Попередній – передує здійсненню фінансово-господарських операцій. Здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження проектів

Мета: запобігати порушення фінансового законодавства.

Поточний – проводять в продовж короткого часу у процесі здійснення господарських операцій. Дає змогу виявити помилки і зловживання допущені як на стадії попереднього контролю так і на стадії здійснення фінансових операцій

Наступний – проводиться після завершення конкретної фінансової господарської операції або після закінчення певного звітного періоду. Проводиться з метою виявлення фінансових правопорушень.

В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль:

1. Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.

2.Муніципальний фінансовий контроль здійснюється органами місцевого самоврядування

3.Громадський фінансовий контроль — здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).Добровільно і безоплатно

4.Аудит - новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Є незалежним, професійним, здійснюється аудиторськими фірмами, аудиторами.

За сферою діяльності:

Бюджетний.

Податковий.

Валютний (банківський).

За джерелами інформації:

Фактичний - вивчення реального стану об’єкта, що перевіряється

Документні – перевірка і аналіз первинних документів, що містять відомості про рух коштів

За формою проведення:

Ініціативний – на підставі рішень суб’єктів господарської діяльності як власниками підприємства так і за участю сторонніх органів – аудиторськими організаціями

Обов’язковий - здійснюється за участю державної або місцевої влади

Методи фінансового контролю

Метод фінансового контролю - це сукупність способів, засобів і прийомів здійснення контрольних функцій. Слід зазначити, що аналіз методів фінансового контролю ґрунтується на досягненнях як фінансового права, так і деяких суміжних наук (статистики, бухгалтерського обліку, логіки).

Основними методами фінансового контролю є такі:

- спостереження,

- обстеження, облік,

- аналіз,

- перевірка

- ревізія.

Усі вони конкретизуються в різних відомчих методиках і правилах проведення контролю.

Спостереження (моніторинг) - загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб’єкта.

Облік є досить специфічним фінансово-контрольним методом, сфера застосування якого обмежується переважно діяльністю органів контролю при здійсненні реєстрації суб’єктів контролю (наприклад, платників податків) чи в інших випадках, визначених чинним законодавством. Облік не обмежується суто реєстраційною роботою, а передбачає також аналітику і створення інформаційної бази.

Обстеження проводять здебільшого у процесі попереднього контролю. Воно полягає у вивченні конкретних напрямів фінансової діяльності суб’єкта контролю. Зокрема, здійснюють діагностику його фінансового стану, досліджують звітність, проводять первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам.

Спеціальними прийомами під час обстеження є опитування та анкетування.

У разі виявлення в процесі обстеження якихось негативних результатів орган контролю приймає рішення про проведення перевірки або ревізії.

Аналіз проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період), застосовуючи такі спеціальні статистичні методи, як індексний, метод середніх і відносних величин. Аналізують основні фінансово-економічні характеристики об’єкта контролю, що дає змогу виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини. Особливо ефективним при цьому є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння.

Перевірка.

Розрізняють види перевірок за такими ознаками:

1) організаційними:

— планові

— позапланові

2) за підставою призначення:

— повторні

— додаткова

3) за обсягом:

— повні (охоплюють усі напрями фінансово-господарської діяльності);

— часткові (або неповні, під час яких досліджують окремі напрями фінансово-господарської діяльності);

— комплексні

— тематичні (або цільові), що спрямовані на з’ясування певних питань, дослідження певної ділянки роботи (теми), окремого напряму діяльності суб’єкта, якого перевіряють, чи конкретного типу операцій);

4) повнотою охоплення:

- суцільні (фронтальні)) під час яких вивчають абсолютно всі документи та облікові записи за певний період);

- вибіркові (перевіряють не весь суб’єкт, а його підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за певним принципом).

5) місцем проведення:

- виїзні (здійснюють за місцезнаходженням об’єкта контролю);

- камеральні (проводять за місцем дислокації органу фінансового контролю);

6) характером контрольованих показників:

- формальні, за яких перевіряють правильність оформлення документів

- арифметичні (оцінюють правильність математичних розрахунків і таксувань);

7) характером суб’єктів контролю:

- позавідомчі (покладаються на органи іншого відомства або міністерства, якому підпорядкована організація, котру перевіряють);

- відомчі (здійснює у рамках того самого відомства чи міністерства, але працівник вищого рівня, вищої організації).

Ревізія - найважливіший метод фінансового контролю, що вирізняється найбільшими дієвістю, глибиною і повнотою. Ревізію варто віднести до наступного контролю.

Здійснюють ревізію спеціальні органи фінансового контролю для виявлення фактів порушення законності, вірогідності й доцільності. Під час ревізії аналізують фінансово-господарську документацію на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, схоронності коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності.

Ревізор наділяється певними правами:

- перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські й інші документи, наявність грошей і цінностей, а в разі виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на термін до закінчення ревізії;

- перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- й електроенергії на витрати виробництва; повноту оприбуткування готової продукції; вимагати від керівництва суб’єкта, який перевіряють, проведення контрольного вимірювання виконаних робіт;

- вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;

- одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов’язаних з операціями, які перевіряють;

- отримувати від посадових осіб письмові пояснення. Класифікація ревізій, як бачимо, здебільшого ідентична класифікації

перевірок, з деякими незначними застереженнями. Наприклад, можна виокремити такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначена постановою органів слідства.

За результатами ревізії складають акт.

Органи фінансового контролю

Функції фінансового контролю поширюються на еко­номічну діяльність усіх ланок народного господарства. За організаційними формами фінансовий контроль в Ук­раїні поділяють на державний, муніципальний, незалеж­ний і контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економіч­ного контролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство ста­тистики України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю – Державний комі­тет України по стандартизації, метрології та якості про­дукції (Держстандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспек­ція України по контролю за цінами.

Муніципальний контроль – місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль – аудиторський, створюється на госпрозрахункових засадах.

Контроль власника – внутрішньосистемний, внутріш­ньогосподарський.

Організаційні форми фінансового контролю в Украї­ні подано на рис. 1.

Міністерство економіки України контролює виконан­ня планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України, виявляє від­хилення від заданих параметрів розвитку окремих галу­зей народного господарства та вживає заходів щодо за­побігання їм.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підпри­ємствами і організаціями зобов’язань перед бюджетом по внесках платежів (податки на прибуток (доход), до­даткову вартість, заробітну плату працівників та ін.). Контролює правильне і економне витрачання бюджетних коштів, а також додержання фінансової дисципліни ор­ганізацій, що перебувають на державному бюджеті. Здій­снює свої функції Міністерство фінансів України через Головну державну податкову інспекцію і Державну конт­рольно-ревізійну службу в Україні.

Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України та її органи на місцях контролюють до­держання законодавства про податки, правильність об­числення, повноту і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавст­вом України.

Фонд державного майна України є дер­жавним органом, який здійснює державну політику в сфе­рі приватизації державного майна, виступає орендодав­цем майнових комплексів, що є загальнодержавною влас­ністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвіт­ний Верховній Раді України.

Міністерство праці України контролює додержання законодавства з питань праці та заробітної плати в га­лузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Мінпраці України розробляє і затверджує норма­тивні документи з питань регулювання зайнятості насе­лення, використання праці та її оплати.

Міністерство статистики України контролює за да­ними звітності збалансованість ринку товарами, виконан­ня програм економічного і соціального розвитку держави і окремих регіонів, наявність товарних, матеріальних, тру­дових та інших ресурсів, необхідних для населення і роз­витку народного господарства, здійснює вибіркові конт­рольні переписи ресурсів тощо.

Національний банк України згідно з статутом і За­коном України про банки і банківську діяльність контро­лює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з держав­ного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошо­ві відносини у державі.

Державний комітет України по стандартизації, мет­рології та сертифікації (Держстандарт України) є цент­ральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він здій­снює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а та­кож координує роботу інших органів державного управ­ління з цих питань.

Державна інспекція України по захисту прав спожи­вачів та її органи у Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний контроль за додержан­ням підприємствами, організаціями та установами неза­лежно від форм власності й господарювання, а також громадянами Закону України про захист прав спожива­чів, інших нормативних актів з питань торгівлі та надан­ня послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності й господарювання.

Державна інспекція України по контролю за цінамиконтролює застосування цін і тарифів міністерствами, ві­домствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм власності.

Антимонопольний комітет України запобігає моно­польному становищу на ринку підприємців, що обмежу­ють конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробниц­тві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів здійснюють кон­троль за виконанням планів та програм економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньо­господарські резерви і додаткові доходи бюджету; конт­ролюють надходження та видатки позабюджетного фонду.