Розрахунки за допомогою факторингу

факторинг — ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтегрування банківських операцій, що найбільше пристосована до сучасних процесів розвитку економіки.

В операції факторингу звичайно беруть участь три особи: фа-ктор-банк — покупець вимоги, початковий кредитор (клієнт) і боржник, що одержав від клієнта товари з відстроченням платежу.

Операція факторингу полягає в тому, що факторинговий відділ банку купує боргові вимоги (рахунки-фактури) клієнта на умовах негайної оплати 70—90 % вартості відфактурованих поставок і сплати іншої частини за відрахуванням процента за кредит та комісійних платежів, у строго обумовлені терміни незалежно від надходження виторгу від дебіторів. 10—30%, що лишились,
банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. Утримані банком 10—30 % від суми боргу є також заходом стимулювання клієнта до належного виконання обов'язків щодо поставки , Якщо боржник не оплачує в термін рахунку факторингу, то виплати замість цього здійснює факторинговий відділ.

Головною метою факторингових операцій є:

—забезпечити постачальникові своєчасну оплату відвантажених товарів;

— управління платіжною дисципліною позичальника;

— підвищення ефективності розрахунків між клієнтами;

— ліквідація виникнення дебіторської заборгованості у позичальника.

56.Використання форфейтингу, його переваги та недоліки.

Форфейтинг – це купівля боргу, вираженого в оборотному документі, у кредитора на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов`язання про відмову - форфейтинг – від звертання регресивної вимоги до кредитора за неможливості одержання задоволення в боржника. Покупка оборотного зобов`язання здійснюється зі знижкою.

Механізм форфейтингу використовується у двох основних видах угод:

· у фінансових угодах – з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;

· в експортних угодах – для сприяння надходженню коштів експортеру, що надав кредит імпортеру.

Таким чином, цей метод дозволяє експортерам уникнути валютного ризику, що може виникнути внаслідок курсових коливань на протязі періоду між укладенням зовнішньоторговельної угоди та фактичним платежем за нею.

Основними оборотними документами, що використовуються як форфейтингові інструменти, векселі.

Недоліки:

– висока вартість: ставка за форфейтування є значно більшою за звичайні ставки за кредитами, тому що форфейтор бере на себе всі ризики, а тому витрати з форфейтування складаються з витрат на отримання банківської гарантії або аваля за векселем; ризикової премії за політичний ризик; витрат на мобілізацію грошових коштів, які залежать від процентних ставок на євро- ринку; управлінських витрат; комісії форфейтера, що становить різницю у часі між укладанням угоди та наданням документів;

– важкість пошуку (для експортера) банку, який захоче діяти як форфей- тер.

57. Сутність лізингу

Лізинг — довгострокова оренда машин, устаткування тощо.

Голо- вні види: – оперативний лізинг терміном від 3 до 5 років. Термін оренди менший за термін життєвого циклу виробу, отже відбувається його неповна амортизація за період оренди. Після закінчення останнього виріб повертається власникові й знову здається на новий період в оренду; – фінансовий лізинг терміном на 15–20 років. Термін оренди відпо- відає терміну повної окупності орендованого устаткування, а по завершенні терміну користувач або повертає об’єкт лізингу влас- никові, або укладає нову угоду на пільгових умовах, або купує орендоване устаткування у власність за залишковою вартістю.

Сутність лізингу:

— по-перше, лізинг дає можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вигляді, що викликає певні ускладнення, а в машинах та устаткуванні, які потрібні для виробничої діяльності;

— — по-друге, до лізингових операцій залучаються великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств, що знаходяться безпосередньо в Україні;

— — по-третє, лізинг більш привабливий для українських споживачів і дає можливість підприємствам, господарським товариствам, що не мають достатнього капіталу для купівлі обладнання, отримати його шляхом оренди (на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу).

58. Міжнародна економічна інтеграція. Її сутність, фактори та передумови.

Міжнародна економічна інтеграція- це процес зближення, взаємопристосування і поступового об'єднання національних економічних систем.

Об'єктивною економічною основою міжнародної інтеграції є високий ступінь інтернаціоналізації господарського життя, за якого визначальними характеристиками міжнародних економічних зв'язків стають комплексність, довгостроковість і масштабність взаємодії країн-учасниць, інтернаціональний механізм регулювання. В результаті відбувається зближення, взаємопристосування та переплетення усіх структур національних економік, які по суті утворюють міжнародний господарський комплекс. Об'єктивний процес інтеграції національних економік, який ґрунтується на ринкових механізмах, водночас вимагає свідомих, узгоджених і цілеспрямованих дій держав, є регульованим міжнародними угодами, міждержавними та наддержавними інституціями.

Передумови:

- близькість рівнів економічного розвитку та ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються, -здебільшого інтеграційні процеси інтенсивно розвиваються поміж країнами, котрі мають приблизно однаковий рівень економічного розвитку;

- географічна близькість країн, що інтегруються,- практично усі інтеграційні угрупування зароджувались в результаті об'єднання країн, які мали спільний кордон, і до яких надалі приєднувалися інші країни, розташовані у тому ж регіоні;

- наявність усталених економічних зв'язків- тривалі господарські відносини і досвід економічного співробітництва близьких країн регіону, що історично склалися, підвищують імовірність їх подальшого розвитку в умовах інтеграції;

- наявність спільних економічних, соціальних, науково-технічних та інших проблем розвиткувиступає спонукальним чинником об'єднання країн з метою їх вирішення;

-