Трагедія Есхіла «Перси», історична основа, політична, філософська, релігійна концепції

Артеміда, функції,міфи

Артеміда (Діана) – дочка Зевса й Лето, сестра Аполлона, первинно богиня тваринного й рослинного світу,а за пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір. Чоловіконенависниця. Артеміда вважалася покровителькою молоді. У Спарті до святині Артеміді-годувальниці приносили немовлят, супроводжуючи цю акцію танцями й бенкетами. Шанували її і як божество війни. У Спарті перед боєм у жертву Артеміді приносили козу.

Зображувалася у вигляді юної діви в короткій туніці з луком в руках та сагайдаком зі стрілами за плечима.

Священна тварина – лань/сарна.

Артеміда випросила для себе у Зевса вічну цнотливість. 60 дев'ятилітніх океанід і 20 критських німф, що були її постійними супутницями в іграх і танцях.

З ім'ям Артеміди пов'язані численні міфи:

• про чудесне народження божественних близнюків у Лето на острові Делос
• обернення Актеона в оленя та розтерзання власними ж абаками
• вбивство Оріона
• врятування Іфігенії

Жертви гніву Артеміди:

• Агамемнон. Богиня зажадала принести в жертву Іфігенію (за іншою версією міфу - врятована богинею).
• Адоніс. Наслала на нього кабана.
• Актеон. Перетворений на оленя і роздертий власними собаками.
• Алфей. Закохався в Артеміду. Був перетворений на річку.
• Аріадна. Вбита стрілами.
• Оріон. Вбитий Артемідою (версія).
• Адметові, який забув перед шлюбом принести жертву Артеміді, вона послала в шлюбне ложе змію.

Артеміда називалась «Чиста» або «Осяйна»;.

Артеміді віддавали почесті в місцях культу Аполлона, у Дельфах, де шанували Далековлучну Артеміду.

Вона заподіювала жінкам і дівчатам раптову смерть, насилала хвороби на людей і тварин, але й рятувала їх від смерті.

Улюбленим місцем перебування Артеміди була гірська й лісиста Аркадія, де вона мала храми священних тварин і місця полювання.

Боги і люди в «Іліаді» Гомера

Особливістю поеми Гомера “Іліада” є двоплановість.

Тобто події відбуваються у двох планах (світах):

1. Олімп – населений безсмертними богами, які вирішують долю людей.
2. Земля – населена земними героями, світ, де відбувається Троянська війна між троянцями та ахейцями.

Людина постає піщинкою в руках волі богів (на відміну від «Одіссеї»).

Спершу події відбуваються на Олімпі, вирішуються певні питання, а потім вони реалізуються на Землі.

Зображення богів та людини:

• Характер взаємовідносин зображується наочно: боги, як і смертні, поділені на 2 табори – ахейський та троянський. Війна триває десятиліття оскільки жодна із сторін не переважує. Дві ворожі сили зрівноважує Зевс, який не надає переваги жодній стороні.
• На стороні ахейців – Гера, Афіна, Посейдон.
• На стороні троянців– Аполлон, Афродіта, Арес.

У двобої Ахілла та Гектора через сприяння Афіни перемагає ахеєць. І доля всієї війни теж визначена – Троя буде переможена.

Отже, у творі зображена повна залежність долі людини від волі богів, що є головною відмінністю між суспільством небожителів і смертних. Спільним є те, що обом притаманні негативні риси характеру. Людей і богів пов’язують почуття гніву, ненависті, любові, страждання та жалю.

Трагедія Есхіла «Перси», історична основа, політична, філософська, релігійна концепції

Трагедія Есхіла «Перси» є винятковим драматичним твором, оскільки є єдиною, що спирається на реальний історичний матеріал, а не міфологію.

Історична основа – греко-перські війни, учасником яких був сам письменник (Саламінська битва). Цар Ксеркс, нащадок Дарія, веде загарбницьку політику, але його військо зазнає поразки. Привид Дарія засуджує зухвальство Ксеркса. У фіналі Ксеркс оплакує загибель персів разом із хором та возвеличує перемогу греків.

Місце дії – Сузи.

Форма оповіді – плач грецьких старійшин.

Основна теза – все, що тратили перси – здобули греки.

Прихований зміст поеми:

1. Політична концепція – Есхіл є прихильником демократії, а у Персії була тиранія та 1-осібне правління. Письменник вважав війну великим злом і хотів, що грецька демократія замінила східну тиранію.
2. Філософська концепція – Греції належала Європа та море, а Персії – Азія та суша. Подолавши кордон Європи Персія порушила чіткий баланс та гармонію.
3. Релігійна концепція – ярмо рабства на шию бога Посейдона (через зображення міст), за що Персія повинна нести відповідальність.

44.Сатиричний образ демагога в комедії Арірістофана «Вершники»

У комедії Аристофана «Вершники» вождь афінської демократії Клеон стає головним персонажем і водночас об’єктом нещадної критики. Його письменник завжди не навидів, бо вважав найбільшим злом афінського демосу.

Аристофан називає Клеона Шкіряником, тому що той мав у місті найбільшу шкіряну майстерню і Пафлагонцем – за діяльність, що означає кипіти.

Нікій та Демосфен щиро бажають йому смерті та, через його заслуги перед народом у Пілосі, не можуть його позбутись. Але з пророцтва вони дізнаються, що найгірше перемагається ще гіршим.

Ще гіршим є Ковбасник. Після їх спільних хвастощів, байок, послань та подекуди бійок вони доходять до прислів’я про три різні міста Пілос, з яким пов’язана ціла купа каламбурів.Після цього народ згадуватиме про Пілос з реготом, а як про подвиг Клеонта.
Врешті народ проганяє старого демагога з Афін, а його місце займає Ковбасник.

Твір «Вершники» зображає сатиричними засобами образ нікчемного правителя –Клеона. Звичайний Ковбасник, переконаний, що керування державою – справа неуків, може стати вождем народу та зробити більше користі ніж правитель.

55.Творчість Плавта, вплив нової аттичної комедії, «Хвалькуватий воїн»

Плавт був першим римським письменником, який залишив вагому спадщину. Йому належить 21 комедія, з яких до нас повністю дійшло 20.

Плавт писав їх орієнтуючись на смаки нижчих верств населення. Римляни були культурно відсталими, захоплювались лише кровавими гладіаторськими боями і мало цікавились драматургією та літературою. Тому драматург зробив ставку на сміх намагаючись розвеселити римську публіку. Для цього він використав жанр комедії.

Їй були притаманні особливості нової аттичної поезії: