ОСОБЛИВОСТІ ЗАЙНЯТОСТІ ТА БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

Зайняте населення становить частину трудових ресурсів суспільства. В Україні – це особи віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також особи пенсійного віку і молодь, молодша від зазначеного віку, якщо вона зайнята в народному господарстві. До складу зайнятих належать:

· наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління;

· особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання);

· особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи;

· особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.

Загроза безробіття в умовах України пов’язана не зкризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженністю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічною політикою.

Український ринок праці та зайнятість мають свої особливості. Йдеться про ті із них, що виявились упродовж 90-х років ХХ ст. Акцентування уваги саме на цьому періоді зумовлене тим, що раніше в Україні існувала інша економічна система. Отже, в останнє десятиріччя відбулись такі зміни:

· скорочення зайнятості і зростання рівня безробіття, починається з середини 90-х років. Основною причиною звільнень працівників є розпочата структурна перебудова економіки: припинення діяльності підприємств, продукція яких не знаходить збуту або виявляється неконкурентноздатною, перехід до інших форм власності. Такі процеси переживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочинались, зростала кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринку відбувається послідовно, працездатні, звільнені з державних установ та підприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної форми власності, розпочинають власну справу тощо.

· існування в Україні вимушеної зайнятості (прихованого безробіття). До тих, хто є неповно зайнятими, належать люди, які перебувають у вимушених відпустках з ініціативи адміністрації, працюють неповний робочий день або тиждень.

· зміна структури зайнятості, тобто співвідношення між людьми. Що працюють у різних сферах (галузях) економіки.

В умовах становлення ринкової економіки особливо гострою проблемою є безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно створити реальні передумови для обгрунтованого вибору професії та місця роботи з урахуванням потреб ринку праці, а також покликання, здібностей та психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійної підготовки.

Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю, через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.

За даними матеріалів вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, за січень-вересень 2005 р. Середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15-70 років становила 22,3 млн. осіб, з них 20,7 млн. осіб, або 93% були зайняті економічною діяльністю, решта – не мали роботи, але активно її шукали та були готові приступити до неї, тобто тобто відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні. Середньомісячна кількість безробітних (за методологією МОП) працездатного віку ( особи, що самостійно шукали роботу, та ті, що перебували на обліку у державній службі зайнятості ) становила 1,5 млн. осіб, або 7,6% від чисельності економічно активного населення.

За 2005 рік послугами державної служби зайнятості скористалися 2,9 млн не зайнятих трудовою діяльністю громадян, з них 65,4% зверталися до цієї установи упродовж року. На обліку у державній службі зайнятості на 1 січня 2006 року перебувало 903,5 тис. незайнятих громадян, з них кожний другий проживав у сільській місцевості. Серед зазначеної категорії громадян 97,6% мали офіційний статус безробітних, з них більш ніж двом третинам було призначено допомогу по безробіттю.

Із кожних 100 зареєстрованих безробітних 45 раніше займали робітничі місця, 25 – посади службовців, решту становили особи без професії або такі, що займали місця, які не потребують спеціальної підготовки.

Дисбаланс у розподілі виробничих ресурсів та робочої сили зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Тернопільській області ( 6,6% ), а найнижчий – у м. Києві ( 0,4%).

21 червня Київський міський центр зайнятості провів загальноміський інформаційний захід „Робочих місць багато – давайте працювати!”, призначений насамперед для випускників, безробітних та осіб, що прагнуть змінити місце роботи. В акції взяли участь 220 підприємств столиці та 46 навчальних закладів. До увани відвідувачів було представлено 45000 вакансій, також була змога проконсультуватися із професійними юристами, психологами тощо.

Київський міський голова Олександр Омельченко заявив, що на 1 червня 2005 у столиці офіційно зареєстровано 16 тисяч безробітних, з них 13 тисяч – не мають постійної роботи понад 3-4 місяці. Вакансій же пропонується більш ніж достатньо - 27 тисяч. Половина вакансій запрошують на роботу робітників, ще третина – службовців, решта робочих місць призначені для людей без спеціальної освіти. Столичний голова вважає таку тенденцію позитивною: „Маючи забезпечений ринок праці, ми маємо безробіття. Це хороші показники, оскільки ті громадяни, які безробітні, шукають кращу роботу, тобто більш високооплачувану, ніж їм пропонують”. За перші п’ять місяців 2005 року послугами Київського центру зайнятості та 10 районних центрів скористалися 18,4 тисячі громадян, що в 1,1 раза більше, ніж за такий період 2004 року. За даними підприємств,установ та організацій столиці в дію було введено 12,3 тисячі робочих місць.Протягом п’яти місяців 2005 року 3,2 тисячі людей пройшли професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації при центрах зайнятості.[12]

За повідомленнями підприємств, установ та організацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж грудня 2005 р. скоротилася на 12,1% більша, ніж у 2004 р.

Навантаження незайнятого населення,яке звернулося за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості,на 1 вакансію загалом по країні загрудень 2005 р. зросло з 4 до 5 чоловік. За регіонами значення цього показника коливалося від 0,2 чоловіка у м. Києві до 27 чоловік у Черкаській області.

За сприяння Державної служби зайнятості у грудні 2005 р. було працевлаштовано 53,7 тис. чоловік, що на 21,0% менше, ніж у попередньому місяці та на 9,0 % більше, ніж у грудні 2004 р. З причини самостійного працевлаштування упродовж грудня було знято з обліку 71,5 тис. чоловік. Крім того, дострокову пенсію оформлено 3,7 тис. громадян передпенсійного віку. З метою отримання нової професії або спеціальності державною службою зайнятості у грудні 2005 р. було направлено на навчання 11,0 тис. безробітних проти 13,5 тис. чоловік у попередньому місяці. Загалом на початок січня 2006 року за такими направленнями у навчальних закладах усіх типів проходили професійне навчання 33,0 тис. чоловік ( 3,7% зареєстрованих безробітних ).

З фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття протягом грудня на допомогу по безробіттю було витрачено 121,8 млн грн. Середньооблікова кількість безробітних,які її отримували впродовж зазначеного місяця. Становила 631,2 тис. чоловік, або 71,6% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного. Середній розмір допомоги у грудні 2005 р. порівняно з листопадом зріс на 3,8%, а з відповідним місяцем 2004 р. – на 31,8% і становив 192,89 грн., що дорівнює 58,1% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати ( 332 грн.).

Проблема безробіття в Апостолівському районі Дніпропетровської області

В Апостолівському районі Дніпропетровської області у центрі зайнятості протягом 2005 року на обліку перебувало 7491 особа. Жінки становили 53,2%, молодь у віці до 35 років – 40,3%. Основними причинами незайнятості у 2005 році в Апостолівському районі, який вважається сільським районом, стали:

* не влаштовані після закінчення навчального закладу - 21 чол ( внз ), 14 (ПТУ);

* звільнені за власним бажанням – 1518 чол;

* звільнені у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією, конверсією виробництва, скорочення штатів – 196;

* інші – 5742.

Працевлаштовано протягом 2005 року 1622 чол. За направленням центру зайнятості навчались 195 чол. Брали участь у громадських роботах 688 чол.

На 1 січня 2006 року у районному центрі зайнятості зареєстровано всього 3122 чол., з них жінок – 1754, молодь до 35 років – 1101 чол.

З метою підвищення продуктивної зайнятості населення. Посилення соціального захисту громадян від безробіття, в рамках районної програми зайнятості на 2006 рік в Апостолівському районі передбачається здійснити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення структури підготовки та перепідготовки кадрів, соціального захисту осіб, які здатні на рівних конкурувати на ринку праці, стимулювання підприємницької діяльності, яка забезпечує розширення сфери прикладання праці.

В 2006 році прогнозується зменшення чисельності безробітних на кінець року на 122 чол. І становитиме 3000 осіб.

ВИСНОВОК

Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого – відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.

Пріоритетноим напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентноспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 20.01.2006 року № 42 „Про затвердження основних напрямів урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2206 рік” збереження соціальної спрямованості економічного зростання здійснюватиметься за такими напрямками:

Скорочення питомої ваги бідного населення та формування середнього класу шляхом:

Створення не менш як 1 млн нових робочих місць;

Виконати завдання Державної програми зайнятості населення на 2006-2009 роки, відповідних територіальних (регіональних) програм на 2006 рік;

Залучення до оплачуваних громадських робіт не менш як 410 тис. безробітних.

Безробіття є реактивом, який пришвидшує процеси дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.

Однак спеціалісти ринкової економіки ніколи не ставлять перед країною завдання забезпечення повної зайнятості, як це було записано в сталінській конституції. Вважається, в якійсь мірі помірне безробіття є благом для економічного зростання. Що при цьому мається на увазі?

1. Безробіття представляє собою резерв незайнятої робочої сили, який можливо задіяти при наступному розширенні виробництва або при структурних перебудовах. Труднощі переходу нашої країни на рейки інтенсивного розвитку в багатьох були пов’язані з повною зайнятістю. Нові будови, цехи виявилися незадіяними, тому що робітникам було легше працювати на старих, вже освоєних робочих місцях. Капіталовкладення виявилися омертвілими, ефективність розвитку країни на певному етапі стала знижуватися.

2. Наявність безробіття обмежую агресію профспілок та їх вимоги підвищення заробітної плати і цим самим посилює стимули підприємницької діяльності.

3. Побоювання втратити роботу і влитися в число вивільнених із сфери виробництва є самим кращим організатором дисципліни праці, і , крім того, створює умови для підтримки необхідної якості витрат праці.

В силу позначених причин помірне безробіття ( від 3 до 5% зайнятих ) вважається необхідним супутником розвитку ринкової економіки.

Ліберальна і соціал-демократична політекономія розглядають безробіття в зовсім іншому аспекті. Вони бачать в ній витрати для суспільства і вважають, що ці витрати навіть перевищують рівень збитків, які викликані монополізацією народного господарства. Які ж витрати суспільства викликає безробіття?

1. При безробітті недовикористовується економічний потенціал суспільства. Незайнята робоча сила не приймає участі в зростанні національного багатства. Тому в країні виникають витрати від недовикористаних виробничих можливостей.

2. При задовгому безробіттю втрачається кваліфікація вивільнених працівників. Навіть при наступному включенні в виробничий процес працівник виходить на нормальний постійний рівень виробничості праці приблизно через півроку. І весь цей період адаптації працівник недодає в результатах своєї праці в порівнянні з постійними робочими кадрами тієї чи іншої кваліфікації при рівних умовах праці.

3. Зростання безробіття, як показала медицина, підриває здоров’я нації. Вважається, що стрес, який отримує при повідомлені про звільнення робітник, по своїй силі відповідає реакції на смерть близької людини або на звістку про ув’язнення.

4. Зростання безробіття слугує фактором зростання злочинності.

5. Оцінюючи безробіття як збитки суспільства, треба згадати й такі фактори екномічної нестабільності, як зниження споживчого попиту; скорочення заощаджень; зниження інвестиційного попиту; скорочення пропозиції, спад виробництва.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України „Про зайнятість”.

2. Постанова Кабінету Міністрів № 42 від 20.01.2006 р.

3. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.

4. Данильченко О. П. Макроекономіка: К.: 1995. - 96 с.

5. Еренберг Р. Дж., Смит Р. С. Современная экономика труда: Теория и государственная политика / Под ред. Р. П. Колосовой и др. М., 1996. С. 634.

6. Ивашковский С.Н. Макроэкономика: Учебник. – 2-е изд., испр., доп. – М.: Дело, 2002. – 472 с.

7. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. М., 1948. С. 252.

8. Курс общей экономической теории / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. СПб., 1996. С. 316-317.

9. Маконелл К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика. М., 2000, 785 с.

10. Мочерний та ін. Політична економія: навчальний посібник. – Херсон: Дніпро, 2002, 794 с.

11. „Апостолівські новини”, газета, № 82-83 (9892) від 18-22 жовтня 2006

12. „Економіка України”, журнал, 10.

13. „За київським часом”, газета, № 13 (90), 24.06.05

14. „Урядовий кур’єр”, газета, № 15, 27 січня 2005 р.

15. „Урядовий кур’єр”, газета, № 247, 27 грудня 2005 р.

16. „Урядовий кур’єр”, газета, № 17-18, 27 січня 2006 р.

Тестові завдання за цією темою:

1.Яке з наведених тверджень є правильним?

Економічно активне населення – це частина працездатного населення,яка :

А) працює за наймом, займається підприємницькою діяльністю,перебуває на

Державній службі, навчається і займається домашнім господарством

Б) дорівнює сумі зайнятих і безробітних

В) дорівнює чисельності працездатного населення за урахуванням безробітних

Г) дорівнює сумі зайнятих і працездатних, але не працюючих.

2.Безробітні це –

А) частину працездатного населення, яка залишається за вирахуванням зайнятих

Б) частину економічно активного, але не працюючого населення, яка залишається за вирахуванням осіб, не навмисних працювати і тому не шукають роботи

В) частина економічно активного населення, яка залишається за вирахуванням зайнятих

Г) працездатні фізичні особи, які не працюють.

3.Якє за наведених тверджень є правильним?

«Якщо людина в працездатному віці не працює,він є безробітним». Це твердження:

А) безумовно, вірно

Б) безумовно, невірно

В) вірно,якщо ця людина не вчиться в загальноосвітній школі або на денному відділенні ВУЗу

Г) вірно,якщо ця людина активно шукає роботу, зареєструвавшись у районній службі з працевлаштування.

4.Яке з наведених тверджень є правильним?

Працівник, який звільнився добровільно,шукає,але ще не знайшов роботу,потрапляє в категорію:

А) фрикційно безробітних

Б) приховано безробітних

В) структурно безробітних

Г) поза робочої сили.

5.Яке з наведених тверджень є правильним?

Людина,яка хвора і тимчасово не працює,відноситься до категорії:

А) фрикційно безробітних

Б) приховано безробітних

В) не включається в загальну чисельність робочої сили

Г) зайнятих.

6.Природним для економіки можна визнати безробіття:

А) фрикційне

Б) структурне

В) циклічне

Г) вірні А) та Б)

7.При природному безробіттю:

А) циклічне безробіття дорівнює нулю

Б) реалізується потенціал економіки

В) досягається повна зайнятість

Г) усі відповіді вірні

Д) вірної відповіді не має

8.Велику допомогу по безробіттю збільшує

А) циклічне безробіття

Б) фрикційне безробіття

В) структурне безробіття

9.Рівень безробіття вимірюється у відсотках і визначається як відношення кількості безробітних до чисельності

А) всього населення

Б) робочої сили

В) працездатного населення

Г) населення пенсійного віку

10.Рівень безробіття зазвичай вище серед

А) кваліфікованої робочої сили

Б) некваліфікованої робочої сили

В) молоді

Г) вірні А) та В)

Д) вірні Б) та В)