Чинники формування безробіття

Безробiття становить макроекономiчну проблему, оскiльки чинники, якi на нього впливають, є передусiм економiчнi, а саме:
- структурні зрушення в економiцi, якi призводять до масштабних змiн у структуpi й кiлькостi попиту на робочу силу i мають особливо тяжкi наслiдки в перiоди стагнацiї або зниження ділової активностi;
- зниження темпів економічного розвитку, що спричинюються до зменшення кiлькостi робочих мiсць, порушення збалансованості чисельності працiвникiв з кiлькiстю робочих мiсць;
- недостатнiй сукупний попит;
- iнфляцiя, яка виявляється в скороченнi капiтальних вкладів (зменшення iнвестицiй призводить до скорочення виробництва, а отже, i зайнятостi), а також у зниженнi реальних доходiв населення, що зумовлює збiльшення пропонування робочої сили за умови зниження попиту на неї;
- спiввiдношення цiн на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологiй;
- сезоннi коливання виробництва, якi викликають змiни в попитi на робочу силу;
- НТП, наслiдки якого посилюють безробiття через комплексний вплив, котрий виявляється, по-перше, у впровадженнi працеощадних технологiй, автоматизацiї виробництва, що витискає велику кiлькiсть неквалiфiкованої працi; по-друге, в ускладненнi виробництва, що неминуче спричинюється до спецiалiзацiї, а отже, збiльшення структурних диспропорцiй мiж попитом i пропонуванням робочої сили.
Соцiальнi чинники:
-недосконале трудове законодавство як результат компромісу мiж вимогами працiвникiв i профспiлок, з одного боку, i державою — з другого, посилює негнучкiсть ринку працi, призводить до скорочення попиту на живу працю в пiдприємцiв, зменшуючи її питому вагу;
- трансфертнi платежi, що впливають як на зниження, так i на пiдвищення безробiття;
- недостатня професiйна i територiальна мобiльнiсть робочої сили;
- недостатнiй розвиток програм зайнятостi;
- низький piвeнь i статус системи освiти, професiйної пiдготовки i перепiдготовки;
- брак iнформацiї про вiльнi робочi мiсця;
- низька економiчна активнiсть рiзних груп населення.
Демографічні чинники:
- зміни в чисельності населення;
- змiни статево-вікової структури.
Наведенi фактори не вичерпують складностi причинно-наслiдкових залежностей безробiття i це тiльки найпоширенiшi її пояснения.
Безробiття як результат трансформацiї всієї економiчної системи, соціальних і політичних перетворень – це, певною мірою, новий для вiтчизняної статистики об'єкт, i цим пояснюється складнiсть його вивчення.

Види безробіття

Безробiття — це складне, багатопланове явище, яке мaє безлiч форм та виявiв.
Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

Рис. 14.2. Класифiкацiя форм безробiття

До абсолютного належить:
фрикцiйне безробiття, яке пов’язане з перемiщенням осiб з однiєї роботи на iншу, з однiєї мiсцевостi — до iншої. Отже, це своєрiдна соцiальна, суперечнiсть, яку розумiють як проблему пошуку відповідної роботи;
структурне безробiття, яке виникає в результатi структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на однi професiї попит пiдвищується, на iншi — падає;
циклічне безробiття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.
Відносне безробіття включає в себе:
Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі.
Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу.
Конверсiйне безробiття спричиняється скороченням чисельностi армії i перепрофiлюванням пiдприємств вiйськово-промислового комплексу на випуск цивiльної продукцiї.
Технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій.
Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво)
Інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.)
Застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце. Відповідно, міжнародна статистика звертає увагу на загальний рівень безробіття понад 12 місяців, так зване тривале застійне безробіття.