Основні функції суспільного добробуту

Суспільний добробут — повнота забезпеченості країни життєво необхідними засобами: матеріальними, соціальними, культурними, духовними та екологічними благами. Виходячи із такого визначення, суспільний добробут, звісно, визначається обсягом виробленого ВВП, але не в цілому, а на душу населення. Це узагальнюючий показник рівня добробуту країни. Але як ринковий показник він залишає поза увагою багато інших вельми важливих аспектів добробуту, спотворюючи його реальний стан. Розглянемо їх детальніше.

По-перше, показник ВВП, а тому і всі похідні від нього показники, не враховують стан природного довкілля. Ця проблема дуже багатогранна. З одного боку, система показників економічного розвитку враховує позитивний результат — виробництво благ, але не враховує збитки, завдані супутнім виробництвом антиблаг. Адже відомо, що суспільство в цілому за рік добуває 25—30 тонн корисних копалин на одного жителя. Але технологічні можливості належної переробки їх дуже обмежені. Тільки 5—7 % піднятих з надр копалин використовуються як сировина. Все інше забруднює атмосферу, йде у відвали, терикони, стічні води, завдаючи шкоди довкіллю. Катастрофічно зменшується площа лісів, кількість прісної води, вимирають біологічні види, забруднюються води океану, виснажуються ґрунти, порушується озоновий шар, погіршується стан здоров'я людей. Ці негативні зовнішні ефекти мають бути вилучені із показника добробуту ВВП на душу населення.

По-друге, показник ВВП ігнорує такий важливий компонент добробуту, як вільний час. Адже люди можуть мати досить високі доходи, але їм ніколи їх витрачати. Вони живуть, щоб заробляти. їм не вистачає часу на спілкування з природою, дітьми, ніколи зважено осмислити сенс свого буття і виважено оцінити свої дії та їх наслідки. Про здоров'я вони згадують тоді, коли вже не можна запобігти захворюванню і т. ін.

Згадаймо, для чого людство вигадало знаряддя виробництва? Так, щоб повніше і швидше задовольняти потреби, щоб вивільнити себе на триваліший час із безпосереднього процесу виробництва і збільшити вільний час, який, власне, і є мірилом суспільного багатства. Тому безумовною складовою суспільного добробуту є вільний час та розмаїття способів його використання.

СНР враховує опосередковані результати тільки дозволеної (незабороненої законом) тіньової економіки, а забороненої (наркобізнес, послуги найманих убивць, нелегальна торгівля зброєю, зокрема фінансування міжнародного тероризму тощо) не враховує. Насправді цей сектор створює чисте антиблаго і тому має бути вилученим із добробуту.

Дозволена діяльність у тіньовому секторі економіки, як стверджують спеціалісти, зростає. До тіньової економіки, в широкому розумінні цього слова, може бути включена діяльність сектору домогосподарств, яка за своїм змістом є позаринковою діяльністю, оскільки, по-перше, домогосподарства обслуговують самі себе (готують їжу, купують продукти, доглядають і виховують своїх дітей, доглядають хворих членів сімей, надають безоплатні освітні послуги своїм дітям, вирощують для себе овочі та фрукти, доглядають за подвір'ям, самі себе обслуговують транспортом тощо). По-друге, одне домогосподарство може на умовах бартеру обмінюватись діяльністю та продуктами діяльності з іншим (батько однієї родини надає послуги репетиторства з математики дитині із сусідньої родини, а мати з сусідньої сім'ї, в свою чергу, надає послугу з репетиторства з іноземної мови дітям батька-математика і т. п.).

По-третє, це послуги сектору домогосподарств, які надаються на платних умовах іншим домогосподарствам, діяльність яких не зареєстрована (послуги будівельників з будівництва гаражів, дач, ремонту квартир, послуги з пошиття одягу, репетиторства, надання медичної допомоги тощо).

Дрібне виробництво, послуги і торгівля можуть бути представлені і власне підприємницьким сектором економіки.

Законспірований сектор легальних видів діяльності, на відміну від сектору домогосподарств, пов'язаний з придбанням ресурсів і продажем товарів і послуг, а тому обов'язково має бути врахований у вартісній оцінці ВВП.

Практика зумовила появу методів опосередкованого визначення та обліку цього сектору. Наприклад, досвідно установлено, що сприятливими галузями для тіньового сектору є будівництво, виробництво горілчаних виробів, торгівля тощо. Опосередкованим проявом тіньової економіки є відмінності у середньорічних заявлених доходах та середньорічному рівні споживання у регіонах.

Теорія соціального вибору.

Прийняття рішення про випуск тих чи інших товарів часто спричинює велику зацікавленість широкої громадськості. Маркетологи змушені враховувати величезну кількість законів та інструкцій, які регулюють початок випуску або припинення виробництва товарів, патентне законодавство, вимоги до якості та безпеки товарів, гарантійних зобов'язань.

Уряд може заборонити випуск нових товарів, якщо для цього потрібне злиття компаній, яке призведе до обмеження конкуренції. Компанії, що припиняють виробництво товарів, повинні пам'ятати про те, що мають законні зобов'язання, існуючі у письмовому вигляді або ті, що маються на увазі, відносно своїх постачальників, дилерів та споживачів, які розраховують на безперервне виробництво даного товару. Компанії також зобов'язані враховувати патентне право США, коли починають випуск нового товару. Компанія не має права випускати товар, ідентичний вже існуючому, який вже випускається іншою компанією.

Виробники повинні виконувати закони, що стосуються якості товару та його безпеки. Якщо споживач постраждав внаслідок використання товару, який мав дефект з вини виробника, то він має право звернутися до суду з позовом до виробника або дилера. Щорічно в судових інстанціях федерального та місцевого рівнів слухається більше 110 тисяч подібних справ. Іноді компенсація, яку отримує окремий споживач, досягає мільйона доларів. Така практика викликала необхідність страхування виробників від подібних виплат, які серйозно вплинули на становище різних галузей виробництва. Багато компаній переклали додаткові затрати, пов'язані з подібним ризиком, на плечі покупців, підвищивши ціну своїх товарів. Інші були змушені припинити випуск товарів, які створюють подібну спокусу для споживача.