Контроль за вчиненням злочину

76.

Допит - це слідча дія, в процесі якої слідчий отримує від особи, яка володіє

відомостями, що мають значення по кримінальній справі, словесну інформацію про

обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення

об’єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.

Допит - це процес отримання показань від осіб, які володіють відомостями, що

мають значення по кримінальній справі.

Предмет допиту: 1) про обставини, які підлягають встановленню по даній

справі; 2) про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного,

та його взаємовідносини з ним.

Допит поділяється на окремі види залежно від процесуального статусу

допитуваних учасників процесу і провадиться за певними правилами - загальними

для всіх видів допиту та особливими для окремих видів допиту.

Пред’явлення для впізнання особи

Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо

з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній

вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу,

про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети,

за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі

зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути

пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. (ч. 1

ст. 228 КПК України ).

Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з

іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких

відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для

впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце

серед інших осіб, які пред’являються.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і

пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися

в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка

впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення

такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати

впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом

вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не

вносяться і зберігаються окремо.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами

відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті.

Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає

можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання.

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка

впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох.

Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за

формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття

зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати

різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть

бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які

повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та

одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

При пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для

фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

За такими ж правилами може здійснюватися пред’явлення особи для

впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно

здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які

пред’явлені для впізнання.

77.

Обшук – слідча (розшукова) дія, що проводиться з метою виявлення та

фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення,

відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у

результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних

осіб.

Провадження обшуку здійснюється за певною методикою.

Методика обшуку - система основаних на кримінально-процесуальному

законі принципів, методів, прийомів та правил, що забезпечують досягнення мети

його проведення.

Принципи - це основоположні ідеї, засади, які втілені в більшості або в усіх

методах, прийомах, правилах обшуку. До них можна віднести: раптовість,

активність, планомірність, систематичність, повноту та ретельність обшуку,

врахування особистості того, хто обшукується, спостережливість слідчого,

наполегливість у розшуку витребуваних предметів.

Методи - це способи досягнення мети обшуку, що являють собою певну

систему (комплекс) прийомів, правил (рекомендацій). В теорії обшуку можна, на

нашу думку, виділити два методи: евристичний метод обшуку та метод

послідовного ретельного обстеження.

Прийоми - це найбільш раціональні та ефективні способи дій того, хто

обшукує, в слідчій ситуації, що склалася. До окремих прийомів обшуку можна

віднести: створення перебільшеного уявлення в особи, яку обшукують, про

поінформованість слідчого; приховування істинної поінформованості слідчого про

місцезнаходження об’єктів, що розшукуються; паралельне та зустрічне обстеження;

пошук на основі порівняння однорідних предметів або виявленої невідповідності їх

звичайному стану; виявлення при розшуку предметів, які мають належність до

справи, слідів їх приховання (тайників); пошук, пов’язаний з використанням

психологічного впливу на особу, яку обшукують, науково-технічних засобів, що

застосовуються; пошук заснований на аналізі поведінкових реакцій особи, яку

обшукують («метод словесної розвідки»).

Правила - це рекомендації та вказівки, які у своїй сукупності описують або

доповнюють той чи інший прийом, поради, які стосуються їх вибору та порядку

застосування. До правил обшуку можна віднести: необхідність починати обшук з

пропозиції особі, яку обшукують, добровільно видати витребувані предмети;

встановлення психологічного контакту з особою, яку обшукують; недопущення

самовільного користування телефоном та іншими засобами спілкування;

провадження обшуку в такій послідовності, яка виключила б розголошення

оперативних даних тощо.

Слід зазначити, що методи або прийоми не є алгоритмами поведінки,

додержання яких забезпечує вирішення завдань. Вони містять у собі спосіб

доцільної, можливої, а не належної поведінки слідчого. Вибір лінії поведінки,

використання тих або інших прийомів залежить від багатьох конкретних факторів і

має здійснюватися самим слідчим з їх урахуванням.

Метод послідовного суцільного ретельного обстеження застосовується в

ситуації інформаційної невизначеності слідчого щодо вірогідного місцезнаходження

предметів, які розшукують, якщо при цьому сам обшук провадиться за відсутності

власника.

Слід мати на увазі, що сам факт використання маловідомих обшукуваному

науково-технічних засобів може справити на нього сильний психологічний вплив.

Нерідко в нього складається перебільшене уявлення про можливості науково-

технічних засобів, які використовуються, а відповідно, з’являється думка про

неможливість приховати витребувані предмети. В таких випадках легше переконати

обшукуваного в доцільності добровільної видавання витребуваного.

Під житлом особи слід розуміти будь-яке приміщення, яке знаходиться у

постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і

правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в

ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом

приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за

законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна

ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового,

господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у

володінні особи (ч. 2 ст. 233 КПК України ).

Відповідно до ст. 234 обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або

прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно

містити відомості про: найменування кримінального провадження та його

реєстраційний номер; короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у

зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання; правову кваліфікацію

кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону

України про кримінальну відповідальність; підстави для обшуку; житло чи інше

володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується

проведення обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у

фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, яких

планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та

інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження,

в рамках якого подається клопотання.

Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за

участю слідчого або прокурора.

Слідчий суддя може відмовити у задоволенні клопотання про обшук, якщо

прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було

вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають

значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних

речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4)

відшукувані речі, документи або особи знаходяться у вказаному в клопотанні житлі

чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 234).

Важливо зазначити, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи

іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого,

надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.

Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути

виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути

запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники

кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують

спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити

спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення

присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть

бути обмежені або порушені.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді

повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям

особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що

виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом

чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути

пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-

якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що

заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою

передбачену законом відповідальність.

У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна

бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому

слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у

житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб

(ч. 4 ст. 236 КПК України ).

Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі,

необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може

бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є

достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи,

які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути

здійснений особами тієї ж статі.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті

приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх

відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, вказаних у частині третій цієї

статті.

Також при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання,

фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні

зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей,

виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають

значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу,

підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано

дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться

до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим

майном.

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої

(розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу

обшуку.

78.

Ст. 237, 238, 239

Стаття 237. Огляд

1. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

2. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

3. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

4. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

5. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

6. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

7. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Стаття 238. Огляд трупа

1. Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

2. Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.

3. Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.

4. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

Стаття 239. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією

1. Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

2. Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил статті 238 цього Кодексу. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.

3. Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.

4. У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.

5. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

6. Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

79.

Освідування – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим, або

прокурором щодо підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому

тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього

не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за

необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке

супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за

винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий,

прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це

пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню (ч. 1 ст. 241

КПК України ).

Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється

ухвала слідчого судді. Після цього особі пропонується добровільно пройти

освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи

або небезпечні для її здоров’я. За необхідності здійснюється фіксування наявності

чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального

правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи

інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як

образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть

надаватися лише суду під час судового розгляду.

Про проведення освідування складається відповідний протокол. Особі,

освідування якої проводилось примусово, надається копія протоколу освідування.

80.

Слідчий експеримент – слідча (розшукова) дія, що проводиться слідчим або

прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для

встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій,

обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Слідчий експеримент проводиться відповідно до правил ст. 240 КПК України

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста.

Також до участі в даній слідчій (розшуковій) дії можуть бути залучені

підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Під час проведення

слідчого експерименту можуть проводитись вимірювання, фотографування, звуко-

чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення,

відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не

створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи

оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи,

здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі

ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або

прокурора.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол

згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються

умови і результати слідчого експерименту.

81.

КПК України у ч. 2 ст. 242 визначає, підстави проведення експертизи. Слідчий

або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи

щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру

тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності

відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4)

встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість

притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо

отримати ці відомості; 5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в

кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК України.

Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної

експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

КПК України у ст. 243 визначає процесуальний порядок залучення експерта

до участі в кримінальній справі.

Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення

експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. Сторона

захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для

проведення експертизи, у тому числі обов’язкової (ч.ч. 1, 2 ст. 243 КПК України ).

У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту

про залучення експерта особа, що заявила відповідне клопотання, має право

звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді. До клопотання

також додаються: копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання та

копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта

стороною захисту.

Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах

територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше

п’яти днів із дня його надходження до суду. Особа, яка подала клопотання,

повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає

розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею

обов’язковою (ч. 3 ст. 244 КПК України ).

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою

доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо

особа, що звернулася з клопотанням, доведе, що:

1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального

провадження, необхідне залучення експерта, проте:

а) сторона обвинувачення не залучила його або

б) на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були

поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з

питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або

в) існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення

експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших

причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;

2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з

інших об’єктивних причин.

До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються

запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з відповідним

клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання,

поставлені особою, що звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на

них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового

розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.

При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у разі

необхідності має право за клопотанням особи, що звернулася з клопотанням про

залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для експертизи.

82.

За послідовністю проведення дослідження експертизи можуть бути поділені

на первинні і повторні, за обсягом дослідження - на основні і додаткові, за складом

виконуваних завдань - на однорідні і комплексні. За кількістю осіб, що беруть участь

у провадженні досліджень, експертизи поділяються на одноособові і комісійні.

Первинною є експертиза, під час проведення якої об’єкт досліджується вперше. Проведення первинної експертизи перед-бачає виконання всіх потрібних заходів для підготовки та прийняття рішень щодо об’єкта експертизи. Первинна експертиза є основним видом експертизи.

Повторна експертиза призначається в разі порушення вста-новлених вимог і правил під час проведення первинної експерти-зи на вимогу замовника експертизи за наявності його обґрунто-ваних претензій до висновку первинної експертизи, а саме: коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недо-статньою обґрунтованістю, або з тим, що висновки експертизи су-перечать іншим матеріалам справи, а також за наявності істотно-го порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визна-ватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав звинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призна-чення повторної експертизи зазначаються обставини, які викли-кають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові (експертам).

Додаткова експертиза проводиться в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення екс-пертизи, етапів робіт та на вимогу замовника експертизи. За зміс-том ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призначаєть-ся після розгляду судом (слідчим) висновку первинної експертизи, коли з’ясується, що усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо.
Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об’єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним уважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
У постанові (ухвалі) про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначити, які висновки експерта суд уважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність роз-ширення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доручене тому самому або іншому експертові.
У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об’єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.
Відповідно до вимог чинного законодавства в постанові (ух-валі) про призначення додаткової чи повторної експертизи обов’язково вказуються мотиви та підстава її призначення.

Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є по-треба провести дослідження за участю кількох експертів-фахівців у одній галузі знань. У разі призначення для проведення експер-тизи двох чи більше експертів того самого фаху одному з них ке-рівник експертної установи (структурного підрозділу) надає пра-во координувати діяльність інших експертів, розробляти спільний план досліджень і керувати нарадою експертів. Керівник групи експертів не користується будь-якими перевагами перед іншими експертами у вирішенні поставлених завдань. Комісія експертів дає загальний висновок за умови згоди з ним кожного з експертів, які брали участь у дослідженні. Може бути даний та-кож один висновок, що містить точку зору частини експертів, які брали участь у комісії. Експерти, які не згодні з поглядами інших експертів, дають висновок окремо. Як правило, комісійною є по-вторна експертиза.

Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю кількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань. Комісія експертів може бути створена судом чи за його рішенням керівником судово-експертної установи.
Виконання комплексних експертиз обумовлене потребою розв’язання саме практичних питань. Під час проведення комплекс-них досліджень експерти використовують дані кількох галузей знань, застосовуються різні науково-технічні методи і прийоми; у дослідженні, як правило, беруть участь кілька спеціалістів, які репрезентують різні галузі знань. У змісті комплексного дослі-дження слід розрізняти три сторони: оперативно-тактичну, нау-кову і процесуальну.
Комплекс досліджень речових доказів у справі може бути здійснений шляхом призначення кількох різних за своїм предме-том експертиз, наприклад, економічної, почеркознавчої, техніч-ної експертизи документів.
Науковий аспект полягає в тому, що використовуються дані
і методи різних наук для розв’язання практичних питань.
Із процесуального погляду комплексні експертизи, як прави-ло, можуть бути виконані лише спеціалістами у різних галузях знань.
Головним завданням комплексної експертизи є розв’язання питань, які належать до суміжних знань експертів, тобто таких, що лежать у спільній площині кількох (двох і більше) галузей знань. Вирішення суміжних питань потребує, як правило, експертного дослідження з використанням різних методів та участю од-ного або кількох спеціалістів, які у своїй діяльності керуються даними різних галузей знань. Комплексні експертизи мають ви-конуватися на основі спільно визначеної для даної конкретної експертизи методики експертного дослідження.
За встановленими правилами експерти, котрі проводять ком-плексну експертизу, складають один акт експертизи, відповідаю-чи за його зміст та зроблені на основі дослідження висновки.
Перевага комплексного дослідження полягає в тому, що тут досягається всебічність вивчення (дослідження) речових доказів та завдяки цьому більша вірогідність вирішення поставленого перед експертизою завдання.
Складання єдиного висновку комплексної експертизи є більш доцільним, тому що в цьому разі в одному документі в узагаль-неному і систематизованому вигляді даються повні відповіді на поставлені перед експертизою питання. Це значно полегшує ви-користання й оцінку експертного висновку для слідчих та суддів. Перевага комплексного дослідження також полягає в можливості координування роботи кількох експертів під час розв’язання єди-ного питання, у можливості діяти за одним узгодженим планом, використовуючи різні науково-технічні методи. Враховуючи цю обставину, під час проведення комплексних досліджень бажано, аби самі експерти обирали керівника експертної комісії для коор-динації своєї роботи.
Багатооб’єктні та складні за своєю методикою експертизи, а також різноманітні дослідження відносно одного і того самого речового доказу — це комплекс різних за своїм предметом екс-пертиз, і їх не слід ототожнювати з комплексними експертизами.

83.

У випадку необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони

відбираються стороною, яка звернулася за проведенням експертизи або за

клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо

проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення

здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом (ч. 1 ст. 245

КПК України ).

Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з

положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (ст.ст. 160-166 КПК

України ).

У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд

за клопотанням сторони, що розглядається в порядку, передбаченому ст. 160-166

КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо

клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних

зразків примусово.

Стаття 245. Отримання зразків для експертизи

1. У разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.

2. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 цього Кодексу).

3. Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

84.

Ексгумація трупа

Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією здійснюється за постановою

прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого

самоврядування (ч. 1 ст. 239 КПК України ).

Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта

та оглядається ним. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання

здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. Під час

ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і

органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.

У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного

закладу для проведення експертизи. Також під час ексгумації трупа з поховання

можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин

кримінального правопорушення.

Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол. Якщо при

ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в

протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко-

чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

85.

Слідчі (розшукові) дії слід відрізняти від негласних слідчих (розшукових) дій,

які хоча і є їх різновидом, проте відомості про факт та методи їх проведення не

підлягають розголошенню.

Негласні слідчі (розшукові) дії, є різновидом слідчих (розшукові) дії, проте

відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню.

Проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила,

неможливо отримати в інший спосіб (ч.ч. 1, 2 ст. 246 КПК України ).

Усі слідчі (розшукові) дії проводяться за наявності правових та фактичних

підстав з дотриманням процесуальних правил їх проведення. За своєю

класифікацією всі слідчі (розшукові) дії можна поділити на: основні та додаткові,

первинні та повторні, невідкладні (негайні) та інші, обов’язкові та необов’язкові.

Класифікація слідчих (розшукових) дій на вербальні, нон-вербальні та змішані

розмежовує принципово різні шляхи одержання інформації і запобігає

необґрунтованій підміні однієї слідчої (розшукової) дії іншою.

Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:

прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;

керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;

слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

ВИДИ:

Втручання у приватне спілкування

Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним^[11]. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

• аудіо-, відеоконтроль особи;
• арешт, огляд і виїмка кореспонденції;
• зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
• зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв'язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку.

Спостереження за особою, річчю або місцем

Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об'єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

Аудіо-, відеоконтроль місця

Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб.

Контроль за вчиненням злочину

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

1. контрольована поставка;
2. контрольована та оперативна закупка;
3. спеціальний слідчий експеримент;
4. імітування обстановки злочину.

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування^[12].

Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (експертизи)

Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути здійснене лише у випадку, якщо їх отримання у звичайному (відкритому) порядку неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження.

Використання конфіденційного співробітництва

Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених КПК.

Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.

86.

Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:

прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;

керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;

слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Стаття 247. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій

1. Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Стаття 248. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії

1. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.

2. У клопотанні зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) вчинений злочин відповідної тяжкості;

2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

4. Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:

1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;

2) злочин, у зв’язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;

3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

5) строк дії ухвали.

5. Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

87.

Стаття 247. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій

1. Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Стаття 248. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії

1. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.

2. У клопотанні зазначаються:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) вчинений злочин відповідної тяжкості;

2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

4. Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:

1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;

2) злочин, у зв’язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;

3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

5) строк дії ухвали.

5. Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

88.

Стаття 252. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій

1. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

2. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

3. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

4. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

89.

Стаття 254. Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

2. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

3. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.

90.

Стаття 256. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні

1. Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

2. Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

3. У разі використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомляються про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Стаття 257. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації

1. Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

91.

Стаття 258. Загальні положення про втручання у приватне спілкування

1. Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

2. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.

3. Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

4. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

5. Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

Підстави питання 86

92.

Стаття 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

1. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:

1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осіб, які розшукуються;

5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

3. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.

4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводит