Поняття, ознаки, принципи і функції демократії. Форми та інститути демократії. Демократія і самоврядування

Демократія— політична організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь усіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами; виборність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства; забезпечення прав і свобод людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів.

Ознаки:

· визнання народу джерелом влади, сувереном у державі

· рівність народу

· підпорядкованість меншості більшості у прийнятті рішень та їх виконанні

· виборність основних органів держави

Принципи:

1) політична свобода — свобода вибору суспільного ладу і форми правління, право народу визначати і змінювати конституційний лад (ст. 5 Конституції України), забезпечення захисту і її людини.

2) рівноправність громадян — означає рівність усіх перед законом, рівну відповідальність за скоєне правопорушення, право на рівний захист перед судом.

3) виборність органів держави і постійний контакт із ними населення — допускає формування органів влади і місцевого самоврядування шляхом народного волевиявлення

4) поділ влади — означає взаємозалежність і взаємне обмеження різних гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової

5) прийняття рішень за волею більшості при обов'язковому дотриманні прав меншості — означає поєднання волі більшості з гарантіями прав особи, яка перебуває в меншості — етнічній, релігійній, політичній;

6) плюралізм — означає багатоманітність суспільних явищ, розширює коло політичного вибору

Функції:

1. Організаційно-політичну — організація політичної влади на демократичних засадах. Вона містить у собі під функцію самоорганізації народу як джерело державної влади і виражається у наявності організаційних зв'язків між суб'єктами демократії:

2. Регулятивно-компромісну — забезпечення плюралізму діяльності суб'єктів демократії в цивілізованих рамках співробітництва і компромісу, концентрації і консолідації різних політичних сил навколо інтересів громадянського суспільства і держави.

Правовим засобом забезпечення даної функції є врегульованість правових статусів суб'єктів демократії.

3. Суспільно-стимулюючу — забезпечення оптимального служіння держави суспільству.

4. Установчу — формування органів державної влади і органів місцевого самоврядування демократичним шляхом (конкурс, вибори).

5. Контрольну — забезпечення діяльності органів держави в межах їх компетенції відповідно до вимог нормативно-правових актів; (наприклад, контроль представницьких органів за виконавчими органами, звіт останніх перед першими).

6. Охоронну — забезпечення державними органами безпеки честі і гідності кожної людини, охорони і захисту прав і свобод особи, меншості, форм власності, запобігання правопорушенням і припинення їх.

Форми:

Пряма — представницька демократія - форма народовладдя, при якій здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах

Непряма— безпосередня демократія - форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу чи певних соціальних груп (референдум, вибори)

Інститути:

1. Структурні - сесії парламентів — депутатські комісії - народні контролери тощо

2. Функціональні - депутатські запити - накази виборців - громадська думка тощо

3. Імперативні - мають остаточне загальнообов'язкове значення для державних органів, посадових осіб, громадян. (вибори, референдуми)

4. Консультативні - мають дорадче, консультативне значення для державних органів, посадових осіб, громадян. (мітинги, анкетування)