Характеристики іміджу соціальної групи, партії

Імідж соціальної групи

Груповим іміджем, або іміджем соціальної групи, ми будемо називати узагальнений образ соціальної групи, що розділяється представниками іншої соціальної групи.(це імідж сім'ї, школи, клубу, компанії, фірми, підприємства, політичної партії, громадської організації, комплекту товарів).

В якості своїх змістовних елементів груповий імідж включає уявлення про типового представника даної соціальної групи, включаючи такі параметри особистості, як темперамент, характер, особистісні характеристики. На основі групового іміджу формуються очікування щодо поведінки представників відповідної групи, він багато в чому зумовлює оцінку їх поведінки. Груповий імідж містить всі основні складові індивідуального іміджу. Груповий імідж виконує роль контексту, в рамках якого відбувається індивідуальне сприйняття. Групові іміджі в літературі часто іменують стереотипами. Стереотипи передаються з покоління в покоління і сприймаються людьми як реальність, навіть в тому випадку, якщо особистий досвід суперечить їм.

Імідж партії

У найзагальнішому вигляді імідж політичної партії включає наступні складові:

· імідж лідера, сила особистості лідера;

· ідеологія партії;

· політичний символ і символіка;

· образ діяльності партії;

· імідж членів партії та її прихильників;

· політичні та інші ресурси партії;

· історія партії;

· особливості партій і політичної риторики;

· особливості політичного ПР;

· імідж електорату партії.

Одне з головних складових іміджу політичної партії є її символіка. Символ - умовний знак, образ, який є представником інших (як правило, дуже різноманітних) образів, змістів, відносин. Символіка, об'єднуючи різноманітні вимоги, уніфікує і синтезує позиції партії в єдиний образ, що сприймається різними соціальними групами. Цивілізація сьогодні займається накопиченням символічних цінностей у тих самих масштабах, що і цінностей матеріальних. Особливо помітно це проявляється в політичній символіці. На думку Л. А. Степнової у символіку політичної партії повинні входити такі компоненти: «символ дія», в основному це політичні ритуали; «символ-об'єкт», тобто емблеми, прапори символічні пам'ятники. Не менш важливими визнаються «символ-персона», зазвичай це історичні особистості чи лідери партії, «символ-звук», це партійні гімни, позивні, скандування.

У практичній політиці при формуванні іміджу, партії прагнуть враховувати інтереси різних категорій виборців, фіксувати їх у програмних документах, оскільки тільки затребуваний ідеологічний імідж здатний привести до перемоги на виборах. Разом з тим в європейських країнах (значною мірою в США) партії продовжують зберігати своєрідність, власне політичне й ідеологічне обличчя.

Соціал-демократичні партії будують партійний імідж на потребах проведення посиленою соціальної політики, прийняття нових або вдосконалення існуючих програм допомоги соціально незахищених груп населення. Консервативні партії Великобританії найчастіше грають на невдачах опонентів, формуючи імідж стійких і стабільних. Їх іміджева риторика: «Життя краще з консерваторами. Не дайте лейбористам зруйнувати її».

Функції партії, як правило - це функція ланки між правлячими і керованими. Партія завжди виступає як канал передачі інформації, що циркулює «згори донизу» і «знизу вгору». Інтенсивність цих двох інформаційних потоків може не збігатися. Скажімо, в СРСР за Сталіна перший був виключно потужним, другий майже вичерпався. Але в умовах ліберальної демократії посилюється значення партії у формуванні громадської думки, а значить, зростає навантаження на партійний імідж. Партія і партійна діяльність не може відвернутися від настрою рядових членів і прихильників, так як саме це дозволяє партіям висловлювати соціальні інтереси і створювати партійний імідж.

Виділяють кілька іміджів партій, такі як реальний і ідеальний. Імідж є сполучною ланкою між партією і її потенційними прихильниками. Тому імідж партії впливає і на імідж електорату.

Історія російської держави свідчить, що у ряді основних засобів завоювання і утримання партіями влади саме насильницькі технології (страх, загрози) багато в чому домінували над технологіями створення популярного образу, іміджу політичної партії. У сучасному світі імідж партій складається під впливом багатьох факторів. До них відносяться очікування й потреби різних соціальних груп суспільства, політичні цілі і завдання партії, а також ідеологічні позиції партійних лідерів.

Комунікативні табу

Важливою складовою національної (етнічної) етикетизації спілкування є комунікативні табу.

Комунікативне табу— мовні, тематичні та контактні заборони у спілкуванні.

Мовні табу — це заборона вживання у мовному спілкуванні носіїв певної культури окремих слів і словосполучень. Тематичні табу — повна заборона для окремих осіб розмов на певну тематику у кон­кретних ситуаціях спілкування. Контактні табу — це заборона на будь-які форми міжособистісного спілкування.

Табу як комунікативне явище позначає заборону на вживання певних слів, викликану певними соціальними факторами: етикетом, цензурою, ступенем тактовності мовця та ін. Метою табу з цієї точки зору є заборона не самого поняття, а слова, яке його позначає.

Табу носить характер неписаних законів, про які знають члени певної мовної спільноти, але говорити про них з певних причин є недоречним. Наприклад, негативні етностереотипи відносять до культурно-забороненої тематики. Як правио, в умовах міжкультурної комунікації з представником іншої культури учасники спілкування намагаються не розмовляти про явища, які описують яскраво виражені негативні культурні та життєві реалії країни, представником котрої є співрозмовник. Деякі заборонені теми носять відносний характер, оскільки в умовах внутрішньокультурної комунікації ці теми можуть і не бути табу. Але під час міжнародної комунікації ними стають.

У рамках опису табу дослідники виділяють мовні, тематичні і контактні, імпліцитні і експліцитні, жорсткі і м’які, екстралінгвістичні, архаїчні і етикетні та ін. види табу. Однак всі дослідники підкреслюють його культурну специфіку, котра визначає сфери заборон, ступінь заборон цієї сфери, вибір мовних і комунікативних засобів для вираження табу.

Сфери, які підпадають під заборони є деякі особистості, місцевості, продукти харчування, одержимість, бідність, насилля, смерть, деякі захворювання та ін. Мотивація цих табу - це страх, делікатність, дотримання рамок етикету, соціальна тактовність.