Римський класицизм. Філософія «золотої середини» Горація, жанрово-тематичне розмаїття його лірики («Оди», «Еподи», «Сатири», «Послання»)

«Золота середина». Перу Горація належить близько десятка поетичних збірок, найвідомішими є «Оди». В одах він пише, що першим почав складати латиною «еолійські пісні», тобто розміри Сапфо й Архілоха. Отож Горацій був насамперед реформаторам римської поезії. Звісно, він запозичував лише поетичні розміри, а не слова й теми славетних греків. Горацій віддзеркалює проблеми й теми, що хвилювали сучасне йому суспільство, але мали позачасове, вічне значення: як опанувати власні почуття, що таке дружба, любов, вірність, як визначити правду і де її шукати, чи слід боятися смерті, в чому сенс життя тощо. Його думка схожа на маятник, який рухається то від конкретного предмета до відстороненої ідеї, то від відстороненої ідеї до конкретного предмета. Картина нещастя та страждань в одному вірші змінюються картиною радощів та насолоди в іншому. У такий спосіб поет наочно відтворює ідею вічного руху, думку про те, що мудра людина має шукати якусь незмінну позицію, яка допомогла б їй не поступатися нещастю, але й не надто захоплюватися щастям. Горацій називає її «золотою серединою».

ЕПОДИ.Горацій увійшову літературу спочатку як автор еподів (чи ямбів), тобто насмішкуватих двовіршів, у яких довгий рядок чергується з коротким. Збірка «Еподів» вийшла у 30 р. до н. е. , за зразок правили вірші Архілоха. Теми еподів здебільшого зовсім буденні, часом поет зупиняється на побутових дрібницях. В іншому еподі, він закликає друзів насолоджуватися, поки вони ще молоді, життям, ділити час між вином і коханням. Звертається Горацій і до тем соціального змісту. Він схвально ставиться до заборони чаклунства. Різко виступає Горацій проти своїх літературних недругів, одного з них він називає «псом», який кусає перехожих, але не насмілюється виступити проти самого поета. Значно серйознішим стає тон поета, коли він торкається політичних проблем. Його гнітить внутрішня кровопролитна боротьба в країні, що не має нічого спільного з Пунічними війнами. Він закликає римлян схаменутися, нагадує, що «ні вовки, ні леви, не живуть от так», і нарікає на невблаганну Фортуну .Горацій недовго захоплювався ямбографією, але вона стала кроком до класичної лірики, лірики почуттів і роздумів.

САТИРИ.Працюючи над еподами, Горацій водночас писав і сатири (бесіди), дві книги яких вийшли в 35 і 30 рр. до н. е. Завданню сатир, спрямуванню, а також художнім прийомам та ознакам жанру присвячені 4й та 10й вірші першої книги. Зразком Горацію послужили сатир Луцілія, хоч він не сприймав притаманної цьому поетові недбайливості в мові й дещо кострубатого стилю. Сатири Горація являли собою бесіди на різноманітні філософсько-моральні теми, або теми, в яких поставали проблеми мистецтва. Горацій вважав, що що сатири «меткого на язик» Луцілія з художнього погляду безнадійно застаріли. Тепер настали нові часи, і поетам уже не прощається буденн» і «низькоросла мова». Сатиру Горацій визначив як звичайну бесіду, викладену поетичною мовою.

За часів Октавіана сатира вже втратила колишні боєвитість і суспільну гостроту й поступово набувала особистого характеру, знижувалася до уїдливих випадів проти окремих осіб, стаючи моралізаторською. Луцілієва сатира не зачіпала окремих римлян, оскільки спрямовувалася проти якогось загального, типового на той час явища, що втілювалося в певній персоні, і наближалася до памфлету. Горацій же висміював окремих конкретних осіб, своїх сучасників, підкреслюючи їхні особисті пороки чи комічні риси. А коли він робив узагальнення, то вони сприймалися як моралізаторські настанови. Завдання своїх сатир поет визначив досить чітко – відтворення життя в усіх його проявах і відтінках. Тому зміст сатир різноманітний, проте вони не порушують вагомих соціально-політичних проблем. Найцікавішими виявляються сатири, в яких поет розкривається сам як особистість, оцінює інших з погляду моральних канонів, говорячи водночас про свої уподобання, смаки. Особливо в цьому плані звертає на себе увагу автобіографічна 60та сатира, де поет неодноразово з гордістю підкреслює своє низьке походженняі пишається батьком. Високо цінуючи особисту незалежність, Горацій негативно ставився до державно-громадської діяльності, сповненої гострого суперництва, заздрості і відкритої ворожнечі. У помірності, скромності життя та бажань убачає він запоруку своєї внутрішньої свободи та незалежності.

Свого часу в Афінах Горацій був полонений ученням Епікура, який особливо цінував старовинну грецьку мудрість – в усьому завжди бути помірним. Грецькі мудреці попереджали, що досить перейти певну межу, і обережність обернеться боягузливістю, сміливість – необережністю, ощадливість – скупістю і т. д. Тим то Горацій і пропонує дотримуватися середини між цими крайнощами, коли людина зберігає гармонію між велінням серця і розуму. Усесвітньо відомим став вираз поета – «золота середина»,тобто «вдоволення середнім достатком». Саме в цьому полягає, на думку Горація, найвища життєва мудрість, саме це дає людині справжнє щастя. Усі сатири були написані гекзаметром, вони завершують перший період творчості письменника.

ОДИ.Зразком для поета стають ліричні вірші Алкея, Сапфо та Анакреонта. Свої твори він назвав піснями, лише пізніше античні поети нарекли їх одами. Горацієві оди не відповідають античному уявленню про цей жанр як урочисто–піднесену пісню. Його оди – це ліричні вірші-пісні, далекі від «високого» стилю. Тематика од надзвичайно широка. Серед них є і гімни богам, і морально-філософські й політичні роздуми, і любовно-еротичні вірші, і дружні поради, бесіди тощо. Кожна пісня містить звернення до божества, певної особи чи групи осіб і побудована у вигляді монологу чи діалогу. Звернення часто являють собою просто шанобливе посвячення тій чи іншій особі, містять пораду чи настанову. Поет переконаний, що щастя не в багатствах, адже це лише омана. Горацій висловлює гіркі думки про деградацію поколінь і зневіру в майбутньому. Лірика Горація не обмежується віршами соціально-політичного змісту, і не вся вона має песимістичне звучання. Зокрема, любовні вірші переважають у перших трьох книгах Од. Остання ода, якою Горацій хотів завершити 3 книгу своєї лірики – «До Мельпомени», стала відомою під назвою «Пам’ятник». Ця ода являє собою невеликий, але програмний вірш. «Пам’ятник» - це один із небагатьох прикладів у світовій літературі, коли автор відкрито, з достоїнством і гордістю звіщає про недаремно прожите життя і про свій вагомий внесок у скарбницю національної культури.

ПОСЛАННЯ.«Пам’ятником» Горацій ствердив своє безсмертя, і власне, попрощався з ліричною поезією. В останні роки життя він повернувся до свого улюбленого жанру «бесіда-сатир», щоправда трохи видозмінивши його. У цих поетичних посланнях поет вів розмови на філософські, життєві та літературні теми. Послання написані гекзаметром, склали дві книги.

В «Посланнях» Горацій ніколи не порушує проблем політичних. Виступаючи наставником у суто приватних справах, він далекий від того, щоб зображати себе мудрецем і прихильником якогось певного вчення чи школи. «Послання» Горація насичені автобіографічними фактами, поет пише і про взаємини з римськими друзями, про бажання триматися подалі від Риму, перебування в якому він згадував з ледве стримуваним жахом. У «Посланнях» нерідко порушується тема смерті. До цієї теми Горацій звертався з юнацьких років, але тоді вона була для поета своєрідною літературною грою. На схилі років, вона постала перед ним з усією конкретністю. Друга книга «Послань» присвячена літературним проблемам.

Поезія, стверджує Горацій, має бути гармонійною, залежно від змісту поет добирає й відповідну форму. Тому неможлива пишномовна врочиста й пишномовна комедія, так само як грайлива й буденна комедія. Горацій переконаний, що поетові необхідний не тільки талант, а й широкі знання, щоб він міг щось сказати читачеві, розширити його обрії. Уже за життя поет став класиком римської літератури, хоча популярність його серед римлян не була великою. На стінах Помпеї не знайшли жодної Горацієвої цитати, хоч Вергілієвих було вдосталь. Але твори Горація увійшли в шкільні підручники, його докладно вивчали. За Середньовіччя Горація старанно студіювали і багато видавали в усіх країнах. Горація перекладали більше, ніж будь-якого іншого античного поета, а його вплив на нову лірику важко переоцінити. В Україні його популярність стала зростати з 17 ст. Першим вільні переклади його кількох творів зробив П. Гулак-Артемовський.

Цей римський «віщий співець» залишив по собі не тільки чудові зразки поезії, а й силу-силенну «крилатих» слів, виразів, афоризмів, прислів’їв, що досі входять і в нашу мову.