Чорноземи вилуговані і опідзолені

Генетична та агровиробнича характеристика ґрунтів України

Робота

студентки ІІ курсу

24 БІ групи

Єжель Ірини Миколаївни

Київ

Підзолисті ґрунти

Дерново-підзолисті

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф:

Це – ґрунти українського Полісся.

Процес підзолоутворення відбувається на підвищених елементах рельєфу під хвойними і мішаними лісами в умовах промивного водного режиму. Під пологом світло-хвойних і мішаних лісів розвивається трав’яниста рослинність. В цих умовах на підзолистий процес накладається дерновий. Розповсюджені на зандрових і моренно-зандрових рівнинах, моренних пагорбах та пасмах, рідше на борових терасах річок; сформувалися під сосново-дубовими, сосново-дубово-грабовими, сосново-дубово-липовими і рідше сосновими лісами в умовах спорадичного застімо-промивного водного режиму на водно-льодовикових, моренних і лесоподібних відкладах. Ці відклади часто мають невелику потужність, підстилаються різними породами. Так, водно-льодовикові і моренні відклади в області Житомирського Полісся підстилаються кристалічними породами, рідше каолінами; в області Волинського та Новгород-Сіверського Полісь ― крейдяно-мергельними породами. Дуже часто дерново-підзолисті ґрунти розвиваються на двочленних відкладах. При цьому верхня частина їх профілю розвинута на водно-льодовикових відкладах легкого механічного складу, нижня ― на морені більш важкого складу. Місцями морена і лесоподібні суглинки підстилаються пісками.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): цей тип ґрунту належить
до категорії низькородючих ґрунтів.

-причини такого рівня родючості: погані водні і фізичні властивості, низький ступінь оструктуреності.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: ємкість вбирання від 2 до 6 мг-екв на 100 г ґрунту. Вони слабко насичені основами (15—20%)

-вміст гумусу та його склад: Середній вміст гумусу в горизонті А становить 3—4%. В його складі переважають фульвокислоти. Вміст гумусу від 1,0 до 2,0%. Завдяки інтенсивному промиванню ці ґрунти мають низький вміст поживних елементів,

-структура ґрунту: Вони мають таку будову профілю
Горизонт О — лісова підстилка, опад хвойних, листяних дерев і трав’янистих рослин. Потужність 2—5 см.

Горизонт Ad — дерновий, сірого забарвлення, насичений корінням трав’янистих рослин. Потужність 8—10 см.

Горизонт А — гумусний, сірого забарвлення різних відтінків,
структура дрібногрудкувата, неміцна. Разом з горизонтом Ad мають потужність до 20—30 см.

Горизонт Е — підзолистий, елювіальний, ясно-сірого, білястого забарвлення, безструктурний. Потужність від кількох до 20—25 см.

Горизонт В — ілювіальний, бурий, темно-бурий, коричнево-бурий, щільний, горіхувато-призматичної структури. В нижній частині світло-бурий, грудкуватий. Потужність 60 см і більше.

Горизонт С — грунтоутворююча порода.

Загальна потужнісгь горизонтів А і Е в різних районах Полісся коливається від 20 до 40 см,

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Дерново-підзолисті ґрунти мають кислу реакцію, рН сольової витяжки становить 5,0—5,6.

-заходи по меліорації цього ґрунту: Основними меліоративними заходами є осушення перезволожених ділянок і вапнування.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: Основними культурами є жито, овес, ячмінь, багаторічні трави, в південних районах — льон.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: для підвищення родючості грунтів вносять високі дози органічних і мінеральних добрив.

Дерново-підзолисті оглеєні

26% дерново-підзолистих ґрунтів мають різний ступінь оглеєння.

Дерново-карбонатні

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Дерново-карбонатні і дернові грунти сформувалися на карбонатних грунтоутворюючих породах (вапняки, крейдяні відклади, вапнякові мергелі, туфи, валунні суглинки з уламками вапняків тощо).

Серед автоморфних грунтів південної тайги заслуговують на
увагу дерново-карбонатні, які займають значні площі в межах
Прибалтійської провінції. Цей тип грунтів приурочений до районів Ордовицького плато, де вони формуються на сильнокарбонатній морені та елювії карбонатних порід під широколистяними та хвойно-широколистяними лісами з багатим трав’янистим покривом в умовах гумідного клімату та промивного водного режиму.

У вітчизняній і зарубіжній літературі дерново-карбонатні грунти називають рендзинами. Значення цього терміну пов’язують із звуком «рен-дзжік, рен-дзжік», який виникає при оранці плугом глинистих кам’янистих грунтів. В Естонії їх називають альварами. Невеликі масиви дерново-карбонатних грунтів поширені в Білорусі і на заході Українського Полісся. У Польщі, Німеччині та Франції ці грунти займають великі території.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): Дерново-карбонатні грунти мають високу потенціальну родючість

-причини такого рівня родючості: внаслідок щебенюватості, малої вологоємкості і низької водоутримуючої здатності є слабкорозвиненими і, порівняно з дерновими, мають нижчу родючість.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: ємкість вбирання і ступінь насиченості основами високі.

-вміст гумусу та його склад: Вони містять від 5 до 10% гумусу, у складі якого переважають гумінові кислоти, зв’язані з кальцієм.

-структура ґрунту: добре виражений дерновий і слабкорозвинений підзолистий горизонти, високий вміст гумусу, слабкокислу або нейтральну реакцію, міцну грудкувату структуру та інші позитивні властивості

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна

-заходи по меліорації цього ґрунту: зменшити щебенюватість.

Сірі лісові ґрунти

Ясно-сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Ясно-сірі зовні схожі на дерново-підзолисті грунти.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): потенційно високородючий

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами:

Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н. Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у ясно-сірих — 6,9—8,8мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 4%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е).

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки ясносірих лісових грунтів становить 4,8—6,0.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: Ясно-сірі лісові грунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі і стійкі врожаї сільськогосподарських культур.

Сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: У сірих лісових грунтів суцільного елювіального горизонту немає, тут він замаскований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення, темніший, ніж у ясно-сірих. Порівняно з іншими підтипами сірі лісові грунти найпоширеніші в Лісостепу. Сірі лісові грунти сформовані переважно на лесах і лесовидних
суглинках різного механічного складу—від легких до важких суглинків, яким характерна карбонатність.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип):належать до категорії високородючих грунтів.

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н. Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у сірих — 9—15мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 5%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е).

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки сірих ґрунтів— 5—6,1

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту. Основними заходами поліпшення родючості грунтів лісостепової зони є боротьба з водною ерозією, вапнування ділянок кислих грунтів і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання). В результаті багатовікової експлуатації грунти Лісостепу значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення
високих доз органічних і мінеральних добрив.

Темно-сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: на лесах і лесовидних суглинках.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): належать до категорії високородючих грунтів.

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами:

Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н.
Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у темно-сірих — 12—22 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 6-10%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е). Темно-сірі лісові грунти відрізняються від перших двох підтипів більш глибоким заляганням гумусного горизонту і слабшим опідзоленням.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки темно-сірих ґрунтів— 5,5—6,5

-заходи по меліорації цього ґрунту:боротьба з водною ерозією і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання).

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту. Основними заходами поліпшення родючості грунтів лісостепової зони є вапнування ділянок кислих грунтів. В результаті багатовікової експлуатації грунти Лісостепу значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення високих доз органічних і мінеральних добрив.

Чорноземи

Чорноземи вилуговані і опідзолені

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф:

Чорноземи опідзолені поширені в основному на Правобережжі навколо Подільського лісового масиву і в передгір’ях Карпат.

Чорноземи вилугувані вклинюються або облямовують масиви чорноземів опідзолених і типових. Вони сформувалися під розрідженими парковими лісами, на узліссях та під різнотравно-злаковими степами на більш вологих ділянках.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): Чорноземні грунти мають високу природну родючість.

-причини такого рівня родючості: Чорноземи мають сприятливий водний, повітряний і тепловий режими, їх «населяє» значна кількість (до 3,5 млрд особин на 1 г грунту) бактерій, які розкладають велику кількість органічної
маси, формують гумус, переводять хімічні елементи у доступну для рослин форму.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: вбирний комплекс на 93—98% насичений основами.

-вміст гумусу та його склад: вилугувані чорноземи містять 4—8% гумусу.

-структура ґрунту: У вилугуваних чорноземів немає елювіально-ілювіальної диференціації профілю і кремнеземистої присипки, які характерні для
чорноземів опідзолених. Карбонати у цих грунтів також вимиті
до грунтоутворюючої породи.

Характерною особливістю цього підтипу є глибоке вимивання
карбонатів, які «скипають» в породі на глибині 120—140 см. Основна морфологічна ознака опідзолених чорноземів — наявність борошнистої присипки, яка вкриває структурні агрегати в нижній частині горизонту А і у верхній частині горизонту В.

Чорноземи опідзолені пройшли степову і лісову стадії розвитку. Тому поряд з ознаками типових чорноземів вони мають ознаки, властиві сірим лісовим грунтам: вилугуваність, кислотність, знижена насиченість основами тощо.

До підтипу чорноземів опідзолених відносять і чорноземи реградовані, походження яких трактують двояко:

1) чорноземи реградовані є результат окультурення опідзолених і вилугуваних чорноземів;

2) формування реградованих чорноземів є природний грунтотворчий процес в місцях повного знищення лісу і розвитку багатої трав’янистої рослинності. У реградованих чорноземів спостерігається відновлення ознак, властивих чорноземам.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: мають слабкокислу, близьку до нейтральної, реакцію грунтового розчину (рН = 6—6,8).

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: Грунтово-кліматичні умови зони сприятливі для вирощування зернових, цукрових буряків, плодових і овочевих культур.

Чорноземи звичайні

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф:

Чорноземи звичайні поширені в північному Степу на лесах.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): Грунти цього підтипу мають високу родючість, але недостатня кількість вологи обмежує повне їх використання.

-причини такого рівня родючості:посушливість клімату.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Сума увібраних основ становить 20—50 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Мають добре розвинений гумусний горизонт зернистої структури потужністю від 45 до 120 см. За потужністю гумусного горизонту їх поділяють на глибокі (85 см), середньоглибокі (65—85 см) і
неглибокі (45—65 см). З півночі на південь у міру наростання
посушливості клімату потужність гумусного горизонту і вміст гумусу зменшується (з 4,7—6,1 до 4,0—4,6 %).

-структура ґрунту: Вони містять до 0,4 валового фосфору, 2—3% валового калію і до 0,35% валового азоту, багато кальцію, магнію і мікроелементів у водорозчинних сполуках. Винятком є фосфати (зокрема, фосфат кальцію), які погано розчиняються у воді.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна, донизу профілю слабколужна.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: на чорноземах широко застосовують суперфосфат як легкорозчинну форму фосфату.

Чорноземи південні

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Чорноземи південні займають південну посушливу підзону Степу. Вони сформувалися на лесах під типчаково-ковиловими степами.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): середньородючий

-причини такого рівня родючості: Чорноземи південні мають великий запас азоту, фосфору і калію, але не всі вони доступні для рослин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Сума увібраних основ коливається від 5—15 до 17—50 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Потужність гумусного горизонту коливається від 45 до 100 см, вміст гумусу — від 2 до 5%.

-структура ґрунту: На глибині 2—4 м залягають солі і гіпс.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна або слабколужна (рН водної витяжки становить 6,5—7,5).

-заходи по меліорації цього ґрунту: Основними заходами підвищення родючості чорноземів є зрошення, боротьба з водною і вітровою ерозією.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: Чорноземи України — наше національне багатство. Це основні райони виробництва зерна, соняшнику, плодових, овочевих, кормових та інших культур.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту:гіпсування солонцюватих видів.

Каштанові ґрунти

Темнокаштанові

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Темно-каштанові грунти поширені в північній підзоні сухого Степу.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): високородючий.

-причини такого рівня родючості: великий вміст гумусу.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Грунтовий вбирний комплекс насичений кальцієм, магнієм і натрієм. Сума увібраних основ становить 20—40 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Потужність їх гумусного горизонту становить 25—30 см, вміст гумусу 4—5%.

-структура ґрунту: Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 150—250 см.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна або слабколужна (рН водної витяжки становить 6,8—8,0).

-заходи по меліорації цього ґрунту: Основними заходами підвищення родючості грунтів сухостепової зони є зрошення, плантажна оранка і боротьба з вітровою ерозією.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті:На зрощуваних каштанових грунтах України вирощують високі врожаї озимої пшениці, рису, соняшнику, винограду, плодових, баштанних та інших культур.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: гіпсування.

Каштанові солонцюваті

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Каштанові солонцюваті грунти поширені в Присивасько-Причорноморській смузі Лівобережжя Дніпра і по узбережжю Сиваша в Криму під полиново-ипчаковими степами на лесах та на алювіальних відкладах.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): високородючий.

-причини такого рівня родючості:великий вміст гумусу.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Грунтовий вбирний комплекс насичений кальцієм, магнієм і натрієм. Сума увібраних основ становить 20—40 мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: Потужність гумусного горизонту становить 20—25 см, вміст гумусу 3—4%.

-структура ґрунту: Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 110—150 см.

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна або слабколужна (рН водної витяжки становить 6,8—8,0).

-заходи по меліорації цього ґрунту: зрошення, плантажна оранка і боротьба з вітровою ерозією.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: озима пшениця, рис, соняшник, виноград, плодові, баштанні та інші культури.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: гіпсування. Каштанові грунти Сухого Степу також належать до категорії високородючих грунтів, але вирощування високих урожаїв на цих грунтах можливе лише за умов зрошення.

Лучно-каштанові

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Лучно-каштанові грунти трапляються серед каштанових на степових западинах, де коефіцієнт зволоження дещо більший за рахунок поверхневого стоку з оточуючої місцевості.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): високородючий.

-причини такого рівня родючості: вони містять більше поживних елементів.

-вміст гумусу та його склад: потужніють гумусного горизонту більша (45—55 см).

-структура ґрунту: Вони мають таку саму будову профілю, як і каштанові грунти

Бурі лісові ґрунти