Які основні джерела правового регулювання міжнародного факторингу в Україні?

ЗУ Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг. Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава, 28 травня 1988. Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; (b) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або (b) як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. Посилання в Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору

65 Які основні джерела правового регулювання міжнародного кредитового переказу в Україні?

ЦУ України ст..1089.банк зобов’язується відповідно до доручення платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особо(одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківсткими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.Новелою у цьому відношенні є те, що зазначені положення можуть застосовуватися за певних умов, навіть до осіб,які не мають рахунка в цьому банку. Банк,що прийняв платіжне доручення платника,повинен перерахувати відповідну суму банку одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні, та повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. ГКУ:зазначено, що субєктамиміжн.розрахунків є експортери, імпортери і банки, які вступають у відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.Міжн.розрахунки регулюються нормами міжн.права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн-учасниць розрахунків.Встановлено також, що міжн.розрахунки здійснюються між банками, між якими є кореспондентські відносини (що мають домовленість про проведення платежів та розрахунків за взаємним дорученням).

66 Які основні джерела правового регулювання міжнародного фінансового лізингу в Україні?

ЗУ Про фінансовий лізинг Цей Закон визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу. Так, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Законодавство про фінансовий лізинг 1. Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦКУ про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку. ЗУ Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізингДата підписання: 28.05.1988 Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, в якій одна сторона (лізингодавець), (a) на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та (b) укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі. Ця Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі. Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього обладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особистих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача

67 Які основні джерела правового регулювання міжнародного франчайзингу в Україні?

Осн.джерелом правового регул міжн.франчайзингу, тобто комерційної концесії є ЦК і ГК. Відповідно до ЦК за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відповідно до ГК За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Зміст договору франчайзингу полягає в тому, одна сторона (франчайзер) надає іншій стороні (франчайзі) діловий комплекс (фірмове найменування, тов.знак, комерційну інформацію), що має високий імідж на ринку, для здійснення підприємницької діяльності, яка являється аналогічною діяльності франчайзера, та оплачуючи йому за це певну компенсацію (дохід). Поширеність міжнародного франчайзингу не призвела до виникнення універсального міжнародного регулювання цих відносин. Тому при врегулюванні відносин між сторонами та захисті їх прав за договорами міжнародного франчайзингу зазвичай використовуються положення міжнародних конвенцій, що регулюють промислові та авторські права. До таких конвенцій можна віднести: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Паризький Акт від 24 липня 1971 року змінений 2 жовтня 1979 року, Дата набрання чинності для України: 25.10.95 р., Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року Дата набуття чинності для України: 17.01.1994 р., Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року Набуття чинності для України: 25 грудня 1991 р. Відносини в договорі міжнародного франчайзингу загалом регулюються умовами підписаного договору, а також нормами національного законодавства сторін.