Характеристика газоаналізаторів

Самостійна робота студентів №10

Газоаналізатори та їх характеристика.На стаці­онарних пунктах спостереження за забрудненням атмо­сферного повітря (ПСЗ) найчастіше використовують га­зоаналізатори (прилади для визначення якісного та кількісного складу газової суміші), які дають змогу в автоматичному режимі визначати і записувати на діа­грамну стрічку концентрації певних речовин протягом доби. Найчастіше використовують газоаналізатори різних типів для визначення діоксиду сірки, оксиду вуглецю, оксидів азоту, вуглеводнів і озону.

Газоаналізатор ГКП-1. Автоматичний кулонополя-рографічний газоаналізатор ГКП-1 призначений для виявлення в повітрі концентрації діоксиду сірки. Ос­новним його елементом є датчик, що містить такі вузли:

— систему забору й очищення повітря від пилу (забір­ний пристрій на корпусі датчика, протипиловий фільтр ФГ-6 на каретці, дві з'єднувальні фторопластові трубки);

- електрохімічну чарунку з оргскла (рис. 3.5);

1 — вхідний штуцер; 2 — електроди; 3 — штуцер для виходу повітря; 4 — відвід для зливу кислоти; 5 — порівнювальні електроди; 6 — задня стінка чарунки; 7 — верхня мітка рівня кислоти; 8 — камера для запас­ного електроліту; 9 — вертикальний канал для заливання кислоти (3 % або 5 % водний розчин H₂SО₄) та засипання електродної суміші (піролюзит с вугіллям); 10 — канал для засипання йоду (фракція 2—3 мм).

Рис. 3.5. Електрохімічна чарунка кулонополярографічного газоаналізатора

— систему підтримки постійної витрати ((50±4) л/год або (0,83±0,07) л/хв.), що забезпечує прокачування по­вітря через електрохімічну чарунку;

— систему термостатування, що забезпечує підтрим­ку всередині датчика постійної температури 18—20°С при роботі в зимових умовах.

Перед початком роботи необхідно перевірити справ­ність газоаналізатора. Після увімкнення його в мережу перемикач шкал встановлюють на діапазоні 0—10 мг/м³. При цьому можливі дві неробочі ситуації: зашкалювання стрілки потенціометра ліворуч, праворуч або встанов­лення на значеннях, близьких до крайніх праворуч (20—30 поділок). При зашкалюванні стрілки ліворуч необхідно поміняти місцями проводи робочого сигналу на затискачах чарунки, праворуч (датчик недавно за­правлений реактивами) — залишити працювати прилад на 24—36 год., встановивши перемикач в положення «КЗ». Потім слід перевірити значення витрат повітря, фонового струму, герметичність датчика, достовірність значень газоаналізатора, систему термостатування (у зимовий період).

При перевірці обсягу витрати повітря і герметичнос­ті датчика користуються заздалегідь відкаліброваним ротаметром, який під'єднують до вхідного штуцера на верхній кришці датчика. Якщо витрата нижче за нор­му, ротаметр приєднують до вихідного штуцера чарун­ки. Нормативна витрата повітря на вихідному штуцері і занижена на вхідному свідчать про порушення герметич­ності внаслідок неповного з'єднання каретки і корпусу датчика. Якщо на вихідному штуцері також виявлено за­нижену витрату повітря, потрібно приєднати ротаметр до вихідного штуцера тонкого очищення, від'єднавши по­вітровід. Нормативна витрата повітря свідчить про негерметичність системи «електрохімічна чарунка — фільтр грубого очищення», зумовлену посиленням опо­ру чарунки внаслідок забруднення отвору вимірюваль­ного електрода або фільтра грубого очищення при від­працюванні латунної стружки й осаду солі на ній. Ці де­фекти можна усунути, промивши електрод етиловим спиртом і дистильованою водою та перезарядивши фільтр грубого очищення. Якщо витрата повітря виявилася за­ниженою і на вході фільтра тонкого очищення, слід пе­ревірити, чи не забитий фільтр, чи немає тріщин в кор­пусі та ін. Не встановивши причин візуально, витрату повітря регулюють за допомогою регулювального гвин­та «Р» на корпусі СРГ-5.

Контроль «нуля» приладу (значення фонового стру­му) є важливим елементом експлуатації ГКП-1. Фоновий струм справного приладу по шкалі 0—1 мг/м³ повинен перебувати в інтервалі 3—30 поділок. При перевищенні 30 поділок (електрохімічна чарунка сильно забруднена) чарунку промивають і перезаряджають. Потім знов встановлюють «нуль».

Іноді внаслідок тривалої і безперервної роботи ГКП-1 чутливість електрохімічної чарунки погіршується, внаслідок чого занижуються значення концентрації діоксиду сірки в атмосферному повітрі. У цьому разі для перевірки справності приладу використовують дозатор діоксиду сірки (рис. 3.6), порівнюючи покази газоаналі­затора ГКП-1 з показами контрольного приладу або з ре­зультатами хімічного аналізу.

Підключивши за допомогою з'єднувальної трубки 9 дозатор до датчика ГКП-1, визначають «нуль» приладу.

1 — дифузійна чарунка (пробірка діаметром 20—30 мм, довжиною 100—200 мм, заповнена еквімолекулярною сумішшю кристалічних сульфіту натрію й щавлевої кислоти або насиченим водним розчи­ном діоксиду сірки); 2 — дозатор — вихідний скляний капіляр, що вводять у трійник під час подачі діоксиду сірки при перевірці прила­ду (дозатор забезпечує витрату повітря 5 мл/хв.); 3 — термостат; 4 — термометр; 5 — джерело стиснутого повітря (камера гумова); 6 — ручний насос; 7 — фільтр; 8 — газозмішуюча лінія; 9 — з'єднуваль­на трубка; 10 — заглушка, що встановлюється замість дозатора 2 після перевірки приладу.

Рис. 3.6. Дозатор діоксиду сірки

Спочатку це роблять при закритому заглушкою відводі трійника, а потім замість заглушки в газозмішувач вво­дять вихідний капіляр дозатора і через 15—20хв. вста­новлюють покази. Абсолютне значення концентрації визначають шляхом обчислення нуля. Дозатор поперед­ньо градуюють або контрольним приладом, або хіміч­ним методом.

Для градуювання дозатора хімічним методом (турбодиметричним) готують 5—7 пробірок з 5 мл поглинального розчину (пероксид водню або хлорат калію) в кожній. Капіляр від дозатора занурюють до самого дна в пробірку на 30—50 хв. У пробірку набирають 25—30 мкг діоксиду сірки. Відібрані проби аналізують і розрахову­ють середнє значення оптичної щільності. Розбіжність отриманих значень концентрації в 5—7 пробірках не повинна перевищувати ±15 % . За градуйованим графі­ком знаходять середню кількість діоксиду сірки в пробі (мкг) і визначають концентрацію в мкг/л або мг/м³ за формулою:

, (3.2)

де g — кількість газу, мкг; t — час відбору проби, хв.; 0,83 л/хв. — витрата повітря газоаналізатором.

Покази газоаналізатора, що перевіряється, не повинні бути нижчі від отриманих хімічним методом, в іншому разі електрохімічну чарунку необхідно перезарядити. Пе­ред перевіркою дозатор повинен бути увімкнений і працю­вати не менше 5—6 год. за безперервного пропуску повіт­ря, тобто в холостому режимі відповідно до регламенту.

При експлуатації газоаналізатора ГКП-1 необхідно своєчасно проводити профілактичні роботи. Для цього кожні 2—3 дні оглядають його ззовні, контролюють ну­льову лінію, корегують час просування стрічки. Один раз на тиждень дозаправляють чарунки електролітом, досипають суміш пиролюзита з вугіллям, перевіряють витрати повітря і правильність показників. Щомісяця, а влітку двічі на місяць, здійснюють:

— промивання допоміжних електродів і засипання свіжої суміші. Йод засипають маленькими порціями че­рез спеціальний канал доти, поки його шар не торкнеть­ся нижньої поверхні електрода, а дистильовану воду до­ливають в камеру із запасним електродом до верхньої помітки. Оскільки після цього фоновий струм може зрости, перевіряють нульове значення приладу. Якщо воно більше 20 малих поділок шкали «0—1», прилад вмика­ють вхолосту на кілька годин до зменшення нульового значення (перемикач поставити в положення «КЗ»). Піс­ля установки постійної нульової лінії необхідно перевіри­ти чутливість чарунки за допомогою дозатора;

— повне перезарядження чарунки і перевірка її фо­нового струму, перезарядження фільтра грубого очи­щення, профілактичний ремонт потенціометра.

Крім того, один раз у квартал перезаряджають фільтр тонкого очищення і промивають зовнішні і внутрішні за­бірні лінії розчином будь-якого синтетичного миючого засобу, гарячою водою, спиртом, холодною водою.

Концентрації діоксиду сірки, що вимірюють за до­помогою ГКП-1, записують на стандартній спеціаль­ній стрічці самописця. Для діапазону вимірювань 0—10 мг/м³ ціна поділки на стрічці дорівнює 0,01 мг/м³, для діапазону 10—100 мг/м — 0,1 мг/м³.

Для того щоб обробити стрічку самописця, її треба відрізати. На ній повинні бути зафіксовані: наймену­вання міста, номер поста спостережень, рік, місяць, число. Ці дані записуються у сітки, які вказують поча­ток доби, між ординатами в 24 або 01 год. Операції по обробці стрічки самописця і форма заповнення журналу аналогічні до таких процедур для ГМК-3.

Метрологічне обслуговування ГКП-1 здійснюється відповідно до вимог «Тимчасової інструкції по організа­ції обслуговування газоаналізатора ГКП-1 на мережі спостережень Держкомгідромету».

Газоаналізатор 667ФФ.

Автоматичний газоаналіза­тор 667ФФ призначений для забезпечення інструмен­тального контролю за концентрацією діоксиду сірки. Принципом його роботи є флюоресцентний метод, суть якого полягає в реєстрації флюоресцентного випроміню­вання молекул діоксиду сірки, яке виникає під дією ульт­рафіолетового випромінювання. Збудження молекул ді­оксиду сірки відбувається в спектральній області 220— 240 нм, яка виділяється за допомогою первинного світло­фільтра із спектра випромінювання імпульсної ксеноно­вої лампи ІСК 20-1. У спектральній області 220—240 нм молекули води й оксидів азоту не впливають на флюорес-ценцію. Процес збудження описується формулою:

де h — постійна Планка, v₁ — частота коливань збуджую­чого випромінювання.

Збуджена молекула переходить в основний стан піс­ля випромінювання кванта світла:

де v₂ — частота коливань випромінювання при флюоресценції в діапазоні довжини хвиль 200—400 нм. Ін­тенсивність випромінювання пропорційна концентрації діоксиду сірки.

Реєструють флюоресцентне випромінювання моле­кул діоксиду сірки за допомогою фотоелектронного помножувача (ФЕД) у спектральній області 260 — 370 нм, що виділяється повторним світлофільтром. Для зменшення впливу засвічування ФЕД збуджуючим ви­промінюванням, а отже, зменшення адитивної похибки реєстрація флюоресценції здійснюється під кутом 90° до напрямку збуджуючого випромінювання. Повну ком­пенсацію фонового випромінювання ФЕД забезпечує циклічний режим роботи газоаналізатора. Періодично (через 30 с) підпалюють лампи ІСК 20—1. При відсут­ності підпалу реєструють тільки фоновий сигнал, який виникає за рахунок темнового струму ФЕД; під час під­палу реєструють фоновий сигнал ФЕД плюс сигнал флюоресценції. Різниця сигналів дає інформацію, віль­ну від похибки, яка може бути спричинена темновим струмом ФЕД.

Градуюють газоаналізатор за допомогою вбудовано­го мікродозатора на основі термостатної ампули з рід­ким діоксидом сірки (градуйований газ) і атмосферного повітря, очищеного від діоксиду сірки за допомогою спеціального фільтра (нульовий газ).

Допоміжним, але необхідним, вузлом газоаналізато­ра є осушувач газової проби. Волога, що знаходиться в повітрі, спричиняє часткове гасіння флюоресценції, що зумовлює зниження чутливості приладу, а отже, збіль­шення основної приведеної похибки. Осушення газової суміші відбувається в дифузійному осушувачі.

Для забезпечення функціонування дифузійного осушувача і створення необхідної витрати проби, що про­ходить через реакційну камеру, в газових трактах бло­ку аналізу розрідження становить до 400 гПа. Постійне розрідження підтримують за допомогою регулювальни­ка тиску.

Газоаналізатор 667ФФ01

Газоаналізатор 667ФФ01 вимірює масову концен­трацію діоксиду сірки в діапазонах: 0—0,5; 0—1,5; 0—5,0 мг/м³ (допустима основна похибка приладу не перевищує ±20 %).

Вимоги до експлуатації газоаналізатора й обробки ре­зультатів вимірювань викладені в «Методичних вказів­ках експлуатації автоматичних газоаналізаторів діоксиду сірки на мережі Держкомгідромету РД 52.04—138—87».

Газоаналізатор ГМК-3.

Автоматичний оптико-акустичний газоаналізатор ГМК-3 (рис.3.7) призначений для визначення в повітрі концентрації оксиду вуглецю.

1- джерело випромінювання; 2 — порівнювальна кювета; 3 — кювета з газо­вою сумішшю, що аналізу­ється; 4 — оптико-акустичний приймач; 5 — мікро­фон; 6 — обтюратор.

Рис. 3.7. Принципова схема оптико-акустичного газоаналізатора

Оптико-акустичний метод вимірювання оксиду вуг­лецю ґрунтується на фізичному принципі поглинання випромінювання інфрачервоного діапазону хвиль з цен­тром смуги поглинання 4,7 мкм приймачем—замк­нутою камерою, заповненою сумішшю оксиду вуглецю з аргоном. При поглинанні випромінювання оксиду вуг­лецю в приймачі виникають пульсації температури і тиску, які сприймаються мікрофоном і перетворюються на електричні сигнали. Пульсації тиску виникають внаслідок модуляції випромінювання механічним обтюратором. При цьому амплітуда коливань пропорцій­на вмісту оксиду вуглецю в газовій суміші, що аналізу­ється.

Коефіцієнт поглинання є визначається за формулою:

де Р і Т — тиск і температура; m, n — коефіцієнти, що залежать від умов вимірювання і газу, що аналізується; Т₀, Р₀ і e₀ — температура, тиск і коефіцієнт поглинання за нормальних умов.

Оскільки коефіцієнт поглинання залежить від тиску і температури, то для зменшення ймовірності помилок, зумовлених впливом температури, внутрішній об'єм га­зоаналізатора термостатують. На результати вимірю­вань впливають також діоксид вуглецю (вуглекислий газ) і пари води, оскільки їх спектри поглинання пере­кривають спектри поглинання оксиду вуглецю. З газо­вої суміші вологу видаляють за допомогою пристрою підготовки проб (рис. 3.8).

1 — скляний резервуар ємністю 100—150 мл з ангідроном; 2 — скля­ний резервуар ємністю 200—300 мл (для дискретних проб) або 2000—3000 мл (для безперервної реєстрації) з силікагелем, насиче­ним хлористим кобальтом.

Рис. 3.8. Пристрій підготовки проб

Перед початком вимірювань необхідно встановити системи осушування повітря, що досліджується, і виста­вити нульові значення; перевірити вплив пристроїв під­готовки проб і каталізатора на покази газоаналізатора.

Для отримання нульової газової суміші замість про­дування азотом іноді використовують фільтруючі ко­робки від спеціальних протигазів (типу «CO» або «М»), заповнені гопкалитом (гопкалитові патрони), які встановлюють між фільтрами 1 і 2 на період перевірки ну­льового значення. Підключають пристрої підготовки проб і гопкалитові патрони за допомогою поліхлорвінілової трубки (якомога коротшої).

Необхідною процедурою є перевірка герметичності газових систем. Для цього вихід системи, що перевіря­ється, закривають заглушкою, до входу підключають манометр і балон з азотом. У системі створюють тиск приблизно 29,4 кПа. Якщо протягом 30 хв. перепад тис­ку не перевищує 0,49 кПа, то система герметична, в ін­шому разі вона вважається не герметичною. За таких обставин необхідно знайти за допомогою мильного роз­чину місця витоку газу й усунути розгерметизацію сти­ків системи.

Для перевірки впливу пристроїв підготовки і каталі­затора на покази газоаналізатора слід після прогрівання подати на його вхідний отвір нульову суміш і встановити на реєструючому приладі нульове значення; за наявності каталізатора перекрити порівняльну кювету, подати на вхід газоаналізатора контрольну суміш оксиду вуглецю (за ТУ 6—21—31—78) з балона і зняти покази N₁ відтак відкрити порівняльну кювету і через 5 хв. зняти покази N₂. Якщо різниця цих показів (N₁-N₂) перевищує поло­вину межі основної похибки газоаналізатора (±2 мг/м³), слід провести регламентні роботи з каталізатором.

З метою контролювання впливу повітрозаборного тракту на покази газоаналізатора необхідно подати по­чергово контрольну суміш з оксидом вуглецю з балона на вхід газоаналізатора і на вхід повітрозаборного трак­ту з пристроєм пробопідготовки. Якщо різниця показів перевищує половину межі допустимої основної приведе­ної похибки газоаналізатора, промивають газовий тракт, перевіряють герметизацію системи або вдаються до інших заходів щодо зниження різниці показів (N₁-N₂).

Для визначення нестабільності напруги джерела живлення (220 В) протягом тижня по три рази на добу (всього 21 вимірювання) за допомогою вольтметра вимі­рюють рівень напруги в мережі. Якщо її зміни переви­щують встановлені значення (220±22/ЗЗВ), то необхід­но встановити стабілізатор напруги.

Газоаналізатор ГМК-3

Газоаналізатор ГМК-3 можна використовувати для аналізування дискретних (разових) проб повітря і для безперервної реєстрації рівня забруднення атмосферно­го повітря оксидом вуглецю (діапазон його вимірюваних концентрацій: 0—40 мг/м³ (±10%); 0—80 мг/м³ (±5%)) в районі розташування лабораторії «ПОСТ», за умови, що температура навколишнього середовища для датчика приладу становить 10—35°С, вміст вологи в аналізовано­му повітрі — 1 г/м³, вміст механічних домішок — 1 г/м³. Аналізують дискретні проби повітря у такій послі­довності:

1) приєднання до робочої кювети пристрою пробо­підготовки, перекриття (з метою зменшення об'єму про­би) порівняльної кювети;

2)продування газоаналізатора азотом (з балона) або повітрям (через пристрій) з метою отримання нульової газової суміші;

3)встановлення за допомогою ручки «Встановлен­ня нуля» стрілки реєструючого приладу на поділку 1—2 мг/м³. Це значення приймають за нульове;

4)приєднання пробовідбірника з пробою, що аналі­зується (наприклад, з камерою, яка містить приблизно 1,5 л повітря, що аналізується);

5)пропущення аналізованої газової суміші протягом З—4 хв. через газоаналізатор, проведення вимірювання;

6)від'єднання пробовідбірника, продування робочої кювети азотом (з балона) або повітрям, заздалегідь пропу­щеним через пристрій отримання нульової газової суміші;

7) підключення наступного пробовідбірника після повернення стрілки вимірювального приладу у вихідне нульове положення;

8)фіксування номера проби, місця (номер поста), да­ти і часу її відбору, концентрації оксиду вуглецю в про­бі на діаграмній стрічці (праворуч від лінії виміряної концентрації);

9)розрахування концентрації домішки множенням ціни поділки шкали на кількість поділок. Результат за­округлюють до десятих мг/м³ і записують на стрічці са­мописця. Ціну поділки визначають за даними останньо­го калібрування приладу. Наприклад, при продуванні газоаналізатора перевірювальною газовою сумішшю концентрацією 37 мг/м³ відхилення пера самописця становило 90 поділок. Звідси ціна поділки становить: 37: 90=0,41 мг/м³.

Під час аналізу дискретних проб атмосферного по­вітря необхідно дотримуватися таких рекомендацій:

— вимикати збудник витрати при продуванні робо­чої кювети азотом;

— продувати порівняльну кювету азотом перед по­чатком вимірювань (але не рідше одного разу на добу);

— якщо наступні вимірювання планується провести раніше ніж через 24 год., після аналізу проб повітря не вимикати прилад з мережі, оскільки час його нагріван­ня перед аналізом становить не менше 3 год.;

— замкнути вихід системи із входом пристрою про-бопідготовки, а стрічкопротяжний механізм вимкнути, якщо прилад залишився увімкнутим.

За безперервної роботи газоаналізатора (найефек­тивніший і найдоцільніший режим) на його діаграмній стрічці записують назву газу, що вимірюється, вказують номер поста, його місцезнаходження, тип і заводський номер приладу, швидкість протягування стрічки, дату і час встановлення стрічки. Під час регламентних робіт на стрічці самописця роблять відмітки про їх початок і за­кінчення, записують дані перевірки і настройки нульо­вого значення і чутливості, зауваження до роботи при­ладу. Ці дані дублюють у журналі спостережень, в який заносять також відомості про перелік виконаних при відвідуванні поста робіт.

Обробляють результати безперервної реєстрації концентрації оксиду вуглецю на стаціонарних постах у такій послідовністі: проведення лінії нуля; розмітка часу; визначення концентрацій, усереднених за 20 хв.; визначення максимального значення концентрації; визначення часу існування концентрацій вище за 1,5 і 10 ГДК.

При проведенні лінії нуля з'єднують дві найближчі нульові помітки. Якщо лінія концентрації перетина­ється з лінією нуля, то покази, які лежать нижче лінії нуля, вибраковують. При обробленні стрічок потрібно відняти нульові значення. Якщо відмітки часу збіга­ються з відмітками на стрічці, кожний часовий інтер­вал буде відповідати відстані на стрічці в сантиметрах після розподілу добового запису на стрічці на 24 части­ни. Середні значення концентрації оксиду вуглецю (за 20 хв.) обчислюють як середнє арифметичне з п даних. Максимальне значення концентрації оксиду вуглецю вибирають з 20-хвилинних інтервалів, записують на стрічці і підкреслюють червоним олівцем.

Усі значення концентрації відмічають на діаграмній стрічці з точністю до 1 мг/м³ у середині інтервалу, до якого вони належать. Визначають інтервал часу з концентрацією оксиду вуглецю, вищою ГДК, за піками, які перетинають лінію відповідного значення ГДК. Для цього до піків прикладається палетка з прозорої плів­ки. Час перевищення рівня ГДК визначають з точністю до 5 хв. Якщо таких випадків кілька, їх підсумовують за кожним п'ятихвилинним інтервалом (1,5 і 10 ГДК) за добу, дані записують на діаграмній стрічці. Палетку прикладають до діаграмної стрічки так, щоб верти­кальні лінії 0, 1, 2, 3 збігалися з часовими поділками, а осьова лінія поділяла площу під кривою на дві рівні частини.

Газоаналізатор 645-ХЛ.

Газоаналізатор 645-ХЛ. Автоматичний хемілюмі­несцентний газоаналізатор 645-ХЛ всіх модифікацій призначений для інструментального контролю оксиду азоту NO, діоксиду азоту NO₂ і суми оксидів азоту NO_x.

Метод ґрунтується на вимірюванні кількості виділе­ного світла в хімічній реакції фотографічним методом. Використовують реакцію озону з оксидом азоту, внаслі­док якої утворюється діоксид азоту в збудженому стані:

Необхідний для перебігу цієї реакції озон виникає в генераторі озону газоаналізатора внаслідок реакції кис­ню, очищеного від пилу, і вологи атмосферного повітря при високовольтному розряді. Із збудженого діоксид азоту переходить в основний стан з віддачею енергії інф­рачервоного випромінювання, яке знаходиться в облас­ті спектра 620—2500 нм з максимумом при 1200 нм:

Приймачем випромінювання є фотоелектронний помножувач ФЕД. Інтенсивність випромінювання про­порційна кількості взаємодіючих молекул, тобто кон­центрації оксиду азоту.

Першим етапом визначення концентрації діокси­ду азоту в суміші, що аналізують, є відновлення діоксиду азоту до оксиду азоту в спеціальному конверторі газо­аналізатора на каталізаторі, нагрітому до 200°С. У цьо­му режимі роботи конвертора вимірюється випроміню­вання сумарної концентрації оксидів азоту (NO + N0₂). Потім концентрація діоксиду азоту визначається за різ­ницею електричних сигналів:

Отже, газоаналізатор 645-ХЛ дає змогу трьома кана­лами вимірювати концентрації оксиду азоту, діоксиду азоту та суми оксиду і діоксиду азоту. З метою підви­щення його чутливості в реакційній камері створюється оптимальне розрідження (600—800гПа).

Газоаналізатори 645-ХЛ можуть працювати в складі автоматичних станцій контролю забруднення атмо­сферного повітря, в автономному режимі у лабораторі­ях типу «ПОСТ» та інших лабораторних приміщеннях. При виконанні вимірювань температура навколишньо­го середовища повинна бути 10—35°С. Різкі зміни тем­ператури, що зумовлюють конденсацію вологи, недо­пустимі. Для уникнення коливань напруги в мережі живлення необхідно встановити стабілізатор СИ-500М АЕЗ. 232.002 ТУ.

Установлення й експлуатація газоаналізатора 645-ХЛ повинні відбуватися згідно з вимогами «Технічного опису й інструкції по експлуатації Ра 2.840.138 ТО» і методичних вказівок «Експлуатація автоматичних га­зоаналізаторів оксидів азоту на мережі Держкомгідро­мету РД 52.04-141 87».

Обробляють стрічку газоаналізатора відповідно до загальних вимог.

Газоаналізатор 623НН.

Автоматичний газоаналіза­тор 623НН призначений для забезпечення інструмен­тального контролювання суми вуглеводнів. Його робота ґрунтується на полуменево-йонізаційному методі. Кон­центрацію вуглецю в повітрі визначають за зміною струму полуменево-йонізаційного детектора (ПІД), який збільшується при введенні в полум'я водню орга­нічних речовин. Високоомний вимірювальний перетво­рювач перетворює струм іонізації на вихідну напругу.

Газоаналізатор зроблений за двоканальною схемою: потік атмосферного повітря, що аналізується, ділиться на дві однакові частини. На один ПІД, де реєструється загальна сума вуглеводнів, повітря надходить без змін. Інша частина потоку проходить через пристрій розді­лення вуглеводнів, де відбувається відокремлення мета­ну від інших вуглеводнів. Другий ПІД реєструє тільки метан. Значення концентрації суми вуглеводнів за ви­рахуванням метану є різницею електричних сигналів з обох датчиків.

Вимоги до експлуатації газоаналізатора й обробки ре­зультатів вимірювань викладені в методичних вказівках «Експлуатація автоматичних газоаналізаторів вуглевод­нів на мережі Держкомгідромету. РД 52.04-139 — 87».

Отже, методи відбору проб повітря, їх аналізу в хі­мічній лабораторії, без сумніву, важливі і необхідні для ефективного функціонування системи спостережень за забрудненням атмосферного повітря. Однак при отри­манні інформації про стан забруднення атмосферного повітря цілодобово ефективніше застосовувати газоана­лізатори, які вимірюють в автоматичному режимі кон­центрації певних забруднюючих речовин, фіксують їх максимальні й мінімальні значення, формують базу да­них про місячне, квартальне, річне забруднення атмо­сферного повітря, що є основою для оцінювання і прог­нозування стану приземного шару повітря.