Типи вогнегасників та їхнє застосування

Значна роль в системах протипожежного захисту об'єктів належить вогнегасникам, які є основним видом первинних засобів пожежогасіння. Види вогнегасників, застосовуваних при пожежах, залежать від характеру загоряння. Існують чотири загальноприйнятих класу пожежі, яким присвоєно відповідні символи. Перший клас (А) – горіння речовин твердих, яке супроводжується тлінням. До них належить деревина, папір, текстиль. Клас В включає себе горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді (бензин, нафтопродукти, ефір), а також розчинних елементів (спирт, гліцерин). До класу С відноситься займання речовин газоподібних (побутовий газ, пропан). Пожежа класу D – горіння металів та їх сплавів (гідриди металів, металоорганічні сполуки). До класу Е відноситься загоряння електрообладнання.

Водяні вогнегасникивикористовують для гасіння пожеж класу А. Існують вогнегасники із зарядом води зі спеціальними добавками, які дають можливість застосовувати їх для гасіння пожеж класу В.

При займанні рідких, твердих і газоподібних речовин застосовуються такі види вогнегасників, як порошкові. Струмінь порошку потрібно переміщувати в різні сторони для того, щоб збити полум’я.

Після того, як це зроблено, потрібно остаточно покрити шаром порошку окремі осередки.

Для гасіння пожеж, що відносяться до класу В (загоряння рідких речовин), а також класу Е (електроустаткування), застосовуються вуглекислотні види вогнегасників. Зріджений діоксид вуглецю є їх основною дійовою засобом. Вони бувають ручні, пересувні, стаціонарні. Ручними вогнегасниками гасять загоряння електроустановок, що мають напругу до 1000В. Пересувні використовують при гасінні легкозаймистих рідин, розташованих на площі до п’яти квадратних метрів, також невеликого розміру електроустановок, які знаходяться під напругою.

Майже всюди застосовуються пінні вогнегасники. У них використовується хімічна піна, отримана з розчинів лугів і кислот, а також повітряно-механічна, яка утворена з водних розчинів піноутворювачів потоком повітря, вуглекислого газу або азоту.

Є ще й такі види вогнегасників, як аерозольні. Вони використовуються для гасіння горючих рідин, легкозаймистих, а також електроустановок, що знаходяться під напругою, різних матеріалів, виключаючи лужні метали та речовини кисневмісні.

Існує ще один вид вогнегасника – це самоспрацьовують порошковий ОСП-1. Він застосовується при пожежах класу А, В, С, Е. Головна його особливість – автоматичне спрацьовування без участі людини.

Пожежна сигналізація

Виявлення та гасіння пожежіє важливою складовою у справі забезпечення пожежної безпеки.Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклику пожежників тощо, вибухопожежонебезпечні об'єкти обладнуються системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.

Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення пожежі, надійно передавати сигнал на приймально контрольний прилад і до пункту прийому сигналів про пожежу, перетво­рювати сигнал про пожежу у сприйнятливу для персоналу об'єкту, що захищується, форму, вмикати існуючі стаціонарні системи пожежога­сіння, забезпечувати самоконтроль функціонування.

До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять пожежні сповіщувачі, приймальний прилад та автономне джерело електроживлення.

Пожежний сповіщувач

Пожежний сповіщувач (ПС)- це пристрій для формування сигналу про пожежу. В залежності від способу формування сигнали ПС бува­ють ручні та автоматичні.Ручний сповіщувач являє собою технічний пристрій (кнопка, тум­блер тощо), за допомогою якого особа, яка виявила пожежу, може пода­ти повідомлення на приймальний прилад або пульт пожежної сигналіза­ції. Ручні сповіщувачі встановлюються всередині приміщень на відстані 50 м, а поза межами приміщень - на відстані 150 м один від одного. Автоматичний пожежний сповіщувач системи пожежної сигналі­зації встановлюється в зоні, яка охороняється, та автоматично подає сигнал тривоги на приймальний прилад (пульт) при виникненні одно­го або кількох ознак пожежі: підвищенні температури, появи диму або полум'я, появі значних теплових випромінювань.Сповіщувачі за видом контрольованого параметра поділяються на теплові, димові, полум'яневі (світлові), комбіновані.За видом зони, автоматичні сповіщувачі поділяються на точкові (найбільш чисельна група) та лінійні. Точкові сиовіщувачі контролюють ситуацію в місці розташування сповіщувача і, таким чином, сигнали від них є адресни­ми, з точним визначенням місця пожежі. Лінійні ПС реагують на виникнення фактора пожежі впродовж певної безперервної лінії, при цьому спрацювання будь-якого ПС у шлейфі не дає інформацію про конкретне місце пожежі.За видом вихідного сигналу сповіщувачі поділяються на дискретні та аналогові.Дискретні ПС у більшості випадків можуть бути в одному з двох станів: у черговому режимі (нормальний режим) та в режимі «Триво­га» (в деяких ПС є також стан «Несправність», наприклад, в лінійних активних сповіщувачах). До такої групи належить більшість сиовіщу-вачів. Аналоговий ПС - це перетворювач, вихідний сигнал якого є безперервною монотонною функцією параметра, що контролюється. Такий сповіщувач у відповідності з визначенням ПС не є функціо­нально завершеним вузлом і може працювати тільки зі станцією пожежної сигналізації, яка приймає вихідний сигнал аналогового ПС і, після порівняння його з певним, програмно встановленим порого-вим значенням, приймає рішення про визначення або невизначення фактора, що контролюється, пожежонебезпечним.За кількістю можливих спрацьовувань ПС поділяють на одноразо­ві та багаторазові. Більшість ПС, що випускається, є багаторазовим. Одноразові ПС в наш час застосовуються у виключних випадках, наприклад, як запобіжники, що вимикають подачу живлення на певну установку у разі виникнення пожежі.