Тероризм як чинник сучасної політики

Тероризм став засобом просування певних напрямів державної політики, особливо це стосується питань зовн політики демокр країн, адже саме демократичні суспільства не можуть забезпечити населенню тотальну безпеку навіть на власній території, оскільки сьогодні сам принцип демократії нерозривно пов’язаний з принципами свободи думки, слова, пересування, забороною контролю та прослуховування, тощо. Проте такі країни, як США та Велика Британія, нещодавно вирішили поступитися частиною свобод заради підвищення безпеки та посилення контролю над населенням з метою боротьби з тероризмом. Тероризм – це насильницька дія, спрямована на примус шляхом залякування/шантажу певного суб’єкта політики робити те, що він сам до терористичних актів робити не збирався, здійснювати такі кроки, які суперечать першопочатковим намірам суб’єкта політики і задовольняють інтереси суб’єктів терористичної діяльності.Тероризм виникає з конфліктів, а останні в свою чергу виникають через непорозуміння, нестачу спілкування, комунікації. Проте комунікація між учасниками конфліктів, які стають причинами терористичної діяльності у більшості випадків неможлива. Потенційні учасники дискурсу стоять на несумісних рівнях міжнародної арени: приміром, терористи не є суб’єктами міжнародного права.Вирішення політичних конфліктів, які виникають як у міжнародній, так і у внутрішній політиці між суб’єктами політики та її об’єктами, сьогодні є проблематичним через відсутність механізму зворотного зв’язку населення з владою. Влада не хоче слухати тих, хто її обрав, у принципових для неї питаннях. На міжнародному рівні ця влада представляє інтереси цих людей – такі інтереси, якими вона їх хоче бачити. Влада, що уособлює державу, на міжнародній арені не хоче дослухатись до інших (окрім таких, як і вона, влад або впливових наднаціональних інститутів) груп інтересів. Дискурс для вирішення конфліктів, які можуть породжувати тероризм, не створений.Влада, вплив та багатство завжди викликатимуть заздрощі, а тому будуть такі, хто захоче отримати все це найпростішим шляхом – відібрати силою. Власна слабкість штовхатиме таких людей на стежку тероризму, який залякує і таким чином дає владу над жертвою, створює ілюзію сили та за певних умов може давати матеріальні вигоди..Щоб подолати тероризм, необхідно виносити проблеми на відкрите обговорення усіма сторонами. У цьому ракурсі в наступному розділі буде описано та проаналізовано теракти в Мадриді, які свідчать про те, що іншим (крім терористичного) шляхом важко було переконати іспанський уряд визнати наявність іншої сторони конфлікту (жителів Іраку та Афганістану, яким насильно нав’язують чужу їм систему цінностей), не кажучи вже про те, щоб змусити його прислухатися до думки власного народу.

Під сутністю тероризму фахівці мають на увазі сукупність оригінальних ознак, характерних рис і відмітних особливостей, властивих тероризму як соціально-політичній і правовій категорії і які становлять його внутрішній зміст. Дослідники виділяють такі ознаки тероризму як злочинного діяння.

1. Тероризм є однією з форм організованого насильства.

2. При тероризмі здійснюється примус більш широкої соціальної групи, ніж безпосередні жертви насильства.

3. Формування цілей здебільшого не пов'язане з конкретними проявами насильства, тобто між жертвою та метою, на яку спрямовують свої дії терористи, немає прямого зв'язку.

4. Тактична мета тероризму полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми, стратегічна - досягти певних соціальних змін (свобода, незалежність, звільнення з виправно-трудових установ певного контингенту осіб, революція тощо).

5. Акти тероризму самі по собі становлять традиційні форми загальнокримінальних злодіянь.

6. Тероризм паралізує протидію з боку громадськості.

7. Знаряддям впливу тероризму є психологічний шок, який супроводжується усвідомленням того, що будь-хто може стати жертвою незалежно від того, до якої верстви суспільства він належить.

8. Будь-які правила чи закони не визнаються - жертвами терористичних актів можуть бути як дорослі чоловіки, так і жінки та діти.

9. Розрахунок робиться на ефект раптовості, неочікуваності та несподіваності.

10. Публічність виступає як основна ознака тероризму.

11. Демонстративність актів тероризму - бажання справити враження на широкий загал.

12. Тероризм припускає “політичне вимагання”, тому він не пов'язаний із стихійними повстаннями та виступами населення.

13. Тероризм вимагає негайного задоволення висунутих вимог, інакше він вдається до реалізації погроз та ескалації насильства.

14. Може бути використаний організаціями будь-якого забарвлення.

15. Практично завжди бере на себе відповідальність за вчинені акти насильства, оскільки вони є засобом досягнення мети, а не самоціллю.

16. Являє собою антитезу політичного вбивства. Йому притаманна індиферентність щодо жертв, на противагу від селективності при політичному вбивстві.

86. Типи виборчих систем у світовій практиці: