Обгрунтувати управління ризиком як дієвий інструмент БЖД

Зміст концепції допустимого ризику. У світі зростає стурбованість у зв'язку з відчутним збільш. кількості НС прир. і техног. характеру, зрост. їх масштабів і величини негат. впливу на населення та навк. середовище. Це вимагає вжиття відпов. заходів щодо удоскон. управління безпекою. Одним з заходів є перехід до методів управ. на підставі аналізу й оцінки ризику як кількісної харак-ки небезпеки для людей і довкілля від того чи іншого об'єкта підвищеної небезпеки, до управ. ризиками НС. При цьому ризик має оцін. не тільки за норм. умов життя, безаварійної експлуатації тех­нічних засобів і застос. суч. технологій, але й у разі реалізації аварій, катастроф, стихійних лих із впливом на людей та життєве середовище.

Управ. безпекою відбув. шляхом регул. рівня ризику, з яким на відповідному етапі розвитку погоджується суспільство. Вимога абсолютної безпеки може обернутися на трагедію для людей через те, що на практиці досягти нульового рівня ризику неможливо, а загальні декларації про прагнення до неї прихов. неврах. і неконтрол. при такому підході ступінь ризику. Наук.-обґрунт. же система обліку і контролю за ним дозволяє своєчасно запровадити заходи для того, щоб останній не перевищував заздалегідь встан. меж, тобто допуст. рівня ризику. Знехтуваний ризик людство поки що також забезпечити не в змозі, врах. відсутність техн. та економ. передумов для цього. Отже, суч. концепція безпеки баз. на досягненні прийнятного (допуст.) ризику. Тому, створюючи будь-які нові об'єкти (прилади, системи), технології, варто приймати до уваги не тільки очікувану користь, а йпороджувануними шкоду.

Існ. сталі уявлення про величини прийн. та недопуст. ризику. Для оцінки допуст. індивід. ризиків, пов'язаних з небезпечними видами діяльності людини, наприклад, у Великобританії використовуються так називані критерії Ешбі. Вони представляють собою імовірності одного летального випадку (однієї смерті) за рік.

Критерії прийнятності ризику

Допустимість ризику, пов'язаного з різними видами діяльності, визначається економічними, соціальними та психологічними чинниками.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ. Відомості наскільки ризик є прийня­тним чи неприйнятним будуть впливати на багато вихідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідають вартісні характеристики ризику, оскільки головним завданням управління і є саме визначення вартості ризику.

Концепція прийн. ризику містить 2 складові: оцінку ризику та керування ризиком.

Оцінка ризику — це аналіз походження (виникнення) і масшта­бів ризику в конкретній ситуації. Головне призначення її – це визначення пріоритетів серед спектра негативних впливів і в пов'язаному з цим порівнянням застосованих заходів (зіставлення позитивних та негативних чинників, вигод та шкоди). Оцінка ризику запроваджується для визначення причини існуючих проблем.

Процес розробки рішення про те, як усунути причини відпові­дних небезпек є керування ризиком. Зіставлення ризиків і встано­влення «ризикових» пріоритетів означає їхнє ранжування для визначення прийнятності ризику. Він зіставляється з низкою «ризикових» соціально-економічних та екологічних чинників: вигоди від використання конкретного устаткування, препарату, системи, технології в господарській діяльності; витрати, обумов­лені використанням цього устаткування, системи, технології, препарату (повною або частковою забороною, заміною його ін­шими, тощо); наявності та можливості регулюючих заходів з метою зменшити потенційний негативний вплив на навколишнє середовище і здоров'я людини. У зіставленні «не ризикових» чинників із «ризиковими» виявляється сутність процесу керування ризиком.

Процедура керування ризиком складається з відповідних еле­ментів або етапів.

Аналіз ризику

Виявлення

Оцінка

Вплив на ризик

Контроль результатів

Керування ризиком містить аналіз ризикової ситуації та розробку рішення (у вигляді правового акту), котрі спрямовані на зменшення (мінімізацію) його рівня. Аналіз ризику здійснюється за схемою: ідентифікація небезпеки, моніторинг навколишнього середовища – аналіз (оцінка і прогнозування) загрози – аналіз ураженості територій – аналіз ризику НС – аналіз індивідуального ризику для населення.

Основна мета керув. ризиком полягає у визначенні шляхів (заходів) його зменш. при заданих обмеженнях на ресурси і час. Таким чином, оцінка і керування ризиком – два аспекти, дві фази єдиного ухвалення рішення, засн. на характеристиці ризику, яка є кінцевою ланкою його оцінки і початк. ланкою керування. Наук. достовірність оцінки ризику на кожний конкретний момент відносна, і всі процедури її потребують системат. коригування з урах. досягнень фундамент. наук. До того ж вона представляє собою процес оцінки цифрових значень можливостей та наслідків відпов. подій і не містить ніякого соц. чи економ. елемента. Проте при використ. оцінок ризику необх. врах. також, яким чином насе­лення реагує на реальні або уявні види ризику.