Роль ЗМІв політиці . Їх основні функції

. Для з'ясування суті засобів масової інформації необхідно уточнити,що розуміють під засобами масової інформації.

Під засобами масової інформації розуміються газети, журнали, теле-ірадіопрограми, кінодокументалістика, інші періодичні форми публічногопоширення масової інформації.

Засоби масової інформації (ЗМІ) - це складова частина політичноїсистеми суспільства. Яке суспільство, така й система масової інформації. Утой же час ЗМІ здійснюють серйозно вплив на суспільство, йогостан і розвиток. Вони можуть сприяти прогресу або гальмувати його.

ЗМІ висловлюють інтереси суспільства, різних соціальних груп, окремихособистостей. Їх діяльність має важливі суспільно-політичніслідства, так як характер інформації, що адресується аудиторії, визначає їїставлення до дійсності і напрям соціальних дій. Тому, зазагального визнання політологів, ЗМІ не просто інформують, повідомляють новини,а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичніпрограми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формуваннягромадської думки, вироблення певних соціальних установок,формування переконань ЗМІ підштовхують людину до певних вчинків,діям.

У демократичній, правовій державі кожен громадянин має забезпеченезаконом право знати про все, що відбувається всередині країни і в світі. Яксправедливо підкреслюється в багатьох дослідженнях і випливає зрізноманітної і багатої практики, без гласності немає демократії, бездемократії немає гласності. У свою чергу, гласність і демократія не мислимібез вільної, незалежної преси. ЗМІ в даному випадку є такими жкомпонентами демократичної системи, як парламент, виконавчі органивлади, незалежний суд. У цьому плані ще ЗМІ називають четвертою владою.
Це образне вираження не тільки говорить про них як про владу, але і вказуєна своєрідний, специфічний, не схожий на владу законодавчу,виконавчу і судову характер цієї влади. У чому ця своєрідність?
Перш за все в тому, що це - влада невидима. Вона не в своєму розпорядженні будь -або законодавчими, виконавчими, правоохоронними та іншимисоціальними органами. ЗМІ не можуть наказувати, зобов'язувати, карати,притягати до відповідальності. Єдина їх зброя - слово, звук,зображення, що несе певну інформацію, тобто повідомлення, судження,оцінки, схвалення або засудження явищ, подій, вчинків, поведінкиокремих осіб, груп людей, партій, громадських організацій, урядуі т.д. Преса надає вільному суспільству неоціненну послугу, будучидзеркалом, дивлячись в яке воно краще пізнає самого себе. Відсутність такого
"дзеркала" веде до переродження і виродження. Історія свідчить про те,що всі лідери тоталітарних режимів, небажаючі вдивлятися в своєправдиве відображення, погано закінчували.

ЗМІ в демократичному суспільстві повинні бути, образно кажучи, діалектичнопротилежним влади полюсом, а не тільки інструментом пропаганди.
Дотримуватися даним принципом далеко не просто. До нього повинні звикнути нетільки журналісти, але й саме суспільство. А це, як показує досвід, важкийі болісний процес. Досить згадати настільки часті нарікання владаімущих на "Розперезану друк", на те, що вона нагнітає, спотворює, сієворожнечу і т.д. Специфічні властивості журналістики як діяльності та ЗМІяк інституту зумовлюють необхідність особливого статусу журналістики і
ЗМІ всередині політичного процесу і його окремих напрямів. Очевиднотакож, що ефективність дій окремого журналіста, редакційногоколективу в політичному процесі пов'язана не тільки з творчимвиконанням функції "підручного", але й за участю в якості суб'єктаполітичної діяльності.

ЗМІ в будь-якому суспільстві виконують важливу інформаційну роль, тобто стаютьсвоєрідним посередником між журналістом та аудиторією. Причому в процесіфункціонування ЗМІ здійснюється двосторонній зв'язок між комунікаторомі реципієнтом. Іншими словами, здійснюється комунікація - своєріднеспілкування, але не особистісне, як у повсякденній практиці, а за допомогоюмасових форм зв'язку. Між журналістом - комунікатором і аудиторією --реципієнтом існує технічний канал зв'язку, за допомогою якого ЗМІповинні задовольняти інформаційні запити суспільства. Людина має правона правду, і це право забезпечують поряд з наукою, мистецтвом, науковоїінформацією друк, телебачення і радіо, різні інформаційні служби.
Останні забезпечують суспільство оперативною інформацією. Вони повинні сказатилюдині сьогодні про те, що відбулося вчора і сьогодні. Відсутністьдостовірної інформації породжує чутки, міфи, а в кризові моменти --страх, паніку, плутанину.

Володіючи великими правами і можливостями, працівники ЗМІ несутьвідповідальність перед суспільством, і зловживання свободою словазаконадательнонаказуемо у всіх країнах світу. Не допускається використання
ЗМІ для розголошення відомостей, що становлять державну або іншуспеціально охоронювану законом таємницю, заклику до насильницького поваленняабо зміни існуючого державного і суспільного ладу,пропаганди війни, насильства і жорстокості, расової, національної, релігійноївинятковості або нетерпимості, розповсюдження порнографії, з метоюздійснення інших кримінально карних діянь. Також забороняється іпереслідується відповідно до закону використання ЗМІ для втручання вособисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.

Здійснюючи програму діяльності ЗМІ, журналіст мають право отримуватиінформацію з будь-якого джерела, але разом з тим вони зобов'язані перевірятидостовірність інформації, що повідомляється інформації, відмовитися від даного ним доручення,якщо воно пов'язане з порушенням закону, поважати права, законні інтересигромадян, організацій. За ті чи інші порушення журналіст може бутипритягнутий до кримінальної та іншої відповідальності.

Друк та інші ЗМІ покликані виховувати політичну культуру у всіхчленів суспільства. Остання передбачає правдивість, чесність,довірливість, перевага загальнолюдського перед кастовим, класовим.
Висока політична культура - це добросовісність у викладі точкизору політичного опонента, недопустимість настільки розповсюджених додосі мітингових прийомів наклеювання ярликів, підміни переконливихаргументів суто емоційними прийомами спору і звинуваченнями.

ЗМІ також виражають і формують громадську думку, яку прийняторозглядати як колективні судження людей, вияв буденної абомасової свідомості. Воно виникає на основі повсякденної свідомості івідповідно останньому оцінює різноманітні факти і явища життя --тільки зароджуються, актуальні в даний момент, ще не відстояли, незнайшли свого місця в теоретичних знаннях. Громадська думкаформується в процесі руху інформації в суспільстві, відображаєсуспільне буття і суспільну практику людей і виступає як регуляторїх діяльності. Воно створюється під впливом усіх форм громадськогосвідомості: буденного (включаючи суспільну психологію), емпіричнихзнань, навіть забобонів і науково-теоретичного (включаючи політичніпогляди, мистецтво), а також усіх джерел масової інформації. Такимчином, структура громадської думки складна й різноманітна. Але не меншскладний і процес його формування. Справа в тому, що ідеї, проникаючи всвідомість мас, взаємодіють з почуттями, емоціями, настроями,традиціями, волею людей. Будучи станом суспільної свідомості,громадська думка виступає посередником між свідомістю та практичноїдіяльністю людей. Чи не замінюючи ні одну з форм суспільної свідомості, неспираючись на організовану силу, як це робить закон, не визначаючи цілі,як робить програма, громадська думка, разом з тим, за допомогоюспецифічних засобів, шляхом схвалення або осуду, захоплення чипрезирства, підкреслення інтересів, раціональної та емоційної оцінкилюдей і їх вчинків сприяє перетворенню тих чи інших ідей у конкретнудіяльність.

Отже, виражаючи і формуючи громадську думку, ЗМІ, з одного боку,акумулюють досвід і волю мільйонів, з іншого - впливають не тільки насвідомість, а й на вчинки, колективні дії людей. Тоталітарний режимне рахується з громадською думкою. У демократичному суспільстві управліннясоціальними процесами не мислимо без вивчення і впливу саме нагромадську думку, в чому колосальна роль належить ЗМІ. Володіння,вміле використання їх - запорука успішного здійснення влади,демократичних форм управління соціальними процесами.

ЗМІ виконують свою політичну, управлінську роль у політичній системітовариства також шляхом обговорення, підтримки, критики й осуду різнихполітичних програм, платформ, ідей і пропозицій окремих осіб,громадських формувань, політичних партій, фракцій і т.д. Наприклад,процес оновлення, демокрітізація нашого суспільства надзвичайноактивізував ЗМІ. Сотні, тисячі документів, заяв, політичнихплатформ, проектів програм, законів стали предметом всенародного,зацікавленого, гострого обговорення в пресі, на радіо, телебаченні.
Друк стала акумулятором людського, політичного досвіду постійнополітизуються суспільства.

Які ж основні напрямки діяльності ЗМІ?

1.удовлетвореніе інформаційних інтересів суспільства;

2.обеспеченіе гласності;

3.ізученіе і формування громадської думки;

4.організація обговорення, дискусій з важливих проблем життя суспільства;

5.поддержка чи критика програм і діяльності держави, партій,громадських організацій і рухів, окремих лідерів;

6.воспітаніе політичної культури, моралі і ін якостей у громадян.

На сучасному етапі науково-технічного прогресу відбувається стрибок ЗМІ, врезультаті чого в світі створилася нова інформаційна ситуація. Завдякирозвитку сучасних засобів зв'язку, розвитку міжнародних контактівсьогодні ніхто не може мати монополію на інформацію. "Загальнадекларація прав людини ", інші міжнародні угоди гарантуютьбезперешкодне поширення інформації, що об'єктивно веде дозближення всіх народів світу.

У цих умовах докорінно змінилися взаємовідносини політики іжурналістики. Натомість беззастережному і жорсткого підпорядкування ЗМІ політиці,адміністративно-бюрократичного контролю за їх діяльністю створюютьсянові, характерні для демократичного суспільства умови функціонуваннядруку, телебачення, радіо, в основі яких лежать загальнолюдськіцінності - чесність, правдивість, повагу різних позицій, гарантіясвободи слова і совісті.

У результаті зміни інформаційної ситуації сьогодні світ за висловомканадського вченого М. Маклюена, схожий на велике село, де все відомо.
Події, що відбулися в самій віддаленій точці планети, як правило, в тойж дня стають надбанням людей у всіх цивілізованих країнах.
Телебачення, супутниковий зв'язок долають відстані і кордони. Активніспроби керівників країн тоталітарних режимів приховати інформацію,перешкодити інформаційному обміну нагадує швидше донкіхотовскую війну звітряками.

Якими ж даними в даний час характеризується розвиток ЗМІ в світі,які основні тенденції цього розвитку? У світі видається понад вісім тисятсолідних щоденних газет, загальний тираж яких піднімається до півмільярдаекземплярів, працює понад 20 тис. радіостанцій. У 133 країнах світупрацює телебачення. Згідно з нормами, встановленими ЮНЕСКО, дляцивілізованої країни мінімальна кількість джерел інформації натисячу чоловік населення повинно нараховувати сто примірників газет, сторадіо-приймачів, сто телевізорів.

Цим стандартам повністю відповідає 25 країн Європи, 4 країни Північноїі Південної Америки, в Азії - Японія. Відзначимо, що разом з тим, увизволених країнах Азії, Африки, Латинської Америки насиченість ЗМІнадзвичайно низька. Наприклад, у 9 країнах американського континенту взагалінемає своїх газет, а більшість країн континенту не маютьнаціональної системи засобів масової інформації.

Таким чином, ЗМІ є важливою складовою частиною політичної системисучасного суспільства. Їх сутність, характер і функції значноюмірою визначаються соціально-політичним устроєм суспільства. Утоталітарному суспільстві друк, радіо, телебачення є органічною частиноюкомандно-адміністративної системи, перебувають в жорсткому підпорядкуванніправлячої еліти, партійної бюрократії, в результаті чого їх діяльністьзводиться не до інформування населення про події у світі, пошукуістини, а до пропаганди готових, накинутого зверху ідей, догм, установок,сприяючи організації виконання не завжди розумних планів, полагодити і т.д.

У демократичній, правовій державі ЗМІ задовольняють інформаційніінтереси суспільства, здійснює невидимий контроль за діяльністюзаконодавчих, виконавчих, судових органів, громадських організаційі рухів, політичних діячів. Формуючи та висловлюючи громадську думку,прагнення і настрої людей, їх певних груп, друк і інші ЗМІє, за образним висловом, своєрідною "четвертою владою", владоюгромадського судді, народного вартового порядку і справедливості.

60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.Однією з ознак тоталіт. режиму є панування офіц. ідеології у всіх сферах сусп. життя і примусове нав’язування її членам с-ва. Тут всесильна влада виступає головним гарантом ідеолог. контролю над населенням. Саме в ідеології тоталіт. с-ма. черпає життєві сили. Ідеологія покликана виконувати соц.-інтеграційну ф-ю., служити ціннісним орієнтиром, мотивувати поведінку громадян і держ. політику. Телеологізм тоталіт. ідеології розглядає історію як закономірний рух до певної мети, як ціннісний пріоритет мети над засобами її досягнення. За змістом ця ідеологія революційна. Вона обґрунтовує необхідність формування нового с-ва та людини. Всі її знання базуються на соц. міфах про капіталізм, комунізм, керівну роль робочого класу та ін. Ці міфи не підлягають критиці і мають х-р. реліг. символів. На їх основі дається пояснення всіх подій с-ва. Ідеологія як єдиноправильна носить обов’язковий для всіх х-р. Вождізм. Ідеологія однієї парпії є керівною і спрямовуючою.