Предмет і метод трудового права

Поняття трудового права.

Предмет і метод трудового права.

3.Відмежування трудового права від суміжних галузей права.

Система і Функції трудового права.

5. Характеристика принципів трудового права.

Джерела трудового права.

Конституція України як основне джерело трудового права

Локальні та підзаконні акти як джерела трудового права

Акти органів судової влади

Акти міжнародних організацій і міжнародні договори

Поняття і види правовідносин в сфері трудового права.

12.Трудове правовідношення: поняття та особливості.

Зміст трудового правовідношення

Правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштування

Правовідносини похідні від трудових, їхні види і загальна характеристика.

Поняття і види суб’єктів трудового права.

Працівники як суб’єкти трудового права, їх права та обов’язки.

Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин

Правовий статус трудового колективу, його повноваження.

Повноваження трудового колективу

Поняття профспілок, їх завдання.

22. Порядок утворення та легалізація профспілок.

23.Права та обов’язки профспілок.

Повноваження профспілкового виборного органу

25. Організації роботодавців.

26..Поняття, значення і сторони колективного договору.

Порядок укладення і зміст колективного договору.

Поняття, значення, сторони і види колективних угод.

Порядок укладення та зміст колективних угод.

Реалізація колективних договорів та угод та контроль за їх виконанням.

Поняття зайнятості населення. Правові гарантії права вибору виду зайнятості.

Поняття працевлаштування

Порядок працевлаштування за допомогою ДСЗ

Додаткові гарантії працевлаштування для окремих категорій осіб

Правовий статус безробітного.

Матеріальне забезпечення безробітних в Україні.

37.Поняття, сторони та значення трудового договору.

Зміст трудового договору

Види трудового договору

Випробування при прийнятті на роботу

Порядок укладення трудового договору.

42. Зміна істотних умов праці

Поняття переведення на іншу роботу

Види переведення на іншу роботу

Припинення трудового договору з ініціативи працівника.

Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця.

Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб

Правові наслідки звільнення працівника з роботи

Поняття робочого часу

Види робочого часу

Режим робочого часу і порядок його встановлення

Облік робочого часу

Надурочні роботи

Поняття часу відпочинку та його види

Поняття відпусток

Порядок надання відпусток

Види відпусток їх характеристики

Поняття оплати праці та заробітної плати

Структура і функції зарплати

Методи регулювання оплати праці

Система та форми оплати праці

Оплата праці при відхиленні умов передбачених тарифами

Понятя та елементи тарифної системи

Організація оплати праці на підприємствах

Преміювання працівника

Право працівника на оплату праці та його захист

Гарантії та компенсаційні виплати

Поняття трудової дисципліни

Методи забезпечення трудової дисципліни

Внутрішній трудовий розпорядок

Система заходів заохочення працівників

Поняття і види дисциплінарної відповідальності

Дисциплінарне стягнення поняття та склад

74.Заходи дисциплінарного стягнення та порядок їх застосування

Наслідки застосування дисциплінарного стягнення

Поняття та правова природа матеріальної відповідальності

Підстави і умови матеріальної відповідальності

Повна матеріальна відповідальність

Обмежена матеріальна відповідальність

Відповідальність роботодавця за заподіяну шкоду працівникові

Порядок відшкодування роботодавцем моральної шкоди

Поняття предмет та види трудових спорів

Причини виникнення трудових спорів

Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів

Порядок розгляду колективних трудових спорів

Право на страйк.Порядок оголошення та проведення страйку

Судовий порядок розгляду трудових спорів

96.система органів розгляду трудових спорів

Поняття трудового права.

Трудове право — одна з провідних галузей у системі права України і все, що стосується визначення його поняття юридичною наукою; давно опрацьовано.

Поняття «трудове право» можна розглядати у декількох аспектах.

Як галузь права трудове право являє собою систему правових норм, що регулюють сукупність суспільних відносин з приводу використання найманої праці.

Другий аспект поняття «трудове право» характерний переважно для сфери реалізації права. І хоча на практиці в діяльності уповноважених на те органів йдеться в основному про застосування законодавства, а не права, поняття «трудове право» є домінуючим і тут. Як відомо, поняття «право» є ширшим, ніж поняття «законодавство», а тому застосування терміну «трудове право» замість терміну «трудове законодавство» можна вважати цілком прийнятним.

Трудове право як наука становить систему об'єктивних знань про поняття, розвиток, закономірності, принципи самостійної галузі права. Як галузь права, воно є власне предметом науки трудового права.

Становлення і розвиток трудового права України відбулися в умовах соціалістичної системи радянського права. Трудове право розвивалося протягом майже двох століть разом з формуванням капіталістичних суспільних відносин і склалося у самостійну галузь після Другої світової війни. Втручання держави в регулювання відносин, пов'язаних із застосуванням праці, шляхом видання правових актів у цій сфері спершу стосувалось охорони праці жінок і молоді. Запровадження ж обов'язкового соціального страхування, а також створення особливих юрисдикційних органів для захисту інтересів певних груп найманих працівників свідчили про соціальну спрямованість у підходах до регламентації цих відносин. Поряд із суто державними заходами у цій сфері набувають самостійного значення заходи, пов'язані із самозахистом найманих працівників, які з метою охорони власних інтересів починають створювати профспілки. Відтак у трудовому праві з'являються нові суб'єкти, які виступають на боці працівників, та нові норми, що

регулюють трудові відносини і не є при цьому продуктом держави чи її органів.

трудове право формується на базі:

встановлених державою правових норм (так званого писаного права);

міжнародно-правових норм, що регулюють трудові відносини і ратифіковані в установленому порядку (конвенції Міжнародної організації праці та інших організацій);

договірного права, тобто правил, встановлених шляхом взаємних угод — тарифних чи колективних договорів тощо;

звичаєвого права, судової практики та юридичної науки (так званого неписаного трудового права). На даний час самостійність трудового права як галузі права не є предметом дискусії в юридичній науці. Впродовж багатьох років свого існування воно утвердилося на чільних позиціях тепер вже і системи права України, а тому спроби розглядати його як «непрофілюючу» чи «як комплексну — другорядну» галузь права не мають суттєвого значення. Зміни характеру праці, способів залучення до праці, привнесення у трудові відносини елементів найму і купівлі-продажу робочої сили не змінюють орієнтації щодо юридичної природи норм, котрі забезпечують ці відносини.

Предмет і метод трудового права.

Предметом трудового права є трудові відносини, які виникають у результаті укладання та реалізації трудового договору, а також відносини які виникають під час вирішення трудових спорів, відносини навчання на виробництвах, відносини щодо працевлаштування та інші тісно пов'язані з ними.

У визначенні галузі права важливе місце поряд з предметом належить методу правового регулювання. Під методом слід розуміти спосіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов'язки, характер взаємовідносин суб'єктів, правові засоби впливу в разі порушення прав і обов'язків.

Для трудового права України метод визначається нормативним регулюванням трудових відносин. За допомогою закріплення у відповідних правових нормах правомочносте і юридичних обов'язків фіксуються три первинних способи впливу на поведінку людей: дозвіл, наказ і заборона.

Дозвіл дає широку можливість сторонам самим встановлювати для себе суб'єктивні права і брати обов'язки по виконанню певних трудових повноважень. Наказ вміщує в собі імперативні засади, що є обов'язковими для обох сторін трудових правовідносин. Вони спрямовані на створення здорових і безпечних умов праці, регулювання праці жінок, неповнолітніх, осіб з пониженою працездатністю, обмеження нічних та надурочних робіт та в інших випадках, коли є потреба встановити конкретні вимоги, до яких прагне держава в трудових відносинах.

Норми про заборону також носять імперативний характер. Забороняється приймати неповнолітніх на певні види робіт, жінок — на підземні роботи, звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (ст. 184 КЗпП).

Залежно від способу впливу на поведінку людей можна виз­начити два методи правового регулювання: державно-норма­тивний і колективно-договірний (локальний).

Державно-нормативний метод виражається в тому, що дер­жава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів, що спрямовані на здійснення всієї системи державного управління суспільством. Всі законодавчі акти, що приймають­ся як органами державної влади, так і органами державного управління, є результатом державно-нормативного методу ре­гулювання.

Локальний метод правового регулювання проявляється пе­реважно у формі колективного договору, що вміщує основні положення з питань праці і заробітної плати, робочого часу, часу відпочинку, охорони праці, що розроблені власником або Уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом або іншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах наданих йому прав. Тому цей метод прийнято називати колек­тивно-договірним, хоч поряд з колективним договором можуть прийматися й інші форми локальних актів: правила внутріш­нього трудового розпорядку, положення про преміювання, ін­струкції щодо охорони праці тощо.

3.Відмежування трудового права від суміжних галузей права. Система трудового права.

До суміжних правових галузей належать галузі права, які мають схожі з трудовим правом предмет і метод правового регулювання. Серед них: право цивільне, адміністративне, право соціального забезпечення тощо.

З адміністративним правом трудове право суміжно пов'язано, наприклад, наявністю працівників, які навчаються без відриву од виробництва. Відносини ці регулюються нормами адміністративного права, а надання пільг у зв'язку з навчанням — трудовим законодавством.

Трудове право співвідноситься з правом соціального забезпечення там, де йдеться про державне соціальне страхування. В КЗпП є спеціальна гл. XVII "Державне соціальне страхування", яка передбачає його поширення на всіх працівників, визначає види забезпечення за соціальним страхуванням. Саме ж забезпечення визначається нормами права соціального забезпечення.

Право соціального забезпечення регулює суспільні відносини, які виникають у процесі матеріального забезпечення громадян, якщо вони втратили працездатність або досягли пенсійного віку. Розмір матеріального забезпечення громадян залежить, як правило, від розміру заробітної плати й трудового стажу працівника.

Різниця між правом соціального забезпечення і трудовим правом полягає в тому, що: 1) предметом регулювання права соціального забезпечення є суспільні відносини, які виникають внаслідок реалізації громадянами права на матеріальне забезпечення, а не права на працю, проголошеного Конституцією України; 2) право соціального забезпечення передбачає виплату грошових сум громадянам у вигляді пенсії та допомоги зі спеціальних фондів; трудове ж право регулює оплату праці з фондів конкретної організації.

Існують відмінності і в методах правового регулювання. Так, право соціального забезпечення не має договірного характеру виникнення правовідносин.