Ставка проценту її види та значення для макроекономічних моделей

Процент– це доход від наданих у позику грошей .

Ставка процента – відношення цього доходу до грошової суми наданої у позику взяте у відсотках

де i-ставка процента, яка показує норму доходності грошового капіталу , М0 - сума коштів наданих у позику, М1 - сума коштів повернених позичальником власнику грошей.

Значення процентної ставки в економіці досить велике, оскільки від її розміру залежать обсяг інвестицій, норма прибутку підприємців, ціна нерухомості і фінансових активів.

Під процентною ставкою в макроекономіці розуміють усереднене значення процентних ставок за різними видами кредитів і депозитів. Однак на практиці процентні ставки диференціюються залежно від:

ступеня ризику кредиту;

¨ від терміну кредитування;

¨ віднадійності позичальника;

¨ від гарантії повернення позичених коштів та ліквідності застави;

¨ від очікуваних темпів інфляції.

У процесі інфляції кошти, що повертаються позичальнику знецінюються особливо при середньостроковому та довгостроковому кредитуванні. Для визначення реальної доходності позики використовується поняття реальної ставки процента:

r = i-П (1.14),

де r- реальна ставка проценту, яка показує дохідність повернених грошей у результаті інфляції,

i- фактично діюча процентна ставка,

П- темп приросту індексу споживчих цін або дефлятора ВВП.

Види процентних ставок:

1. Облікова ставка – це ставка процента, яка встановлюється ЦБ України за кредитами котрі він надає комерційним банкам. В Україні – 7 %. Вона встановлюється за принципом дисконту. Це означає, якщо ми маємо 7 % річних, то позичаючи 100000 грн. ми отримуємо 93000 грн. а повертаємо 100000 грн.

2. Ломбардна процентна ставка, яка поряд з обліковою належить до ставок рефінансування. Під цю ставку ЦБ надає кредити комерційним банкам із заставою державних цінних паперів, валюти тощо.

3. Ставка процента овернайт. Така ставка під яку комерційні банки беруть короткострокові кредити на поповнення ліквідності.

4. Ставка процента за кредитами та депозитами комерційних банків.

Зайнятість і безробіття. Повна зайнятість і природне безробіття

Зайнятість як соціально-економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та їх участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток або дохід (прибуток).

Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які забезпечили б можливість працевлаштування працездатного населення. Вона забезпечується при рівні безробіття, який дорівнює природному рівню.

Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері та основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства.

Слід розрізняти два основні типи безробіття — природне і вимушене. Кожному з цих типів властиві своєрідні форми.

Природне безробіття набуває форм добровільного, фрикційного і структурного. Добровільне безробіття виникає тому, що деякі люди не хочуть працювати за пропоновану заробітну плату або з інших причин. Фрикційне безробіття пов'язане з рухом населення в пошуках роботи, зміною професій, очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає внаслідок змін у попиті на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці.

Вимушене безробіття існує у формах плинного, прихованого, застійного, сезонного та технологічного. Плинне безробіття — це та частина населення, яка то втрачає, то знаходить роботу. Приховане або аграрне безробіття становлять переважно селяни, які розорюються, і дрібні господарства яких не забезпечують їх роботою і відповідними доходами. Вони працюють неповний робочий день, місяць, але офіційна статистика не зараховує їх до безробітних. Застійне безробіття включає ту частину працездатного населення, яка не має регулярної роботи й живе за рахунок випадкових заробітків. Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях. Технологічне — пов'язане з ліквідацією робочих місць унаслідок модернізації виробництва, застосування нових технологій, зокрема, роботизації.