Розрахунок вихідної допомоги

Для розрахунку вихідної допомоги працівника при звільненні необхідно визначити розмір середньомісячної заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995г. № 100. Так, відповідно до абз.2 п.2 Порядку для розрахунку вихідної допомоги враховуються виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню. Пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.Якщо протягом останніх двох календарних місяців людина на працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо ж і протягом цих місяців людина не пропрацював ні дня, розрахунки проводяться виходячи з установлених в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Ст.45 КЗпП України – це розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу. За такою підставою може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, якщо він :

- порушує законодавство про працю;

- не виконує зобов’язання за колективним договором.

В окремих випадках при розірванні трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу необхідна попередня згода профспілкового органу.Ст.43 КЗпП України дає перелік підстав розірвання трудового договору , коли необхідна попередня згода профспілкового комітету. Це п.1 ст.40 ( крім випадків повної ліквідації підприємства),п.2,-5,7 ст.40 КЗпП України і п.2,3 ст.41 КЗпП України. Профспілковий комітет повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення в 10 денний строк. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати договір не пізніше як через 1 місяць з дня одержання згоди. Якщо договір розірваний без згоди профспілкового комітету, то суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового комітету і після її одержання або відмови розглядає спір по суті. Ст.43-1 КЗпП України вказує на випадки, коли розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу проводиться без попередньої згоди профоргану. Це таки випадки:

- ліквідація підприємства, установи організації;

- незадовільнений результат випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

- звільнення з роботи за сумісництвом у зв’язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженням на роботі за сумісництвом, передбачене законодавством;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- звільнення працівника, який не є членом профспілки, що діє на підприємстві;

- з підприємства, установи, організації, де немає профспілки;

- звільнення по п.1 ст.41 КЗпП України;

- звільнення по п.8 ст.40 КЗпП України.

Не допускається звільнення працівника з ініціативі власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності, перебування його у відпустці. Це правило не поширюється на випадки повної ліквідації підприємства, установи , організації.

Не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей до 3 років, якщо дитина потребує домашнього догляду і це підтверджується медичним висновком, одиноких матерів, при наявності дитини віком до 14 років, дитини – інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Звільнення працівника молодше 18 років дозволяється тільки за згодою відповідного комітету у справах неповнолітніх, а при звільненні з підстав, вказаних в п.1,2,6 ст.40 КЗпП України здійснюється лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Члени профспілкового комітету звільняються лише за Попередньою згодою профоргану, членами якого вони є, а голова - за згодою відповідного об’єднання профспілок. Звільнення працівників, що обиралися до складу профорганів, за ініціативою власника або уповноваженого ним органу не допускається протягом 2 років після закінчення повноважень, крім випадків повної ліквідації підприємства. Таки ж вимоги і до звільнення членів ради ( правління), необхідна згода загальних зборів ( конференції) трудового колективу, які іх обрали.

Не допускається розірвання трудового договору з працівниками підприємств, що приватизуються та приватизованого. Виняток становить звільнення по п.6 ст.36, п.3,4,7,8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП України .

Працівник може бути відсторонений від роботи на певний час, за цій період не виплачується заробітна плата. Власник або уповноважений ним орган мають право відстороняти працівників, якщо вони відмовляються від медичних оглядів, навчання, інструктажу, працюють без спецодягу, спецвзуття, появи на роботі у нетверезому стані або стані наркотичного сп’яніння. Це оформлюється наказом або розпорядженням. При звільненні працівнику в день звільнення видається трудова книжка з відповідним записом, проводиться повний розрахунок і на вимогу працівника видається довідка про роботу. В необхідних випадках проводиться виплата вихідної допомоги.

вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується:

- у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також через відмову від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці (п.6 ст.36 КЗпП);

- у разі звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП);

- у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню цієї роботи, а також у разі скасування доступу до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п.2. ст.40 КЗпП);

- в разі відновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП).

Якщо працівник був покликаний або вступив на військову службу, або спрямований на альтернативну (невійськову) службу, вихідна допомога виплачується в розмірі двох мінімальних заробітних плат (п.3 ст.36 КЗпП).

якщо причиною звільнення стало порушення власником або керівництвом законодавства про працю, колективного або трудового договору, вихідна допомога виплачується в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст.ст.38, 39 КЗпП).

Не включаються до складу середньої заробітної плати такі виплати:

- виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов’язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт і обов’язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов’язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

- одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію і т.п.);

- компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);