Гранулометричний склад ґрунту

Гранулометричний склад – один з головних діагностичних показників ґрунту, що визначає багато інших показників.

Гранулометричний склад ґрунту – це відсотковий вміст у ґрунті різних за розміром частинок або відношення фізичної глини (частинки менше 0,01мм) до фізичного піску (частинки більше0,01 мм).

Близькі за розміром механічні елементи об’єднуються в групи фракцій. Ґрунтові фракції – групи елементарних часток, які близькі за діаметром та фізичними властивостями.

Таблиця 2.1

Класифікація механічних фракцій ґрунту (за М.О. Качинським)

Кам’яна частка складається з каміння, сюди входять щебінь, гравій, хрящ. Ця фракція володіє правильною водопроникністю, вона перешкоджає нормальному проходженню ґрунтового процесу, складається із уламків мінералів і гірських порід.

Пісок - представлений на 80% кварцом, 20% польовими шпатами, слюдами. Фракція володіє високою водопроникністю, поганою водоутримуючою здатністю, не утворює структуру, низькою водопідйомною здатністю, не володіє зв’язністю, набуханням. При висиханні надає осідання і знаходиться в пухкому стані, характеризується високою теплопровідністю і низькою теплоємністю, капілярне підняття дуже низьке (33см), не володіє пластичністю і липкістю.

Пил складається із 60% кварцу, 20% польових шпатів і рогової обманки, авгіту, слюд. Фракція містить значну кількість вторинних мінералів, здатна до набухання, характерна слабка пластичність, липкість, високе капілярне підняття, незначна водопроникність, в сухому стані щільна.

Мул складається із 10% кварцу, 90% глинистих мінералів, органічних речовин. Водопроникність фракції нульова. Фракція характеризується високою водоутримуючою здатністю, липкістю, зв’язністю, осіданням. При зволоженні сильно набухає, збільшується в об’ємі приблизно в 4-10 разів, а при висиханні - об’єм повертається до початкового, що приводить до розтріскування її на окремості.

Гранулометричний склад солонців лучно-чорноземних глибокостовпчастих, солончакуватих на лесоподібних суглинках наглядно відображений в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Гранулометричний склад ґрунту , % на абсолютно суху безкарбонатну наважку

Підводячи підсумки вище наведеного, можна зробити висновок, що за гранулометричним складом ґрунти переважно важкі, спостерігається чітка диференціація: гумусово-елювіальний горизонт збіднений дрібними фракціями, а солонцевий горизонт – збагачений.

Агрегатний склад ґрунту

Структурність ґрунту – це його властивість розпадатися на грудки, а структура – ґрунтові грудочки або агрегати різної величини і форми, варіативно сполучені в ґрунтовому горизонті. Якщо грудочки не розпадаються у воді, пористі, механічно міцні і мають розмір 0,25 – 10 мм, то за М.І. Савіновим їх слід вважати агрономічно цінними мікроелементами. Структурні окремості > 10 мм є брилами, < 0,25 мм – пилом (мікроагрегатами).

Розрізняють, за С.О.Захаровим, три основні типи структури: кубоподібну (частинки ґрунту добре розвинені по всіх трьох вісях симетрії), призмо подібну (сильніше виражена вертикаль), плитоподібну (чітко оформлена горизонтальна вісь). Кожен з цих типів структури ділиться на дрібніші одиниці.

Структурні відмінності в горизонті не бувають одного розміру і форми. Частіше структура буває змішаною, при описі зазначають це двома або трьома словами в послідовності зростання кількості відповідних агрегатів.

Для генетичних горизонтів солонців лучно-чорноземних глибокостовпчастих, солончакуватих на лесоподібних суглинках характерні певні форми структури (рис.2.2):

He– пилуватогрудкуватий, плитчастий;

HI(e)ks – горіхувато-призмовидний;

IHpks –крупногоріхувато-стовбчастий;

Phiks/gl – грудочкувато-крупногоріховий.

а) б)

Рис. 2.2.Структура ґрунтів:

Для оцінки структурного стану, перш за все, враховують такий показник, як сума агрономічно цінних агрегатів (0,25-10 мм). За цією ознакою пропонується шкала С.І. Долгова і П.У. Бахтіна (табл. 2.3) - ступінь підготовленості ґрунту до сівби культур з середнім розміром насіння (пшениця, жито, овес).

Таблиця 2.3