати лук та стріли. На місцях розкопок стоянок і місцезнаходжень пізньопалео-літичного часу зібрано десятки тисяч найрізноманітніших знахідок, вияв­лено залишки жител, сліди вогнищ, ямки-коморки з запасом кісток. Житлові споруди досліджені в Мізині, Межирічах, Пушкарях І, Гагаріному, Добранічівці, Вороновиці на Дністрі та ін. Причому, в МізинІ, Межирічах округлі в плані ярангоподІбні споруди площею 20-25 м² створювали цілі невеликі поселення. Найдавніше на Україні (28 тис. років тому) верхньопалеолітичне наземне житло округлої форми, споруджене із соснових кілків і, ймовірно, перекрите шкурами, відкрито на стоянці Міра під Запоріжжям.

Мистецтво пізнього палеолітуіснувало в кількох формах: декора­тивно-ужитковій, образотворчій (скульптура, графіка, живопис), музичній. Під час розкопок пізньопалеолітичних поховань нерідко траплялися прикраси, виготовлені з бивня мамонта або черепашок: підвіски, буси, пронизки. У Мізині виявлено браслети, виготовлені з бивня мамонта. Один з них суцільний, другий складається з п'яти окремих смужок. Обидва вони мають складний врізний орнамент. Мізинські браслети належать до унікальних зразків прикладного мистецтва Європи, аналоги яким поки що невідомі.

З точки зору матеріальної культури мезоліт є перехідним пе­ріодом від палеоліту до неоліту. Це час значних досягнень людства в опану­ванні сил природи, удосконаленні знарядь праці і помітних змін у соціа­льній структурі та духовному житті. У мезоліті масово поширюється зброя дальньої дії — лук і стріли. За значенням винайдення лука і стріл порів­нюють з відкриттям вогнепальної зброї в епоху середньовіччя.

У мезолітичну епоху відбулося приручення собаки. Вона стала відігра­вати важливу роль на полюванні й сама в разі необхідності була живим запасом їжі. Кістки собаки виявлено на місцях мезолітичних стоянок, зокрема. Шан-Коба у Криму, Мирне у Причорномор'ї.

Поширення лука і стріл зробило полювання ефективним, більш безпеч­ним, сприяло індивідуалізації цього заняття, шо зумовило значне скоро­чення дичини, особливо на окремих замкнених територіях, наприклад у Криму. Вважають, за таких обставин могла виникнути криза мисливського господарства, яка, з одного боку, вела до посилення ролі збиральництва, а з іншого — сприяла спробам приручити, крім собаки, деяких інших тварин. Є чимало свідчень на користь того, що вже за пізнього мезолігу в Криму почалося приручення свині. Па півночі України, де були сприятливі умови, , розвивалося рибальство. Знаряддя рибальства (гарпуни, гачки) були в ос­новному, кістяні. Населення в мезоліті знало вже човни і рибальську сітку, володіло підлідним ловом риби. Люди часто селилися біля води і навіть на болотах, де споруджували житла на палях. У гірській місцевості — в Криму — за житло правили печери та місця під навісами скель, а на рівнинах люди будували примітивні штучні житла. На Ігренському посе­ленні (нині в межах Дніпропетровська) досліджено рештки десяти напів-землянкових жител округлої форми, до 8-9 м у поперечнику, з конічним перекриттям (розкопки Д. Я. Телегіна).

На території України відомо понад 400 мезолітичних стоянок, чотири могильники та ряд окремих поховань. Питання культурно-територіального членування цих пам'яток у нас вперше було поставлене П. П. Єфіменком у 1924 р. Пізніше цій проблемі, а також періодизації і хронології мезоліту присвятили свої праці М. Я. Ру-динський, М. В. Воєводський, О. О. Формозов та інші. В наш час пам'ятки цієї епохи вивчають О. П. Черниш,Д. Я. Телегін, В. Н. Станко,Я. Г. Мацкевой, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, Д. Ю. Нужний та ін.

За складом знарядь праці мезолітичні пам'ятки України поділяються на дві великі зони — південну, з мікролітичними знаряддями, та північну, з мікро-макролітичними виробами. У межах північної зони окрему групу становлять пам'ятки середнього Подністров'я та Прикарпаття. За стратиграфічними спостереженнями та даними радіокарбонного Датування виділяються ранньомезолітичні (IX-VIII тисячоліття до н.е.) і пізньомезолітичні (VII-VI тисячоліття до н.е.) пам'ятки.

За стратиграфічними спостереженнями та даними радіокарбонного Датування виділяються ранньомезолітичні (IX-VIII тисячоліття до н.е.) і пізньомезолітичні (VII-VI тисячоліття до н.е.) пам'ятки.

Неоліт — новий кам'яний вік, хронологічно йде за мезолітом і пере­дує епосі появи перших металів. На території Східної Європи неолітичний період датується серединою VI—III тисячоліттям до н.е.; у країнах Стародав­нього Сходу ця епоха розпочинається у VIII—VII тисячоліттях до н.е. Неоліт характеризується значними зрушеннями в розвитку економіки і соціальних відносин. Саме в неоліті людина переходить від виключно привласнюючих способів добування засобів існування (мисливство, рибальство, збираль­ництво), що панували досі протягом довгих тисячоліть, до нових, "відтво­рюючих", форм господарства (землеробство і скотарство).

Скотарство виросло із мисливства і було справою чоловіків, бо вони добре розумілися на звичках тварин і могли легше їх приручити. Майже всі великі господарські тварини — бик, свиня, коза, вівця — були приручені в неоліті. Шляхи і послідовність одомашнення тварин у різних народів були різні. На Іранському нагір'ї і Передньому Сході ще в кінці X — на початку IX тисячоліття до н.е. були приручені вівця і коза; бик і свиня стали свійськими тут значно пізніше — у VIII тисячолітті до н.е. У межах півдня Східної Європи було навпаки: першими свійськими тваринами стали бик і свиня, їх приручення, як згадувалося вище, розпочалося ще напри­кінці мезоліту. Вівця й коза були одомашнені лише наприкінці V тисячо­ліття до н.е.

Землеробство виникло зі збиральництва, яким займалися переважно жін­ки, що поступово від збирання корисних рослин перейшли до їх виро­щування. Вирощування культурних злаків — пшениці, ячменю вперше розпочалося на нагір'ях Західного Ірану, Малої Азії і Палестини, де росли дикі предки пшениці і ячменю. В Європі лише на Балканах відома дика пшениця-двозернянка. Вважають, що на Україну через Балкани злаки потрапили до неолітичних племен буго-дністровської культури, а потім їх почали вирощувати й інші племена, які проживали на території України, або ж вони були принесені з Середнього Подунав'я населенням культури лінійно-стрічкової кераміки.

Розвивається і рибальство. Влітку рибу ловили сітками, а взимку, під льодом, — загорожами і вершами.

У техніці виготовлення знарядь з'являються нові прийоми: розпилю­вання, шліфування каменю, наприкінці неоліту — свердлення. Саме ці нові способи обробки каменю і дали назву всьому періоду (нео — новий). У техніці шліфування виготовлявся також і кам'яний посуд. Крем'яні зна­ряддя, що з'явилися за попередніх епох, удосконалюються, створюються лові. Значного поширення набувають інструменти для обробки дерева: сокири і тесла, що нерідко виготовляються тепер у техніці шліфування. Широко використовуються крем'яні ножі і вістря списів і стріл з двобічною оббивкою. З'являються булави і так звані човники, призначення яких не­відоме. Не виходять з ужитку і мікроліти. Серед знахідок — велика кіль­кість скребків, різці трапляються рідше.

Важливою рисою неоліту є поява глиняного посуду — кераміки. Кера­міка — одне із значних досягнень людської культури. Вона значно сприя­ла покращенню умов життя людини, зокрема, дала можливість робити більші запаси продуктів харчування та вживати варену їжу. З появою глиняного посуду значно збільшується осілість людей. На Передньому Сході поява кераміки датується VIII—VII тисячоліттями до н.е. В межах Східної Європи глиняний посуд з'являється в VI тисячолітті до н.е. Він мав просту форму, був гостродонний і погано обпалений. Ліпили його з глиняних качалочок так званим джгутовим способом. Гостродонний посуд було легше виліплювати. Обпалювався він на відкритих вогнищах догори дном. У гостродонних горщиках на примітивних відкритих вогнищах швид­ше закипала вода. З часом техніка виготовлення кераміки вдоскона­лювалася. У глину домішували траву, полову, товчені черепашки, пісок.

Посуд покривали орнаментом. Особливо був поширений візерунок з від­тисків гребінцевого штампу, прокреслених ліній, ямок, наколів тощо. За технологією, формою, орнаментацією глиняний посуд у різних племен чи їх груп був далеко не однаковим, бо кожна група первісного населення робила все це часто по-своєму. Тому для вчених такі знахідки мають дуже важливе значення, оскільки допомагають за типами кераміки визначати район поширення культури окремих племен, територію їх розселення.

Важливі перетворення в господарській діяльності неолітичної людини (приручення тварин, винайдення землеробства), як і досягнення в розвитку техніки виготовлення знарядь, інколи називають "неолітичною револю­цією".

Вивчення неолітичних пам'яток на території України розпо­чалося наприкінці XIX ст. Але основні групи стоянок, поселень і могиль­ників були досліджені між двома світовими війнами М. Я. Рудинським, М. О. Макаренком, Н. В. Добровольським та після Другої світової війни — І. Ф. Левицьким, В. М. Даниленком, К. К. Черниш, Д. Я. Телегіним, О. О. Формозовим, В. І. Непріною, О. М. Титовою та ін.

У межах України відомі ряд досить повно вивчених неолітичних куль­тур, що належать як до землеробсько-скотарської, так і до мисливсько-рибальської зон. Хронологічно їх поділяють так: ранньонеолітичні куль­тури (кінець VI — початок IV тисячоліття до н.е.) — буго-дністроьська, сурська, лінійно-стрічкової кераміки, Кріш-Старчево, тиська; середньо-неолітичні (IV тисячоліття до н.е.) і пізньонеолітичні культури (III тисячо­ліття до н.е.) — дніпро-донецька і ямково-гребінцевої кераміки.

В неоліті панували первіснообщинні відносини, які, порівняно з попередніми періодами характеризуються певними соціальними зрушеннями. Це час племінного ладу, за якого економічною і соціальною основою був матріархальний рід із зародками переходу до батьківського права.

Продуктивні сили неоліту мали низький рівень, що виключало умови для розшарування суспільства. Колективні могильники, відсутність похо­вань, які відзначалися б особливим ритуалом чи пишністю, свідчать про рівність усіх членів роду. Знайдені у деяких могильниках кам'яні булави, очевидно, були першими символами влади, що почала зароджуватися.

В неоліті набули дальшого розвитку релігійні уявлення. Посилюється віра у потойбічне життя не лише тілесної людини, а й її душі. Про це свід­чать факти часткового чи повного трупо спалення, наприклад, у дунайських племен. Важливо, що при трупоспаленнях виявлено знахідок не менше, ніж при трупопокладеннях. У колективних ямах періоду дніпро-донецької культури інколи зустрічаються лише черепи померлих членів роду; вва­жають, що у такий спосіб тут вшановували культ предків.

У могильниках і на поселеннях неоліту України виявлено зразки образотворчого мистецтва. У землеробсько-скотарських племен, наприк­лад, з'являються перші антропоморфні статуетки. На більш північних територіях Східної Європи відомі зображення людини, вирізьблені з кістки чи дерева. У Маріупольському могильнику виявлено кілька зображень тварин, виконаних у тій же техніці різьблення по кістці. Але справжнім досягненнями неолітичної епохи на території України в галузі розвитку образотворчого мистецтва слід вважати зображення на плитах так званої Кам'яної Могили в долині ріки Молочної, поблизу Мелітополя.

Мальовничий горб Кам'яної Могили, що складається з велетенських брил пісковику, привертав до себе пильну увагу первісних митців. Його гроти й навіси ховають у собі численні сцени, що включають зображення фігур тварин, людей, різноманітних геометричних композицій тощо.

Значна частина цих зображень зосереджена у так званому Гроті ма­монта — вони вкривають його стелю і стіни. Тут є зображення чотирьох биків, що створили оборонне коло, а трохи далі — група з трьох оленів, які йдуть один за одним. Всього в Гроті мамонта налічується до 15 зображень окремих фігур. Всі вони мають сліди пофарбування червоною вохрою. Очевидно, в даному разі ми маємо справу зі святилищем неолітичного часу. Сюди, на мовчазну гору, з поселень, сліди яких відкрито поблизу Кам 'яної Могили, піднімалися лише служителі культу—шамани або жерці — для здійснення таїнства мисливсько-ловецької магії. Мабуть, не випадково всі фігури тварин "поранені" якимось гострим інструментом. Кам'яна Могила є важливим історичним джерелом для розуміння ха­рактеру образотворчого мистецтва і вірувань неолітичного населення Ук­раїни. Місце цієї пам'ятки — в одному ряду з живописом палеолітичної епохи, відомими карельськими петрогліфами, сибірськими писанцями тощо.

Семінарське заняття №1

Тема: „Епоха палеоліту та мезоліту”

Питання для обговорення

1. Походження людини.

2.Ранній та середній палеоліт

а) заняття;

б) стоянки.

3. Верхній (пізній) палеоліт:

а) заняття;

б) пам’ятки.

4. Фінальний палеолит

5.Мезоліт – матеріальна культура, господарство, соціальний устрій.