Тема: „Економіка та побут населення античних полісів

Північного Причорномор’я”

План

1. Сільське господарство та тваринцтво.

2. Ремесла та промисли

3. Побут та культура

Основна література

Винокуров Н.И. Виноградорство и виноделие античних государств Серного Причерноморья. – Симферополь-Керчь,2007. – 456 с.

Крыжицкий С.Д., Лейпунская Н.А., Русяева А.С., Скржинская М.В., Крапивина В.В., Анохин В.А. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. – К.,1999. – 680 с.

Ляшко С.Н., Папанова В.А. Ольвийская усадьба IV в. до н.э. // Старожитности Степового Причорномор’я і Криму. – Запоріжжя, 2009. – Вип. ХV. – С.100-106.

Ляшко С.Н., Папанова В.А. Новый ольвийский ойкос?// Древнее Причерноморье. – Вып.ІХ. – Одесса: ФЛП «Фридман А.С.»,2011. – С.268-273.

Молев Е.А. Боспорский город Китей. – Симферополь-Керчь,2010.- 316 с.

Русяєва А. С. Громадсько-політичні функції елліністичного храму Аполлона в Ольвії // Археологія. – 1989. - №4

Русяєва М. В. Найдавніша скульптура Гермеса Пропілея з Херсонеса Таврійського // Археологія. – 2003. - №1

Стислий зміст лекції

Економічною основою античних міст-держав Північного При­чорномор'я були сільське господарство, різні ремесла і промисли. Важливу роль відігравала торгівля з населенням причорноморських степів і з цент­рами Середземномор'я. У спорудженні міст Північного Причорномор'я пе­реважають загальногрецькі античні містобудівельні традиції, проте з часом тут були вироблені особливості, які проявилися у змішаному греко-вар-варському характері архітектури. У великих містах площею понад 50 га при забудові виділяються портові, торговельні, адміністративні й культурні райони. У середніх за площею містах (до 15 га) та містечках квартали безпосередньо тяжіли до акрополів, зміцнених оборонними мурами. Для елліністичного часу характерне значне посилення диференціації забудови за соціальною та виробничою ознаками. Ремісничі квартали і найбідніші житла розміщу валися, головним чином, на околицях міста. Основу сільського господарства становило вирощування зернових зла­кових культур. Значну роль відігравало й скотарство. Починаючи з еллініс­тичного часу, важливе місце зайняло виноградарство. Городництво, садів­ництво, баштанництво відігравали допоміжну роль. Головними злаковими культурами були ячмінь, просо, пшениця, жито, гречка. З бобових вирощу­вали сочевицю, чину, горох. Серед городніх і баштанних культур перева­жали огірки, кавуни і дині. В садах вирощували яблука, груші, інжир, миг­даль, каштани, грецькі горіхи. Цікаво, що одне з міст Боспору VI ст. до н.е. — Кепи — означає "сади". Сільськогосподарські знаряддя тих часів становили залізні наральники, мотики, сокири, коси, серпи, виноградні й садові ножі. Зерно і крупу пере­мелювали за допомогою круглих кам'яних жорен та ступок. Рівень розвитку зернового виробництва не тільки забезпечував потреби населення, але й давав можливість вивозити зерно у Середземномор'я. Найбільшим північнопонтІйським постачальником хліба в Афіни був Боспор. Боспорську пшеницю вивозили також в Мітілену і на Родос.

Тваринництво північнопричорноморських античних держав складалося з таких основних напрямів: 1) велика рогата худоба (бики, воли, буйволи); 2) дрібна рогата худоба (кози, вівці); 3) свині; 4) коні, а також осли і верблю­ди. З домашньої птиці розводили курей, качок, гусей.

Виноградарство було основою виноробства та виноторгівлі. Про це свідчать залишки давніх виноградників, виноробень, а також спеціальних приміщень для зберігання вина у цистернах і керамічній тарі (піфоси, ам­фори). Ринками для продажу вина були землі Скіфії, потім — Сарматії.

У господарстві античних північнопричорноморських міст важливе міс­це посідав рибний промисел. Азовське і Чорноморське узбережжя, лимани, пониззя річок були багаті різною рибою. Розкопками на античних поселен­нях виявлено значну кількість кісток риб та луски. Відомості про торгівлю рибою зафіксовано у письмових джерелах ІІІ-ІІ ст. до н.е. У Середземно­мор'ї був великий попит на понтійську рибу. У зв'язку з цим чимало антич­них поселень у районі Керченської протоки спеціалізувалися на ловлі риби і її переробці. У Тірітаці та Мірмекії, наприклад, відкрито залишки великих приміщень, в яких обробляли рибу (засолювали, сушили, коптили).

В античних державах Північного Причорномор'я розвивалися залізообробне, бронзоливарне, ювелірне, керамічне, склоробне та інші ремесла, будівельна справа. Письмові історичні документи і дані археологи свід­чать про значний розвиток ткацтва, прядіння, плетіння, шкіряного вироб­ництва та косторізного ремесла. Наймасовішим було керамічне виробництво, яке виникло у VI ст. до її е. і подальшого значного розвитку набуло в елліністичний період та особливо у перші століття нової ери. Керамічні майстерні розмішувалися на периферії античних міст (Німфея, Херсонеса, Ольвії, Пантікапея, ). Формували посуд на гончарному крузі. Деякі вироби кераміки виготовляли у формах (рельєфний посуд, будівельна кераміка, теракота). Керамічні вироби випалювали в печах. Стародавні майстри виготовляли піфоси, амфори, в томучислі і з клей­мами майстерень, кухонні каструлі, сковороди, тарілі, глеки, миски, чаш­ки. За типами амфор, чорнолакового і червонолакового столового посуду вдається встановити, по-перше, напрями торгівлі пївнічнопричорномор-ських міст з центрами Середземномор'я, а по-друге — виготовлення кера­міки у місцевих майстернях з використанням певної модифікації античних привізних зразків.

Важливу роль у житті античних північнопричорноморських міст віді­гравали торгівля та грошовий обіг. Торгівля з хорою, а також з варварськими племенами мала обмінний характер. Торговці ж, що прибували у Північне Причорномор'я з метрополії, везли сюди гроші для закупівлі товарів або товари, які продавали на місцевих ринках. Основним предметом вивозу було зерно. Важливе місце у торгівлі займала солена риба. З Причорномор'я виво­зили також худобу, продукти тваринництва, мед та інші товари. Всі основні міста Північного Причорномор'я мали досить розвинуті монетні системи, що обслуговували, насамперед, потреби міської торгівлі.

Побут і культура північнопричорномор._Ських античних держав мали ба­гато спільного із способом життя і культурою всього античного світу Ра­зом з цим у Північному Причорномор'ї були й місцеві особливості.

Значна увага приділялась фізичній підготовці юних громадян. В Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Горгшпії і Танаїсі для занять спортом спо­руджували спеціальні будинки-гімнасії. Певного розвитку у північнопричорноморських містах набули історія, географія, філософія. Історію Херсонесу написав історик Сіріск (Ш ст. до н.е.), який жив у цьому місті. Географією займався Діонісій Ольвіанський (І ст. до н.е.). За ранньоелліністичних часів у Боспорі працював філософ Смікр, а напри­кінці І — у першій половині II ст. н.е. — філософ Стратонік. У суспільному і культурному житті античного часу важливе місце по­сідав театр. Рештки споруди театру відкрито в Херсонесі. Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен. Настінний живопис найбільшого поширення набув у Боспорі. За елліністичного часу у Північному Причорномор'ї розвивалось мистецтво мозаїки. Важливе місце у мистецтві посідав вазопис. У VI-І ст. до н.е. значну кількість скульптур доставлено з Іонії, зокрема з міста Мілета. Вони прикрашали міські акрополі, теменоси, храми, будинки і некрополі. Починаючи з V ст. до н.е., у Північному Причорно­мор'ї виникають самостійні скульптурні школи, в яких, незважаючи на сильний загальний вплив майстрів Середземномор'я, відбилися місцеві традиції і смаки. Під впливом кам'яної скульптури в античних містах Північного Причор­номор'я розвивалася і коропластика. Це своєрідне виробництво теракотових статуеток, які виготовлялися у спеціальних формах. Визначними є твори торевтики, виявлені в багатих похованнях Боспору і в скіфських царських курганах У-ПІ ст. до н.е.

Лекція 7

Тема „Поховальний та поминальний обряд ольвіополитів”

План