ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СТРУКТУРА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Практичну діяльність зі створення психологічної служби у системі освіти було розпочато у 1991 році в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України де був створений центр психологічної служби у системі освіти.

Базові принципи організації психологічної служби системи освіти:

Доступність психологічних і соціально-педагогічних послуг для всіх учасників навчально-виховного процесу закладу освіти. Цей принцип передбачає побудову та­ких організаційних моделей психологічної служби, які б могли забезпечити надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги учням, студентам, батькам і педаго­гічним працівникам незалежно від віку, расової, релігійної або національної прина­лежності, майнового чи соціального статусу, місця проживання, типу навчального закладу, рівня розумового та фізичного розвитку.

Принцип науковості означає, що уся діяльність психологічної служби ґрунту­ється на основі наукових підходів, науковій методології і засадах наукової психології. Методи, методики і технології, що застосовуються в діяльності фахівців психологічної служби, мають бути науково обґрунтованими, валідними і надійними. Неприпустимо застосування позанаукових, містичних, релігійних, окультних та інших методів і ме­тодик, що не пройшли наукової експертизи. Отже, застосування в роботі телепатії, астрології, соціоніки, біоенергетики та ін. є неприпустимим.

Принцип розвитку передбачає не тільки розвиток об'єктів психологічного впли­ву - учнів, студентів, батьків і викладачів, але й розвиток системи управління, мето­дичного забезпечення, мережі закладів психологічної служби.

Розвиток організаційної структури психологічної служби обумовлюється двома групами причин.

Перша - зовнішні впливи. Це - завдання реформування галузі освіти, соціаль­но-економічні умови, в яких відбувається навчання і виховання молоді, організаційні засади діяльності системи освіти.

Друга - внутрішні. Це - розвиток мережі психологічної служби, рівень квалі­фікації і професіоналізму її працівників. Перехід від клієнтської моделі соціально-пси­хологічного забезпечення до розвиткової, що ґрунтується на глибокому розумінні тенденцій психічного і соціального розвитку учасників навчально-виховного процесу та їхніх взаємин.

Принцип комплексності і системності у наданні соціальної і психологічної до­помоги означає, що в діяльності психологічної служби мають бути поєднані вузька спеціалізація (або з точки зору проблематики роботи - дошкільники, профілак­тика девіантної поведінки у підлітків, профілізація навчання у старшокласників, робота з батьками учнів; або з точки зору методології - гештальттерапія, пози­тивна терапія і т. ін) із певною універсальністю спеціалістів. Поєднання у єдиному технологічному процесі універсальності з спеціалізацією фахівців забезпечить реалізацію завдань діяльності психологічної служби в цілому.

Міждисциплінарність у наданні психологічної і соціально-педагогічної допо­моги означає, що у технологіях організації соціального і психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу мають бути поєднані не тільки психологічні і соціально-педагогічні методи, а і методи інших, суміжних наук: соціології, педагогіки, дефектології, дидактики, фізіології та ін.

Структурність і цілісність. Цей принцип передбачає функціонування в освітній галузі єдиної психологічної служби з чіткою структурою, підпорядкуванням і коорди­нацією взаємодії окремих її елементів. Це конституює службу як єдину систему, що має єдину мету і завдання, методи і підходи до надання психологічної допомоги. В діяль­ності психологічної служби системи освіти застосовуються єдині підходи, узгоджена методологія, єдині стандарти до оцінки роботи окремих підрозділів і спеціалістів.

Принцип забезпечення професійної підтримки і допомоги спеціалістам психоло­гічної служби. Структурно і функціонально психологічна служба має бути вибудувана таким чином, щоб кожен окремий фахівець відчував методичну підтримку і психоло­гічну допомогу, чи то у вигляді супервізії або інтервізії, чи то у вигляді навчальних се­мінарів і тренінгів. Важливою формою професійної підтримки є методичні об'єднання спеціалістів служби за окремими напрямами роботи.

Основною структурною одиницею психологічної служби системи освіти є на­уково-методичні центри. Саме цим психологічна служба в Україні відрізняється від психологічних служб системи освіти інших країн.

(Наприклад, у країнах зі стабільними традиціями надання психологічної до­помоги населенню психологічної служби як такої в системі освіти не існує. Там шкільна рада може найняти психолога, а може і ні. Якщо психолог наймається для роботи в школі, то в контракті чітко визначається коло тих проблем, на вирішення яких буде спрямовано його професійні зусилля. Наприклад, корекційно-розвивальна робота з дітьми, що мають труднощі у навчанні, або робота з підлітками, що визначаються девіантною поведінкою і т. ін.)

Методична підтримка і контроль, сертифікація діяльності, захист прав, атестація і дотримання професійних стандартів здійснюють громадські організації психологів -професійні асоціації. Єдина країна, що має відмінності від інших з точки зору організації психологічної служби в освіті, - Ізраїль. Тут на рівні району (округу) функціонують так звані психологічні станції, які виконують функції не тільки надання практичної психолого-педагогічної допомоги учням, а й здійснюють методичне керівництво шкільними психологами.

Вітчизняна система освіти має глибокі традиції в організації діяльності освітніх установ та в управлінні їх роботою. Особливістю нашої системи освіти є чітка структу­ра і підпорядкування як по адміністративній лінії, так і по методичній.

Адміністративна вертикаль передбачає призначення і звільнення керівників, визначення бюджету та фінансовий менеджмент, атестацію спеціалістів, звітність. В останні роки у цьому напрямку здійснено ряд реформ, які наблизили систему осві­ти до демократичних умов освітнього менеджменту. Зокрема, розширено функції і повноваження батьківського і учнівського самоврядування, призначення і звільнен­ня керівників здійснюється місцевою владою, фінансування освіти здійснюється на основі солідарного бюджету - сполучення кошів центрального і місцевих бюджетів.

Вихідні положення принципів і структури організації соціально-психологічного забез­печення освітнього процесу:

- психологічна служба має ґрунтуватися на принципах, що були наведені
вище;

- структура методичного супроводу і підпорядкування має бути чіткою і
єдиною для всієї країни, але передбачати при цьому врахування місцевої
специфіки і творчого пошуку щодо вдосконалення організаційних форм і
методів управління;

- адміністративно психологічна служба має бути однозначно прив'язаною
до структури управління освітою як на центральному, так і на місцевому
рівнях;

- практичний психолог і соціальний педагог закладу освіти мають бути при­
рівняні до основних працівників даного закладу у всіх відношеннях - заро­бітна плата, відпустки, педагогічний стаж і т.п.;

- основною структурною одиницею психологічної служби мають бути районні (міські) методичні центри, які, власне, і мають забезпечувати у повній мірі
всі завдання і напрямки діяльності психологічної служби в системі освіти.

Психологічна служба - це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що входять до єдиної субординативної системи (як частина більш загальної системи), ос­нову якої складають фахівці у галузі практичної (прикладної) психології.

Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є забезпе­чення і підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом його індиві­дуалізації та, одночасно, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя всіх його учасників на основі застосування методів і технологій практичної психології та соціальної педагогіки.

Психологічна служба системи освіти є складовою частиною державної систе­ми охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку та саморозвитку особистості.

Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвит­ку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення психологічних умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних за­вдань навчальними закладами.

Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законами України про освіту, чинним законодавством України, Положенням про психологічну службу сис­теми освіти України, Етичним кодексом психологів України.

Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними пси­хологами, соціальними педагогами, консультантами психолого-медико-педагогічних консультацій, методистами, які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом пра­цівники служби належать до педагогічних працівників і відповідно до чинного законо­давства користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.

Завдання діяльності психологічної служби системи освіти України:

- підвищенні ефективності навчально-виховного процесу на основі залучення новітніх досягнень психологічної науки;

- захисті психічного здоров'я та особистісного суверенітету всіх учасників навчально-виховного процесу;

- сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвиткові дітей на кожному віковому етапі;

- створенні психологічних і соціально-педагогічних умов для формування у вихованців мотивації до самовиховання і саморозвитку;

- забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

- профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвиткові учнів, студентів, вихованців.

Основними видами діяльності психологічної служби системи освіти є:

- діагностика - психологічне обстеження учнів і студентів, їхніх груп та ко­лективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку учнівської та студентської молоді, визначення причин та особистісних проблем, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

- корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвиткові і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різ­них форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

- реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій або складній життєвій ситуації з метою адаптації та повернення до звичайних умов навчання і життєдіяльності;

- профілактика - своєчасне попередження відхилень у психофізичному роз­виткові та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобіган­ня конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

- прогностика - розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах та життєвих ситуаціях, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні;

- проектування - визначення змісту, напрямків та психолого-педагогічних методів стимулювання індивідуального розвитку учнів і студентів, їхніх груп і колективів, складання на цій основі життєвих планів, проектів розвитку колективу і групи.

Діяльність психологічної служби системи освіти реалізується у трьох основних напрямах:

- науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і форму­вання особистості дитини з метою розробки методів і методик професійно­го застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;

- прикладному (методичному), на якому здійснює соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання шляхом розробки методик і технологій роботи практичних психологів і соціальних педагогів, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;

- практичному (здійснення психологічної практики), на якому забезпечує без­посередню роботу психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.

Управління психологічною службою системи освіти здійснюється по двох лініях: адміністративній і методичній. Отже, кожен працівник і підрозділ служби мають по­двійне підпорядкування - адміністративне вони підпорядковуються керівнику освіти відповідного рівня (директору школи, ректору вищого навчального закладу, завідую­чому районним відділом освіти, начальнику обласного управління освітою), методич­но - керівнику психологічної служби району (міста), області.

Психологічна служба в системі освіти України складається з чотирьох рівнів:

- Українського науково-методичного центру практичної психології і соціаль­ної роботи як головної організації, що забезпечує методичне керівництво і розробляє стратегію розвитку служби;

- Навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти;

- районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти або методистів районних (міських) методичних кабі­нетів управлінь (відділів) освіти з психологічної служби;

- практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів усіх типів та підрозділів психологічної служби у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рів­нів акредитації.

Науково-методичне керівництво психологічною службою системи освіти здійс­нює Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної робо­ти, який підпорядковується Міністерству освіти і науки Національній академії педагогічних наук України.

Обласні кабінети (центри) психологічної служби створюються Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій і методично підпорядковуються Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи.

Районні (міські) центри психологічної служби створюються районними (міськи­ми) відділами освіти і методично підпорядковуються обласним центрам. Якщо з тих чи інших причин немає можливості створення центру, то у відповідному методичному кабінеті вводиться посада методиста з психологічної служби. Відділи освіти районів на паритетних засадах можуть створювати міжрайонні центри психологічної служби.

Психологічна служба закладу освіти, до якої зазвичай входять практичні психо­логи і соціальні педагоги, методично підпорядковуються керівнику районної (міської) психологічної служби. У тих випадках, коли навчальний заклад підпорядковується обласному управлінню освіти (наприклад: школи-інтернати, заклади профтехосвіти, вищі навчальні заклади) психологічна служба такого закладу підпорядковується без­посередньо обласному центру.

Обласні і районні центри можуть функціонувати як структурні підрозділи об­ласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, методичних кабінетів районних (міських) відділів освіти відповідно або як самостійні юридичні особи. Керівник центру підпорядковується безпосередньо керівнику управління (відділу) освіти або його пер­шому заступнику.

Розподіл функцій і повноважень у психологічній службі

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, на основі співпраці та під науковим керівництвом Інституту психології ім. Г.С. Костюка, Інституту спеціальної педагогіки, інших підрозділів та інститутів Національної академії педагогічних наук України, бере участь у формуванні державної освітньої політики. Зокрема, у питаннях розвитку мережі і стандартів діяльності пси­хологічної служби системи освіти і системи психолого-медико-педагогічних консуль­тацій, а саме:

- науково-методичне керівництво психологічною службою у системі освіти України;

- методичний контроль за діяльністю служби в цілому, окремих її підрозділів та спеціалістів, супервізія;

- наукова і методична експертиза психологічних, соціально-педагогічних і со­ціологічних методик та технологій, що застосовуються в освітніх установах;

- моніторинг та оцінка ефективності діяльності служби в цілому або окремих її підрозділів;

- розробка та впровадження в діяльність служби новітніх методів і технологій практичної діяльності, оцінка їхньої ефективності;

- кадровий менеджмент та атестація фахівців служби вищої кваліфікації;

- здійснення науково-дослідної роботи в галузі практичної (прикладної) психології;

- психологічна експертиза педагогічних інновацій.

Обласні, та прирівняні до них центри, забезпечують реалізацію державної та регіональної освітньої політики в аспекті соціально-психологічного забезпечення та надання кваліфікованої психологічної, дефектологічної та соціально-педагогічної до­помоги всім учасникам навчально-виховного процесу. Це забезпечується виконанням наступних основних функцій:

- науково-методичне керівництво психологічною службою у системі освіти області, включаючи систему професійно-технічної, спеціальної і вищої освіти;

- методичний контроль за діяльністю служби області в цілому, окремих її під­розділів та спеціалістів, супервізія;

- науково-методична експертиза психологічних, соціально-педагогічних і соціологічних методик та технологій, що застосовуються в освітніх установах;

- моніторинг та оцінка ефективності діяльності психологічної служби області в цілому та окремих її підрозділів;

- розробка та впровадження в діяльність служби новітніх методів і технологій практичної діяльності, оцінка їхньої ефективності;

- кадровий менеджмент, атестація фахівців служби та участь у підвищенні їх кваліфікації;

- здійснення науково-дослідної роботи в галузі практичної (прикладної) пси­хології, здійснення моніторингів і скринінгів;

- психологічна експертиза педагогічних інновацій;

- надання практичної соціально-педагогічної, дефектологічної і психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу.

Районні (міські) центри є основою психологічної служби. Вони мають забезпе­чувати у діяльності психологічної служби району (міста) виконання усіх завдань по усіх напрямках діяльності служби, що визначені у нормативних документах. Функції районного центру наступні:

- методичний контроль за діяльністю служби району (міста) в цілому, окремих її підрозділів та спеціалістів, супервізія;

- моніторинг та оцінка ефективності діяльності психологічної служби району (міста) в цілому та окремих її підрозділів;

- кадровий менеджмент, атестація фахівців служби та планування підвищен­ня їх кваліфікації;

- здійснення моніторингів і скринінгів;

- психологічна експертиза педагогічних інновацій;

- надання практичної соціально-педагогічної, дефектологічної і психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу.

Психологічна служба навчального закладу складається з практичних психологів і соціальних педагогів, що працюють у ньому.

Функції психологічної служби закладу освіти:

- надання практичної соціально-педагогічної, дефектологічної і психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу -учням, вчителям, батькам;

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, інших занять з учнями, педагогами, батьками;

- консультативно-просвітницька робота з керівництвом закладу освіти;

- здійснення моніторингів і скринінгів в учнівському і батьківському середо­вищі, серед педагогів закладу освіти;

- психологічна і соціально-педагогічна діагностика розвитку особистості уч­нів, учнівського і педагогічного колективу;

- психологічна і соціально-педагогічна експертиза педагогічних інновацій, методик, методів, технологій;

- консультативна і методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;

- корекційно-розвивальна робота з учнями, батьками, педагогами;

- соціально-педагогічний патронаж і допомога учням, що мають проблеми із законом, вирізняються девіантною або аддиктивною поведінкою,або таких, що опинилися у складній життєвій ситуації;

- психологічний і соціальний супровід дітей з особливими потребами;

- психологічний і соціальний супровід обдарованих учнів;

- соціальна і психологічна профілактика девіантної та аддиктивної поведінки учнів;

- психологічне і соціально-педагогічне прогнозування розвитку як окремої особистості, так і колективів;

- проектування психологічного і соціального розвитку колективів та окремих особистостей в умовах перебування у закладі освіти.

Психологічна служба закладу освіти має подвійне підпорядкування: адміністра­тивно вона підпорядковується директору (керівнику) закладу освіти; методично - ке­рівнику психологічної служби району (міста).

Практичний психолог навчального закладу:

- бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забез­печення всебічного особистісного розвитку дітей і учнівської молоді,збере­ження їх повноцінного психічного здоров'я;

- проводить психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчан­ня в період її переходу з однієї вікової групи до іншої, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;

- розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-ви­ховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особли­востей різних категорій дітей;

сприяє вибору підлітками професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя; здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;

- проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію деві­антної поведінки неповнолітніх;

- формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків, консуль­тує з питань психології, її практичного використання в організації навчаль­но-виховного процесу.

Соціальний педагог навчального закладу:

- здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;

- сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спор­тивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань,
розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;

- залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздо­ровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;

- бере участь у подоланні особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітям, які потребу­ють піклування тощо.

Працівник психологічної служби повинен:

- керуватися Етичним кодексом психолога;

- дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

- будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному спів­робітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

- пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків;

- зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню;

- постійно підвищувати свій професійний рівень, запобігати випадкам здійс­нення психодіагностичної, розвивально-корекційної, консультативно-ме­тодичної роботи особами, які не мають відповідної фахової підготовки або права на таку діяльність;

- знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку дітей, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрямки і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Статус фахівців психологічної служби

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України „Про освіту" та постанови Кабінету Міністрів України „Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" практичні психологи, соціальні педагоги, соціальні педагоги по роботі з дітьми-інва-лідами, методисти, завідувачі та консультанти психолого-медико-педагогічних кон­сультацій за своїм статусом належать до педагогічних працівників і згідно з діючим законодавством користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.

Уведення посад у навчальні заклади

Посади практичних психологів і соціальних педагогів уводяться в штати дошкіль­них, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи освіти за умови наявності спеціалістів з фаховою освітою в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат, згідно з Типовими штатними нормативами закладів та установ освіти.

Чисельність практичних психологів спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів) з по­глибленим вивченням окремих предметів та курсів; гімназій, ліцеїв, колегіумів; загаль­ноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги; спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; навчально-реабілітаційних центрів для дітей, які потре­бують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують тривалого лікування; шкіл соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання; вечірніх (змінних) шкіл для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання; міжшкільних навчально-виробничих комбінатів для задоволення потреб уч­нів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці; професійно-технічних навчальних закладів; вищих навчальних закладів 1-11 рівнів акредитації; позашкільних навчальних закладів - одна ставка на навчальний заклад.

Чисельність соціальних педагогів дошкільних навчальних закладів (дитячих будинків) інтернатного типу та центрів розвитку дитини - одна ставка на навчальний заклад.

Чисельність соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги; спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; навчаль­но-реабілітаційних центрів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) ро­зумового розвитку; загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують тривалого лікування; шкіл соціальної реабілітації для дітей, які потребу­ють особливих умов виховання; вечірніх (змінних) шкіл для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання; професійно-технічних навчальних закладів; вищих навчальних закладів НІ рівнів акредитації - одна ставка на навчальний заклад.

У випадках, коли посади, перелічені в зазначених нормативах, не можуть за­безпечити нормальне функціонування навчального закладу, за рахунок можливостей місцевого бюджету та позабюджетних коштів можуть бути введені додаткові посади практичних психологів і соціальних педагогів.

Тривалість робочого тижня

Тривалість робочого тижня практичного психолога (соціального педагога) - 40 годин. Із них 20 год. відводиться для роботи у навчальному закладі (індивідуальна і групова психодіагностика, консультування учнів, учителів, батьків, корекційно-розви-вальна робота тощо) і 20 год. - на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробку результатів досліджень, оформлення висновків тощо.

Роботу з обробки результатів досліджень, оформлення висновків, планування і звітності тощо практичний психолог (соціальний педагог) може виконувати за межа­ми навчального закладу але усі ці роботи мають бути відображені у плані роботи на місяць відповідно до нормативів часу на основні види роботи практичного психолога (соціального педагога).

Ставка заробітної плати практичних психологів в спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах), навчально-реабілітаційних центрах для дітей, які по­требують корекції фізичного та (або) розумового розвитку виплачується за 18 годин педагогічної роботи на тиждень безпосередньо у навчальному закладі.

Таким чином, основні організаційні засади діяльності психологічної служби системи освіти України, що були напрацьовані за останні двадцять років, затверджені законодавче, пройшли перевірку практикою роботи, та ґрунтуються на викладених вище теоретичних і методичних засадах.