Поняття, основні ознаки та визначення ризику в праві екологічної безпеки

Загальноприйнятою доктринальною тезою є положення про те, що стрижнем концепції екологічної безпеки є теорія екологічного ризику. Як наслідок – розкриття змісту поняття екологічної безпеки є неможливим без дослідження правової природи екологічного ризику. Як відомо, екологічний ризик є різновидом більш широкої категорії ризику (франц. risque, італ. risco - ризик, небезпека). На сьогоднішній день, як справедливо зазначає Ільїна Н.Л., існує певна доктринальна та законодавча невизначеність понять «ризик» взагалі та «екологічний ризик», зокрема. Головною проблемою науково-правового визначення поняття «ризик» є його комплексний характер, адже зазначена категорія широко використовується в різноманітних галузях права і детермінується в них по-різному. Для прикладу, в «Юридичній енциклопедії» під ризиком у праві розуміється небезпечність виникнення не передбачуваних витрат очікуваного прибутку, доходу, майна, коштів у зв’язку з випадковою зміною умов економічної діяльності, несприятливими обставинами або дією непереборної сили; ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися у певний час або за певних обставин, тобто можлива подія, поява якої має ймовірний і випадковий характер та зумовлює небажані наслідки для учасника відповідних правовідносин.

Разом із цим вищенаведене дефініція не дає відповіді на питання, яким чином між собою співставляються поняття ризику та небезпеки, що є досить важливим при з’ясуванні правової природи екологічного ризику.

В еколого-правовій науці є декілька підходів до вирішення цієї проблеми.

Зокрема існує думка, що поняття ризику структурно охоплюється поняттям небезпека. Наприклад, Л. О. Бондар зазначає: «Істотною ознакою екологічного ризику є ймовірність настання екологічно небезпечних наслідків, в той час як екологічну небезпеку в загальних рисах ми визначили, як стан загроженості довкілля. Співвідношення цих визначень дає підстави до висновку, що екологічна небезпека включає в себе екологічний ризик: адже ризик - лише ймовірність настання негативного впливу на довкілля, в той час, як небезпека характеризується як проявленим, так і непроявленими загрозами для довкілля. Інакше кажучи, якщо екологічно небезпека проявлена, тобто негативні чинники вже справляють згубний вплив на довкілля - таке явище не охоплюється поняттям ризику, поза як ризик характеризує стан непроявленого негативного впливу на довкілля, тобто лише ймовірність такого впливу. Ймовірність настання вибуху на АЕС - ризик і небезпека одночасно, а негативний вплив наслідків вибуху на АЕС на довкілля - небезпека, але не ризик». Іншими словами, згідно з вищезазначеною позицією відмінність між небезпекою та ризиком базується на прогнозуванні шкоди. Так, при небезпеці наука дає цілком чіткі дані проте, якої шкоди для людини і довкілля завдають ті або інші негативні чинники. При наявності ризику наука не дає чіткої відповіді на питання чи буде взагалі завдана шкода, які її розміри. Вона лише зазначає, що існує ймовірність настання шкоди певного розміру.

Очевидно, що за швидкого науково-технічного розвитку, всупереч усім очікуванням, більшість наукових знань мають своїм наслідками більше знань про те, що не можна знати, а отже більше незнання (наприклад, наукові знання про вплив на людину та довкілля генетично модифікованих організмів). Тому в юридичній літературі поняття небезпеки та ризику досить часто розглядаються як субпідрядні категорії: екологічна небезпека характеризуються тим, що екологічна шкода є чітко проявленою, а екологічний ризик тим, що шкода непроявлена, тобто існує лише ймовірність її наявності чи настання. Саме в такому розумінні розглядаються дані поняття у безпеко-правовій трирівневій моделі, яка включає в себе разом із небезпекою та ризиком ще одну правову категорію, а саме рестризик. Мова йде про рестризик, якщо припущення наявності чи настання шкоди ґрунтується на чистій спекуляції без фактичних на те підстав (можливо велика, але не проявлена шкода), якщо можливість її настання є досить невеликою (можливо велика, але значною мірою малоймовірна) і т. д. Придатним критерієм для розмежування рестризику та ризику є практичні досягнення науки, тобто, рестризик означає ту міру ризику, за якої настання шкоди на сьогодні «практично» виключається наукою. У цьому випадку, на нашу думку, при рестризику можливість настання чи наявності шкоди є теоретичною та малоймовірною, інакше кажучи, він являє собою ніщо інше як прийнятний ризик. Такимчином , межаміж ризиком та ресризиком така ж нечітка , як і міжнебезпекою та ризиком . Нарешті, розмежуванняцихтрьохступенівґрунтуєтьсяна нормативно-оціночномурівні. Варто відмітити, що дана трьохрівнева модель не набула такого поширення у вітчизняній еколого-правовій науці як позиція, яка висловлена В.І. Андрейцевим стосовно співвідношення понять ризику та небезпеки. Згідно з нею екологічний ризик є істотною ознакою екологічної небезпеки або екологічно небезпечної діяльності, враховуючи, що він відбиває її об’єктивну сутність – вірогідність настання небезпеки. Ризик, як зазначає Ю.В.Власенко, завжди пов’язаний із можливістю заподіяння шкоди або усвідомлення виникнення подій у просторі та часі з небажаними наслідками. Ризик є кількісною величиною і визначається як добуток імовірності негативної події на величину можливої шкоди від неї. Аналогічне розуміння ризику закріплено в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно із ст.1 якого, ризик — це кількісна міра небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втратвідних. Разом із цим у ст.1 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» під ризиком розуміється ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об’єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами.

Таким чином ризик, у тому числі й екологічний, слід розглядати як кількісну міру небезпеки, що враховує ймовірність настання негативних наслідків. На відміну від загального поняття ризику, у законодавстві України відсутня дефініція екологічного ризику, що створює відповідні проблеми щодо розкриття його особливостей, які розмежували б екологічний ризик від інших видів ризику. Поряд з цим, на теоретичному рівні виокремив такі характеристики екологічного ризику усвоєму дисертаційному дослідженні М.О. Фролов, до яких він відніс: а) антропоцентричну спрямованість (екологічний ризик є перш за все ризиком зниження якості навколишнього природного середовища, що справляє негативний вплив на життя та здоров’я людини); б) поліваріантність форм походження (він проявляється як внаслідок природно- стихійних, так і техногенно-антропогенних загроз); в) обмеженість можливості абсолютного його визначення, що обумовлено неможливістю повного вивчення проявів екологічних загроз; г)кумулятивність (проявлення так званих «ефекту ланцюгової реакції» та «ефекту доміно», за яких певний конкретний чинник екологічного ризику тягне за собою реалізацію цілої низки з інших екологічних ризиків, з множинністю негативних наслідків); ґ) субституційність (він може проявитись через інші ризики природного та техногенного походження, що обумовлює настання екологічних інцидентів з наслідками технологічних, технічних порушень, правопорушень у галузі охорони праці тощо). Інші вчені вважають, що екологічний ризик характеризується поліваріантністю формпоходження, кумулятивністю, субституційністю та обмеженою можливістю абсолютного його визначення.

Екологічний ризик можна визначити як кількісну міру екологічної небезпеки, яка враховуєймовірність настання негативних наслідків для життя і здоров’я людини такомпонентів біосфери, і яка характеризується поліваріантністю форм походження,кумулятивністю, субституційністю та обмеженою можливістю абсолютного її визначення.