Методи моделювання залежностей у ФА

Модель факторної с-ми – матем формула, яка вираж зв’язки між результат і факторн пок-ми. В практиці ЕА в т.ч. і фін. застос. наступні методи моделюв.детермін.залежностей:

-подовження фактор. сис-м (ФС);

-розширення ФС;

-скороч.або ділення ФС.

1)Метод продовження факторнох с-ми. Припустимо, що залежн .характеристики факторн.моделлю:Y=X/Z, якщо Х можна предст. у вигляді ∑ окремих доданків факторів Х=К+S+N,то фактор. модель матиме наст. вигляд:Y=K/Z+S/Z+N/Z. 2)Метод розширення факторної системи У=Х/Z. Нехай У-рентаб.ВК, Х-ЧП, Z-ВК. Помноживши і поділивши спочатку на V (обсяг чистого дох.),а потім на А(активи) отрим. наступну розширену модель:Y=X/V*V/A*A/Z,

деX/V-рентаб.реалізації,V/A- коеф. оборотності суку.капіталу або активів, A/Z –коеф. ВК або мультиплікатор капіталу.

3)Метод скорочення або ділення факторної с-ми.

Візьмемо фор-лу рентаб. виробн.капіталу.:У=Х/A, A=N+O,де N-осн.капітал, O-оборотний капітал .

Відповідно ми отримаємо, Y=X/(N+O).

Введемо показн. V тоді

Y=(X/V)/(N/V)+(O/V),

де O/V-коеф.закріпл.оборот.кап.,

X/V-рентаб.прод.,

N/V-фондоємність за осн. кап.

Однак не між всім ек.явищами функціонує залежність,тому анал.широко застосов.багатофакт.кореляц.меделі.

Їх в основному використ.для виявлення резервів покращення результатів показника,а також для його прогнозування на перспективу.

32.Моделювання як осн інструмент ФА

Моделювання є одним із важливих інструм.ФА.

У широкому розумінні модель-це умовний образ об’єкта досл-ння.У ФА модел-ння дозволяє розкрити взаємозв’язки між осн. показниками.За класиф.проф. Ковальова В.В є 3 осн.типи моделей,які широко застос. у ФА.Це моделі :

1)дескриптивні 2)нормативні

3)предикативні.

Дескрептивні моделі- моделі,які мають описовий хар-р.Вони застос.для оцінки фін.стану п-ва і грунт-ся на викор. інф-ї бух.звітності. До таких моделей належ.:-баланси п-ва та ін. форми ФЗ. Представлена ФЗ у різних анал. розрізах,вертик. і горозонт. аналізі. балансів, с-ми фін. коеф. та ін. Горизонт.ан. полягає в порівнянні показн. бух. звіт. з показними попер.періодів. Він дозвол. виявити тенд.зміни окремих статей,що вход.у склад звітності. Вертик.ан. викор.для вивч.стр-ри активів і для їх фінансув.,шляхом розрах.питомої ваги окр. статей або їх груп у підсумк-х показниках. За допомог.вертик.ан. дають оцінку стр-х змін у динаміці.

До нормативних моделей ФА віднос.такі,що передбач.порівняння фактич. рез. д-сті з норматив.показн.,які визнач.самим п-вом у процесі планув-ня своєї д-сті або є заг.-прийнятими норами достатностіпоказників.

Предикативними моделями наз. моделі прогностичного хар-ру. Вони застос.у прогноз.ан. для передбач.майб.дох. чи фін.стану під-в.

Модель факт с-ми – матем формула , яка виражає зв’язки між результат і факторн пок-ми. П-ес знаходж факт моделі – модел-ня. За х-ром залежності між пок-ми ці моделі поділ на функціон або детермінов і стохастичні. В детермінов факторн. ан є 4 типи модел: адитивні(+), мультиплік(*), кратні(/), комбінов.

33.Орг.-ція ФА на п-стві

Методологічну основу аналізу становить діалектичний метод, який забезпечує об’єктивність, комплексність, всебічність і конкретність розгляду досліджуваного предмета (об’єкта), ураховує вплив як ендогенних, так і екзогенних змінних, що, у свою чергу, уможливлює отримання адекватних висновків за наслідками проведеної роботи.

Організуючи аналітичну роботу, необхідно передовсім створити такі умови, які б забезпечили вивчення взаємозв’язків між окремими показниками діяльності суб’єкта господарювання. Організація аналітичної роботи на підприємствах включає розробку загальних планів та планів (програм) конкретних аналітичних робіт: порядок проведення аналізу; матеріальне, методичне й наукове забезпечення; загальне керівництво, способи виконання аналітичних робіт, контроль за впровадженням у виробництво виявлених резервів.

Аналітична робота на підприємстві розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план такої роботи складається на рік. Обсяг аналітичної роботи, терміни її проведення, склад виконавців визначають, виходячи із завдань аналізу. Плани окремих робіт складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи.

Виконання завдань економічного аналізу на всіх стадіях виробничо-господарської діяльності підприємства потребує повного охоплення аналітичною роботою всіх служб і дільниць. Тому необхідно розподілити обов’язки й відповідальність між структурними підрозділами та окремими спеціалістами (виконавцями), ураховуючи кількість, територіальну цілісність структурних підрозділів і систем управління, структуру виробництва, структуру й технічну оснащеність управлінського апарату; організацію планування та обліку. Провідними в організації та здійсненні аналізу виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства і його підрозділів є планово-економічний, бухгалтерський і фінансовий відділи. Ці функціональні служби під керівництвом головного економіста розробляють методи аналізу окремих об’єктів і показників; проводять попередній, оперативний і наступний аналіз діяльності підприємства в цілому і окремих його підрозділів; здійснюють контроль за проведенням аналізу іншими відділами підприємства та економічними службами окремих цехів; готують висновки і розробляють заходи для прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу. Розподіл обов’язків між функціональними службами підприємства щодо виконання аналітичних робіт передбачається робочою програмою.

Організ ф.а залежить від його ролі і місця в стр-рі екон служб п-ва.

Осн етапи проведення ФА

Можна виділити такі основні етапи фінансового аналізу підприємства:1. Збір і підготовка вхідної інформації;2. Аналітична обробка;3. Аналіз, оцінка і інтерпретація результатів;4. Підготовка висновків і рекомендацій.На 1-му етапі проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з’ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію.

На 2-му етапі здійснюють переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичні форми, які дозволять проаналізувати структуру звітів і динаміку змін, проводять розрахунок і групування показників по основних напрямках аналізу.

На 3-му етапі проводиться аналіз структури і динаміки змін основних показників фінансових звітів, виявляють взаємозв'язки між основними показниками, здійснюють інтерпретацію отриманих результатів.

На 4-му етапі готують висновок щодо фінансового стану підприємства, виявляють "вузькі" місця і резерви підвищення ефективності діяльності, розробляють рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

35.Особливості ФА п-ств, що мають ознаки неспроможності (банкрутства)

З метою забезпечення однозначності підходів при оцінці ФСП на предмет наявності ознак банкрутства та своєчасного виявл. формування незадовільної структури балансу МЕУ затв.Методичні рекомендації щодо виявлення неплатосп-ності пі-в та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Ці рекомендації необхідні для забезпечення функціонального чинного законодавства про банкрутство п-в.

Визначається: 1) оцінка ФГДП, задовільність чи не задовільність структури балансу та огрунтованості його віднесення до складу неплатоспроможниж підприємств

2)тенденції щодо динаміки основних показників ефективності діяльності п-в

3) можливість виконання санаційних процедур для поліпшення ФГСП та виведення його з неплатоспроможного стану.

Суб'єктами такого аналізу є: власники, органи уповноважені управляти майном, постачальники, кредитори,арбітражний керуючий та ін. суб'єкти. Протягом 3-х днів з дня виявлення ознак фіктивного банкрутства мають відпр. ПСУ за місцем реєстрації. Фіктивним може бути визн. банкр. якщо п-во боржник за наявності в нього можливості не задовільнено вимоги кредиторів та зобов. перед бюджетом у повному обсязі на момент його зв. до госп. суду. При оцінюванні ймовірності банкру-ва пропонується розраховувати Кпокриття: К покр. = ОА/довгострокові і поточні зобов. При цьому до складу ДЗ і ПЗ необхідно віднести,як основну суму боргу так і %,штрафи,пеню щодо цього боргу у разі якщо вонизазначені в ПСБО. У році коли на п-ві цей К більший 1 при 0 чи додатній рентабельності – це може свідчити про наяв. ознак фіктивного банкрутства. Виз-ня ознак доведення до банкрутства може бути здійснено коли у суді була розпочата справа щодо банкрутства п-ва та є озн. не правомірних дій. Ознаками доведення до банкрутства є наяв. дій боржника які привели до погіршення платоспроможності п-в. Насамперед слід визначити чи змінювався рівень забезп. кредиторів за період, що аналізують.У разі якщо такі зміни були слід з'ясувати умови укладання договорів. Рівень забезпечень зобов. кредиторів х-ся:

1) забезп. зобов. кредиторів всіма наявн. активами 2) забезп. зобов. боржника ОА 3) розмір ЧА- це різниця між сумою активів п-ва та його зобов'язаннями.

У разі коли було встановлено що зазначені показники погіршувалися протягом періоду який аналізується слід з'ясувати за умови яких договорів це сталося. Екон. озн. дій щодо ведення банкрутства може вважатися ек. стан боржника, коли викон. договорів призвело до погіршення ФСП.

До ознак приховування банкрутства належать: 1)надання банк. установам держ. установам завідомо неправдвої і-ї про ФГСП 2) можливість визн. причинного зв'язку між наданою ін=єю та збитками які зазнала 3тя особа. Навмисне погіршення ФГСП можна визн. за такими основними ознаками:

1) зменшення розміру приховування та заниження оцінки майна п-ва 2)штучне збільшення КЗ іДЗ 3) наявн. п-ва визн. судом штрафів за невик. умов договорів

4) спрямування інвестицій не на ОДП

5) наявн. переваг у структурі доходів п-ва доходів від не ОД 6) негативне відхилення показн. ліквідності від нормативних значень 7)зменшення працівників п-ва

Аналіз факторів що призвели до неплатоспроможності і визн. доцільності санацій п-ва передбачає:

горизонтальний і вертикальний аналіз НА та оцінку стану незав. буд. майна в оренді та заставі.

Однак слід зауважити що визн. п-ва неплатоспроможним за критерієм не озн. нечайну ліквідацію.

Кпк- значення Кпокриття

Кпн-нормат. з-ня Кп

6-період відновлення платоспром.

Квп <1 п-во найближчі 6 місяців не має можливості відн. платоспроможність

Квп >1 має таку можливість.

36.Оцінка ефекту фін важеля (левериджу)

З метою пошуку оптимальної структури капітальних вкладень використовують ефект фінансового важеля (ЕФВ). Він показує на скільки % зміниться рентабельність ВК за рах використання підприємством позикового капіталу. Формула для розрахунку ЕФВ має такий вигляд: ЕФВ=(1-Сп.п)*(Крск-Цпк)*(ПК-ВК)

Спп – ставка податку на прибуток

Крск – коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу

Цпк – середньозважена ціна позикового капіталу

ПК – середньорічний розмір позикового капіталу

ВК – середньорічний розмір ВК

Із зростанням залучення позикового капіталу збільшується коефіцієнт або плече фінансового важеля. Це має позитивний вплив на рентабельність ВК тільки тоді, коли диф. є додатнім, якщо він має відємне значення то збільшення плеча фінансового важеля веде до зниження показника рентабельності ВК.

Очевидно, що за такої ситуації значення показника рентабельності ВК знижується тим швидше чим вище плече фін.важеля.

Використ формули ефектк фін.важеля в аналіт.розрахунку дає можливість за сприятливих умов знаходити прийнятні варіанти залучення позикового капіталу, що забезпечує зростання рентабельності ВК без перевищення ризику фін.стійкості.

37.Оцінка кредитоспроможності п-ства за методикою, рекомендованою НБУ Укр

Кредитоспроможність — це спроможність клієнта в повному обсязі та у визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника згідно з Положенням Національного банку України передбачає дослідження таких показників:

- обсягу реалізації продукції;

- собівартості;

- прибутків і збитків;

- рентабельності;

- платоспроможності;

- фінансової стійкості;

- складу та динаміки дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Крім того, комерційним банкам рекомендується враховувати такі суб’єктивні показники, як:

- ефективність управління підприємством;

- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та в галузі;

- наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника;

- професіоналізм керівництва та його ділова репутація.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника Національного банку України пропонує комерційним банкам встановлювати самостійно на основі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумком порівнювального аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання. Позичальник повинен мати фінансові передумови для отримання позики та бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк визначає ступінь ризику, який готовий взяти на себе.

З метою більш точного визначення кредитоспроможності позичальника, а відповідно рівня фінансового ризику банку використовують методики, які ґрунтуються на аналізі фінансових коефіцієнтів. Як правило, система оціночних коефіцієнтів зводиться до таких п’яти груп:

1.К ліквідності.

Ліквідність п-ва характеризується показниками ліквідності балансу як співвідношення А і платіжних зобов’язань. При розрахунку К ліквідності враховують групи А з розділу ІІ балансу, оскільки саме ОА використовуються п-вом для розрахунків за боргами при поточній діяльності. З усіх К ліквідності особливе значення приділяється К покриття. Він є основою для визнання структури балансу незадовільною

2.К ефективності або оборотності.

Використання А доповнюють першу групу показників і дають змогу зробити більш обґрунтовані висновки про результативність д-сті п-тва та його кредитні можливості. Ефективність використання активів х-ться показниками оборотності. Найбільш поширеними з них є:

- тривалість одного обороту активів;

- коефіцієнт оборотності активів.

3.К фінансової стійкості (фінансового лівериджу).

Відомо два основних показники фінансового лівериджу:

1співвідношення залученого та ВК;

2відношення темпу зміни частого прибутку до темпу зміни ВП.

Перший показник дуже наочний, легко розраховується і інтерпретується, другий використовують для кількісної оцінки наслідків при розвитку фінансово-господарської ситуації (обсяг виробництва, збут продукції, змушена або цільова зміна цінової політики тощо) в умовах обраної структури капіталу, тобто обраного рівня фінансового лівериджу.

4.К прибутковості.

Для оцінки кредитоспроможності використовують такі показники рентабельності:

а) коефіцієнти норми прибутковості:

- Р 1 прод = П від реал 1 вироб / С-в виробу

- Р ос д-ті = П від реал прод / Витрати на вироб і збут;

- Р продажу = П від реал / Вирочку від реал прод;

б) коефіцієнти рентабельності:

- Р сукуп акт = П звіт року / А серед;

- Р вк = ЧП / ВК серед;

Усі показники рентабельності характеризують кращу віддачу функціонуючого капіталу, якщо вони в динаміці зростають. Тому в банківській практиці необхідно використовувати такі показники (як і коефіцієнти інших груп) за кілька звітних періодів або на дві звітні дати.

5.К обслуговування боргу.

відображують, яка частка прибутку погашається відсотковими та фінансовими платежами. Загальна формула їх розрахунку полягає в наступному:

- К покриття % = П за період / Відсоткові платежі за період

38.Оцінка фін гнучкості і ефективності упр-ня п-ством за даними звіту про рух грош коштів

Основна мета звіту про рух ГК полягає у наданні вичерпної інформації про:

- актуальну та потенційну спроможність п-ва вчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов’язання перед кредиторами та акціонерами;

- можливі розбіжності між результатом фін.-господ. д-ті фірми за звіт. рік та її ГК;

- вплив потоків інвестиц. і фін. ресурсів на фін. стан компанії.

Звіт про рух ГК необх. доповнювати інформацією, яка має відповідати певним критеріям, а саме:

- містити вичерпні дані про зміни фонду фін. ресурсів на підприємстві в розрізі окремих його складових;

- повідомляти про джерела надходжень та цілі використання ліквідних ресурсів у формі надходжень та виплат;

- містити дані про вхідні та вихідні грошові потоки в розрізі кожного виду діяльності п-ва.

Ефективність управ. грош. потоками дає можливість підвищити рівень фін. гнучкості п-ва, що може виявитися такими чином:

1) поліпшення збалансов. вхідного і вихідного грош. потоків;

2) оптиміз. видатків за рах. більших можливост. маневрування грош. коштами та їх еквівал.;

3) поліпш. маневрування позик. коштами; 4) можливість вивільнення коштів для інвестув. в більш прибуткові бізнес-проекти;

4) підвищ. рівня ліквідності балансу п-ва.

39.Оцінка фін стійкості п-ства за абсолютними показниками

Важливою складовою частиною методики аналізу ФС є аналіз фінансової стійкості.Фінансова стійкість — це такий стан п-ва, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне.Фінансова стійкість п-ва в першу чергу залежить від співвідношення ВК і зобов’язань,темпів нагромадження ВК і резервів,співвідношення довгострокових і поточних зобов.,достатності забезпечення матеріальних обор.активів власним капіталом. В аналізі прийнято використовувати чотири типи фін.стійкості:

1)абсолютна;2)нормальна;3)нестійкий фін.стан;4)кризовий фін.стан.

Перший і другий тип фін.стійкості характерні для нормального фін.стануп-ва,а третій і четвертий для нестійкого та кризового.

Фін.стійкість вважається абсолютною тоді,коли його поточна д-ть фінансується переважно за рахунок ВОК. При цьому має дотримуватись таке співвідношення показників ЗМОА>ВОК де ЗМОА-запаси матер.обор.активів.Фінас.стійкість вважається нормальною,тоді коли його операційна д-ть фінансується за рахунок нормальних джерел фінансування запасів (НДФЗ).

За другим типом фін.стійк.має дотримуватись таке співвідношення показників НДФЗ>ЗМОА>ВОК.

Фін.стан п-ва вважається нестійким,якщо нормальних джерел невистачає для фінансування поточної д-ті,є недостатньою ліквідність, виникає періодична неплатоспроможність, сповільнюється оборотність ОА. Тоді спостер. таке співвідношення: ЗМОА>НДФЗ .Кризовий або критичний фін.стан є тоді коли п-во має високий рівень недостатку ліквідності та критичну чи надкритичну платоспроможність.Воно фактично є банкрутом або перебуває на грані банкрутства. Результати оцінки фінансової стійкості п-ва за абсолютними показниками джерел фінансування запасів узагальнюються в аналіт.табл.,а для її скл.крім даних балансу викор.форму статистич.звітності ”Звіт про фінан.результати і дебіт.і кредит.заборгованості” в якій наводять дані про відсутність чи наявність у п-ва простроченої кредит.заборгованості за товари,роботи,послуги.

40.Поточна і перспективна ліквідність активів п-ства та її оцінка

Ліквідність – це спроможність п-ства швидко і з мінімальними втратами пертворювати свої активи в кошти.

Розрізняють поточну і перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність – це здатність п-ства розраховуватися за своїми поточними зобов’язаннями, тобто бути платоспроможніми у найближчій перспективі. Для виконная поточних фін. зобов’язань використ. Наявні кошти отримані від перетворення високоліквідних активів у гроші впродовж часу, який відповідає терміну погашення зобов’язаннь. Менш ліквідні активи при цьому до уваги не беруться.

Перспективна ліквідність передбачає залучення всіх активів п-ства з урахуванням можливостей перетворення їх на гроші.

Вона є основою для оцінки платоспроможності на довгострокову перспективу.

Для оцінки ліквідності активи балансу групують за ступенем убування ліквідності, а пасиви – за зростання строків оплати зобов’язань.

За ступенем усування ліквідності до групи А1 – швидко реалізуємі активи відносять:

- кошти та їх еквіваленти (ряд. 230-240)

- поточні фін. інвестиції (ряд. 220)

Група А2 – середньо-реалізуємі активи : вся ДЗ (ряд. 150-210)

Група А3 – повільно-реалізуємі активи:

- запаси (ряд. 100-140)

- ін. ОА (ряд. 250)

Група А4 – важко-реалізуємі активи:

- стаття необ. Активів (ряд. 010-070)

- витрати майб. періодів (ряд. 270)

Пасиви за зростанням строків оплати зобов’язань також поділяються на 4 групи:

П1 – найбільш термінові зобов’язання: - потчна КЗ (ряд. 530-600)

П2 – короткострокові зобов’язання:

- короткострокові кредити (ряд 500);

- поточна заборг. За довгосроковими забов’язаннями (ряд 510);

- векселі видані (ряд.520)

- ін. поточні зобов’язання (ряд. 610)

П3 – довгосрокові зобов’язання: - всі стаття довгосрокових зобов’язань (р.440-470)

П4 – постійні фіксовані пасиви

- стаття власного капіталу (р.300-370);

- забезпеч. наст. витрат і платежів (р.400)

- доходи майб. періодів (р. 630)

У внутрішньому аналізі є можливість більш точно групувати активи і пасиви. Для цього використовують дані аналітичного обліку.

41.Предмет і завдання ФА

Розглядаючи сутність ФА слід розглядати його як ф-ю в управл. і дисципліну, що вивчає цю ф-ю. Предметом ФА є механізм функціонув. Фін. ресурс п-ва, формув. та викор. його потенціалу з метою оптиміз. екон результ фін-госп д-сті п-ва,забезпеч.фін.стійкості і платоспром.

При визначенні предмета даної дисципліни необхідно визначити ФА д-сті суб.господ.і ФА на макрорівні.

Вони відрізняються своїми завданнями, сферою застосування, джерелами інформації.

ФА суб.господ. не піднімається вище того рівня на якому завершується складання зведеної чи консолідованої фін.звітності, тобто того рівня на якому завершується безпосер.процес управл.фін.-господ.д-стю.

Завдання ФА є похідними від завдань фін.менеджменту:

1) об’єктивна оц. поточ і очікув фін стану п-ва та його фін результ;

2) вивявлення впливу факторів на зміни що відбул у фін стані і резул д-сті;

3) оцінка з позиції фін забезпеч. можливих і доцільних темпів розвитку п-ва;

4) виявлення джерел і способів залуч. капіталу, при збільшенні прибутковості при збереж рівня фін стійк і ліквідності;

5) прогнозув положення п-ства на ринку ЦП;

6) виявл. резервів покращення фін стану;

7) прогнозування основних тенеденцій у фін. стані пства.;

8) підготовка та обгрунтування поточних фін. управ. рішень (оптиміз грош потоків, податки)

Ці завд вираж конкретні цілі аналізу з врахув метод, техн. і організ можливостей їх здійсн.Хоч в кінцевому підсумку вирішення цих завдань залежить від обсягу і якості даних,які використ.в процесі аналізу.

42.Роль ФА в с-мі упр-ня п-ства

ФА як важливий елемент аналіт роботи на п-ах є 1 з осн інструментів управл д-стю СГД. В основі ФАу лежить дослідження фін. ресурсів господарських суб'єктів. Для того, щоб п-во мало змогу вижити в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим, керівництву необхідно володіти методикою ФА, певною інформац базою та кваліфікованими працівниками для реалізації цієї методики на практиці.

ФА дає можливість критично оцінити фін. результати і фін. стан п-ва; ймовірність банкрутства; дозволяє оцінити можливості п-ва у перспективі та поперед ситуац які ведуть до поруш фін стійк, платоспром.

ФА є необхідною умовою ефективного упр-ня д-сті суб’єктів госп-ня.

ФА розглядають в 2-х аспектах:

1)як ф-ію упр-ня або як вид управлінської д-сті;

2)як дисципліну, що вивч. цю ф-ію.

ФА як ф-я управління виник на певній стадії сусп розвитку і розвивався як 1 із видів упр-ої д-сті.

ФА пов'яз. з ФО, фін. плануванням і контролем. Він займає проміжне місце між збором і обробкою фін. інф-ції на п-ві і прийняттям упр-х рішень. Дані упр-х рішень необхідно обробити з допомогою аналіт методологій, щоб виявити причини змін. У процесісі такого аналізу виник. нова поглиблена інф-ція про об’єкт упр-ня.

Процес осмислення інтерпретації інф-ції про фін. рес. і фін. взаємовідносини п-ва складає зміст ФА як ф-ії упр-ня. На основі висновків ФА обґрунтовують перспективні і поточні фін. плани, а також приймають рішення оперативної д-сті п-ва.

43.С-ма інф-ції, яка використовується в ФА та вимоги до неї

Успішність проведення аналізу залежить від наявності інф. Забезпечення аналітичною інф повинно відбуватись за принципом системності, тобто визначення осн. цілей досягненню яких повинні сприяти оброблені вхідні дані і вихідна інформація.Основою для ств.інфор. забезпеч.ан. повинен служити перелік запланованих завдань. Виходячи з цього будується інф. модель аналізу, яка описує характерні шляхи перетвор. вхідн. інформації у вихідну. Не варто допуск надлишковість як вхідних так і вихідних даних.

ФА як функція управління висуває до інформації вимоги дотримання яких забезпечує придатність цієї інформації до управляння:

1)осн. вимогою є достовірність - ступінь відповідності даної інформ реальному об’єкту;2) вимога - використовувана ін форм. в анал. повинна бути доречною – це означає що для вирішення завдання аналітик повинен опрацьовувати лише суттєвою ін форм;3) ін форм. повинна бути доступною для сприйняття при ан. і управлінні;4) обсяг ін форм. для аналізу повинна бути необхідним і достатнім з т.зору оцінки д-ті і прийняття управ рішень.5) це оперативність отримання ін форм., актуальність інформ на момент прийняття рішення;6) забезпечення їх порівняльності.

Сучасна екон. Ін форм. повинна бути придатною для машинної обробки і бути корисною для прийняття рішення (вигоди від її використ більші чим витрати на неї). Інформ що використовується у ФА поділяють на групи:

1. законно-правова інф.

2. нормативно-планова

3. обліково-звітна

4позаоблікова (кошториси)

44.Структура методики аналізу фін стану п-ства

Аналіз ФС п-ва прводиться з метою розроблення гнучкої стратегії спрямованої на зміцнення його становища в ринковому середовищі. Для оцінки ФС викор.с-му показників,які розрах.на певну дату або за відповідний період на основі звітності п-ва та ін.джерел ін-ції. Можна окреслити декілька груп фін.показників залежно від того що вони характеризують:

а)показник майнового стану; б)пок.фінан.стійкості; в)пок.ліквідності і платоспроможності; г)пок.грошових потоків; д)пок.рентабельності.

А також у процесі анал.ФС вивчають фактори які впливають на нього, виявляють напрями його зміцнення.

ФС може бути оцінений як стійкий, нестійкий,кризовий.Сруктуру методики ан.ФС можна представити з двох великих розмірів:1-включає блоки завдань спільні для зовн.і внутр.ан.;2-вкл.тільки блоки для внутрішн.ан.

Перший розділ структури ФС вкл.такі блокм:1)заг.оцінка ФС і його зміни за звітний період на основі абсолютних показників балансу;2)ан.змін в обсязі і структурі майна та джерелах його придбання;3)оцінка фінан.стійкості за абсолют. і відносними показниками; 4)аналіз ліквідності і платоспроможності; 5)аналіз грошових потоків;6)аналіз рентабельності і ділової активності.До блоків які властиві до внутрішнього аналізу належать:1)аналіз стану оборот.активів за їх видами та їх розміщенням та викор.;2)аналіз обсягу і структури джерел фінансування обор.активів у т.ч.запасів матер.оборот.активів; 3)аналіз кредитів,розрахун.,зоперат.ан.платоспроможності;4)аналіз формування і використання капіталу та резерву;5)аналіз витрат доходів і фін.результатів;6)оцінка перспектив зміни ФС та платоспроможності.

Для АН.використ.всі форми фінан.звітності,відомчу звітність форми №1НП”звіт про фін.результати”;2ФП”звіт про витрати пов’язані з реаліз.та управління у галузях д-ті;звіт про інвентаризацію окремих статей балансу,використ.також форми статистичної звіності.

45.Структура, призначення та аналіт можливості фін звітності

ФЗ— це сукупність форм звітності, складених на основі даних фін. обліку з метою надання зовн. та внутр.. користувачам узагальненої інформ про фін. стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень. Згідно з П(С)БО 1 до неї відносять:

- Баланс (ф. № 1);

- Звіт про фін.результати (ф. № 2);

- Звіт про рух ГК (ф. № 3);

- Звіт про ВК (ф. № 4);

- Примітки до звітів (ф. № 5).

Призначення основних компонентів фін.звітності:

Баланс – викорис. для оцінка структури ресурсів п-тва, їх ліквідності та платоспром. п-тва, прогнозування майб. потреб у позиках, оцінка та прогнозування змін в екон. ресурсах, які п-тво, ймовірно, контролюватиме в майбутньому.

Звіт про ФР - оцінка та прогноз: прибутковості д-сті п-тва, структури доходів та витрат.

Звіт про ВК - оцінка та прогноз змін у ВК. Звіт про рух ГК - оцінка та прогноз операційної, інвестиц. та фін. д-сті п-тва. Примітки - оцінка та прогноз: облікової політики, ризиків або непевності, які впливають на п-тво, його ресурси та зобов’язання, д-сті підрозділів п-тва тощо. За допомогою аналізу фін. звітів проводять:

- попередню (загальну) оцінку фін. стану п-ва;

- аналіз кредитоспром. п-ва та ліквідності його балансу;

- аналіз платоспроможності та фін. стійкості п-ва;

- аналіз фін. результатів п-ва;

- аналіз обігу обор. коштів;

- оцінку потенційного банкрутства;

- аналіз дохідності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;

- аналіз валютної самоокупності.

46.Суб’єкти і організац форми зовн ФА

Зовніш ФА може викон. як управління персоналом так і зовн аналіт. Зовніш аналіз менш деталізов і більш формалізов з позиції власників, акціонер, заснов,інвесторів, кредиторів- притому метою проведення аналізу.для. власників є питання дивідендів і ринкової вар-сті п-ва, а кредиторів - ліквідності і платоспр .

ФА з позиції власників буде полягати у вивченні динаміки котировок акцій, дивідендів та прогнозування оцінки значень цих показників в майб. Кредиторів аналіз фін зв боржника, оцінюють вартість його майна, монетарних активів, стан розрахунків, оцінюють динаміку, коефіц. платоспр і ліквідності.

Зовні ФА може здійснюватись у наступних організаційних формах:

- експертиза фін-госп стану п-ва, яку можуть проводити у п-сі перевірки держ. фіскальні органи ДПА, обслугов банк, ліквідац комісія.

- оцінка показників звітності і котировок акцій, яку періодично проводять фондові біржі

- менеджмент консалтинг який проводить за договором з п-вом спец. консолтинг фіми з метою покращення фін менеджм.

- аудит який передбачає оцінку фін стану в п-сі аудиту фін зв.

ФА який проводять спец ДПА, агенти з питань запобігання банкрутства, НБУ та інш держ контрольні органи має свою методику яка окреслена у відповідних положеннях і методичних рекомендаціях. Напр.. ДПА затвер методичні рекомендації з аналізу фінансово-господ стану п-ва та організ. НБУ видано інструкцію про порядок регулювання і ан д-ті комерційних банків яка окреслює методику зовніш ФА д-ті комерц банків.

Мін. економіки затвердило Методичні рекомендації, щодо виявлення ознак неплатоспр п-ва та ознак дій з приховування банкруцтва.

Мета їх забезпечити однозначність підходів при оцінці фін-господ стану п-ва для здійснення заходів щодо попередження банкруцтва.. та дають можливість заявнику про банкруцтво економ обґрунтувати обставини що підтвердж неплатоспр п-тва.

Фондова біржа та спец ін форм агентства проводять ФА за методикою на вивч ринкових індикаторів і курсів акцій. В Укр розповсюдж менеджмент консолтинг – це вид комерц. д-сті спеціалізм фірм,який полягає у наданні належних порад і допомог з пит управл. Подібні послуги надають і ауд фірми для яких мен конс є 1 із супутніх послуг. В п-сі підготовки ауд висн за річною фін зв аудитор проводить експрес-ан фін стану п-ва. Метод такого аналфзу інколи регламентується – наприклад в п-сі підготовки аудит висновків за звітністю АТ аудитор керуєт вимогами до аудит висн який подається до ДКЦПФР.

47.Сутність і види грош потоків та завдання їх аналізу

ГП-неперервний процес руху коштів.ГП п-тва характ.сукупн. розділених в часі надходж. і витрат грош.коштів,які здійсн.у процесі госп.діял. В результаті руху грош.коштів формуються їх залишки,які є статистичними показаниками. Еквіваленти коштів є високоліквідні короткострокові фін.інвестиції,які вільно конвертуються у грош.кошти із незначним ризиком втрати вартості.До них належ.:високоліквідні інвест.у ЦП на строк до 3міс, депозит.сертифікати, векселі. Ознаки поділу: За видами госп.діял:ГП операц.діял,інцест .діял,фін.діял.сукупний ГП За напрямом руху потоку:вхідний, вихідний За методом визначення обсягу:надлишковий, дефіцитний, оптимальний За часом виникн.: наявний, майбутній За формою здійсн.:готівковий,безготівковий За передбачув: прогнозний,неплановий За безперервністю: регулярний ,дискретний ГП від оперц.діял .характер.надходження від покупців і замовн.за прод,тов.,послуги та їх витрачання на закуп.ресурсів для зійсн.в-чої та торг.діял. ГП ін вест.діял.формуєт.у процесі придб. тареаліз. необорот.активів, а також під час здійсн.тих фін.інвест, які не є складовою частиною еквів. грош. коштів. ГП фін.діял.характер.рухом грош.коштів у зв’язку із здійсн.діял,яка призвод.до змін власн.і позиков.капіт. п-тва. Сукупний ГП охоплює грош.потоки від усіх видів його діял.,у т.ч.і грош.потік від надзвич.подій.

Вхідний потік-надходження коштів на п-тво за певний період.Вихідний-витрачання коштів. Метою аналізу ГП є пошук шляхів прискорення руху грош.коштів і підвищ.на цій основі оборотності капіталу,а також забезпеч.фін.стійкості та платоспром. Джерела інф.:всі форми фін звітності, синт. та аналіт. Облік

Завдання:1)дати оц. динам.формув. чистого ГП;2)дослідити взаємозв’язок чистого ГП і фін.результатів діял. п-тва.

48.Сутність методики Дюпона і сфера її застосування

Залежність рентаб.ВК від ефективності операц.д-сті і підходу до фінансування активів розкриває модель Дюпона. Коефіцієнт рентаб.ВК(Крвк) залежить від підходу до інвестування капіталу, який виражає коеф.мультиплікатор ВК (Кмвк) та стану ефективності використ активів, які х-зує коеф.рентабельності сукупного капіталу (Крск). Крвк=Кмвк*Крск,Крскзалежить від = Коск*Крр – чим вищою є швидкість обороту сукупного капіталу, вкладеного в активи п-ві, тим з нижчою рентаб.реалізації можна забезпечити необхідний рівень віддачі інвестованого капіталу. Прискорення оборотності дозволяє отримати достатню рентабельність активів навіть при низькому рівню торгівельних надбавок і цін реалізації. Вплив факторів на рентаб сукупного капіталу:

-за рах. Коск=(Коск1-Коск0)*Крр0;

-за рах. Крр=(Крр1-Крр0)*Коск1

3-факторна модель: Крвк=Квк*Коск*Крр.

Перелік факторів рентабельності ВК можна розширити,підставивши у 3-факторну модель розширене значення Коск=Кукс*Кзп*Кок, де Кукс-коеф участі поточного капіталу у сукупному; Кзп-загальний коеф покриття; Кок-коеф.оборотного капіталу,вкладеного в оборотний.Ця модель показує, що оборотність СК знаходиться в прямій детермінованій залежності від ефективності опер.д-сті, яку виражає Кок, фінансової рівноваги активів і пасивів, яку х-зує загальних коеф покриття, а також від рівня участі короткострокового у сукупному капіталі. Підставивши у 3-ну модель Крвк значення Коск отримаємо 5-ну. Крвк=Квк*Кукс*Кзп*Кок*Крр. Показники Крвк і Крр розраховують виходячи з даних за звітний період, а тому всі інші коеф включені в 5-ну модель повинні розраховуватись із середніх значень вихідних показників виходячи із формули простроченої середньої або середньоарифметичної.

49.Сутність ФА і основні підходи до його трактування

Ринкові перетворенння в Укр.і повязана з ними трансформація б/о повернули до життя таку важливу складову аналіт.роботи як фін.аналіз.

Обєктом цього аналізу є фін.ресурси субєкта господарюв.,як основні і пріоритетні серед інших видів ресурсів.

Він проводиться з метою ефектив.управл.фін.ресур.та їх потоками. Основними виконавцями такого аналізу є бухгалтерии і фін.менеджери,тоді як аналіз ГД в частині техніко-ек.аналізу є більше прерогативою лінійних керівників господ.-виробнич.процесу на п-ві.

ФА базується, головним чином,на звітності п-в як на основному джерелі інформації. В останні роки в екон. л-рі склалося 3 основні трактув.ФА:

1.в зах.країнах ФА трактують як аналіз на РЦП,якими займаються фін.аналітики.

2. 2-й підхід обмежує сферу ФА аналізом фін.звітності,тобто зводиться до аналізу фін.стану п-ва.

3.передбачає трактування ФА в широкому аспекті як комплексний аналіз фін.п-в.Він охоплює всі розділи аналіт.роботи повязаної з управл.фінансами господ.субєкта і в т.ч.і в контексті впливу зовн.середовища на стан фін.п-в,включаючи ринок капіталу. Із цих 3-ох трактув.ФА,обгрунтованими слід вважати 1-й і 3-й. 2-й –є складовою частиною третього,тобто одним з основних розділів комплексного ФА. Ми трактуватимемо його як комплексний аналіз всіх фін.сторін д-сті п-ва в с-мі фін.менеджменту.

50.Схема бух балансу і внутрішньобалансові зв’язки

Осн.джерелами для аналізу фін.стану п-ва є бухг.баланс.У звітності перша форма в якій на звітну дату відображ.активи зобов’язання, ВК суб’єкта господарювання.Кожному виду активів відповідають певні джерела фінансування в пасиві балансу.

Баланс ще наз.індикатором фінансового”здоровя ”п-ва.

Вміння читати і аналізувати баланс входить в обов’язки гол.бухгалтера фінан.менеджерів,кредиторів.,інспекторів.А для цього треба знати структуру балансу, логіку його побудови,оцінку і визнання статей, розуміти економ.взаємозязки між А і П балансу

.За останні роки в бухг.балансі було внесено багато значних змін.Елементами балансу пов’язаними з визначенням фін.стану п-ва та змін у ньому є активи,ВК та зобов’язання .Підсумок активів повинен = сумаВК і З.Це осн.ф-ція балансу.

Однак навіть і вдосконалений баланс п-ва з позицій фін.аналізу потребує вдосконалення у зв’язку з такими причинами:1.у балансі відсутній чіткий розподіл ДЗ і Пот.Зоб.,крім 4 розділу,ПЗ можуть бути в 2 розділі або частково в 5розділі. 2.резерви повністю включ.в склад зобов’язань тоді як у рос.стандартах обл.1 розділу пасиву наз.ВК, резерви. 3.нечітко розмежовані оборотні і необоротні активи, тому витрати майб.періодів можуть бути як поточні так і довгострокові. 4.зобовязання з податкових платежів відображ. неадекватно,що впливає на валюту балансу,напр.:ПК показують у 4 розділі пасиву.Важливе значення для аналізу ФС п-ва має врахування реальних економ.взаємозвязків, між розділами і статтями А і П балансу.Якщо ФС п-ва не стійкий а поточна платоспроможність критична,то балансі таких п-в сума оборот.активів може бути менша від поточ. зобов’язань тоді ВОК буде з “-”.

Це озн.,що для покриття необ.активів залучились ПЗ,що свідчить що п-во має кризовий ФС,а структура його балансу є незадовільною. На основі розглянутої схеми ек. зв’язку розділів і статей балансу ґрунтуються методика аналізу ФС п-ва,а особливо методика аналізу джерел фінансування оборот.активів.

51.Факторний аналіз чистого прибутку п-ства

ЧП - частина баланс. прибутку п-ва, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і ін.. обов'яз. платежів до бюджету.

ЧП викорис. для збільш. оборот. коштів п-ва, формування фондів і резервів, і реінвестицій у вироб-во.

ЧП є найважливішим фін. показником, який є джерелом подальшого розвитку п-ва.

Розрахунок впливу факторів на зміну ЧП: а) вплив зміни ЧД на зміну ЧП: сума відхилення ЧД (виручки від реалізації) * % ЧП (збиток) поперед року / 100%;

б) вплив зміни ВП на зміну ЧП: % відхилення ВП * ЧД (виручка від реалізації) звітного року / 100%;

в) зміна рівня операційного доходу на зміну ЧП: відхилення у % ін опер доходу * ЧД (виручка від реалізації) звітного року / 100%;

г) зміна рівня амін витрат на зміну ЧП: відхилення у % амін витрат (за дужками протилежний знак) * ЧД(виручка від реалізації)звітного року / 100%;

д) зміни витрат на збут на зміну ЧП : відхилення у % витрат на збут (за дужками протилежний знак) * ЧД (виручка від реалізації)звітного року / 100%;

е) зміна фін діяльн на зміну ЧП: відхилення у % результ від фін діяльн(за дужками протилежний знак)* ЧД (виручка від реалізації) звітного року / 100%;

є) зміни податку на прибуток на зміну ЧП: відхилення у % податку на прибуток * ЧД (виручка від реалізації) звітного року /100%.

Після розрахунків додати усі значення і кінцевий результат повинен = сумі відхилення ЧП (збиток)

52.Фін звітність як осн джерело інф-ції для ФА

Фін звітність— це сукупність форм звітності, складених на основі даних ФО з метою надання зовн. та вн. користувачам узагальн ін форм. про фін. стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.Аналіз фін. звітів поч. з попер. ознайомлення з п-твом, після чого переходять до поглибленого вивчення д-сті та стр-ри фінансів, відображених у фін. звітах. Гол.мета ан фін. звітів — дати оцінку результатів еф-сті д-сті п-ва за звітний період і його поточного фін. стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у фін. д-ті та знаходити резерви поліпшення фін.стану п-тва та підвищення його платоспроможності.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

- попередню (загальну) оцінку фін.стану п-ва;

- аналіз кредитоспроможності п-ва та ліквідності його балансу;

- аналіз платоспроможності та фінансової стійкості п-ва;

- аналіз фін результатів п-ва;

- аналіз обігу оборотних коштів;

- оцінку потенційного банкрутства;

- аналіз дохідності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;- аналіз валютної самоокупності.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану п-ва є звітний бухгалтерський баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух грошових коштів, примітки до фінансової звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

53.Фін стан п-ства як об’єкт аналізу

Фін стан можна визн.як здатність п-ва фінансувати свою д-сть.

ФС п-ва є наслідком взаємодії всіх елементів с-ми його фін.відносин.Фін стан може бути оцінений як:Стійкий ФС вважається: якщо ВК є в обсязі не меншому від його потреби і використ.за призначенням; достатньою є ∑ ВК в матеріал.обортні активи;розрахунки за зобовязанями перед банками,бюджетом, постачальниками здійсн. своєчасно. Якщо ці умови в комплексі недотримуються п-во має або буде мати у найближ.майбутньому фін.труднощі.

нестійкий ФС виникає при недотриманні 4 передумов:1)забезпечення позитивної динаміки і виконання плану з реалізації продукції, 2)прискорення об-ті ОА і всього капіт, 3)забезпечення необхідності рівня прибутковості, 4)збереження і примноження ВК.

Проте якщо п-во допуск різні форми заморож коштів, то може виникнути нестійкий стан, тобто при наявності вчасно не установлених устаткувань; затягування термінів капіт. буд-ва; утв-я наднормових запасів; зрост ДЗ,вищими темпами ніж обсяг реалізації.

Кризовий ФС – є тоді коли п-во має критичну неплатоспроможність яка є ознакою банкрутства. На попередж цих ситуацій і їх усунення спрямиваний внутр.ан.ФС. Єдність методичної осн вн і зовн ан забезпеч відповідність вн і зовн оц. ФС.

54.Якісні хар-ки та принципи підготовки фін звітності як сон джерела інф-ції для аналізу

Фінансова звітність — комплекс взаємопов’язаних показників фін.-господ. д-ті п-ва за звіт. період.

Інформація, яка надається у фін. звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фін. звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майб. події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фін. звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фін. звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фін. звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фін. звіти п-ва за різні періоди; фін. звіти різних п-тв.

Принципи:Повноти висвітлення – фін. звітність повинна містити всю інформацію про фін.-господ. д-ть п-ва. Автономність - кожне п-во розглядається у фін. звітності як автономна юрид. одиниця. Послідовність – фін. звітність розкриває послідовність операцій та розвитку п-ва. Безперервність - передбачає, що д-ть п-ва буде продовжуватись протягом невизначеного періоду. Єдиний грош. вимірник – відображ. усіх операцій п-ва в єдиній грош. од. Періодичність - припускає розподіл д-сті п-ва на певні періоди часу з метою складання фін. звітності.

1.Аналіз валового прибутку п-ства

2.Аналіз валюти балансу

3.Аналіз використання валютних коштів на п-стві

4.Аналіз дебітор заборг п-ства

5.Аналіз динаміки обсягу грош потоку та його структури

6.Аналіз ділової активності п-ства

7.Аналіз забезпеченості п-ства власним оборотним капіталом

8.Аналіз кред заборг п-ства

9.Аналіз обіговості оборотних активів

10.Аналіз платоспроможності п-ства

11.Аналіз рентабельності капіталу

12.Аналіз стану джерел фор-ня оборотних активів

13.Аналіз стану оборотних активів п-ства

14.Аналіз та оцінка задовільності структури балансу

15.Аналіз та оцінка збалансованості, ліквідності та ефективності грош потоку

16.Аналіз участі власного оборотного к-лу у фін-ні запасів матер оборотних активів і товарних запасів

17.Види ФА та їх зміст

18.Використання 3- і 5-ти факторних моделей рентабельності власного к-лу у ФА

19.Використання моделі Спрінгейта і універсальної дискримінантної ф-ції для оцінки потенційного банкрутства

20.Використання платіжних календарів лдля оцінки платоспроможності п-ства на перспективу

21.Відносні показники фін стійкості та їх аналіз

22.Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу

23.Експрес-аналіз балансу для оцінки фін стану

24.Застосування Z-моделей Альтмана для оцінки кредитоспроможності та прогнозування можливого банкрутства

25.Зв'язок ФА з суміжними наук дисциплінами

26.Зміст, структура та аналіт можливості звіту про фін результати

27.Зміст, структура та анліт можливості звіту про власний капітал

28.Класифікація способів і прийомів ФА

29.Матричний баланс покриття активів та методика його складання

30.Метод ФА і його осн елементи