Які санкції можуть накладатися Судом ЄС на державу-порушницю?

1) Штраф або/та пеня;

2) Припинення членства держави в ЄС;

3) Призупинення певних прав держави в ЄС.

7. Прямі провадження в Суді ЄС – це:

1) ті, які ініціюються безпосередніми учасниками спору та в рамках яких Суди виносять рішення по суті спору;

2)провадження по розгляду запитів від національних судових установ держав-членів;

3) провадження по з’ясуванню сумісності міжнародної угоди установчим договорам ЄС.

8. Преюдиціальні рішення Суду ЄС – це:

1) рішення проти держави-члена, яка порушила свої зобов’язання, накладені правом Європейського Союзу;

2) рішення щодо відповідності міжнародних угод, які укладаються Європейським Союзом, праву Європейського Союзу;

3) рішення стосовно тлумачення Договору про Європейський Союз, дійсності і тлумачення рішень інститутів Європейського Союзу.

Які установи можуть звертатися до Суду ЄС із преюдиціальними зверненнями?

i. Національні суди держав – членів ЄС;

ii. Усі інститути ЄС;

iii. Усі суб’єкти права ЄС.

12. Якщо в суді першої інстанції держави-члена при розгляді справи виникне необхідність у застосуванні законодавства ЄС і з'являться сумніви в його тлумаченні, то він:

1) зобов’язаний звернутися з преюдиціальним зверненням до Суду ЄС;

2) може звернутися з преюдиціальним зверненням до Суду ЄС;

3) не застосовує законодавство ЄС, а замість нього застосовує національне.

Які судові установи можуть визнати відповідальною державу-члена ЄС перед фізичними або юридичними особами за порушення права ЄС?

1) судові установи ЄС;

2) судові установи держав-членів ЄС;

3) обидві вищеназвані рівні судових установ.

Хто має відшкодовувати збитки, завдані державою – членом ЄС, фізичним або юридичним особам порушенням права ЄС?

1) держава-порушниця;

2) ЄС;

3) постраждалі фізичні або юридичні особи можуть самостійно обирати хто буде відшкодовувати збитки – держава-порушниця або ЄС.

Тема 11. Історія розвитку відносини між Україною та Європейським Союзом, їх нормативно-правове регулювання

1. України у правовідносинах з ЄС виступає:

1) державою-заявницею;

2) державою-членом;

3) ні державою заявницею, ні державою-членом.

2. На сьогодні вступ до ЄС проголошений однією із засад зовнішньої політики:

1) Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України»;

2) Постановою Верховної Ради України "Про Основні напрями зовнішньої політики України";

3) Цим Законом і Постановою.

3. Європейські Співтовариства визнали Україну:

1) de jure;

2) de facto;

3) ad hoc.

4. Дипломатичні відносини між Україною та ЄС:

1) були встановлені у 1994 році.

2) є предметом переговорів країною і ЄС;

3) відсутні.

5. Правовою основою співробітництва України з ЄС є:

1) Договір про заснування Європейського співтовариства;

2) Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС;

3) Угода про асоціацію між Україною та ЄС.

6. Нормативно-правовий акт України, що визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі, має назву:

1) Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції
України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року № 615/98;

2 Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України»;

3) Закон України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».

7. Яку назву мають щорічні офіційні зустрічі представників України та ЄС:

1) Міжнародна конференція;

2) Міжнародний симпозіум;

3) Саміт.

 

 

8. Згідно з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом Україна взяла на себе зобов’язання:

 

1) Адаптувати своє законодавство до законодавства ЄС;

2) Вступити до НАТО;

3) Надати свої збройні сили для миротворчих операцій під егідою ЄС.

 

9. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції
України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року № 615/98 визначає:

1) порядок адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

2) основні напрями внутрішнього забезпечення інтеграції України ЄС;

3) порядок укладання нової посиленої угоди про співпрацю з ЄС.

 

10. Особлива програма посиленої співпраці ЄС з Україною, Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією та Молдовою, що започаткована у 2009 р., має назву:

 

1) Східне партнерство;

2) Європейська політика сусідства;

3) Чорноморська синергія.

 

 

---

⇐ Предыдущая12

---

Просмотров 3130

Эта страница нарушает авторские права

---