Поняття та види дисциплінарної відповідальності працівників. Підстава й умови дисциплінарної відповідальності працівників

Дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Вона є обов'язком працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов'язків.

Дисциплінарна відповідальність полягає в обов’язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Причому законодавство виділяє два види дисциплінарної відповідальності: загальну і спеціальну.

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачається статтями 147 - 152 КЗпП України. Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. Об’єктивною стороною такого проступку є протиправна поведінка особи, яка перебуває у трудових відносинах з власником або уповноваженим ним органом, шкідливих наслідків та причинного зв’язку між цими наслідками та поведінкою правопорушника. Причому протиправність такої поведінки полягає в порушенні трудових обов’язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП, правилами внутрішнього трудового розпорядку тощо, а також у невиконанні законних наказів власника та адміністрації підприємства.

Загальна дисциплінарна відповідальність не передбачається також за невиконання громадських доручень і недотримання моральних та етичних правил поведінки. Причому, згідно з чинним законодавством, порушення трудової дисципліни вважається таким лише за умови, що воно сталося у робочий час (за виключенням працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого часу).

Стаття 147 КЗпП передбачає два види дисциплінарних стягнень: догану та звільнення. Причому за порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

Звільнення працівника за порушення трудової дисципліни допускається тільки у визначених законом випадках:

за систематичне порушення трудової дисципліни;

за прогул без поважних причин;

за появу на роботі у стані наркотичного, токсичного або алкогольного сп’яніння;

за крадіжку речей власника;

за однократне порушення трудової дисципліни керівниками та деякими іншими працівниками.

Застосовується дисциплінарне стягнення тим органом, якому надано право прийому даного працівника на роботу (обрання, затвердження чи призначення на посаду).

Згідно до статті 149 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення факту правопорушення, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності працівника або перебування його у відпустці. При цьому воно не може бути накладено пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено працівником у комісії з трудових спорів або подано безпосередньо до суду в 3-місячний строк.

спеціальна дисциплінарна відповідальність відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності більш широким змістом дисциплінарного проступку та більш суворими санкціями. Так, для певних категорій працівників до їхніх трудових обов’язків включені вимоги морального змісту. Це стосується державних службовців, прокурорів, суддів, працівників, що виконують виховні функції.

ЗУ «Про держ.службу»: догана, попередження про неповну службову відповідність, затримка до 1 року в присвоєнні чергового рангу, звільнення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Застосування стягнення за порушення трудової дисципліни стосується лише осіб, які працюють на підприємствах, установах, організаціях на умовах трудового договору і є штатними працівниками. До позаштатних виконавців робіт або тих, хто працює за договором цивільно-правового характеру (глави 61,62,63 Цивільного кодексу України), не можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:догана або звільнення.Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші види дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (далі – роботодавець) безпосередньо за виявленням проступку, алене пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці, і не може бути накладенепізніше шести місяців з дня вчинення проступку(стаття 148 КЗпП).

Як зазначає частина 1 статті 149 КЗпП,дозастосування дисциплінарного стягнення роботодавець зобов’язаний взяти від порушника трудової дисципліни письмове пояснення.Мета цього пояснення – з’ясувати, чи вчинив працівник проступок і чи визнає він себе винним. Обов’язковість надання працівником пояснення з приводу вчинення проступку – одна з гарантій того, що накладення стягнення буде правомірним.

Якщо працівник відмовився від пояснень, комісією роботодавця за участю представника профкому (якщо цей працівник є членом профспілки) у складі не менше трьох осіб складається відповідний акт. У ньому зазначаються обставини, за яких працівник відмовився написати пояснення, та факт усного роз’яснення йому правових наслідків через порушення ним своїх функціональних обов’язків. Безпосередній керівник повинен написати на ім’я роботодавця службову записку, в якій об’єктивно викласти фактичні обставини справи та пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також додати відповідні документи, що підтверджують факт порушення.

У випадку, коли роботодавець має намір притягнути до дисциплінарної відповідальності за прогули працівника, який тривалий час відсутній на роботі з невідомих причин, а, отже, не надав письмових пояснень причин такої відсутності, можна залучити до перевірки комісію із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка має встановити, чи не пов'язаний невихід працівника на роботу через хворобу.

Відповідно до частини другої статті 149 КЗпП за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Це відповідає нормі частини першої статті 61 Конституції України, якою заборонено за одне й те саме правопорушення двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Строк повідомлення КЗпП не визначено, але діє триденний строк для повідомлення наказу про оголошення стягнення працівникові під розписку, визначений пунктом 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку. Пропуск цього строку означає, що порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення. Це може тягти визнання стягнення таким, що не має юридичної сили.