Ретроспективний аналіз формування банків з іноземним капіталом

Іноземні банки виходять на новий ринок шляхом створення відділення чи філії (Сітібанк, «Джей Пі Морган-Чейз», Дойче банк), або шляхом придбання місцевого банку («АБН-Амро», HSBC, Комерцбанк і банк «Сантандер») [33]. Обидва підходи мають ряд переваг та недоліків. Придбання контрольного пакета акцій місцевого банку потребує проведення його внутрішньої реорганізації. Це означає скорочення персоналу, пошук і відрядження до придбаної банківської установи кваліфікованих фахівців, а також переведення її на операційну модель іноземного банку-холдингу. Серед недоліків створення відділень чи філій на території іншої держави - необхідність мати більше часу та необхідність докладати більше зусиль до планування, оскільки іноземному банку бракуватиме досвіду роботи в умовах нового ринку.

Банк, як і будь-яка фірма, шукає для себе вигіднішого регуляторного режиму та ринків із меншою конкуренцією, ніж у своїй країні. Таким чином, банки входять на ненасичені, менш розвинуті та менш ефективні ринки для того, щоб реалізувати свої конкурентні переваги - якісніші послуги, більший розмір капіталу, досконаліше управління ризиками тощо [51, c. 4].

Банківська система України, на відміну від країн Центральної та Східної Європи і Прибалтики, для яких активний прихід іноземного капіталу в банківський сектор розпочався ще всередині 1990 р., на початковому етапі свого становлення і розвитку була малопривабливою для іноземного капіталу через наднизьку ефективність та надмірну концентрацію ризиків. Проте перші представництва іноземних банків в Україні, з’явились вже на початку 1990-х років. Активний прихід банків з іноземним капіталом відбувся у 1994 році - упродовж року в Україні розпочали свою діяльність 12 банків [33].

. У міру розвитку фінансового ринку, досягнення макроекономічної стабілізації та розгортання приватизаційних процесів, починаючи з 2004 р., спостерігається інтенсифікація інтеграційних процесів у банківському секторі України, яка характеризується двома суперечливими тенденціями: перша – це інтернаціоналізація національних банків, інтеграція їх у світову банківську систему, друга – прагнення зберегти незалежність, внутрішню цілісність та економічний потенціал вітчизняних банків для самостійного фінансування розвитку національної економіки. На сьогодні з певністю можна стверджувати, що українська банківська система вже значною мірою інтегрована у світовий фінансовий ринок.

Іноземна присутність у вітчизняних фінансових установах з кожним роком зростає: у 2005 році на Україні відкрилися два представництва іноземних банків : BNP Paribas (Франція) і Дойчебанку (Німеччина), за 2006—2007 роки на український банківський ринок вийшли 12 нових серйозних іноземних контрагентів, серед яких "UniCredit" (Італія), "Reiffeisen" (Австрія), "BNP Paribas" (Франція), "Erste" (Австрія) і "Swedbank" (Швеція), «Finansbank» (Турція), «Сатурн» (Росія). Щоправда, в Україні залишилося вже мало банків, привабливих для придбання. І тепер, коли більша частина великих українських банків куплена іноземними інвесторами, на черзі – банки середнього розміру [33].

Наприклад, у 2007 році на вітчизняний ринок вийшов "Банк Грузії", який за 150 млн. дол. придбав 94,42 % акцій "Універсального банку розвитку й партнерства". Тут сприятливим для іноземців став основний недолік українського банківського сектора – фрагментарність і роздробленість. Зі 170 фінансових установ (що, за світовими критеріями чимало) близько 20 % – справді великі, ще стільки ж перебувають у стадії ліквідації, інші – середні та дрібні банки з капіталом доволі низької якості. За даними Національного банку України, на початку 2008 року частка іноземного капіталу становила 35 % сукупного статутного капіталу українських банків (у 2007 р. – 27 %); з них 13% - зі 100 % складом іноземного капіталу [4, с. 82].

У 2007 році за кількістю проданих українських банків та отриманих за них коштів було досягнуто рекордного рівня – продано 15 фінансових установ. Найбільшими угодами 2007 року став продаж двох банків групи "ТАС" шведському "Swedbank" за 735 млн. дол. і банку "Форум" німецькому "Commerzbank" за 600 млн. дол. Уже в 2008 році було завершено угоду з продажу "Укрсоцбанку" італійському "UniCreditGroup" за 1,525 млрд. євро. Крім того, група "Intesa Sanpaolo" (Іспанія), що раніше намагалася купити “Укрсоцбанк”, придбала в лютому 2008 р. “Правекс-Банк” за 750 млн. дол. [4, с. 81].

На початок 2007 року в Україні діяло 35 банків з іноземним капіталом, у тому числі 13 - зі стовідсотковим іноземним капіталом. За січень - травень 2008 року їх кількість зросла відповідно до 40 і 18. Серед них - здебільшого банки з австрійським, російським, французьким, голландським, американським, турецьким, угорським, німецьким, шведським, британським капіталом. [33].

За кількістю проданих українських банків і отриманих за них коштів було досягнуто рекордного рівня – продано 15 фінансових установ. Найбільшими угодами 2007 року став продаж двох банків групи "ТАС" шведському"Swedbank" за 735 млн дол. і банку "Форум" німецькому "Commerzbank" за 600 млн дол. Уже в 2008 році було завершено угоду з продажу "Укрсоцбанку" італійському "UniCredit Group" за 1,525 млрд євро. Крім цього, група "Intesa Sanpaolo" (Іспанія), що раніше намагалася купити "Укрсоцбанк", придбала в лютому 2008-го "Правекс-Банк" за 750 млн дол. [4, с.82].

За даними Національного банку України станом на 01.05.2011 року кількість діючих банків в Україні 177, серед них з іноземним капіталом 54 банки, у тому числі зі 100% іноземним капіталом – 20 банків. Іноземний капітал у статутному капіталі банків України складає практично 40% [33]. Тобто нині в Україні кожен третій банк - з іноземним капіталом, кожен дев’ятий - зі стовідсотковим іноземним капіталом (Додаток А).

Зараз на вітчизняному ринку присутні майже всі великі європейські фінансові групи. Свій інтерес до України активізували угорський ОТР Bank (придбавши Райффайзенбанк-Україна), французький BNP Paribas (Укрсиббанк), шведський SEB (банк «Ажіо»), голландський TBIF Financial Services Group NV (ВАБанк), російські «Ренесанс-капітал» (банк «Лідер»), Банк Москви, Банк НРБ і Внешторгбанк (відкрили дочірні банки, а ВТБ до того купив банк «Мрія»), італійський Bank Intesa («Pravex-Bank»). Практичний інтерес до вітчизняних банків виявили також австрійський Еrste Bank (банк «Престиж»), чеська PPF Group (Агробанк, Приватінвестбанк), грецький EFG Eurobank Ergasias («Універсальний»), «Руский стандарт» (АІС-банк). Французька фінансова група Credit Agricole, яка вже володіє Каліон банком Україна, придбала Індекс-банк [51, c. 15].

Як ми бачимо, іноземні інвестори інвестують у банківський сектор України досить значний капітал. Хоча й її рейтинг зменшився, та водночас відзначено і наявність вигідних умов для припливу в Україну прямих іноземних інвестицій; це підтверджується експертами ООН, які віднесли Україну до двадцятки найпривабливіших країн для прямих іноземних інвестицій.

Особливістю присутності іноземного капіталу у банківському секторі України є те, що він може бути представлений частково та повністю.

Стосовно реальних змін, які вже відбулися під впливом іноземного капіталу, слід зазначити, що прихід іноземного капіталу в банківський сектор призвів до перерозподілу ринку міжбанківського кредитування. Оскільки іноземні інвестори дотримуються консервативнішої політики у відкритті лімітів на міжбанківське кредитування, відбувається їх зниження для деяких банків, встановлюються великі розміри мінімальних лотів за міжбанківським кредитом, що суттєво обмежує коло потенційних позичальників і підвищує якісні вимоги до них. На думку експертів, експансія іноземних банків призведе до подальшого розшарування ринку міжбанківського кредитування. Очікується, що близько 90% ринку міжбанківського кредитування буде сконцентровано в 20-23 найбільших фінансових установах. А дрібні банки можуть виявитися відрізаними від кредитів великих фінансових установ і підтримки НБУ [23].

Крім того, відбулися зміни структури активних операцій за рахунок того, що іноземні банки орієнтуються в основному на рітейл (тобто роздрібні послуги) і, як наслідок, сфера кредитування зміщується від виробника до покупця. А також слід зазначити, що іноземці контролюють більш ніж 65% іпотеки.

Вітчизняна фінансова система розраховувала на істотне здешевлення кредитних ресурсів у результаті припливу засобів материнських іноземних банків. Проте досі цього не сталося. Справа в тому, що вартість кредитних коштів у країні багато в чому залежить від рівня інфляції, який не дає можливості знизити ставки за депозитами, а отже, і за кредитами [23].

Слід зауважити, що український банківський сектор розвивається за прикладом країн Східної Європи, де зараз майже усі банки – з іноземним капіталом. Приплив іноземних інвестицій триватиме, й надалі можливе зростання частки іноземного капіталу до 100 %. Це, у свою чергу, допоможе розвинутися банківському сектору в умовах глобалізації фінансових ринків Європи та світу [50].

Протягом 2011-2012 років у групі іноземних фінансових установ спостерігається розчарування в українському ринку. Кілька іноземних банківських груп покинули вітчизняний ринок, продавши бізнес, інші згортають співпрацю з населенням, зосередившись на корпоративному бізнесі.

Першими прикладами були російський "Ренесанс-капітал", грузинський "БГ банку", чеський Home Credit Bank, ізраїльського VAB bank, які 2011 року були продані українським інвесторам. Колишні іноземні власники заявили про зміну корпоративних стратегій своїх холдингів, до сфери інтересів яких український ринок входити перестав. Іноземці вийшли з України і сконцентрувалися на перспективніших, з їх точки зору, регіонах. Покинуті банки не припинили свого існування, лише були перейменовані.

Іншим прикладом є банк зі шведським капіталом – Сведбанк, який закриває роздрібну мережу і зупиняє роботу з фізичними особами. Таким чином, банківська структура на основі колишніх Таскомерцбанку і Тасінвестбанку позбувається рітейлового бізнесу, заради якого шведи і прийшли в Україну. Також SEB продав роздрібну мережу відділень в Україні групі "Євробанк".

Австрійська група Volksbank для покращення фінансових показників продала майже всі закордонні активи, в тому числі український Фольксбанк, російському Сбербанку.

Незважаючи на оптимізацію бізнес-процесів французькі та німецькі банки в Україні залишаються в роздрібному бізнесі і планує нарощувати кількість клієнтів-фізичних осіб.

На відміну від західних колег, банки Росії розширюють сфери свого впливу на українському банківському ринку. За 2005-2012 роки частка їх активів у секторі зросла з 1,5% до 12%.

Вихід західних інвесторів з українського банківського ринку насправді легко пояснити. Головною причиною розчарування європейців у роздрібному банківському бізнесі, швидше за все, була втрата ключових мотивів іноземної експансії у 2000-х роках - високої маржі та перспектив розширення ринку [22].