Право суб’єктів на здійснення ЗЕД

Управління ризиками ЗЕД

Основні методи зниження ризику в ЗЕД:

1. Виключення ризику - це відмова від проведення будь-яких дій, пов'язаних з можливістю появи ризику в ЗЕД. 2. Зменшення ризику передбачає прийняття рішень, які призводять до зниження рівня втрат. 3. Прийняття ризику означає, що підприємець бере на себе повну відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики пов'язані з нею. 4. Передача ризику означає, що підприємець передає відповідальність за ризик іншому партнеру або іншому суб'єкту господарської діяльності.

Етапи управління ризиками в ЗЕД:

1. Створення бази для прийняття рішення про допустимість конкретного ризику в ЗЕД. 2. Оцінка ризиків в ЗЕД. 3. Ознайомлення з оцінкою ризиків покупців. 4. Розробка методів урахування ризиків та їх наслідків. 5. Оперативне регулювання ризиків на основі своєчасної інформації. 6. Створення методів зменшення ризиків. 7. Моделювання ризиків за допомогою ЕОМ. 8. Кадрове забезпечення управління ризиками в ЗЕД.

Основні принципи стратегії управління ризиками в ЗЕД:

1.Максимум виграшу. 2.Оптимальне поєднання виграшу та розміру ризику. 3.Оптимальна імовірність отримання результату від зовнішньоекономічної операції. 4. Допустиме коливання отримання результату від зовнішньоекономічної операції. Програма управління ризиками - це розроблена на рівні підприємства система планування, забезпечення й організації заходів, необхідних для мінімізації збитків (втрат), викликаних випадковими подіями. Результатом розробки й реалізації програми управління ризиками повинно стати забезпечення такого управління ризиками, при якому основна діяльність підприємства буде здійснюватися з високою стійкістю й надійністю від внутрішніх і зовнішніх видів ризиків.

Право суб’єктів на здійснення ЗЕД

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з моменту набуття нею цивільної дієздатності згідно з законом України. Фізичні особи, що мають постійне місце проживання на території України, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до закону України «Про підприємництво». Фізичні особи, що не мають такого права, набувають його, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законами держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянином якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Усі суб'єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з їх законами, а також брати участь у міжнародних неурядових економічних організаціях. Іноземний суб'єкт господарської діяльності при здійснення ним ЗЕД має право на відкриття в Україні свого представництва. Реєстрацію представництв здійснює Міністерство економіки України протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарювання документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва необхідно подати: заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі; виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарювання має офіційно зареєстровану контору; довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця; довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарювання. У разі відмови центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики зареєструвати представництво іноземного суб’єкта господарювання або неприйняття рішення з цього питання у встановлений 60- денний строк іноземний суб’єкт господарювання може оскаржити таку відмову в судових органах України. Забороняється вимагати від іноземного суб’єкта господарської діяльності повторної реєстрації (переєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України. У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб’єкта господарювання банкрутом або неплатоспроможним, його представництво на території України зобов’язане повідомити про це центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики в семиденний строк.

56.Вихід фірми на зовнішній ринок При експорті вивчається: 1. Попит на зовнішньому ринку на товари, що планують експортувати; 2. Рівень конкуренції на передбачуваному ринку; 3. Які вимоги споживачів до технології виробництва товару, а в першу чергу його якості. Після вивчення цих питань встановлюються сегменти ринку, в межах якого детально вивчають конкурентів (ціни, якість). При імпорті вивчається: 1. Вивчається і визначається найбільш перспективні посередники; 2. оцінюється рівень їхньої продукції 3. оцінюється рівень і тенденція зміни ціни. Після вивчення ринку розробляють і реалізують заходи по виходу на нього: 1. Складається план розробки , освоєння і випуску продукції 2. вибір методів виходу на зовнішній ринок 3. проведення рекламної компанії 4. пошук і вибір партнера 5. розробка комерційної пропозиції 6. проведення переговорів з потенційними партнерами 7. укладення та реалізація контракту Джерела, які містять інформацію про підприємства на зовнішньому ринку: 1. Довідники про підприємства 2. публікації підприємств (річні звіти, каталоги, ювілейні видання) 3. матеріали спеціалізованих інформаційних компаній; 4. статистичні публікації окремих країн Аспекти дослідження потенційних партнерів: технологічний(вивчити технічний рівень продукції фірми, рівень ї технологічної бази, виробничі можли­вості); науково-технічний (вивчити організацію НДДКР і витрат на них) ; організаційний (організацію управління фірми враховуючиЗЕД); економічний ( дати оцінку фінансового становища фірми; підприємство, що володіє достатнім власним капіталом, є привабливішим для укладання угод); правовий (вивчити норми і правила, що діють в даній країні і мають відношення до співробітництва з по­тенційним партнером).

Характеристики потенційних партнерів:

1. Ступінь солідності потенційного партнера: кількісні показники діяльності підприємства, масштаб операцій та ступінь платоспроможності

2. Ділова репутація підприємства, яка визначається тим, на скільки воно добросовісно виконує свої зобов’язання, вміння вести переговори та досвід роботи у конкурентному середовищі

3. Досвід попередніх угод: за наявності рівних умов у потенційних партнерів перевага надається тому, хто добре зарекомендував себе при виконанні попередніх угод;

4. Позиція підприємства на зовнішньому ринку (виробник чи посередник).

57.Кількість обмежень та ліцензування суб’єктів ЗЕДЛіцензування та квотування ЗЕД запроваджується в разі: 1. значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку(сільсько-господарської продукції, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку); 2. в разі досягнення встановленого ВРУ рівня зовнішньої заборгованості; 3. Необхідність забезпечити пропорції між імпортною та вітчизняною ціною у виробництві; 4. В разі порушення суб’єктом ЗЕД правових норм цієї діяльності; 5. Відповідно до міжнародних торгових угод, які укладені або до яких приєднується Україна. Експортна(імпортна) ліцензія – це відкритий дозвіл на експорт (імпорт) протягом установленого порядку визначених товарів або валюти з метою інвестицій і кредитування. Види експортних (імпортних) ліцензій: генеральна — відкритий дозвіл на експортно-імпортні операції з певного товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування щодо цього товару; разова — разовий дозвіл, що має іменний характер і надається для здійснення окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менше необхідного для здійснення експортної (імпортної) операції; відкрита — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу. Квота – це кількісний нетарифний захід обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Види квот: глобальні квоти — квоти, що встановлюються на експорт або імпорт певного товару на певний проміжок часу і не залежить з якої країни він експортується або в яку країну імпортується; групові квоти — квоти, що встановлюються на товар з визначенням групи країн, куди товар може експортуватися або звідки імпортується, встановлена в межах глобальної квоти; індивідуальні квоти — квоти, що встановлюються в рамках глобальної квоти кожної країни, яка експортує чи імпортує товар. Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається ВРУ за поданням КМУ визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування і квотування, а також термінів дії цього режиму. Інформацію про перелік товарів та країн, що підлягають ліцензуванню і квотуванню із зазначенням виду ліцензії та обсягом квоти по кожному з товарів має бути доведена до відома суб’єктів ЗЕД не менш як за 60 днів до дати запровадження режиму. Рішення про видачу ліцензії або про відмову видається подавцю заявки не пізніше, ніж у 30-денний строк з дня реєстрації заявки в спеціальному реєстрі протягом 2-х робочих днів з дня її надходження.