Феномен нелінійності. Сутність нелінійного мислення

Ортега-і-Гассет про імперативи культури і життя.

Ортега-і-Гассет у своїй праці "Тема нашого часу" розглядає культуру й життя як взаємодоповнювальні реальності. Кожне поодинці вони є однобічностями й є згубними для людини. Коли ж людське життя йде нормально, воно підлягає дії двох протилежних імперативів - імперативу культури й життєвого імперативу. Імператив культури: людина, жива істота,повинна бути благою. Життєвий імператив: благо повинне бути людяним, життєдайним, отже, сумісним з життям і необхідним для нього. Узагальнюючи ці імперативи, Ортега-і-Гассет так формулює остаточний припис: "Життя повинне бути культурним, але й культура зобов'язана бути життєдайною".
Ортега-і-Гассет виходив з того, що культура здатна запліднити життя достотними смислами й упорядкувати його, оскільки вона є універсальним виявом смислотвірної здатності людини; а життя здатне внести в культуру спонтанний рух і повноту смислоздійснення. Розгля­дувана як універсальна характеристика людського буття, культура підноситься над протиріччям культури та життя.

Діяльнісний тип ставлення до світу та життєва стратегія.

Панувально-діяльнісний спосіб ставлення людини до свту розв'язання всіх проблем переводить в єдиний смисловий вимір - підкорення природи, володарювання над нею. Діяльнісний тип ставлення до світу взагалі притаманний європейській куль­турі. Ставлення до природи, здійснюване через її поборення й володарювання над нею, є лишень одним з виявів цього і типу ставлення до світу. Повною мірою воно стверджується на тому етапі цивілізаційного розвитку, який дістав назву індустріалізму. Зумовлений безпосередньо розвитком товарно-грошових відносин і промисловою революцією, він здійснюється через прогресуючий поділ праці, технізацію виробництва й системи комунікацій, а особливо - через тенденцію до безмежного зростання виробництва й споживання. Смисловим стрижнем індустріалізму є раціоналізація - передусім виробництва, управління, а відтак і інших царин суспільного життя. Щодо цього капіталізм і соціалізм є лише різними варіантами індустріалізму. А що їх найбільше зближує - це однаково нераціональне, часом просто хижацьке ставлення до природи.
Діяльнісна стратегія поведінки людини у світі, грунтом якої є незбалансоване ставлення до світу, заводить людину в безвихідь. Прагнучи ствердити людину як володаря світу, вона кидає її в глибини стражденності, але не просвітленої й олюдненої культурою, а породженої й відродженої самою людською діяльністю, багато в чому штучно.
Але діяльність як ставлення до світу дає й певні можливості для подолання його вад і хиб. Адже ж діяльність може бути не тільки практичною - промисловою, технічною діяль­ністю. Це також і теоретична діяльність - пізнання; це й різні форми духовно-практичної діяльності - моральної, художньої, релігійної тощо. Саме завдяки здатності до пізнання, морального вибору, сподівання, надії та інших різновидів духовної діяльності людина здатна осягнути смислову недостатність діяльнісного ставлення до світу. Отже, йдеться про те, що завдяки знанню, моралі, релігійній вірі, художньому почуттю людина здатна оцінити важливість і необ­хідність для себе споглядання як сутнісної складової став­лення до світу.

Феномен нелінійності. Сутність нелінійного мислення.

Смисловим стрижнем нового світорозуміння, що установ­люється в сучасній науці, є нелінійне мислення. Воно - найперше означає відмову мислити все існуюче згідно з логікою прямої, не порушуваної причинно-наслідкової послідовності, коли випадковість розглядається як щось побічне й неістотне, нестійкість системи і будь-яке відхилення від головної лінії розвитку - небажаними, а одиничне зусилля - неістотним для макросоціальних процесів. Натомість слід виходити з того, що світ не є однорідним полем наскріз­ної дії універсальних законів. Це певна ієрархія цілісних системних утворень, що перебувають у постійній взаємодії з середовищем. Нестійкість систем відкриває перед ними спектр можливих змін, можливість змінюватися тим чи тим шляхом. Отже, мислити нелінійно означає бути готовим до появи нового цілого, досліджувати умови нестійкого стану вихідної системи, аналізувати альтернативні можливості появи стійких новоутворень, відшукувати засоби впливу на ту чи ту систему відповідно до тенденцій її розвитку. З огляду на сучасну соціальну практику це означає, шо перебіг подій у світі не запрограмований дією якихось "законів історії". Кожен з нас за певних обставин здатен вплинути на нього і негативно, і позитивно. Можливості негативного впливу збільшуються передусім за рахунок зростання нашої технічної могутності (комп'ютери, сучасна зброя, біотехнології тощо), а позитивного - за рахунок зростання особистісного рівня сучасної людини.