Глава 2. Загальні правила документообігу

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.01.2004 N 22

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

29 березня 2004 р.

за N 377/8976

Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами

Національного банку

N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005

N 407 ( z1218-06 ) від 18.10.2006

N 296 ( z0496-09 ) від 15.05.2009

N 154 ( z0935-11 ) від 18.05.2011

N 122 ( z0614-12 ) від 30.03.2012 )

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Національний банк України” та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135 “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за N 368/5559;

постанову Правління Національного банку України від 01.08.2001 N 318 “Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.09.2001 за N 818/6009;

пункт 1.13 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2001 N 495 “Про приведення у відповідність до законодавства про судочинство нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.12.2001 за N 1022/6213;

постанову Правління Національного банку України від 10.05.2002 N 173 “Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.05.2002 за N 448/6736;

постанову Правління Національного банку України від 12.02.2003 N 45 “Про внесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за N 121/7442;

постанову Правління Національного банку України від 26.02.2003 N 66 “Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 12.03.2003 за N 197/7518;

постанову Правління Національного банку України від 16.04.2003 N 149 “Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08.05.2003 за N 357/7678;

постанову Правління Національного банку України від 04.06.2003 N 227 “Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за N 475/7796.

3. Департаменту платіжних систем (В.М.Кравець) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для використання в роботі, а банкам — до відома своїх клієнтів.

4. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Голова С.Л.Тігіпко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

21.01.2004 N 22

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

29 березня 2004 р.

за N 377/8976

ІНСТРУКЦІЯ

про безготівкові розрахунки в Україні

в національній валюті

Глава 1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі — Національний банк).

(Пункт 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 132 від 15.04.2005, N 122 від 30.03.2012)

1.2. Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

(Пункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 132 від 15.04.2005, N 154 від 18.05.2011)

1.3. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов’язкові для виконання ними.

(Пункт 1.3 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 122 від 30.03.2012)

1.4. Терміни в цій Інструкції вживаються в такому значенні:

авізуючий банк — банк, який за дорученням банку-емітента авізує (сповіщає) акредитив бенефіціару без будь-якої відповідальності за його оплату;

акредитив — договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж;

акцепт — згода на оплату або гарантування оплати документів;

банк платника/отримувача/стягувача — банк, що обслуговує платника/отримувача/стягувача;

банк-емітент — банк, що відкрив акредитив або здійснив емісію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку);

безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді;

бенефіціар — особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив;

відповідальний виконавець — працівник банку, який відповідно до своїх службових обов’язків має повноваження вчиняти від імені банку певні дії, пов’язані із здійсненням розрахунків;

відповідний рахунок/відповідний позабалансовий рахунок — рахунок, визначений відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 919/9518 (із змінами);

виконуючий банк — банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві. Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом, виконання якої доручено йому банком-емітентом, також може бути авізуючим банком;

власник рахунку в банку (далі — власник рахунку) — особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому;

дата валютування — зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує отримувача, або в установі — члені платіжної системи;

дистанційне обслуговування — комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта;

дистанційне розпорядження — розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку;

документи, що засвідчують особу, — паспорт громадянина України, для громадян інших країн — паспортний документ, посвідка на проживання особи без громадянства та інші, визначені законодавством, документи;

електронний розрахунковий документ — документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами;

заявник акредитива — платник, який подав обслуговуючому банку заяву про відкриття акредитива;

інкасове доручення (розпорядження) — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; (Пункт 1.4 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 122 від 30.03.2012)

інкасування (інкасо) — здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах;

клієнт — особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами;

код банку — реквізит банку, визначений і включений до довідника банківських установ України згідно з нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Україні;

код платника/отримувача — ідентифікаційний код або реєстраційний номер облікової картки платника податків; (Пункт 1.4 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

кошти грошові (далі — кошти) — грошова одиниця України, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках;

надсилання (відсилання) паперового розрахункового документа та інших документів у паперовій формі, які надаються разом з ним, означає таке:

для банків — передавання підприємству зв’язку чи іншому спеціалізованому підприємству для відправлення засобами спецзв’язку (кур’єрською, фельд’єгерською поштою тощо) згідно з правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв’язком Державного комітету зв’язку та інформатизації України;

для інших, крім банків, учасників безготівкових розрахунків -

доставляння їх представником (фізичною особою — також особисто) або передавання підприємству зв’язку чи іншому спеціалізованому підприємству для відправлення засобами спецзв’язку (кур’єрською, фельд’єгерською поштою тощо) згідно з правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв’язком Державного комітету зв’язку та інформатизації України або передавання підприємству зв’язку для відправлення рекомендованим чи цінним листом відповідно до правил користування послугами поштового зв’язку України;

неналежний отримувач — особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

неналежний платник — особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів;

неналежний стягувач — особа, що не має визначених Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” підстав для ініціювання переказу коштів з рахунку платника;

обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) — банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Обслуговування установ та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунку, виконує також орган Державної казначейської служби України; (Абзац пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011) отримувач/одержувач — особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі;

операційний день — частина робочого дня банку або іншої установи — члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою — членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах;

операційний час — частина операційного дня банку або іншої установи — члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою — членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах;

меморіальний ордер — розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та нормативно-правових актів Національного банку;

підприємства — юридичні особи незалежно від форми власності (у тому числі органи державної влади та установи й організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, у тому числі структурні підрозділи, виділені в процесі приватизації, виборчі фонди (політичних партій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати), представництва юридичних осіб-нерезидентів, іноземних інвесторів, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності;

платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача;

платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

платіжні інструменти — засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника;

платник — особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи — члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою кошт;

помилкове списання/зарахування коштів — списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача;

розрахунковий документ — документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів;

розрахунково-касове обслуговування — надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов’язані з переказом коштів з/на рахунку(ок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно;

списання договірне (далі — договірне списання) — списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом;

списання примусове (далі — примусове списання коштів) — списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом;

сума переказу — відповідна сума коштів, яка в результаті переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому в готівковій формі;

супровідні документи — документи, подання яких разом із розрахунковим документом передбачене цією Інструкцією або договором, укладеним між банком та клієнтом;

учасники безготівкових розрахунків — банки та їх філії, підприємства, фізичні особи та інші клієнти банку, з рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти; (Абзац пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

фізичні особи — фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання; (Абзац пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

чекодавець — підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;

чекодержатель — підприємство або фізична особа, яка є отримувачем коштів за чеком.

(Пункт 1.4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

1.5. Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).

( Абзац другий пункту 1.5 глави 1 виключено на підставі

Постанови Національного банку N 296 ( z0496-09 ) від 15.05.2009 )

Порядок проведення розрахункових операцій за цими рахунками регулюється цією Інструкцією, іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

( Абзац четвертий пункту 1.5 глави 1 виключено на підставі

Постанови Національного банку N 296 ( z0496-09 ) від 15.05.2009 )

1.6. Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

( Абзац третій пункту 1.6 глави 1 виключено на підставі

Постанови Національного банку N 296 ( z0496-09 ) від 15.05.2009 )

У випадках, передбачених законодавством України, клієнт може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

1.7. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

(Пункт 1.7 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 122 від 30.03.2012)

1.8. Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники — фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком. (Абзац перший пункту 1.8 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 296 від 15.05.2009) Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку на бланках розрахункових документів, види яких передбачені договором банківського рахунку чи іншим договором, у якому обумовлено право банку здійснювати договірне списання коштів, а також у вигляді електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком.

Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

( Абзац четвертий пункту 1.8 глави 1 виключено на підставі

Постанови Національного банку N 296 ( z0496-09 ) від 15.05.2009 )

( Пункт 1.8 в редакції Постанови Національного банку N 132

( z0469-05 ) від 15.04.2005 )

1.9. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Для списання коштів з рахунку платника банк платника застосовує платіжні інструменти, які визначені цією главою, згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку.

1.10. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників/інкасові доручення (розпорядження) банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів згідно з главами 2 та 12 цієї Інструкції.

(Пункт 1.10 глави 1 в редакції Постанови Національного банку N 122 від 30.03.2012)

1.11. Якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк не здійснює облік заборгованості платника, несплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових документів, неоплачених у строк у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій в межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами.

1.12. Банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов’язаний: (Абзац перший пункту 1.12 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 122 від 30.03.2012)

узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: “Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку” (додаток 23);

ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

1.13. Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

меморіального ордера (додаток 1); (Абзац третій пункту 1.13 глави 1 в редакції Постанови Національного банку N 407 від 18.10.2006)

платіжного доручення (додаток 2);

платіжної вимоги-доручення (додаток 3);

платіжної вимоги (додаток 4);

розрахункового чека (додатки 5 та 6);

акредитива (додаток 7);

інкасового доручення (розпорядження) (додаток 24). (Пункт 1.13 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 122 від 30.03.2012)

За однотипними операціями банки можуть складати зведені меморіальні ордери відповідно до вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку з організації операційної діяльності в банках України, і внутрішніх процедур банку. (Пункт 1.13 глави 1 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 407 від 18.10.2006)

Використання векселів та спеціальних платіжних засобів, зокрема платіжних карток (у тому числі корпоративних платіжних карток), регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

(Пункт 1.13 в редакції Постанови Національного банку N 132 від 15.04.2005)

1.14. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають передбачені цією главою платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. Банк під час здійснення розрахункових операцій застосовує платіжні інструменти, що визначені цією главою, згідно із нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку.

1.15. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків(и)

клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами.

Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором.

1.16. Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформляючи і подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені.

У платіжному дорученні про сплату пені в реквізиті “Призначення платежу” зазначається таке: “Пеня за прострочення... (вид платежу)”, а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нараховано пеню. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким установлено її розмір.

1.17. Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми. (Абзац перший пункту 1.17 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів на підставі рішення суду, яке винесене за зверненням органу державної податкової служби і надійшло до банку безпосередньо від суду або органу державної податкової служби після отримання рішення суду. (Пункт 1.17 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

Банк зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта, щодо якого в цьому банку є публічне обтяження рухомого майна, яке накладене державним виконавцем, на суму такого обтяження, та відновлює видаткові операції за рахунком у випадку, визначеному Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, у порядку, визначеному договором банківського рахунку та внутрішніми процедурами банку. (Пункт 1.17 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

Зупинення фінансових операцій клієнта, щодо яких є мотивована підозра, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, чи щодо яких застосовані міжнародні санкції, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовим актом Національного банку з питання здійснення банками фінансового моніторингу. (Пункт 1.17 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

(Пункт 1.17 глави 1 в редакції Постанови Національного банку N 407 від 18.10.2006)

( Пункт 1.18 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 407 ( z1218-06 ) від 18.10.2006 )

( Пункт 1.19 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 407 ( z1218-06 ) від 18.10.2006 )

( Пункт 1.20 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 407 ( z1218-06 ) від 18.10.2006 )

( Пункт 1.21 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 407 ( z1218-06 ) від 18.10.2006 )

( Пункт 1.22 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 407 ( z1218-06 ) від 18.10.2006 )

( Пункт 1.23 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 )

( Пункт 1.24 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 )

( Пункт 1.25 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 )

( Пункт 1.26 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 )

( Пункт 1.27 виключено на підставі Постанови Національного

банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 )

1.18. Законодавством України і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції, крім зазначених у цій главі, за окремі порушення під час виконання грошових зобов’язань або здійснення примусового списання коштів.

1.19. Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиного внеску) (обов’язкових платежів). (Абзац перший пункту із змінами внесеними згідно з Постановами Національного банку N 132 від 15.04.2005, N 154 від 18.05.2011) Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до законодавства України.

Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

(Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

1.20. Банк має право перераховувати кошти, що внесені до каси банку різними платниками для переказу на рахунок одного отримувача, відповідно до укладених договорів між банком та отримувачем коштів за одним розрахунковим документом на загальну суму з обов’язковим наданням отримувачу всієї інформації про переказ кожного платника способом, визначеним у договорі.

Банк має право здійснити переказ кожної суми за окремими розрахунковими документами з обов’язковим зазначенням у реквізиті “Призначення платежу” інформації, зазначеної платником у реквізитах “Платник” та “Призначення платежу” документа на переказ готівки.

(Главу 1 доповнено пунктом 1.20 згідно з Постановою Національного банку N 296 від 15.05.2009)

1.21. Платник, якщо це передбачено договором між банком і платником, має право перерахувати кошти на рахунок банку для подальшого їх переказу цим банком на рахунки отримувачів у порядку, визначеному договором. Банк ініціює переказ цих коштів на підставі власних/ого розрахункових/ого документів/а.

(Главу 1 доповнено пунктом 1.21 згідно з Постановою Національного банку N 296 від 15.05.2009)

1.22. Банк приймає від платників, визначених у пункті 21 частини першої статті 1 Закону України “Про здійснення державних закупівель”, розрахунковий документ на переказ коштів за товари, роботи і послуги відповідно до вимог цього Закону.

Платник подає до банку розрахунковий документ разом із звітом про результати здійснення процедури закупівлі та договором про закупівлю (далі — документи про закупівлю), що підтверджують виконання платниками Закону України “Про здійснення державних закупівель”. Банк визначає порядок подання та перевірки документів про закупівлю та інших документів, які він вважає за потрібне перевірити, у внутрішніх процедурах банку та обумовлює це в договорі банківського рахунку.

(Главу 1 доповнено новим пунктом 1.22 згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

1.23. Банк, який у випадках, передбачених Податковим кодексом України, виконує функцію податкового агента, списує кошти з рахунку платника в порядку, визначеному внутрішніми процедурами банку.

(Главу 1 доповнено новим пунктом 1.23 згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

Глава 2. Загальні правила документообігу

2.1. Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова “отримувач”, так і слова “одержувач”.

2.2. Бланки розрахункових документів (крім розрахункових чеків, що належать до документів суворого обліку та/або виготовляються і розповсюджуються централізовано) виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп’ютерної техніки тощо) за умови обов’язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів) згідно із зразками, наведеними в додатках до цієї Інструкції.

Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою.

2.3. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. (Пункт 2.3 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 407 від 18.10.2006)

2.4. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: (Абзац перший пункту 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 154 від 18.05.2011, N 122 від 30.03.2012)

банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів:

"Платник”, “Код платника”, “Рахунок платника”, “Банк платника”, “Код банку платника”, а також “М.П.” та “Підписи платника” (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення);

банк отримувача — заповнення таких реквізитів: “Отримувач”, “Код отримувача”, “Рахунок отримувача”, “Банк отримувача”, “Код банку отримувача”, а також “М.П. отримувача” та “Підписи отримувача” (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення);

банк стягувача — заповнення таких реквізитів: “Стягувач”, “Код стягувача”, “Рахунок стягувача”, “Банк стягувача”, “Код банку стягувача”, а також “М.П. стягувача” та “Підписи стягувача” (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

2.5. Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції. (Абзац перший пункту 2.5 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 122 від 30.03.2012)

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту “Дата валютування";

немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; (Абзац п’ятий пункту 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції. (Абзац шостий пункту 2.5 в редакції Постанови Національного банку N 132 від 15.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 122 від 30.03.2012)

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

2.6. Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека)

виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, з використанням електронно-обчислювальних і друкарських машин (далі — технічні засоби) за один раз. (Абзац перший пункту 2.6 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою N 296 від 15.05.2009)

Дозволяється заповнення розрахункового документа власноручно.

(Пункт 2.6 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 407 від 18.10.2006)

2.7. Примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення), реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити відбиток печатки (якщо картка із зразками підписів та відбитка печатки містить відбиток печатки) і підписи/підпис відповідальних/ої осіб/особи.

(Пункт 2.7 глави 2 в редакції Постанов Національного банку N 407 від 18.10.2006, N 296 від 15.05.2009)

2.8. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

2.9. Банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

2.10. Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. (Абзац перший пункту 2.10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику. (Абзац другий пункту 2.10 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

2.11. Якщо закінчення строку для пред’явлення розрахункового документа в банк припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається робочий день, наступний за неробочим.

2.12. Розрахункові документи приймаються банками без обмеження їх максимальної або мінімальної суми, крім випадків, передбачених чинним законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

2.13. Банки приймають до виконання лише розрахункові документи:

своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів; клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи Державної казначейської служби України; (Абзац третій пункту 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) стягувача, на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача, якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо). (Абзац четвертий пункту 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 122 від 30.03.2012)

Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах банківського рахунку цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені клієнтами інших банків або органів Державної казначейської служби України, банк приймає протягом операційного дня. (Абзац п’ятий пункту 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

(Пункт 2.13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.14. Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов’язково заповнює реквізити “Дата надходження” і “Дата виконання”, а банк стягувача — “Дата надходження в банк стягувача” (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп “Вечірня”.

( Абзац другий пункту 2.14 глави 2 виключено на підставі

Постанови Національного банку N 296 ( z0496-09 ) від 15.05.2009 )

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту “Дата надходження”, який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті “Дата виконання”, має відповідати: (Абзац пункту 2.14 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 296 від 15.05.2009)

даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; (Абзац пункту 2.14 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 296 від 15.05.2009)

даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. (Абзац пункту 2.14 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 296 від 15.05.2009)

2.15. Порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку). (Пункт 2.15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.16. Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з’ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та на цей пункт), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

(Пункт 2.16 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 154 від 18.05.2011)

2.17. Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо операція, яку проводить клієнт, підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на абзац другий частини першої статті 10 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” і на цей пункт), який засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та відбитком штампа банку.

(Пункт 2.17 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 154 від 18.05.2011)

2.18. У разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган Державної казначейської служби України чи банк, від якого вона надійшла. (Абзац перший пункту 2.18 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011) Якщо причиною повернення платіжної вимоги є неправильно зазначене найменування банку платника, то банк на зворотному боці платіжної вимоги зазначає його правильне найменування. (Абзац другий пункту 2.18 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 154 від 18.05.2011)

Якщо платіжну вимогу стягувач доставляє в банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо), то банк повертає її рекомендованим чи цінним листом.

2.19. Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку. (Абзац другий пункту 2.19 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

(Пункт 2.19 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005; в редакції Постанови Національного банку N 296 від 15.05.2009)

2.20. Якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

2.21. Платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 5.10 глави 5 цієї Інструкції. Якщо на його початок на рахунку платника не буде коштів для виконання платіжних вимог, то такі документи цього самого дня повертаються відповідно до пункту 2.18 цієї глави. (Пункт 2.21 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.22. Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості:

у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

у другу — списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

у третю — списуються кошти на підставі інших рішень суду;

у четверту — списуються кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

у п’яту — списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

2.23. Розрахункові документи (платіжні вимоги, розрахункові чеки тощо), надані клієнтом обслуговуючому банку для інкасування, надсилаються цим банком до банку платника в день їх надходження або, якщо документи надійшли після операційного часу, — наступного робочого дня.

Строки відсилання документів, передбачених договором про відкриття акредитива, визначаються цим договором.

2.24. Списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. (Абзац перший пункту 2.24 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 296 від 15.05.2009)

На вимогу клієнта банк надає довідку про виконання (часткове виконання) платіжної вимоги, що підписується уповноваженою(ими) особою(ами), або примірник підписаної нею(ними) платіжної вимоги, на підставі якої здійснено оплату. (Абзац другий пункту 2.24 в редакції Постанови Національного банку N 132 від 15.04.2005)

Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків), банк передає платнику.

Умови (строки, періодичність тощо) передавання розрахункових документів, у тому числі електронних розрахункових документів, що підтверджують списання/зарахування коштів з/на рахунків(и) клієнтів банку або підтверджують прийняття документів на інкасо та інших документів, визначаються в договорах банківського рахунку клієнтів з урахуванням вимог цієї Інструкції. (Абзац четвертий пункту 2.24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

(Пункт 2.24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.25. Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Банк може виконувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня (поточні надходження), якщо це визначено в договорі банківського рахунку.

(Пункт 2.25 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.26. Банк платника може робити в розрахункових документах виправлення реквізитів у разі:

часткового виконання платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження). Реквізит “Сума” виправляється згідно з пунктом 5.10 глави 5 та пунктом 12.9 глави 12 цієї Інструкції; (Абзац другий пункту 2.26 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005; в редакції Постанови Національного банку N 122 від 30.03.2012) зміни з ініціативи банку платника (у зв’язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства) номера рахунку платника, назви та коду банку платника. На звороті цього розрахункового документа зазначаються дата внесення виправлень, пункт цієї Інструкції, згідно з яким вони вносяться, підстава для їх унесення, і це засвідчується підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку. (Абзац третій пункту 2.26 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 296 від 15.05.2009)

2.27. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство на час уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банк повертає без виконання платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платника (у порядку, установленому пунктом 2.18 цієї глави Інструкції), крім платіжних вимог на примусове списання коштів, на які згідно із цим законом не поширюється дія мораторію.

2.28. У разі отримання банком постанови суду від арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) про визнання платника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банк повертає без виконання: (Абзац перший пункту 2.28 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 154 від 18.05.2011)

платіжні доручення платника, який визнаний банкрутом (у порядку, установленому пунктом 2.15 цієї глави); (Абзац другий пункту 2.28 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

( Абзац третій пункту 2.28 глави 2 виключено на підставі

Постанови Національного банку N 296 ( z0496-09 ) від 15.05.2009 )

постанови про арешт коштів на рахунках платника, які надходитимуть до банку після отримання ним постанови суду про визнання платника банкрутом та які вже прийняті банком до виконання і обліковуються на відповідних позабалансових рахунках. (Абзац третій пункту 2.28 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 154 від 18.05.2011)

Розпоряджається рахунком орган, уповноважений на це відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

2.29. Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

2.30. Банк платника в разі надходження запиту (на паперових або електронних носіях) від банку, що обслуговує стягувача, не пізніше ніж наступного робочого дня після дня отримання такого запиту повідомляє останньому дату надходження в банк платника платіжної вимоги стягувача на примусове списання коштів, а в разі його повернення — дату повернення. (Абзац перший пункту 2.30 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

Банк ініціатора зобов’язаний на вимогу ініціатора письмово повідомити про стан виконання його доручення, що міститься на відповідному документі на переказ.

2.31. Банк отримувача зобов’язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. (Абзац перший пункту 2.31 в редакції Постанови Національного банку N 132 від 15.04.2005)

Банк отримувача зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок “Кредитові суми до з’ясування”. Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа. (Абзац другий пункту 2.31 в редакції Постанови Національного банку N 132 від 15.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 296 від 15.05.2009, N 154 від 18.05.2011)

( Абзац третій пункту 2.31 виключено на підставі Постанови

Національного банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 )

2.32. Для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов’язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. (Абзац перший пункту 2.32 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду отримувача. У реквізиті “Призначення платежу” меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту “Призначення платежу” цього документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі. (Абзац другий пункту 2.32 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 296 від 15.05.2009, N 154 від 18.05.2011)

На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, реквізити якого уточнювалися, та копію документа про уточнені дані.

Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов’язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. (Абзац четвертий пункту 2.32 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

Відповідальність за шкоду, завдану суб’єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

(Пункт 2.32 в редакції Постанови Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.33. Якщо кошти зараховані на рахунок “Кредитові суми до з’ясування” унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку “Кредитові суми до з’ясування” не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. (Абзац перший пункту 2.33 глави 2 в редакції Постанови Національного банку N 407 від 18.10.2006; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011) Якщо кошти зараховані на рахунок “Кредитові суми до з’ясування” унаслідок зміни з ініціативи банку отримувача (у зв’язку із зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку отримувача, то банк отримувача перераховує кошти з цього рахунку на рахунок отримувача не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.

Операцію з перерахування коштів з рахунку “Кредитові суми до з’ясування” на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті “Призначення платежу” якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту “Призначення платежу” цього електронного розрахункового документа.

На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, кошти за яким були зараховані на рахунок “Кредитові суми до з’ясування”.

(Пункт 2.33 в редакції Постанови Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.34. Якщо реквізит електронного розрахункового документа код отримувача містить п’ять дев’яток, то банк, що обслуговує отримувача, зобов’язаний перевірити тільки номер рахунку отримувача, що зазначений в електронному розрахунковому документі. У цьому разі банк зараховує кошти лише за номером рахунку, якщо цей номер належить фізичній особі.

(Пункт 2.34 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 від 18.05.2011)

2.35. Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

2.36. Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов’язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем.

Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов’язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі — повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 22 до цієї Інструкції.

2.37. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом.

Переказану неналежним отримувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним отримувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законодавством України порядку сплати цим отримувачем пені у визначеному законодавством України розмірі.

У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку.

Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним отримувачем цих коштів вирішуються в судовому порядку.

2.38. Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов’язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність.

Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. За списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

(Пункт 2.38 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 132 від 15.04.2005)

2.39. Працівники банку, з вини яких здійснено помилковий переказ коштів, несуть відповідальність згідно із законодавством України.