Об’єктивна необхідність, суть і функції податків

Податки — дуже складна фінансова категорія, яка здійснює вплив на всі економічні явища та процеси. Це обов'язковий елемент економічної системи будь-якої держави незалежно від моделі економічного розвитку та політичних сил при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і, в кінцевому підсумку, позбавленою будь-якого сенсу.

Податок — універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві ознаки і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу.

Стягнення державою на користь суспільства певної частки вартості ВВП у вигляді обов'язкового внеску становить сутність податку. Економічний зміст податків відображається взаємовідносинами суб'єктів господарювання та громадян, з одного боку, та держави — з іншого, з приводу формування державних фінансів. Незалежно від об'єкта оподаткування загальним джерелом податкових надходжень є ВВП, який формує первинні грошові доходи основних учасників суспільного виробництва і держави як організатора господарської діяльності у національному масштабі.

Джерелом податків є нова вартість національного доходу. Податки мобілізують значну частину вартості додаткового продукту і частину вартості необхідного продукту, яка призначена на відтворення робочої сили. Державна частка національного доходу перетворюється у фонд грошових коштів держави, який використовується не тільки для досягнення загальнодержавної мети, а й для підтримки приватного сектору. Ця мобілізація національного доходу через податки здійснюється у сфері перерозподілу й обміну. Присвоєння державою частки нової вартості здійснюється на основі не об'єктивно діючих економічних законів, а юридичних законів, шляхом примусу. Держава стає власником частки національного доходу не як учасник процесу виробництва, а як орган, який володіє політичною владою. Суспільний зміст податків дає політичній владі можливість впливу на сферу економічних відносин суспільства.

Отже, виходячи із сутності категорійного поняття, податки — фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Відповідно до сутності податків, ця категорія розглядається як не тільки економічна, а й суспільно-соціальна. Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних платників податків. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується.

Отже, суспільна ціна податків визначається втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма членами суспільства. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава має враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів. Цей характер виявляється під час обміну податків на суспільні блага і трансфертні платежі.

Для вивчення природи податку важлива роль відводиться дослідженню конкретних функцій цієї категорії, без визначення яких неможливе розкриття суспільного призначення податків.

Функції податку — вияв сутності податку в дії, спосіб вираження його властивостей.

Суть податків конкретизується і проявляється на практиці через їх функції. В зв’язку з цим податки як фінансова категорія об’єктивно виконують чотири функції:

• сукупного грошового еквівалента вартості послуг держави;

• фіскальну;

• регулюючу;

• контрольну.

Виконуючи функції сукупного грошового еквівалента варто­сті суспільних благ, податки приймають форму специфічної, пропорційної і монопольної ціни послуг держави в міновій про­порції державних витрат. Баланс бюджетних витрат і доходів за фінансовий рік характеризує певну еквівалентну податкову рів­новагу в економіці країни, яка забезпечується в процесі податко­вого бюджетування, тобто вибору оптимальних варіантів балан­сування податкових доходів і бюджетних витрат, що забезпечу­ють баланс інтересів держави, платників податків і суспільства в цілому. Названа функція податків безпосередньо пов’язана з управлінням податковим тягарем на рівні економіки в цілому та окремих підприємств.

Фіскальна функція податків визначає їх як основне джере­ло державних доходів, що акумулюються в бюджетній системі країни. Виконуючи цю функцію, податки обслуговують весь податковий процес: діяльність суб’єктів податкових відносин з податкового планування, складання податкового бюджету, його затвердження і виконання. Фіскальне призначення пода­тків — створення стабільної доходної бази бюджетної системи країни, достатньої для фінансування необхідних бюджетних витрат на базі зростання виробництва і доходів в економіці.

Регулююча функція податків полягає в обслуговуванні про­цесів свідомого втручання держави в ринкову економіку. Дер­жава, активно використовуючи податки для стимулювання еко­номічного зростання, регулювання інвестиційної активності, сукупного попиту і пропозиції шляхом маніпулювання видами податкових платежів та елементами оподаткування (податко­вими ставками, об’єктами, податковими пільгами) формує від­повідно до прийнятої концепції податкову політику. Регулюючі властивості податків, найбільшою мірою проявляються в умо­вах цінової податкової рівноваги. Регулювання — це не само­ціль, воно повинне бути підпорядковане ефективному вирішен­ню фіскальних завдань за оптимальних параметрів податкового навантаження на підприємства. Регулюючі властивості податків найактивніше використовуються державою і підприємствами в процесі управління податковими потоками.

Контрольна функція податків обумовлена законодавчо - правовою формою фіскальних платежів. Це викликає необхідність здійснення контролю державними органами за правильністю обчислення та термінами сплати податків, а та­кож самоконтролю від платників податків із метою зниження ризику застосування фінансових санкцій за порушення подат­кового законодавства. Тому контрольна функція податків іс­нує лише в органічному поєднанні з фіскальною та регулюю­чою. Будь-які податкові відносини реалізуються, як правило, одночасно у фіскальній, в регулюючій, і в контрольній функ­ціях. На практиці контрольна функція податків реалізується у формі камеральних та виїзних податкових перевірок, податко­вих самоперевірок і моніторингу самих платників податків та в інших формах. Для цілей управління податковим процесом контрольна функція податків не менш важлива, ніж всі інші.